Едуард Рубін: "Через десять років спеціальність програміста вже не буде окремою"

Минулого тижня завершився черговий етап найскандальнішої виборчої кампанії в українських вишах - вибори ректора Харківського національного університету радіоелектроніки (ХНУРЕ).

Звіт тимчасового виконувача обов'язків ректора - засновника IT-компанії "Телесенс" Едуарда Рубіна про фінансові та наукові успіхи університету, який за рік піднявся зі 152-ї на 14-ту позицію у внутрішньоукраїнському рейтингу Webometrics, а також успішно пройшов сертифікацію за стандартами ISO9001, залишив байдужою значну частину співробітників.

499 представників трудового колективу (або 50,2%) проголосували за колишнього проректора Валерія Семенця. Тоді як чинний керівник вишу зміг заручитися підтримкою 354 вибірників.

Через чотири дні після голосування в ХНУРЕ, не чекаючи завершення роботи оргкомітету, який виявив порушення в ході виборчого процесу, видається наказ про звільнення Рубіна. Показово, що наказ підписав заступник міністра - керівник апарату МОН Роман Греба, якого самого незабаром мав замінити переможець конкурсу на посаду держсекретаря міністерства Павло Полянський.

Раніше МОН в особі Греби намагалося зовсім не допустити Рубіна до участі у виборах, пославшись на відсутність у нього достатнього науково-педагогічного стажу. Своє право претендувати на посаду керівник ХНУРЕ змушений був доводити в суді.

Посада ректора одного з найбільших технічних вишів України, випускники якого успішно працюють в IT-сфері, залишається вакантною з 2013 року. Спроби обрати керівника вишу успіху не мали: у травні 2015-го призначення ректором Семенця, який виграв вибори, було заблоковане в судовому порядку його конкурентами, а голосування, що відбулося за рік, не виявило переможця.

У листопаді минулого року Міністерство освіти, очолюване Сергієм Квітом, пішло на безпрецедентний крок, призначивши тимчасово виконувати обов'язки ректора "профільного" бізнесмена Рубіна, засновника і голову ради директорів компанії "Телесенс" - одного з найбільших українських розробників програмного забезпечення.

Новопризначений керівник ХНУРЕ виявився не новачком у сфері освіти: він понад 10 років викладав у різних вишах Харкова, а 2012 року очолив Комп'ютерно-технологічний коледж при Національному технічному університеті "Харківський політехнічний інститут" (НТУ "ХПІ").

Одним із перших кроків Рубіна на чолі ХНУРЕ стало відсторонення від роботи, а потім звільнення трьох проректорів, яких новий керівник вишу звинуватив у причетності до корупційних "схем". Проведений МОН у березні цього року з ініціативи в.о. ректора аудит виявив фінансові порушення на 22 млн грн, понад 300 тис. з яких могли бути спрямовані на фінансування тероризму.

Звільнені проректори досі судяться.

Упродовж року Е.Рубіна неодноразово звинувачували в "рейдерському захопленні" ХНУРЕ. Приводом для претензій ставало членство керівника вишу в партії "Самопоміч", депутатом обласної ради від якої він є.

До подібних заяв, а також до результатів голосування Рубін ставиться філософськи, вважаючи, що за рік керівництва вишем від так і не зміг стати "своїм" для багатьох співробітників. Їх до того ж міг налякати надто швидкий темп перетворень, що їх проводило керівництво університету.

Водночас Рубін вважає незаконним підписаний Гребою наказ про звільнення і має намір його оскаржити. Т.в.о. ректора ХНУРЕ також поділився з DT.UA планами створення нового IT-вишу.

З Едуардом Рубіним DT.UA вдалося поспілкуватися напередодні виборів ректора ХНУРЕ, які відбулися 15 грудня.

- Едуарде Юхимовичу, що змусило вас, людину самодостатню й заможну, піти працювати в систему освіти?

- Якщо запитати, кому все це потрібно, то, напевно, насамперед особисто мені. У мене дідусь був математик, заврайвно. Учні його дуже любили, часто відвідували навіть на пенсії. Мабуть, гени прокинулися.

