Диплом за 500 «креміньчиків»

— Візьміть грошики — купіть диплом, — зверталися до перехожих із незвичною пропозицією усміхнені юнаки та дівчата.

«Грошики» виявилися дуже оригінальними — банкнотами номіналом 500 «умовних одиниць», названих на честь чинного міністра освіти «кремінчиками». «Дипломи» теж були ще ті. Видавали їх від імені Задрипайлівського птаховиробничого університету ім. Я.Півня за спеціальностями: інженер-ламайстер, історик-плагіатор, географ-сусанінознавець, програміст на калькуляторі, психолог-людиноненависник. Де можуть знадобитися такі дипломи? Як і будь-які інші, хай і тричі офіційні, але куплені, — ніде. Тому впритул до місця продажу «документів про освіту» стояв портативний унітаз, у якому пропонувалося відразу ж утилізувати даремну покупку.

Все вищеописане проходило в рамках театралізованої акції під назвою «Купи собі диплом!», організованої активістами громадської кампанії ПОРА біля Київського національного університету ім. Т.Шевченка. Самі хлопці сформулювали ідею свого перфомансу в такий спосіб: «Якщо тобі набридло, що абсолютні «чайники», які за все своє життя прочитали одну книжку (буквар), і ту недочитали, здають сесію краще, ніж ти; якщо ти не можеш дивитися, як по-справжньому класні й розумні викладачі повинні зводити кінці з кінцями на свою мізерну зарплату, і знаєш, що завтра подібне може очікувати й тебе, тоді скажи ДОСИТЬ. Коли це зробиш ти, зробить ще хтось, тоді побачиш, що є мільйони тобі подібних. Що ці мільйони — сила, здатна все змінити».

Потенційні глядачі — учасники інтерактивного дійства, «силою, здатною все змінити», себе явно не відчули й на те, що відбувалося, реагували мляво. Можливо, через горезвісні соціальну байдужість і відстороненість киян. Хоча, напевно, причина в іншому: корупція в освіті давно перетворилася на хронічну хворобу — проходить без особливих загострень, і слава Богу. Тому й реакція на заходи а-ля «Купи собі диплом!» — скепсис та ігнорування. Ну, хіба що, пробігаючи мимо, хтось подумає: «Ой, справді, і доки це триватиме?..»

Чіткі тарифи за заліки, іспити та їх перескладання, пропущені лекції та семінари, примусова купівля книжок і методичок — усе це виникло не вчора. Жахає сьогоднішній розмах цих явищ. На Всеукраїнській конференції «Прозорість і корупція в системі вищої освіти України» рівень корумпованості нашої вищої школи був визначений у 81%. Це — думка громадськості. Керівництво ж освітньої галузі має на дане питання свій, дуже екстравагантний погляд, озвучений директором департаменту вищої освіти МОН України Ярославом Болюбашем: «Я б охарактеризував цю проблему як висип на здоровому тілі».

Про рівень «здоров’я» цього «тіла» промовисто свідчать факти. Держава практично не виділяє вузам грошей на випуск підручників, зокрема в електронній формі. Понад половину українських студентів не мають можливості користуватися комп’ютерною технікою та Інтернетом. 66% професорів і 33% доцентів, які викладають у вузах системи МОН України, — люди пенсійного віку. Протягом останніх років більше шести тисяч кандидатів та докторів наук виїхали з України. Вчетверо зменшилася кількість вчених у Кіровоградській, Львівській, Одеській, Миколаївській областях і АР Крим. Талановита ж молодь зовсім не рветься в науку. Лише кожен шостий аспірант вчасно захищає дисертацію. Лише десять відсотків студентів займаються науковою працею. А в багатьох вузах (особливо приватних) цієї ланки навчального процесу немає взагалі. Таким чином, в Україні виникло нове явище — псевдоосвіта, робить висновок голова комітету ВР із питань науки та освіти Станіслав Ніколаєнко, з’явилися цілі вузи, що імітують навчальний процес, — там іспити елементарно купуються-продаються... Висип на здоровому тілі, кажете?..

Існує стереотип, мовляв, якщо підвищити зарплату вузівським викладачам, вони відразу перестануть брати хабарі. На жаль, практика наших сусідів-поляків засвідчила: попри досить високі заробітки педагогів, викоренити корупцію з державних вузів так і не вдалося. В Україні сьогодні діють 983 вузи, із них 812 — державні. Отже, шанси розірвати порочне коло продажності фактично нульові? Звернемося до досвіду країни, якій вдалося максимально мінімізувати це згубне явище. Якщо американського викладача помітять у спробі взяти незаконне підношення, його відразу звільнять. Причому з тріском. Із клеймом же хабарника йому навряд чи вдасться кудись влаштуватися на роботу за фахом. Але, мабуть, головною антикорупційною силою в системі освіти США є широка мережа громадських організацій та преса, які здійснюють щонайсуворіший контроль за діяльністю і чиновників усіх рангів, і працівників навчальних закладів. Досить провінційній газетці оприлюднити факт хабарництва, як ця НП набуває загальнонаціонального масштабу й стає предметом обговорення в конгресі. Ми ж спокійно «ковтаємо» навіть повідомлення про скандали на кшталт того, що вибухнув близько півтора року тому на Рівненській АЕС. Пригадуєте, як у дюжини її працівників (причому тих, хто обіймав різні відповідальні посади!) виявили «липові» дипломи, буцімто видані одним із одеських вузів? До речі, за кожен із цих «документів» майбутні начальники зміни блоку та старші оператори реакторного відділення викладали близько 500 у.о.

…Під час театралізованого дійства, влаштованого активістами кампанії ПОРА, було проголошено клятву на вірність існуючому режиму. В ній є такі слова: «Клянуся сумлінно і регулярно сплачувати всі хабарі. Обіцяю сидіти тихо, як риба у воді. Клянуся завжди жити в хаті, що скраю». Дивно, коли ми всі встигли під нею підписатися? Підозрюю, сталося це в напівнепритомному стані, під час чергового прослуховування заклинань із високих трибун, що освіта в Україні — пріоритет номер один…