БЕЗКОРИСЛИВІСТЬ ПРАГМАТИЗМУ

Інколи неефективність законів пояснюють правовим нігілізмом і елементарним незнанням правових норм. Хоча, на думку юристів-практиків, це далеко не завжди так. Навпаки, найчастіше громадяни мають досить чітке уявлення про свої права та обов’язки. І проблема зводиться не так до неуцтва, як до реальних можливостей реалізувати вимоги законів на практиці. Утім, щодо обов’язків це питання більш-менш піддається вирішенню. Рано чи пізно їх змусять виконати — у цьому, власне, і полягає одна з функцій держави. А з правами складніше, особливо в тих випадках, коли їх носії належать до так званих соціально незахищених верств населення.

В умовах ринкових відносин кожна послуга має свою ціну. Зокрема й у правовій сфері. Поки витрати не конфліктують із доходами, це, як правило, не чинить особливих перешкод, якщо навпаки — бажаючому домогтися справедливості інколи від самого початку уготовлено роль жертви. Адже неграмотно складена заява чи позов — уже формальний привід для відмови в розгляді претензій, не кажучи про їх задоволення. Аби цього не сталося, краще, звісно, звернутися по допомогу до професіоналів. Але це неминуче веде за собою матеріальні видатки — як правило, досить істотні. Лише консультація юриста обійдеться, щонайменше, у 15 гривень. А це ж — лише початковий етап виснажливого процесу відстоювання законних прав.

Поза сумнівом, згадана проблема для теоретиків і маститих практиків у юриспруденції зовсім не є одкровенням. Але, хоч як це дивно, спробували розв’язати її на практиці майбутні правознавці — п’ятеро студентів-третьокурсників трьох запорізьких вузів, котрі вирішили три роки тому створити організацію (опісля названу лігою «Універсал») з надання безплатної юридичної допомоги населенню.

Як і слід було очікувати, спочатку ідея, м’яко кажучи, не викликала особливої довіри, і процес офіційної реєстрації ліги затягнувся на півроку. Що ж, позицію чиновників цілком можна зрозуміти. Протягом останніх кількох років вони, як і решта громадян, на незліченній кількості прикладів непогано засвоїли, де саме буває безплатний сир. Хоча від самого початку ентузіасти зовсім не намагалися подати альтруїзм як самоціль. Визначальним для студентів (до речі, відмінників) було прагнення збагатитися практичними навиками майбутньої професії. Мабуть, це був один із тих нечастих випадків, коли прагматизм створив гармонійну спілку з безкорисливістю.

Утім, на роль ноу-хау задум студентів аж ніяк не претендував. Такі організації давно існують за кордоном, хоча величезної популярності вони не здобули.

— Ми з самого початку почали займатися справами, що їх більшість практикуючих адвокатів розцінювали як наперед програшні, — розповідає незмінний президент ліги «Універсал» Оксана Ярешко. — Приміром, з повернення вкладів у банку «Слов’янський» створилася парадоксальна ситуація: вкладники готові заплатити за те, щоб отримати свої заощадження, а їхніх справ не беруть у судове провадження. Найчастіше — з формальних причин, через неграмотно оформлені заяви. Ми розробили форму позову, яка вже не давала підстав для відмови. В окремих випадках забезпечували своїм клієнтам юридичну підтримку й під час судових засідань. Цікаво, що згодом з’явилися оголошення з пропозицією надати допомогу вкладникам банку: деякі адвокати просто «запозичили» розроблену нами форму позову, оцінивши послугу в 2 тисячі гривень.

Хай навіть і в такій своєрідній формі, але це було свідченням визнання авторитету ліги. Як з’ясувалося, здорове честолюбство в поєднанні з ентузіазмом — це не так уже й погано, якщо дозволяє братися навіть за ті справи, які професіонали вважають безперспективними. Такі, приміром, як претензії клієнтів страхових компаній чи працівників підприємств, що мають борги з заробітної плати.

— Особливо цікавить нас діяльність виконавчих служб, — каже Оксана. — Як правило, адвокат, вигравши процес, вважає свою місію виконаною. Але якщо з різних причин рішення суду не виконується, то підстав заявляти про торжество закону немає. А ми в таких випадках допомагаємо клієнтам довести справу до завершення.

Саме це, напевно, і зіграло визначальну роль у формуванні репутації студентської організації. Її помітили не лише в професійному середовищі, а й на офіційному рівні. Рекомендації звертатися по допомогу до ліги «Універсал» стали давати навіть держструктури, посилаючись на те, що в студентів програшних справ не буває. Одне слово, клієнтів у майбутніх юристів явно не бракувало. Погодьтеся, надати протягом року юридичну допомогу тисячі клієнтів — пристойний показник навіть для адвокатської контори зі стажем. Але невдовзі дедалі сильніше почали даватися взнаки цілком закономірні труднощі.

При всіх незаперечних перевагах ентузіазму, він усе-таки досить ненадійна підмога в тривалій роботі. Ліга — організація безприбуткова, отож усі витрати з забезпечення її діяльності лягали виключно на плечі її учасників. А рівень матеріального добробуту студентів відомо який. Старші колеги «універсалівцям» у допомозі, звісно, не відмовляли, але лише в методологічній, консультативній. Правда, згодом з’явилися й вагоміші пропозиції — посприяти в оренді приміщення, забезпечити оргтехнікою. Проте до щедрих обіцянок майбутні юристи поставилися насторожено, побоюючись залежності від спонсорів, а отже — неминучої комерціалізації проекту. І тоді «Універсал» вирішив шукати покровителів самостійно. Вибір, правда, був небагатим, а якщо точніше, зводився до одного варіанту — переїхати під дах альма-матер, у Запорізький держуніверситет.

— Коли торік молоді люди звернулися до нас, — розповідає ректор університету В’ячеслав Толок, — їхню ідею сприйняли відразу й беззастережно. Адже ми давно працюємо над удосконаленням процесу виробничої практики. Певних результатів змогли досягти на факультетах педагогіки та психології, фізичної культури, чиї студенти успішно набувають досвіду практичної роботи в школах. Та, власне, і юридичний факультет у цьому сенсі не з відстаючих. Але пропозиція ліги «Універсал», крім оригінальності, обіцяла ще й цілком реальну вигоду в якісному вдосконаленні навчального процесу.

Університет створив лізі всі необхідні умови, забезпечивши приміщенням, комп’ютерною технікою, канцтоварами, довідковою літературою.

— Це не дуже накладні витрати, — переконаний ректор. — Зрештою, вони неминучі в організації будь-якої практики. Хотілося б, звісно, аби ліга стала самоокупною. Можливо, згодом при факультеті відкриється адвокатська контора, яка працюватиме на госпрозрахунковій основі.

Зараз під опікою ліги проходять виробничу практику 15 студентів. Їх, напевно, могло б бути й більше, але засновники «Універсалу» досить вимогливі щодо принципів, закладених в основу своєї організації. Кандидати в практиканти проходять ретельний відбір, головними критеріями якого є не так оцінки в заліковках, як відповідальність, сумлінність, прагнення довести розпочату справу до завершення. А в іншому правила проходження практики досить демократичні, не обмежені чіткими часовими рамками. Утім, у цьому немає й потреби, оскільки стимулом є можливість виконувати справжню роботу, надавати реальну допомогу людям. Тому неодмінні колоквіуми й навчальні семінари, які підбивають підсумки кожного прийому клієнтів, сприймаються не як нудна поденщина — це усвідомлене прагнення збагатитися професійним досвідом, необхідним для майбутньої самостійної діяльності.