«Галочка» — все ще по-нашому?

Чим більше буваю на заходах, організованих представниками педагогічної й навколопедагогічної громадськості, тим більше переконуюся: не вміють освітяни цінувати свій і чужий час! А от зібратися на пафосну «тусовку» й дві-три години порозмовляти про загальновідомі речі — це будь ласка, це по-нашому... Черговим яскравим прикладом такого «корисного» проведення часу став «круглий стіл» «Обдарована молодь України — ХХІ століття».

Запропоновану для обговорення тему — місце й доля обдарованої особистості в системі сучасної освіти України — неактуальною аж ніяк не назвеш. Ні для кого не секрет, що проблема незатребуваності, неможливості реалізації на батьківщині творчого потенціалу талановитої молоді існує, і світла у кінці тунелю, на жаль, поки що не видно. Ось так в одному реченні можна викласти суть того, що шановні дами й добродії мусували протягом не однієї години. (Ой, даруйте, забула: ще багато й гарно говорилося про духовність і «торування» свого шляху нашою інтелектуальною елітою.) При цьому нічого конкретного ніхто з присутніх не запропонував — суцільні запитання без відповідей і заклики «нарешті взятися за розв’язання проблем».

Необхідно створювати елітарне освітнє середовище; «олюднювати» освіту; розробляти оптимальні механізми пошуку обдарованих дітей і, що, мабуть, ще важливіше — подальшої їх підтримки; створювати умови для самореалізації талановитої молоді; плекати творчих викладачів, котрі на практиці реалізують поняття «індивідуальний підхід у навчанні», — чи не правда, надзвичайно «нові» й «свіжі» ідеї? Проте організатори «круглого столу» та його учасники чомусь вважали за свій обов’язок укотре їх озвучити. Знову ж, згодна, не порушувати перелічених вище проблем не можна. Питання лише в тому, як це робити. Можна зібратися, що називається, «для галочки», а можна бодай спробувати конструктивно попрацювати.

Скажімо, у даному випадку вельми доречно було б напередодні заходу провести невеликий «мозковий штурм»: зібрати кількох фахівців, котрі не вважали б за велику працю звести воєдино всі больові точки, досить розлого викладені згодом на обговоренні. Потім усім потенційним учасникам заходу разом із запрошеннями та прес-релізами розіслати ще один документ, де коротко викладено нинішню ситуацію і перелічено наявні проблеми. А вже на самому «круглому столі» спробувати намацати шляхи їх розв’язання. Невже треба було збирати на кілька годин в одному залі вісім десятків людей лише для того, аби в підсумку гордо оголосити: результатом зустрічі стане опрацювання, усебічне вивчення й наукове обгрунтування порушених питань?.. Утім, а що тут дивного? Адже потім можна буде організувати «круглий стіл» за підсумками «опрацювання», потім — «усебічного вивчення»... Цікаво живемо! А як продуктивно працюємо!..