Коли сліпий веде сліпого…

ЧОМУ УКРАЇНСЬКИМ РЕФОРМАТОРАМ ОСВІТА І НАУКА ЗАВАЖАЮТЬ "РОБИТИ РЕФОРМИ"

Україна сьогодні перебуває в кризі, з якої вона може вийти тільки шляхом реформ, що ґрунтуються на прогресивній "політичній філософії". А інакше і далі триватимуть псевдореформи. Найкращим показником, що відображає реальну "політичну філософію" урядових реформаторів, є структура державного бюджету на 2015 рік, зокрема закріплене в ньому уявлення реформаторів про співвідношення пріоритетних і непріоритетних напрямів фінансування. Ухвалений 29 грудня минулого року Закон України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" відображає позицію, яка свідчить, що освіта і наука є не лише непріоритетними, а навіть зневаженими сферами суспільного життя.

Очевидно, що для нових українських реформаторів освіта і наука - це щось непотрібне, бо заважають "робити реформи" так, як вони собі це уявляють. Тобто чекаємо "антинаукових реформ" на шляху до новітнього середньовіччя? Що це за концепція реформ, коли вони зводяться до економії всього і вся, а надто у сфері освіти і науки? А де заходи для підвищення економічної активності й ефективності? Адже саме в таких заходах, а не в економії заради економії справжній сенс реформ. Отоді й відкриється шлях до розвитку... Безперечно, набагато складніше забезпечити економічну активність і ефективність, ніж заощаджувати за рахунок зниження рівня життя простих громадян. Але ж це не вихід з кризи. Це - видимість реформ.

Тому нашим новим реформаторам не зайво вивчити досвід Франкліна Делано Рузвельта, бо саме він вивів США з Великої депресії. І взагалі треба більше читати хороших книжок, які відкрили б очі на роль освіти і науки в будь-яких реформах.

Рузвельт, спираючись на прогресивні ідеї у тогочасних соціальних науках (зокрема на ідеї англійського вченого-економіста Кейнса), так сформулював суть свого реформаторського "Нового курсу": "По всій країні чоловіки і жінки, забуті у політичній філософії уряду, дивляться на нас, очікуючи вказівок, що їм робити, а також справедливішого розподілу національних багатств… Я обіцяю новий курс для американського народу" (журнал Time від 11 липня 1932 р.). У "Новому курсі" Рузвельт визнав і включив у механізм реформ основний реформаторський чинник - людський, створивши такі умови, за яких би він спрацював на соціальний прогрес США. Ідеться про умови, коли громадянам стало вигідно жити і працювати чесно. Це й забезпечило американському суспільству вихід з кризи на шлях соціального прогресу.

Якби наші реформатори спиралися на науковий аналіз реформаторського досвіду Рузвельта, то вони дізналися б, що радикальним чинником у методології реформ в Україні має стати створення - саме за допомогою освіти і науки - таких умов у суспільстві, щоб жити і працювати чесно було вигідно! Тоді, наприклад, корупційний тип соціальної поведінки громадян, який і породжує кризу в Україні, трансформується в антикризовий. Усе інше в реформах має підпорядковуватися цій меті. Лише тоді Україна вийде з кризи на шлях соціального прогресу!

А на якій концепції ґрунтуються нинішні реформи в Україні? Наразі очевидно, що реформатори у своїй "політичній філософії" керуються концепцією "економія заради економії", а отже, створюють лише видимість реформ. Їм зовсім не йдеться про створення сприятливих умов для соціальної активності громадян України, тобто про приведення "людського фактора" в дію в умовах, коли "жити і працювати чесно - вигідно". А тим часом саме "людський фактор" і є тим "наріжним каменем", яким нехтують наші реформатори і який має бути покладений в основу нової України.

Сьогодні нам потрібен свій, український, Рузвельт, який би, дбаючи про майбутнє України, керувався не лише "політичною волею", а й прогресивною реформаторською концепцією, без якої "політична воля" залишається сліпою! А коли сліпий веде сліпого, то неминуче обидва упадуть у яму…