«Без наукової інтенції як рушійної сили немає університету»

Здається, зовсім мало часу сплинуло з моменту презентації відродженої Могилянки «як вищого навчального закладу, який став би одним з осередків морального та духовного відродження української нації». Ці рядки взято з новітнього підручника з історії академії, виданого 2003 року, але частка «би» видається в їх контексті вже застарілою. Більше того, саме тут, схоже, відбувається і відродження української науки. Як саме — розповідає відомий український вчений-літературознавець, критик, доктор філологічних наук, віце-президент з навчально-наукових студій Національного університету «Києво-Могилянська академія» професор Володимир МОРЕНЕЦЬ.

— Про унікальність Могилянки як навчального закладу «ДТ» розповідало неодноразово. Володимире Пилиповичу, як ви оцінюєте наукові досягнення НаУКМА?

— В університетах наукова робота невідривна від навчання, взаємного, і викладачів, і студентів. Власне, без наукової інтенції, як рушійної сили, немає університету. Проте почати я хотів би з того, що Києво-Могилянська академія — безперечний лідер в освоєнні нетрадиційних напрямів у розробці відповідних програм науково-методичного забезпечення. Це і «Менеджмент в охороні здоров’я», і «Інтелектуальні системи прийняття рішень», і «Мембранні та сорбційні процеси та технології». Унікальна в Центрально-Східній Європі, не кажучи вже про Україну, магістерська програма з економіки «Економічна теорія» — дворічна англомовна програма визнаного міжнародного стандарту. Її мета — піднести економічну думку в Україні на рівень, який дозволяє розвинутим країнам вести з нами діалог. Викладачі — здебільшого західні провідні спеціалісти, але є й наші випускники, котрі вже одержали наукові ступені.

Проте ми дбаємо не тільки про популярні, або модні, або престижні напрями. У нас діє єдина в Україні магістерська програма з археології, унікальна програма «Філологія (теорія, історія літератури та компаративістика»), програма міжнародного зразка з журналістики, екології та багато інших. Наша наукова прозорливість, я сподіваюся, полягає в розумінні того, що освіта має бути специфікованою. А взагалі всі наші магістерські студії ми трактуємо як етап становлення науковця. До речі, від початку існування відділу докторантури та аспірантури НаУКМА (1998 рік) в якості аспірантів пройшли й захистили дисертації 23 особи, четверо закінчили докторантуру, є ще чимало здобувачів. 39 осіб, які навчаються в аспірантурі НаУКМА або закінчили її, працюють в академії. Упродовж останніх трьох років ми власними силами надрукували 52 позиції наукової та навчальної літератури — авторські монографії, підручники, посібники, збірники, в тому числі англо-український словник економічних термінів, якому не вистачило одного голосу для того, щоб отримати перемогу на Львівському книжковому форумі. Щорічно готуємо 12 випусків «Наукових записок НаУКМА», 4 випуски «Магістеріуму».

— Ви підтримуєте дуже тісні контакти зі своїми численними закордонними партнерами. Але коли ви більше радієте за своїх випускників: коли вони виїздять за кордон чи коли залишаються (або повертаються) в Україну?

— Звичайно, мені хочеться, щоб наші люди поверталися, і я вірю, що повертатимуться. І не тільки тому, що «бути першим в Авіньоні краще, ніж бути другим у Римі». Адже умови, які нас там оточують, — це не тільки сума контракту, а певна ментальна аура, якої молода людина, поки не поїде, не збагне. І більшість — розумна більшість, а в нас розумна більшість — починає розуміти, що жити і працювати треба у Вітчизні. Ми надаємо повне сприяння закордонному стажуванню і кажемо: їдьте, дивіться, повертайтеся назад. І дедалі більше і більше людей повертаються. Злам, з моєї точки зору, відбувся.

Проте кількість нашої молоді, яка перебуває за кордоном, свідчить не тільки про зменшення умів в Україні, а й про побільшення України у світі. Я страшенно пишаюся цією молоддю, яка завжди згадує про Києво-Могилянську академію у Вашингтоні, Чикаго чи в Нью-Йорку, чи хоч би де я з ними зустрічався. Вона представляє Україну, і я нею пишаюся. Сьогодні Антон Шмагов, один із перших випускників НаУКМА, керує всією системою електронної комунікації ООН — то як же цим не пишатися? А 40 відсотків випускників магістерської програми з економічної теорії, що продовжують навчання на програмах PhD у західних університетах, — теж приносять нам славу.

— Чи можна, попри такий молодий вік академії, говорити про створення власних наукових шкіл?

— Взагалі, цей довготривалий процес не декларується, його не можна формалізувати. Але, наприклад, напрям компаративістики в нашій філології — це школа, яка була започаткована і підтримується авторитетом та зусиллями Дмитра Наливайка. Михайло Брик очолює наукову школу мембранології. Успіхами в галузі точних наук ми зобов’язані зусиллям вченого Нобелівського рівня Василя Устименка. Саме нині відзначає свій ювілей Школа соціальної роботи, яка безпосередньо пов’язана з іменем Володимира Полтавця, справу якого продовжують його учні, у тому числі її нинішній директор Ірена Грига.