2002 року я вступив в аспірантуру, викладав. Коли прочитав свою першу лекцію студентам НТУ "ХПІ", мені сподобалося, як студенти відреагували. Я побачив, що їм потрібні знання, які я маю. Я досить багато поїздив, пожив за кордоном, маю великий досвід у бізнесі. Працюючи з університетами, багато уваги приділяв освітньому процесу, був прихильником того, що програміст не обов'язково повинен мати вищу освіту. Йому й середньої технічної достатньо.

У 2008-2009 рр. ми почали працювати, щоб зробити з тоді ще верстатоінструментального технікуму комп'ютерно-технологічний коледж. Поки програму пробили, назву змінили… 2010 року ректор мені (Леонід Товажнянський. - С. Ж.) каже: "Добре. Ми зробили коледж, але керує ним директор-механік, а нам потрібен комп'ютерник. Давай!"

Через два роки я погодився, на свою голову, очолити коледж. Як на ті часи, це був хороший технікум, але набір на контракт був невеликий. Через чотири роки конкурс там становив 10, а після того, як я пішов, - уже 14 осіб на місце. Тут дуже допоміг бізнес. За перший рік роботи отримали понад 2,5 млн грн інвестицій від різних компаній. Тільки "Київстар" надав нам на 2 млн обладнання.

- Наскільки відомо, "Київстар" співпрацює з вашою компанією "Телесенс". Робота в технікумі не стала інвестицією у ваш бізнес? Студенти і випускники технікуму поповнили лави ваших працівників?

- Ні. Компанія в мене порівняно невелика, 120 людей. Є компанії з більшим штатом, які працюють на аутсорс. Ми розробляємо продукт: білінгові системи. Навпаки, мої співробітники допомагали, викладали, читали лекції. Зараз тут, у ХНУРЕ, бізнесмени теж допомагають.

- У вас усе так добре складалося в політеху, ви навіть обіймали посаду проректора. І раптом 24 листопада 2015 року пишете заяву на посаду в.о. ректора ХНУРЕ, а вже наступного дня міністр освіти і науки Сергій Квіт підписує відповідний наказ. Як так вийшло?

- Коледж мені було зробити легко. Цей кейс я закрив, машина запрацювала, прийшли студенти більш високого рівня, контрактники, викладачі почали отримувати премії. Усі були задоволені. Мені вже було нецікаво цим займатися.

Тому я прийняв пропозицію нового ректора ХПІ (Євгена Сокола. - С.Ж.) обійняти посаду проректора з IT. Я погодився. Паралельно мені пропонували очолити ХНУРЕ, але я відмовився. Тут скандали якісь постійні, навіщо воно мені треба?

А в листопаді керівництво МОН запропонувало стати тимчасовим виконувачем обов'язків ректора ХНУРЕ. Я погодився.

- А події, що цьому передували? Адже відбулися вибори, які виграв професор Семенець, але його суперники, у тому числі Наталя Лєсна, яка обіймала на той час посаду в.о. ректора, оскаржили результат у суді.

- Це було до мене, я до цього не маю жодного стосунку. Навіть не цікавився. Про всі подробиці довідався потім.

Мені знадобилося два-три тижні, щоб розібратися, who is who. Благо, досвід роботи в бізнесі в мене великий, і я швидко зрозумів, де мене хочуть "закрутити". Мені відразу почали підсовувати документи на підпис, накази. З таким обсягом документації я ще не мав справи. На кожний "чих" - "службівка". Дивлюся - закупівля продуктів. Не підписуючи повертаю - дорого. Яйця - по 3,50 за штуку, тоді як на ринку вроздріб вони близько 2 грн.

З'ясувалося, що фірма брата проректора Мурада Омарова (ТОВ "Хазар", засновником якої є Шахін Омаров. - С. Ж.) постачала сюди харчі. Розумію, що тут відбуваються махінації у великому масштабі. Зустрічаюся з людьми й пояснюю: мене не цікавить, що було до мене, але зі мною буде ось так. Жодних "відкатів-перекатів" мені не потрібно.

Але тут, як у тому анекдоті, їм важливо було "руку не збити". Тоді я заявив, що проводжу аудит.

