Наука проти злочинності. Концепція «активної юстиції»

Сучасна вітчизняна злочинність є особливим різновидом злочинності — це злочинність кризового типу. Що це означає? З одного боку, вона — породження соціальної кризи в Україні, а з другого, створює благодатний грунт для поглиблення кризи. Вивести країну з соціальної кризи можна лише розірвавши це «зачароване коло». Якщо його не розірвати, то будь-які реформи в Україні — політичні, економічні, правові тощо — приречені на невдачу, що ми наразі й маємо. Злочинність кризового типу зводить нанівець будь-які добрі наміри реформаторів.

Особливість сучасної злочинності в Україні полягає в тому, що вона паразитує на зловживаннях демократичними інституціями, правами людини, політичними, економічними та іншими свободами. Найнебезпечніший руйнівний вплив на правопорядок справляє корупційна злочинність. У цьому її загроза для національної безпеки і особливий злоякісний характер. Тому кількісна характеристика вітчизняної злочинності має другорядне значення, першорядного значення в сучасних умовах набуває її якісна характеристика, а саме такий її характер, який унеможливлює будь-які реформи в Україні. На жаль, ця закономірність, відкрита кримінологічною наукою, сьогодні не враховується. А отже, всі спроби вивести Україну з кризи є проявами волюнтаризму і утопізму. Це робить злочинність політичною проблемою №1 для України. Маємо достатньо підстав вважати, що саме таке ігнорування призвело до того, що протидія злочинності в Україні має наразі ненауковий, а інколи й антинауковий характер. Через відсутність належного наукового забезпечення боротьба зі злочинністю в Україні нагадує поведінку «вершника без голови».

Є певні природні закономірності, за якими існує злочинність. Так звана натуралістична кримінологія, яка пізнає ці природні закони, є основою для розвитку в Україні нової концепції протидії злочинності, у тому числі корупційній, яку можна викласти у вигляді формули: «правова культура громадян плюс юстиція». Ця формула вказує на існування кримінологічної закономірності, згідно з якою протидія злочинності може бути ефективною лише тоді, коли полягатиме у використанні двох факторів: по-перше, діяльності, спрямованої на підвищення правової культури громадян — радикальний фактор; по-друге, діяльності у вигляді юстиції — паліативний фактор.

Сьогодні, на жаль, усупереч формулі «правова культура громадян плюс юстиція» протидія злочинності зводиться до «вдосконалення» юстиції, тобто до фактора, який має паліативне значення. І зовсім не використовується радикальний фактор, а саме: підвищення правової культури громадян. Як наслідок — гіпертрофується роль юстиції та атрофується роль правової культури громадян у протидії корупційній злочинності. А така протидія суперечить законам кримінології і тому приречена бути неефективною.

Зазначена концепція підтверджується і досвідом протидії корупційній злочинності в зарубіжних країнах, зокрема Японії, Швеції, Німеччині, проте їхній досвід не придатний для України без його наукової інтерпретації та адаптації з допомогою кримінологічної науки до українського суспільства. Тому нинішні спроби «імпортувати» навіть найпередовіший досвід в Україну виявляються, як правило, невдалими. А все тому, що і в цьому випадку ігнорується кримінологічна наука.

В Україні кримінальний компонент є чинником усіх криз — політичних, економічних, правових і моральних. Тому ніякі реформи (політичні, економічні, правові, в інших сферах життя) в Україні не можуть бути плідними, якщо вони не пов’язані з протидією кризогенній злочинності. Це — закон кримінології.

Отже, вихід України з кризи не може відбутися без адекватної протидії злочинності, яка є злочинністю кризового типу. (Про це свідчить, зокрема, й досвід виходу зі стану Великої Депресії у США під керівництвом Франкліна Рузвельта.) А отже, протидія злочинності в Україні має бути модернізована таким чином, щоб бути адекватною саме кризовому типу нинішньої злочинності в Україні.

