Ця ідея народилася давно, а рішення визрівало поступово. Йшлося про те, щоб викладачі вищої школи У...
Яд Вашем щодо цього — природна база для семінару. На учасників справили сильне враження промовисті фотографії і реалії Холокосту, особливо вразив Зал пам’яті загиблих дітей, ця нескінченна космічна чорнота, в якій сиротливо палають багато тисяч вогників — символи погублених дитячих душ.
У сто годин навчальних занять вклалися лекції, семінари, «круглі столи», екскурсії. Програма занять була старанно і вдало побудована: поступово вона підводила слухачів до осмислення сутності й уроків катастрофи європейського єврейства. Змістовними були лекції, прочитані і маститими вченими, і молодими співробітниками Яд Вашем. За відсутності догматизму історичний підхід поєднувався з філософським аналізом. Зокрема, у доповіді Ірит Абрамськи змальовано такий маловивчений аспект проблеми, як апеляція нацизму до ірраціонально-міфологічного начала, до створення естетизованного образу «здорового» і «натурального» арійця, який протиставляється «дегенеративному» єврею.
Майже кожну лекцію супроводжували запитання й дискусії, і це дозволяло не лише розширити знання про предмет, а й стати свідками безпосереднього руху наукового знання. Учасники семінару відчули високий рівень ізраїльської історичної науки, чиї вишукування тут продиктовані болем серця.
Водночас учені з України були одностайні в тому, що традиційний соціологічний підхід до вивчення катастрофи (економічна конкуренція з євреями, політизація «єврейського питання» і т.п.) як суто раціоналістичне пояснення вибуху антисемітизму не спроможний сам собою виявити сутність Холокосту. Характерна полеміка розгорнулася навколо лекції професора Давида Бак-Кіра: чітка і суха статистика, яка зводиться до уточнення кількості жертв Холокосту, трохи відсторонений, суто академічний підхід до теми явно не в змозі пояснити головного: які психологічні механізми спрацювали тут? Чому один з найкультурніших народів Європи почав, як дикун, винищувати другий настільки ж культурний народ?
У процесі семінару ми ознайомилися з роботою навчального центру Міжнародної школи Яд Вашем, із навчальними посібниками, написаними ізраїльськими фахівцями, з бібліотекою й архівом меморіалу. Учасникам семінару були створені умови й виділений час для самостійної роботи в архіві та бібліотеці.
Чимале місце в нашому навчанні зайняли колективні і самостійні екскурсії територією Яд Вашем. Більшість пам’ятників, музеїв, експозицій виконані з величезною емоційною силою, талановито, розумно, переконливо. Сильне враження справила Долина знищених громад — дітище доктора Іцхака Арада, колишнього директора Яд Вашем, у минулому радянського партизана, потім учасника війни за незалежність, який став генералом армії оборони Ізраїлю. Долина знищених громад — це примарне місто без дахів із викарбуваними на стінах назвами п’яти тисяч населених пунктів, де до Другої світової війни існували й загинули в Холокості єврейські громади Європи.
Природно, що перебування і навчання в єрусалимському Яд Вашем збагатили знання й відчуття учасників семінару, послужили ще одним поштовхом до осмислення традиційних та інших аспектів катастрофи європейського єврейства. У ході семінару виявилося істотне зміщення акцентів у бік аргументованого протистояння ревізіонізму катастрофи та екстремізму. Сьогодні воно дедалі більше перегукується з необхідністю духовного протистояння міжнародному тероризму. Сподіватимемося, що все це відіб’ється в роботі з вивчення проблематики Холокосту в університетах України.
1 грудня 2001 р. о 23 годині, коли ми ще не спали у своєму єрусалимському готелі, зовсім неподалік, біля молодіжного кафе, прогриміли два вибухи — десятки молодих ізраїльтян були вбиті і поранені. Перебуваючи в Єрусалимі з 25 листопада по 6 грудня 2001 р., ми безпосередньо відчували напружену загальнополітичну обстановку.
Усі ми, слов’яни і євреї, перебуваючи в Єрусалимі, побачили в актах терору продовження того страшного, що несе Холокост. Так, уроки Холокосту актуальні й сьогодні: ніколи більше терористам не можна дозволяти знищувати ні в чому не винних людей. І ми не можемо не висловити свого задоволення тим, що саме в нашій країні, у суверенній Україні, викладання історії та уроків цієї національної і загальнолюдської трагедії вперше поставлено на державний рівень.
Підтримати
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google