Зона вільної торгівлі: крок назустріч ЄС?

Ольга ШУМИЛО, заступник директора з міжнародних питань МЦПД

Інна НОВАК, директор Міжнародного інституту порівняльного аналізу

«2020 рік є реалістичною датою вступу України до Європейського Союзу», — такі оптимістичні заяви прозвучали минулого тижня на четвертому саміті Ялтинської європейської стратегії з вуст віце-президента Європейського парламенту Марека Сівеця, а також екс-президента Польщі Олександра Кваснєвського. Підтримка прагнень України з боку європейських політиків приємна, водночас не повинна вводити в оману. Членство в ЄС не дістається без підготовки.

Протягом останнього десятиріччя Україні закидають «інтеграцію без європеїзації», тобто декларування наміру про вступ до Євросоюзу без реформ і прилаштування до його норм та стандартів. Створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, яке обговорювалося під час Ялтинського саміту, може дати поштовх українським реформам, відкрити доступ до внутрішнього ринку ЄС. Саме це дасть змогу зробити перші серйозні кроки на зближення з ЄС.

У березні 2007 року Україна та Європейський Союз розпочали переговори щодо нової посиленої угоди, яка замінить Угоду про партнерство та співробітництво 1998—2008 років. Важко сказати, чи стане виконання нової угоди «перепусткою» до членства країни в ЄС. Однак, без сумніву, її виконання допоможе наблизити Україну до стандартів ЄС в багатьох сферах та сприятиме її інтеграції в ринки та політику Євросоюзу.

Зона вільної торгівлі — ключовий елемент нового етапу відносин

Ключовим елементом посиленої угоди має стати розділ про зону вільної торгівлі (ЗВТ). Дискусія щодо створення ЗВТ ведеться ще з 1999 року, коли дослідження Європейської комісії виявило економічну недоцільність створення зони через слабкий економічний розвиток України.

У 2005 році перспектива ЗВТ отримала більш оптимістичне підгрунтя. Ми дійшли висновку, що створення зони вільної торгівлі з Україною буде економічно доцільним і матиме позитивні наслідки для обох сторін (зокрема, сприятиме зростанню добробуту населення України від 2 до 7%).

Що таке зона вільної торгівлі?

Зона вільної торгівлі (free trade area) — тип міжнародної інтеграції, в рамках якої країни-учасники скасовують митні ставки, податки та збори, та кількісні обмеження для взаємної торгівлі. За кожною країною-учасницею зберігається право на самостійне та незалежне визначення режиму торгівлі по відношенню до третіх країн. Між країнами-учасницями зберігаються митні кордони та пости, які контролюють походження товарів, що перетинають державні кордони. В більшості випадків умови зони вільної торгівлі поширюються на всі товари, крім сільськогосподарської продукції. Прикладами ЗВТ є НАФТА, АСЕАН та МЕРКОСУР. ЄС також має ЗВТ з країнами Середземномор’я, з Чилі та Мексикою.

Переговори щодо скасування митних тарифів між Україною та ЄС будуватимуться на домовленостях у рамках Світової організації торгівлі. Зрозуміло, що наразі Україна не готова до повної лібералізації своїх ринків для товарів з ЄС. Деякі вразливі сектори (наприклад, сільське господарство) можуть бути виключені з зони вільної торгівлі взагалі. Тоді як відкриття ринків промислових товарів може відбуватися поступово та в асиметричному з ЄСівськими порядку. Митні тарифи з української сторони знижуватимуться поступово, тоді як ЄС скасує їх одразу після набуття чинності угоди. Перехідні періоди для відкриття українських ринків, під час яких бізнес зможе адаптуватися до нових умов, можуть тривати від трьох до п’яти років.

Однак українські митні тарифи є досить низькими, тому не можуть бути основною перешкодою для наших товарів на ринках ЄС. Бар’єром є відмінності в технічних і санітарних стандартах, системах стандартизації та сертифікації, а також викривлення умов конкуренції (наприклад, форма державної допомоги, яка надається підприємствам і галузям).

Адаптація до стандартів і норм ЄС дасть змогу прибрати бар’єри в короткостроковій перспективі та отримати кращий доступ на ринки ЄС — у середньостроковій. Однак і в цьому разі класична зона вільної торгівлі матиме обмежений позитивний вплив на економіку України.