Відсторонюю чотирьох проректорів від роботи. Троє з них (Микола Сліпченко, Наталя Лєсна, Мурад Омаров. - С. Ж.) обурилися, викликали комісії...

Приїхала комісія з департаменту внутрішнього аудиту МОН і провела тритижневий аудит. Виявили порушення, склали акт. Міністерство подало заяви до Генпрокуратури, МВС, СБУ (за фінансування тероризму). Після цього я сказав цим людям: "Ви не виконали своїх контрактів", - і звільнив їх.

Були суди з приводу нібито незаконного відсторонення їх від роботи. Ми їх виграли. Нині тривають суди з приводу нібито незаконного звільнення. У проректора Лєсної ми виграли апеляцію. Позови двох інших - на стадії розгляду.

- На початку своєї каденції ви обіцяли залучити когось із "Великої четвірки" іноземних аудиторських компаній.

- Ми провели переговори з Pricewaterhouse. Вони мали провести аудит не з метою виявлення порушень, а щоб оцінити ефективність роботи вишу як компанії. Щоб ми потім могли отримувати гранти тощо.

Буквально днями ми провели сертифікацію університету за стандартами ISO9001. Провела її найбільша аудиторська компанія TЖV SЖD. Ми стали другим університетом в Україні, який сертифікований за стандартами ISO.

- Навіть після звільнення ваших противників-проректорів атмосфера в колективі залишається складною. Які претензії в колективу до вас, і як ви на це реагуєте?

- Усе, що ми зробили, опубліковано на сайті. Ми в рейтингах піднялися. У нас сьогодні найвищі зарплати серед технічних вишів Харкова. Премії викладачам платимо щомісяця, чого раніше ніколи не було. Опалення працює з першого дня, тоді як в інших вишах холодно.

За те, що я згідно із законом "Про вищу освіту" поклав гроші на депозит, зареєстровано провадження в ЄРДР. Прокурори й слідчі просто глузують з поданої заяви. На сьогодні в нас лежить 35 млн грн на депозиті. Торік ми заробили на депозиті 4,4 млн. Щомісяця виплачуємо 35% премії з фонду заробітної плати.

27% виборців (250 голосів), які за мене проголосували в травні, - це, на мій погляд, велике досягнення за півроку роботи. Один з колишніх проректорів, який пропрацював тут 40 років, отримав 32 голоси.

- Вам закидають створення нестерпних умов для роботи. Називаю цифру: 15 професорів звільнилися. Крім того, гроші, які університет заробляє, не йдуть на поліпшення матеріально-технічної бази вишу, не вистачає комп'ютерної техніки, обладнання для аудиторій тощо.

- Нехай спочатку назвуть імена тих самих професорів, які звільнилися. Пам'ятаю, влітку приїжджала комісія, подивилася: у вас, мовляв, звільнилося 240 викладачів. Але ж в усіх вишах у викладачів є контракти, вони закінчуються 31 червня. А 1 вересня поновлюються трудові угоди. І якщо ви приїхали в липні, то на цей час цих людей, природно, немає.

Щодо грошей. Усе, що ми запланували, закупили. 30 листопада відкрили мультимедійну аудиторію ім. ректора Михайла Бондаренка. Заплановано відкриття ще кількох таких аудиторій.

Пропоную: припиняймо купувати комп'ютерні класи. Зробімо мережу Wi-Fi, пора вже переходити до сучасніших методик навчання. Є Google-клас, технології, які дозволяють не витрачати гроші на програми й комп'ютери. З 1 вересня (2017 року) переходимо на дуальну форму навчання. Виграли грант, розробили програму разом із німцями. Працюємо з підприємствами.

Із загального бюджету в 220 млн ми заробили 92 млн. З урахуванням того, що зараз піднімуть "мінімалку" до 3200 грн, - подивимося, хто як виживе. Ми виживемо.

- Дехто дорікає вам тим, що ви хочете перетворити університет на великі IT-курси на шкоду фундаментальній науці.

- Як я люблю ці розмови... Завжди був прихильником фундаментальної освіти. І студентам кажу: перед вами не стоїть завдання вивчити Java, ви його на фірмі опануєте. Фундаментальні знання - передусім.

