«ЧОРНІ ДІРИ» ОСВІТИ

Дев’ять місяців — саме такий символічний термін знадобився робочим групам, які проводили аналітичні дослідження в українській освітній системі, щоб подати результати своєї праці на обговорення широкій громадськості.

Дослідження, про які йдеться, — частина комплексного проекту «Програма підтримки вироблення стратегії реформування освіти», що стартував у січні 2001 р. Нагадаємо читачам: проект здійснюється за сприяння Міжнародного фонду «Відродження», Програми розвитку ООН у співпраці з Інститутом освітньої політики (Будапешт, Угорщина). Мета почину — допомогти нашому уряду сформувати нову освітню політику.

Робота в рамках «Програми...» проходить у трьох основних напрямах. По-перше, допомога в написанні проекту Національної доктрини розвитку освіти України. По-друге, залучення максимальної кількості громадян країни до її розробки. Як це реалізується на практиці? Ми з вами підключаємося до загальнонаціонального обговорення імовірних (і вже впроваджуваних) реформ. А потім під тиском громадської думки відбувається певна корекція плану дій. І, по-третє, робота семи аналітичних груп, головне завдання яких — дати чітку й лаконічну відповідь на запитання: які ключові проблеми сучасної української школи?

Що стосується висновків, до яких дійшли аналітики, то назвати їх сенсацією — означає дуже погрішити проти істини. Умовиводи дослідників, швидше, впорядкували й систематизували всі «чорні діри» нашого освітнього простору. Одне слово, про проблеми й вади знав кожен, але дуже приблизно уявляв, так би мовити, їхню конфігурацію і масштаби. Наскільки точно результати дев’ятимісячних зусиль аналітичних груп відбивають реальний стан справ в освітньому секторі України? Риторичне запитання. Фокус у тому, що результати цих досліджень просто ні з чим порівнювати. Настільки всеосяжній «ревізії» нашу школу досі не піддавали. Тому безумовними досягненнями є і саме набуття точки відліку — першої української «енциклопедії» освітніх проблем, і те, що для складання наші учені вперше застосували давно вживаний у цивілізованих країнах метод, який довів свою ефективність, під назвою «аналіз політики».

У цілому основні результати досліджень можна охарактеризувати словосполученням «тьма безпросвітна». Так, саме безпросвітна, оскільки контрзаходи, запропоновані аналітиками для виходу з кризової ситуації, дуже схематичні і носять, радше, декларативний, аніж прикладний характер. Взагалі ж від картини, що викристалізувалася в результаті роботи дослідницьких груп, хоч як дивно, віє перебудованими часами. Пригадуєте, наскільки популярно тоді було шельмувати все і вся? З другого боку, настільки висока концентрація темних барв за наявності дуже ефемерного їх нейтралізатора змушує гарненько замислитися: а чи не стоїмо ми на порозі тотального краху української освітньої системи?

Міркуйте самі. Дослідники констатують: наслідком нинішньої катастрофічної ситуації стане скорочення кількості учнівської молоді. Держава абсолютно не має відповідної політики, не вироблено важелів впливу на ситуацію, у тому числі й через систему освіти.

Характерна особливість законодавства України, яке регулює відносини в освітній галузі, — його фактична необов’язковість для конкретних виконавців, можливість нехтувати його нормами.

На думку дослідників, занадто зволікається розробка держстандартів вищої освіти, причому із низки напрямів немає навіть їх проектів.

Майже 42% українських ректорів, понад 30% завкафедрами і 54% професорів — люди пенсійного віку. Водночас лише 13% доцентів на цей час не виповнилося сорока.

Міжнародні зв’язки українських вузів обмежені й непаритетні через недостатнє знання іноземних мов, нестачу інформації про міжнародні організації та можливості співробітництва, обмежений доступ до сучасних комунікаційних систем, фактичну непріоритетність інтернаціональних контактів, причина якої — скрутні матеріальні умови нашої вищої школи.

В Україні немає системи моніторингу якості освіти. Система показників діяльності навчальних закладів носить або суто декларативний, або статистичний характер, що мало стикується з міжнародними системами показників якості, які використовуються в рейтингових оцінках. Триває дискусія про необхідність винаходу «ідеальної моделі якості освіти». Однак слабка підготовленість учителів у питаннях сучасних методів педагогічних вимірів і оцінювання істотно ускладнює процес впровадження системи моніторингу як на державному рівні, так і на рівні навчального закладу.

Педагогічна освіта України має застарілу структуру підготовки кадрів. У ній немає ефективних механізмів реагування на невпинну зміну ситуації. А брак кваліфікованих педагогів прирікає на невдачу значну частину перспективних реформаційних проектів у державі.

За роки незалежності знизився рівень міжетнічної толерантності, зросла нетерпимість до «іншого». Система освіти не готова до впровадження основ полікультурності. Однак витоки проблеми не в цьому, а в глибинній світоглядній, власне — моральній неготовності українського суспільства до послідовної, осмисленої полікультурності.

Традиційно одним з найболючіших укотре визнано питання фінансування освіти. Досить зазначити, що, на переконання аналітиків, наші навчальні заклади недоотримують від 40 до 60% необхідних для їх нормального функціонування грошей.

У сфері управління освітою дослідники також виділили низку гострих проблем. У тому числі, зокрема, відсутність ефективних механізмів контролю за виконанням чинних законодавчих актів. Акцентовано увагу і на неможливості збільшити вчительську зарплату на місцевому рівні. Викликає серйозну стурбованість незадовільний технічний стан приміщень загальноосвітніх шкіл. А чого вартий той факт, що вирішення цього питання тепер цілком і повністю є головним болем виключно адміністрації навчальних закладів?.. Як ви розумієте, все зазначене вище — аж ніяк не повний перелік «гарячих точок», позначених дослідниками на освітній карті країни.

Беручи до уваги те, скільки часу знадобилося аналітичним групам для роботи, можемо констатувати: на світ з’явилося дуже хворобливе дитя із сумним поглядом. Чи зможемо його виходити, виростити, вивести в люди? Адже досі у списку чеснот батьків маляти, на жаль, не значилися ні далекоглядність, ні прагнення реально змінити ситуацію на краще...