Поглиблена вільна торгівля з ЄС — інструмент для внутрішніх перетворень

Сьогодні, коли Україна потребує реформ і шукає нову модель розвитку, угода про вільну торгівлю з ЄС може стати інструментом перетворень у країні. В 2004 році група незалежних експертів запропонувала нову формулу економічної та торговельної співпраці між Україною та ЄС через «поглиблену вільну торгівлю» (або ЗВТ+). На відміну від класичної, ЗВТ+ передбачає не тільки скасування митних тарифів на торгівлю товарами, а й лібералізацію торгівлі послугами та приведення регуляторного середовища України у відповідність з ЄСівськими. Ця формула дозволить двостороннім відносинам вийти за межі існуючих домовленостей між ЄС та іншими країнами, що не є кандидатами на членство (наприклад, Чилі або країни Середземномор’я).

На цьогорічному Ялтинському саміті було підтримано формулу «поглиблена торгівля» між Україною та ЄС. Насамперед ЗВТ+ може слугувати інструментом модернізації української економіки та допомогти у забезпеченні сталого розвитку. Виконання угоди дасть змогу прибрати нетарифні бар’єри для українських товарів на ринках ЄС, створити інституції та встановити прозорі правила гри для бізнесу, зменшити залежність економіки/бізнесу від змін політичного клімату. Більш того, створення ЗВТ з ЄС зробить країну передбачуванішою, що зменшить її ризики та відкриє можливості для інвестицій.

Втім, не треба ідеалізувати ЗВТ+… Реалізація положень про вільну торгівлю потребуватиме витрат як з дер­жавного бюджету, так і з гаманця українського бізнесу.

По-перше, це витрати на гармонізацію нашого законодавства з Acquis communautaire (доробок Європейської спільноти), яке постійно змінюється. Розбудова інституцій і правил гри для бізнесу також потребуватиме фінансування.

Незважаючи на перехідні періоди, не всі українські компанії зможуть витримати тиск конкуренції з боку ЄС. Тому можливе зникнення компаній та скорочення робочих місць, зокрема у довгостроковій перспективі в так званих старих секторах (промисловість, сільське господарство). Натомість виникатимуть можливості в «нових секторах» (високих технологій). Тому важливо буде приділити увагу перепідготовці фахівців, щоб скористатися з нових можливостей та мінімізувати негативні наслідки.

Кінцевий формат і зміст зони вільної торгівлі залежатиме від переговорного процесу, як і позитивні та негативні наслідки для окремих секторів. Процес переговорів розпочнеться після вступу до СОТ і може тривати від двох до п’яти років. Однак уже сьогодні можна робити пропозиції щодо подолання негативних наслідків для різних секторів.

Так, ЄС намагатиметься захистити власні ринки з допомогою правил походження товарів, які не підлягають переговорам і розробляються Євросоюзом за досить непрозорими механізмами. Тому завданням ЗВТ+ є зменшення обмежувального впливу правил походження товарів через приєднання України до Пан’євросередземноморської території кумуляції. Це дасть країні можливість використовувати матеріали з 43 країн території (серед них члени ЄС, Туреччина, Швейцарія, країни EFTA та Середземномор’я) у виробництві товарів, які потім будуть безмитно експортовані до ЄС.

Наразі можна сказати, що пристосування до нових стандартів і правил гри потребуватиме від українських виробників збільшення витрат у короткостроковій перспективі. Однак у довгостроковій перспективі це сприятиме підвищенню конкурентоспроможності національної продукції та, як наслідок, збільшенню її експорту на світові ринки. Крім того, підвищення якості продукції зміцнить позиції вітчизняних виробників на внутрішньому ринку. У свою чергу, українські споживачі матимуть доступ до якісніших та дешевших товарів і послуг.

Неможливо буде повністю уникнути негативних наслідків від поглибленої вільної торгівлі з ЄС. Однак відсутність змін коштуватиме країні набагато більше, аніж втрати, яких можуть зазнати окремі групи інтересів. Саме тому важливо розуміти можливі наслідки, аби вжити заходів, що допоможуть зменшити втрати та збільшити вірогідність змін на краще.

Хто виграє та хто програє від ЗВТ з ЄС?

Як будь-яке рішення у сфері дер­жавної політики, лібералізація торгівлі товарами та послугами матиме своїх прихильників і противників — і в ЄС, і в Україні.

