Короткий путівник українськими вишами

Вступна кампанія наближається, і охочі стати студентами вже зараз мають визначитися з університетом та фахом.

Соціологічне дослідження щодо якості освіти, ініційоване Українським інститутом майбутнього (далі — УІМ), показує: 65% громадян цілком або «швидше» погоджуються з тезою, що вища освіта — запорука життєвого успіху в сучасному українському суспільстві.

У принципі — не новина, зважаючи на частку випускників шкіл, які стають студентами. Цікавіше, чому вони так думають і діють. Згадане дослідження УІМ сигналізує, що для 61% респондентів університет є передусім важливим простором соціалізації, пошуку друзів та майбутніх партнерів. Ще 49% вбачають цінність вищої освіти в тому, що університет дає змогу безпечно експериментувати, зокрема запустити власний стартап (можна було обрати два і більше варіанти одночасно). Для третини університет — необхідна сходинка до академічної кар’єри. Є, правда, й ті, для кого диплом вишу — лише реакція на суспільні стереотипи.

У цьому контексті вступна кампанія 2021 року — рівняння з багатьма невідомими. І річ не лише в пандемії та періодичних локдаунах, що ускладнюють логістику всередині країни та за її межами. Річ у тому, що до традиційної величини «престижність» — як фаху, так і вишу — тепер додається актуальність. Зокрема через дедалі стрімкішу цифрову трансформацію бізнесу, переведення багатьох процесів в онлайн, розвиток гібридних форм зайнятості та наміри роботодавців оптимізувати штат. Отже, тепер актуальність освіти — ще й про інтелектуальну готовність приймати ці зміни, брати в них активну участь і користатися з результатів.

І тут виявляємо критичний розрив між методами українських закладів вищої освіти і очікуваннями ринку праці. Попри те, що близько 20% респондентів віддають перевагу навчанню за кордоном, 32% кажуть, що краще навчатися в топовому українському університеті, ніж у посередньому в Європі, США чи Канаді. Які з українських університетів можуть задовольнити цей запит?

Якщо для вас, ваших друзів чи рідних фізика, хімія, біологія — це про нові відкриття, то для отримання фундаментальних знань у сфері природничих наук усе ще залишаються відповідні факультети класичних університетів, таких як КНУ Шевченка, ЛНУ Франка чи ХНУ Каразіна. Навіть якщо ви не плануєте працювати в занедбаних НДІ і націлюєтеся у провідні R&D центри світу. Останнім часом до цього елітного клубу обережно наближається Сумський державний університет. Але не помиліться з факультетом і спеціальністю, вивчайте, хто конкретно за ними стоїть. Бо у стінах одного вишу ви можете натрапити як на визнаних у світі науковців, так і на адептів псевдонауки чи просто кар’єристів.

depositphotos/Evgeniy_Lincoln

У інженерній сфері актуальними залишаються Київська, Львівська та Харківська політехніки. Крім знань, які, нагадаємо, є доброю основою, але навряд чи дадуть прямий доступ до професії, особливо в ІТ, студенти тут мають можливість започаткувати власний стартап, останнім часом саме на такі можливості робить ставку Житомирська політехніка.

Трохи осібно тримаються Києво-Могилянська академія із сильною гуманітарною підготовкою та приватний Український католицький університет. Останній є прикладом інституції з досить чітким ціннісним профілем, виразною культурою, атмосферою, спільнотою і навіть дедалі більше — екосистемою. Рамки спеціальностей тут доволі широкі, і вони справді більше про формування світогляду та надійної бази для особистісного і фахового розвитку. Що власне й допомагає адаптуватися до мінливого світу і вибудовувати з ним упевнені комунікації. До речі, стратегії і комунікації тут викладають, безперечно, найкращі фахівці. Втім, і з актуальністю в УКУ є помітний прогрес. Наприклад, на факультеті прикладних наук і магістерській програмі з великих даних тут справді можна отримати одну з найпотрібніших на сьогодні спеціальностей. Але це, нагадаю, магістерська програма.

Недавно відкрився ще один приватний виш — «Метінвест Політехніка» в Маріуполі, що має готувати як інженерів для металургії, так і фахівців з автоматизації галузі. Проте на сьогодні це все ще візії або претензії. Та й навряд чи можна вважати серед української молоді надто популярною професію металурга, навіть із приставко смарт-.

Натомість активно зростає інтерес до креативних професій: дизайнерів, фотографів, архітекторів, урбаністів. Перед охочими зануритися в цей світ усе ще постає дилема: п’ять років зубодробильного нафталінового вишколу в державних вишах і потім диплом, статус та можливість творити — чи самоосвіта, інтенсиви, річні модулі у приватних провайдерів, швидкий доступ до професії, але з ніби часом непевним статусом і нерідко несистематизованими знаннями. Для суто творчої діяльності — це нормально, але, наприклад, для фаху архітектора — професії, що поєднує креативність і технічні вимоги, — не дуже.

Однією з перших інституцій, котра взялася заповнювати цей пробіл, стала Харківська школа архітектури. Спочатку це був майданчик неформальної освіти: лекції, тренінги, короткі курси. Поступово на ньому з’явилися річні програми, і ось уже третій рік ХША працює як заклад вищої освіти з бакалаврською та магістерськими програмами.

Школа вдало вибрала початкову нішу — публічний простір — і поступово виростає з нього до своєрідного центру тяжіння для спільноти нових професіоналів, які працюють над перетворенням українських міст. Навчальний процес побудовано так, щоби студенти працювали в умовах, максимально наближених до практики. Оскільки програма відповідає світовим тенденціям, а серед тьюторів є з десяток архітекторів і урбаністів із Польщі, Нідерландів, Швейцарії та інших країн, студенти і випускники ХША мають шанс бути впізнаними і запрошеними до співпраці провідними європейськими бюро. У зв’язку ж із процесами децентралізації в Україні та запитом ОТГ на якісний публічний простір їм знайдеться чимало роботи в Україні. Причому вже у процесі навчання. Адже архітектура й урбаністика — це, в доброму сенсі, цехова справа, де пряме наставництво — ключ до надійного результату.

Не виключено, що невдовзі на відкриття власних бакалаврських програм наважаться київський Projector, або КАМА, але наразі ХША залишається єдиним приватним закладом вищої освіти, який виріс із креативного середовища і рухається у бік поєднання науки, творчої практики та бізнесу.

Отже, в Україні розширюється вибір варіантів вищої освіти. Аби не дати збити себе з пантелику і зрештою обрати те, що потрібно особисто вам або вашим дітям (хоча обирати за них не дуже добра ідея), варто запитати себе, до якого типу кар’єри ви готуєтеся (креативне підприємництво, робота в корпоративному секторі чи державна служба; поступовий набір кваліфікації через досвід і самоосвіту чи інтенсивне занурення в тему з наставником), що для вас важливіше — престиж та історія чи актуальність та інноваційність. Кожен варіант має свою логіку, але спроба отримати все в одному флаконі дасть гримучу суміш.

Більше статей Миколая Скиби читайте за посиланням.