Корупція в освіті: чи можна її подолати?

Американський студент усвідомлює, що навчання в університеті може допомогти йому не лише отримати необхідні знання для майбутнього фаху, а й «натренувати» розум, поліпшити якість свого мислення. Мотивація очевидна — американському суспільству не потрібні пасивні споживачі загального суспільного блага.

Під час навчального візиту в США, метою якого було вивчити американський досвід упровадження незалежного стандартизованого тестування, його роль в конкурсному відборі до вищих навчальних закладів та розвитку державної освітньої політики, мене чи не найбільше вразило те, як найновіші наукові дослідження в галузі освіти впливають на вирішення актуальних практичних питань.

Відірваність науки від повсякденного життя — явище, до якого я звикла в Україні. Тому мені незвично було чути, що результатом роботи, скажімо, американських дослідницьких інститутів є збільшення кількості дітей по всьому світі, які мають змогу навчатися; жінок, які проходять діагностику, щоб запобігти раку молочної залози; людей, які регулярно виконують фізичні вправи. Це один із прикладів того, що американська система освіти приносить користь суспільству.

Очевидно, щоб людина могла створювати затишок не лише у власному помешканні, а й на своїй вулиці, у своєму місті, у своїй країні, їй потрібні відповідні мотивації й відчуття певного контролю за своєю діяльністю. Хто може виступати зацікавленими сторонами в цьому процесі? Теоретично ними мали б бути всі — і пересічні громадяни, і громадські інституції, і держава — тобто ті, хто це усвідомлює. Формування належної суспільної свідомості і є одним із завдань державної політики. Можливо, тому громадяни США здатні організовувати себе й проявляти активність як задля власних інтересів, так і задля інтересів свого оточення.

Велика кількість громадських організацій та асоціацій, що об’єднують фахівців і експертів різних галузей, є свідченням того, що суспільство США не залишається байдужим до процесів, які в ньому відбуваються. Держава ділиться своєю владою з інститутами громадянського суспільства, тим самим дозволяючи різним суспільним групам безпосередньо впливати на розвиток державної політики. Стати членом професійної асоціації престижно, бо це означає, що ти заслужив визнання колег, які вже проявили себе як добрі фахівці своєї справи. Асоціація встановлює свої правила, яких зобов’язуються дотримуватися всі її члени. Цей добровільний порядок забезпечує високу етичну й соціальну відповідальність, яка не може не залишати свого позитивного відбитка як на стосунках окремих людей, так і великих соціальних груп.

До процесу розвитку державної освітньої політики у США залучено цілий ряд громадських організацій. Якщо говорити про незалежне стандартизоване тестування, яке в Америці абітурієнти проходять вже майже 100 років, то в процесі його розробки та проведення беруть участь дуже багато незалежних інституцій: Освітня служба з розробки тестування, Національна асоціація сприяння вступу до ВНЗ, Національна консалтингова асоціація з питань прийому до ВНЗ, Національна асоціація радників із вступу до ВНЗ, Американська асоціація співробітників університетських і приймальних комісій, Рада коледжів та багато інших. Функції між учасниками процесу розподіляються дуже чітко: розробка тестів, їх опублікування та розповсюдження, фінансування, адміністрування та оцінювання, використання результатів тестів для ухвалення рішень, оцінка якості використання тестів.

Уся ця мережа незалежних інституцій, які виконують різні функції задля досягнення однієї мети, забезпечує взаємний контроль між усіма задіяними установами. Наприклад, якщо абітурієнт має певні претензії до Освітньої служби з розробки тестування, то звертається, скажімо, до Національної асоціації радників із вступу до ВНЗ, яка може обстоювати його інтереси та вимагати від відповідних державних органів застосування санкцій щодо виявленого порушення. Держава в цьому процесі виконує роль координатора, який визначає стратегічні пріоритети та забезпечує їх досягнення. Міністерство освіти США формує політику федеральної фінансової допомоги в галузі освіти, розподіляє кошти та контролює їх використання, зосереджує увагу дер­жави на ключових питаннях освіти, а також стимулює розвиток освітньої галузі, визначаючи прогрес шкіл у різних штатах, де відсутні єдині вимоги до навчальних програм та змісту навчальних дисциплін. Щороку міністерство розповсюджує результати національного оцінювання успіхів у навчанні, що здійснюється на рівні штату та держави.

Незалежним стандартизованим тестуванням та національним оцінюванням успіхів у навчанні перевіряються не лише здобуті знання, а й уміння критично мислити, організовувати й аргументувати свої думки, вирішувати проблеми, використовуючи надану інформацію. Якість мислення є важливим критерієм оцінювання інтелектуальної спроможності учня чи студента у Сполучених Штатах Америки. Те, як людина мислить, не менш важливо, ніж кількість інформації, яку може осягнути її розум. Цей підхід відповідає потребам інформаційного суспільства, в якому необхідно вміти швидко шукати та ефективно використовувати інформацію.

Купувати оцінки чи дипломи про освіту — нонсенс для американця. Лише папірець не допоможе йому посісти гідне місце у своєму суспільстві. Така нечесна дія, як купівля диплома, завдає суспільству великої шкоди. Низької кваліфікації лікар чи вчитель, наукові дослідження, які не використовуються для поліпшення життя людей, — усе це перешкоджає руху суспільства вперед. Громадські організації одні з перших, хто висловлює протест проти таких аномалій. За умови децентралізованої системи освіти, в якій є місце для різних зацікавлених сторін, корупція в освіті зникає.