Для цього пропонується, зокрема, таке:

В Україні в ситуації, що склалася, кримінальну юстицію слід реформувати на основі впровадження у практику концепції «активної юстиції» (замість практикованої сьогодні «пасивної юстиції»), згідно з якою діяльність державних органів, уповноважених на протидію злочинності, має бути спрямована на активне виявлення злочинних проявів у всіх сферах суспільного життя шляхом застосування не лише інструментів, передбачених для цього нормами кримінально-процесуального законодавства, а й інструментів, що є в арсеналі сучасних соціальних технологій. Зокрема це стосується такого інструменту, як метод «аналітичного скринінгу» злочинності, у тому числі злочинності корупційної. Цей метод полягає в тому, щоб із допомогою аналізу соціальних (політичних, економічних, правових, моральних) явищ, які мають місце в суспільному житті, ідентифікувати злочинність, тобто виявити ознаки ураженості нею тих чи інших сфер життя. На підставі ідентифікації методом аналітичного
скринінгу проявів злочинності у сферах економіки, політики, медицини, освіти, будівництва, зовнішньоекономічної сфери, податкового адміністрування, місцевого самоврядування, правоохоронної діяльності тощо можна буде забезпечити активну форму вже кримінально-процесуального реагування на злочинні прояви. Таким чином, аналітичний скринінг злочинності дає змогу забезпечити впровадження «активної юстиції». Крім того, слід зазначити, що концепція «активної юстиції» відкриває простір для застосування соціальних технологій у протидії злочинності. А це, згідно з «натуралістичною» кримінологією, — найбільш ефективний і перспективний засіб протидії злочинності.

Ще одним методом, який забезпечує впровадження «активної юстиції», є кримінологічна (наукова) експертиза не лише законодавства, а й функціонування різних сфер суспільного життя. Така експертиза має полягати у виявленні ознак не окремих злочинів, а ознак наявності злочинної діяльності в цих сферах. На підставі результатів кримінологічної експертизи мають здійснюватися заходи «активної юстиції» (оперативно-розшукові, слідчі; судочинство).

Для впровадження цих методів «активної юстиції» слід внести відповідні новели до чинного законодавства.

Сьогодні є підстави вважати, що наукові досягнення ще недостатньо використовуються у практиці протидії злочинності. І це одна з причин її неефективності. Важливим елементом модернізації протидії злочинності, у тому числі корупційній, має стати наукове забезпечення кримінальної юстиції.

Для забезпечення належного наукового рівня протидії корупційним злочинам слід створити позавідомчу наукову установу (зі статусом національної) або в іншій формі організувати проведення досліджень у галузі політичної кримінології.

В Україні має бути впроваджена державна програма формування антикримінальної, у тому числі антикорупційної культури громадян України (з урахуванням досвіду реалізації подібних програм, зокрема, в Польщі, Італії, Гонконгу, Сінгапурі та інших). У сучасних підходах, використовуваних у протидії корупції, має місце недооцінка такого фактора, як корупційна активність громадян-хабародавців. Це явище — наслідок низького рівня правової культури громадян. А отже, без формування такої культури, що є основою кримінологічної безпеки в суспільстві (як найважливішого елемента національної безпеки), жодна антикорупційна реформа кримінальної юстиції не буде ефективною.

Модернізація протидії корупційній злочинності має бути забезпечена відповідною підготовкою (та перепідготовкою) кадрів, здатних реалізувати потенціал «активної юстиції». Крім того, слід утворити спеціальну позавідомчу (зі статусом національної) постійно діючу (аж до закінчення реформи) як державний орган Комісію з реформування системи протидії злочинності в Україні з повноваженнями єдиного консультативно-експертного органу, на який покладено відповідальність за консультативно-експертне забезпечення в Україні політики у сфері протидії злочинності, у тому числі корупційній, та кримінологічної безпеки як важливого компонента національної безпеки.

Це лише частина пропозицій, які може запропонувати кримінологічна наука для модернізації протидії злочинності в Україні.