В Україні посилення конкуренції з незадоволенням зустрінуть галузеві групи лобіювання, що представляють чутливі галузі економіки (харчова, легка та хімічна промисловість, автомобілебудування). Тоді як українські металурги, а також виробники залізної руди і трейдери металобрухту представляють групу, що найбільш позитивно ставиться до інтеграції України до європейських і світових ринків. Вступ до СОТ (який скасовує квоти на торгівлю металопродукцією) та гармонізація стандартів у рамках ЗВТ+ дасть змогу уникнути тарифних та нетарифних обмежень і розширити присутність на ринках ЄС.

Що стосується сфери послуг, то асоціації-гравці на ринку фінансових послуг уже сьогодні порушують питання про недоцільність лібералізації цього ринку для банків і страхових компаній. Водночас великий та середній бізнес зацікавлений у підвищенні вартості своїх активів, можливості продажу їх на вигідніших умовах та збільшенні інвестицій для модернізації застарілих основних фондів.

Впливовою буде група інтересів, яку представлятимуть чиновники різних рівнів (бюрократи). Ті, хто змушений буде здійснювати регуляторну реформу, реформувати систему стандартизації та сертифікації та системи контролю за якістю сільськогосподарської та харчової продукції. Супротив практичній реалізації ідеї зони вільної торгівлі з ЄС можуть чинити представники міністерств, зацікавлені у збереженні митних тарифів на зовнішньоторговельні операції задля наповнення державного бюджету.

Інтереси Європейського Союзу в ЗВТ з Україною

З точки зору політичних інтересів Європейський Союз не готовий запропонувати Україні перспективу членства. Однак ЄС не може залишити її осторонь інтеграційних процесів. ЗВТ є стандартним інструментом співпраці з третіми країнами. Пропонуючи Україні поглиблену вільну торгівлю, ЄС у такий спосіб дозволяє Україні отримати доступ до своїх ринків товарів, послуг і капіталу та економічно інтегруватися. Втім, не варто забувати про економічні інтереси, які ЄС захищатиме під час переговорів щодо ЗВТ.

Великі виробники сільськогосподарської продукції у Франції, Іспанії та Італії, занепокоєні можливістю зростання конкуренції з боку українських товарів, можуть вимагати виключення сільгосппродукції з ЗВТ. Схожі занепокоєння існують серед європейських виробників чорних металів і хімічної продукції у Німеччині та Франції.

Відносини з Росією

У цьому контексті варто згадати про можливі наслідки ЗВТ між Україною та ЄС для українсько-російських відносин. Прибічники інтеграції пострадянського простору вважають, що поглиблена торговельна та економічна співпраця з ЄС перешкоджатиме відносинам України з Росією. Однак і сама Росія зацікавлена у створенні ЗВТ з ЄС у рамках однієї з чотирьох спільних з ЄС «дорожніх карт співпраці».

Тому супротив створенню ЗВТ між Україною та ЄС потрібно перевести з політичної в економічну площину. Це буде звичайна конкуренція між двома країнами за ринок ЄС з його 450 млн. споживачів. Крім того, для Росії ЗВТ з ЄС — це насамперед інструмент для збільшення експорту. Тоді як Україна вбачає в ЗВТ інструмент для внутрішніх реформ.

І останнє. Російські політики занепокоєні збільшенням обсягів «тіньового» експорту з ЄС через Україну. Однак цьому можна буде запобігти через встановлення правил походження товарів.

Чому український бізнес має об’єднатися навколо питання про зону вільної торгівлі з ЄС?

Існуюча нереформована урядова машина не дозволяє створити прозорі правила гри та захистити інтереси національного бізнесу ні всередині країни, ні за кордоном. Чотирнадцятирічна історія вступу України до СОТ — чи не найяскравіший приклад цього. Загалом, членство матиме позитивні наслідки, бо допоможе інтегрувати Україну у світові економічні та торговельні процеси. Однак процес підготовки до переговорів є таким, що не дозволяє правильно зрозуміти можливості та наслідки для бізнесу.

Окремі бізнес-групи звикли лобіювати інтереси самотужки. Але це не є гарантією отримання преференцій у контексті переговорів про ЗВТ+ з ЄС.

Угода про ЗВТ з ЄС є новим випробуванням і для уряду, і для українського бізнесу. На відміну від Європейської комісії, яка має багаторічний досвід аналізу можливих економічних і соціальних наслідків ЗВТ та консультується з бізнесом, українська сторона в таких переговорах є початківцем. Позиція уряду, у разі її формування за старими принципами — без аналізу наслідків та консультацій з виразниками груп інтересів, може залишити країну з угодою, яка матиме мінімальні позитивні наслідки для економіки, бізнесу та населення. Як результат, Україна отримає угоду з неочевидними наслідками, ціна реалізації якої ляже на плечі національного бізнесу.