Доходи від наукової діяльності в нас у країні становлять від 5 до 10% у різних вишах. Якщо ці доходи взагалі є. Сьогодні ХНУРЕ отримує 5,1 млн від держави за наукову роботу в рамках держбюджетних тем. І ця сума зменшується.

Університет без науки не відбудеться ніколи. Це будуть курси з підвищення кваліфікації. Для того щоб навчити мови програмування, не потрібно утримувати таку махину і витрачати п'ять років.

Я даю студентам читати футурологів, щоб вони розуміли: через 5-10 років програміст уже не буде професією, окремою вузькою спеціальністю. Програмістами стануть усі. Раніше було модно стати юристом, економістом. А куди їх сьогодні подіти? Вони зараз переучуються на тестувальників. Якщо IQ дозволяє.

Саме тому у вишах повинні розвиватися математика, фізика, теорія чисел, теорія баз даних і т.п., щоб випускник міг застосовувати наявні і здобувати нові знання для роботи в нових для нього сферах.

Розробляючи додатки для Java, працюючи, наприклад, над безпілотним автомобілем, ти здобудеш знання, які тобі необхідні і яких на фірмі не здобудеш.

А вчений може працювати і розвиватися не тоді, коли в нього зарплата 3000 грн. Тому ми пройшли сертифікацію ISO, і я хочу, щоб наші вчені працювали на іноземні компанії і готували розробки тут. У нас уже сьогодні є пропозиція на 1 млн дол. від ізраїльської компанії і на 500 тис. дол. від американської.

Коли я 1998 року приїхав із компанією "Телесенс", тут ніхто програмувати не вмів. Максимум, що робили, - бази даних для складів. Розробити білінгову систему для Deutsche Telekom - це був космос. Нічого, навчилися.

- Ви, напевно, погодитеся, що наша вища освіта переживає кризу, не відповідає реаліям ринку праці, не встигає за змінами, які відбуваються у світі. Що заважає нашим вишам інтенсивно розвиватися?

- Почнімо зі ставлення держави до освіти. Я об'їздив багато країн, побував у 55 державах. І скрізь, особливо останнім часом, цікавився, як функціонує освіта.

Якщо взяти такі країни як Туніс, Ізраїль, ОАЕ, Йорданія - у 60-70-х роках це все були пустелі. У плані освіти - повна катастрофа, там практично нічого не було. Однією з перших цілей вони поставили створення системи освіти. І ці країни виросли.

А те, що відбувається в нас з освітою, - вона ніби є. Але 350 вишів - це забагато. Ті, хто грошей не заробляє, у кого немає спецфонду, закриватимуться. До речі, ми підрахували, що після ухвалення рішення про підвищення "мінімалки" наші витрати зростуть десь на 40 млн грн. При бюджеті в 220 млн.

І почнеться тряска. Добре це чи погано для країни? Попрацювавши в ХПІ і ХНУРЕ, вишах, які займають високі позиції у внутрішньоукраїнських рейтингах, я побачив, яка в них непроста економічна ситуація. І мені страшно уявити, що коїться в другій сотні рейтингу. Не кажучи вже про третю.

Коли вони закриються - це буде добре чи погано? З погляду майбутнього освіти, напевно, добре. Але куди подіти всіх цих викладачів? Робочих місць не вистачає навіть для тих, хто вже є на ринку праці. А з іншого боку, коли до педвишів вступають випускники із ЗНО у 120 балів... Це ж ті люди, які завтра вчитимуть наших дітей! Можливо, саме через це різке "обрізання" просто необхідне.

- Неконкурентоспроможні просто не виживуть. Це спричинить серйозні негативні соціальні наслідки. Як із ними впоратися?

- У Німеччині це називається Sozialhilfe (соціальна допомога). Дешевше просто платити допомогу цим людям, щоб вони не бунтували і не йшли в кримінал. Звісно, не найкращий вихід, але це неминуче. Дешевше платити їм допомогу, ніж давати роботу, де вони псують молодь, убивають майбутнє країни.

- Ви як керівник вишу не маєте можливості запросити якогось західного вченого прочитати курс лекцій. Бо не можете запропонувати йому конкурентну зарплату. Навіть якщо у вас є ці гроші, є тарифна сітка, за яку не можна виходити.

- З одного боку, коли вишам дадуть обіцяну фінансову автономію, це все дуже добре. З іншого - де взяти такі гроші? За 10 тис. грн ніхто у світі не вчиться.

Але в нас багато бізнесменів читають свої лекції безплатно. Як і я сам свого часу викладав.

- Але ж це волонтерство.

- Так. Але не тільки це. Будь-яка людина хоче висловитися. Ось у США, наприклад, колишні політики, президенти, держсекретарі йдуть викладати, читати лекції в університетах. Щоб передати свій досвід.

Звідки студентові дізнатися, як працює держава, корпорації, як усім цим управляти?

У нас хоч один колишній президент читає лекції студентам? Я про це не чув. Їм, напевно, нема чого сказати. Або буде дуже багато незручних запитань.

Американські президенти й німецькі канцлери читають лекції. А наші? Чи вони "напакуються" так, що їм "в облом" кудись іти лекції читати. Не думають про державу, про майбутнє: прийшли, "напакувалися" і пішли. Немає любові до країни, до держави.

- Хіба можливо провести негайну реформу освіти без повноцінного реформування інших сфер?

- Усе можна. Просто відпустіть. Це механізм, який сам налаштовується. Люди підуть навчатися туди, де дають якісну освіту. Іншого шляху немає. Так працює весь світ. Невже Гарвардським, Єльським чи Стенфордським університетами хтось так, як у нас, управляє? Є наглядова рада. Є ректор. Є розум, який має переважати.

Так, буде складно. Спочатку можуть розграбувати, як розтягли багато підприємств на початку 90-х. І так буде, бо люди іншого не вміють. При СРСР були державні ресторани, магазини. І де це все? Їх немає. При цьому магазинів побільшало, ресторани стали кращими. Але вони всі приватні. Усе працює. Система перебудувалася, самовідновилася.

Так і в освіті буде. Відкриються нові приватні виші, філії західних університетів. Будуть проблеми, будуть спекуляції на цій темі. Але впродовж 10-15 років система сама перебудується.

У державі з неефективною системою управління потрібно послаблювати регулювання. Зарегульованість усьому заважає.

- Якщо все віддати на відкуп ринку, з'явиться величезна кількість нових безробітних. Людей не при справах, людей озлоблених. Які навіть не на акції протесту вийдуть. Вони на вибори прийдуть. І проголосують за тих, хто пообіцяє їм повернути все як було.

- Моє завдання як керівника зберегти, у тому числі, робочі місця на підприємстві. Це соціальна відповідальність. Я знаю багато підприємств, які закрилися через крадіжки керівництва. Хто хотів вижити - вижив. А хто не вмів управляти - усе розвалив.

Багато хто в нас іде на вибори не для того, щоб щось побудувати, а щоб на руїнах мародерствувати.

- Повернімося до виборів ректора. У них беруть участь не всі викладачі й студенти, а делегати від різних груп співробітників, включаючи технічний персонал. Як вам така система виборів?

- Жахлива.

Як на мене, минув той час, коли вишами управляли вчені. Раніше вони отримували від держави план набору, бюджет. І все, їм ні про що більше турбуватися не треба було.

Нині виш - це велика корпорація. У нас 2000 співробітників і 8000 студентів. І управляти нею потрібно відповідно. Потрібна система мотивації, система фінансового управління. Це людям, з одного боку, треба пояснити, а з іншого - заспокоїти.

Покладаю надії на студентів, вони більш прогресивні.

- Вас намагалися до виборів не допустити з формальних причин - через нібито недостатній стаж. Довелося доводити своє право на посаду в суді. Це пов'язано якось зі зміною керівництва МОН?

- Звичайно, пов'язано. Колишній міністр мені довірив (управління ХНУРЕ. - С.Ж.), а нинішній, мабуть, не довіряє. Хоча політика, партійна належність тоді ролі не відігравали. Квіт був міністром від БПП, Гриневич - від "Народного фронту". Я - член партії "Самопоміч". Ми на це не звертали уваги.

А тим часом нам новий міністр уже двічі вручала Гран-прі в номінації "Міжнародне співробітництво". А куди діватися, якщо ми в цьому напрямі найкращі?