Після завершення переговорів змінити домовленості буде складно. Звісно, бізнес може запобігти набранню чинності угоди під час її ратифікації в парламенті через «близьких» депутатів. А у разі ратифікації угоду можна буде не виконувати, блокуючи необхідні рішення через той же парламент. Однак чи є це той шлях, яким повинен іти цивілізований великий бізнес, котрий уже сьогодні є потужним гравцем на світових ринках?

Як мінімізувати негативні наслідки в майбутньому?

Єдиним виходом є вироблення позиції українського бізнесу щодо переговорів і відкрите лобіювання (за європейськими стандартами) цієї позиції через український уряд. Важливо буде також залучити до дискусії професійні спілки та незалежних експертів, що дозволить збалансувати інтереси і бізнесу, і громадян. Не менш важливо під час вироблення української позиції щодо ЗВТ з ЄС враховувати існуючий досвід (наприклад, ЗВТ з Росією).

Великі українські компанії мають експертів, які можуть проаналізувати наслідки ЗВТ+ для свого бізнесу, виробити позицію та лобіювати її через урядовців чи парламентаріїв. Це означає, що принаймні 20 потужних гравців намагатимуться обстоювати власні інтереси самотужки. Однак досвід вступу до СОТ показує, що такий метод роботи з урядом не працює на користь бізнесу.

Новий метод — об’єднання для досягнення власних цілей у групу сильних впливових бізнесменів — створить платформу для обговорення всіх інтересів і вироблення спільної позиції. Всі учасники групи будуть рівними, всі позиції будуть вислухані та інтереси враховані. Це означатиме прозорий процес підготовки до переговорів, коли жодна з зацікавлених сторін не отримає більше в обхід інших.

Досвід ЄС — підтримка створення внутрішнього ринку та розширення ЄС

П’ятдесятирічний досвід лобіювання бізнес-інтересів в ЄС свідчить про перевагу «об’єднання у групу сильних» та узгодження різних позицій до їх винесення на широкий загал.

Одним з успішних прикладів подібних неформальних об’єднань є круглий стіл промисловців (European Roundtable of Industrialists) з участю 45 впливових бізнесменів з різних країн—членів ЄС, який діє як платформа для обговорення інтересів та узгодження позицій великого бізнесу. Інтереси круглого столу було враховано під час формування внутрішнього ринку ЄС та під час розширення Євросоюзу.

Росія: вступ до СОТ

Наші східні сусіди, насамперед Росія, діють доволі ефективно, коли йдеться про об’єднання бізнесу навколо інтересів країни. Коли Росія вступила в активну фазу переговорів щодо вступу до СОТ (2000—2001 роки), було створено робочу групу з питань торгової політики та вступу до СОТ (на базі Російського союзу промисловців). Робоча група мала стати механізмом узгодження дій уряду та бізнесу — представників великих підприємств і галузевих асоціацій, учасників переговорного процесу з боку уряду та представників галузевих міністерств, депутатів комітету з питань економічної політики Державної думи, науковців і незалежних експертів.

Саме через консультації в рамках робочої групи російський бізнес має значний вплив на переговорний процес (як на двосторонні переговори, так і на затвердження законодавства, необхідного для членства). Ця група також відіграє значну роль у процесі підвищення рівня обізнаності про членство в СОТ серед представників бізнесу через проведення обговорень у регіонах і конференцій у Москві, створення відповідного веб-порталу.

Хто зможе сформулювати інтереси бізнесу та донести їх до міністерств краще, ніж ці люди? Хто більше зацікавлений у динамічному розвиткові економіки України, як не ті, хто вже сьогодні є повноправним гравцем на світових ринках? Підготовка до переговорів щодо Угоди про ЗВТ з ЄС може стати тестом для впливових українських бізнесменів на їхню спроможність до об’єднання заради справжніх інтересів власного бізнесу, а відтак — і заради інтересів країни. Згуртованість бізнесу навколо питання ЗВТ зможе показати уряду, що бізнес є повноправним гравцем, з інтересами якого слід рахуватися.

Цю статтю підготовлено за результатами обговорень Ялтинського саміту та досліджень Міжнародного центру перспективних досліджень «Оцінка наслідків Угоди про вільну торгівлю між Україною та ЄС» та Міжнародного інституту порівняльного аналізу «Український бізнес в ЄС: виклики та бар’єри».