Обґрунтування нових, підвищених, тарифів, подані голові та членам національного регулятора 4 лютого 2020-го, виглядають як відверте знущання над здоровим глуздом. Таку думку у своєму матеріалі для ZN.UA висловив Олександр Сергієнко.
За словами автора, у них є, приміром, такий пасаж: "На зміну тарифів вплинули в першу чергу такі чинники:
1) обсяги реалізації не змінилися;
2) збільшилися витрати на оплату праці: на 37,73% з централізованого водопостачання; на 19,36% з централізованого водовідведення".
Це аргументація від КП "Облводоканал" Запорізької облради, але подібна логіка має місце в обґрунтуваннях решти водоканалів. Лише цифри змінюються. Приміром, у місті Ірпінь під Києвом місцевий водоканал зазначає:
1) збільшились обсяги реалізації, що враховані в діючих тарифах, на 0,01% (! - О.С.) з централізованого водопостачання, з централізованого водовідведення обсяги залишилися без змін;
2) зросли витрати на оплату праці: на 22,33% з централізованого водопостачання; на 36,41% з централізованого водовідведення.
"Однак є ще один пікантний момент, присутній практично в усіх обґрунтуваннях. І тут справа не в інфляції або скрутному фінансовому становищі працівників водоканалів. Як показує життя, в роботі найманого менеджменту переважає, на жаль, одна мета - отримання прибутку. Особливо якщо підприємство не має реального господаря, належить усім і нікому конкретно, тобто комунальне. Керівництво не хоче думати, що буде з водоканалом через 10 або 20 років, адже тоді воно вже піде на пенсію, ну а мера точно переоберуть", - стверджує Сергієнко.
Однак, продовжує автор, у НКРЕКП є встановлений законом обов'язок - примушувати комунальні підприємства до інвестицій у власні капітальні фонди, щоб підтримувати їх у робочому стані. Понад те, спонукати до розвитку, що за логікою має приводити до… зменшення тарифів.
"Підприємства зобов'язані виконувати щорічні інвестиційні програми, затверджувані національним регулятором, причому за рахунок власних прибутків, які вони отримують через платежі споживачів, тобто фінансування закладено у тариф. І тут найманий менеджмент опиняється перед дилемою: витрачати кровно зароблені прибутки на купівлю насосів, труб та іншого чи виписати працівникам і собі премії? Зрозуміло, яким буде вибір. Однак доблесна НКРЕКП не спить і за невиконання інвестпрограм накладає суворі штрафи на підприємства", - пояснив Сергієнко.
Так, за його словами, має бути в теорії, тобто згідно із законом, а насправді відносини нацрегулятора та підприємств нагадують дитячу гру у піддавки. Левова частка водоканалів (як випливає з обґрунтувань) своїх інвестпрограм не виконали, НКРЕКП їх дійсно оштрафувала, але при впровадженні нових тарифів ці "збитки" до них і закладаються.
Ось приклад: "У структурі тарифу КП Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід" передбачено (виділено мною. - О.С.) вилучення коштів на суму невиконаних заходів інвестиційних програм за 2017 та 2018 роки у розмірі 6 144,69 тис. грн". Тобто менеджмент підприємства не виконав інвестпрограми, поклав кошти, передбачені на це, собі у кишеню, НКРЕКП його оштрафувала, але цей штраф заплатять жителі Дніпропетровської області - через новий тариф. Що називається, й вовки ситі, й вівці цілі, а биті й далі везуть небитих… І подібне повторюється щодо практично всіх ліцензіатів Нацкомісії.
"Відверто кажучи, не знаю, що тут можна ще додати. Монопольне становище комунальних підприємств без будь-яких антимонопольних обмежень, понад те, відверте потурання держави в особі НКРЕКП усім забаганкам цих монополістів і є причинами того, що комунальні тарифи в Україні постійно рухаються лише вгор", - закінчив фахівець.
Отношения нацрегулятора и коммунальных предприятий напоминают детскую игру в поддавки. Львиная доля водоканалов свои предприятия не модернизируют, НКРЭКУ их за это штрафует, но при внедрении новых тарифов эти "убытки" к ним и закладываются. Мы годами платим за халатность! Показываем на пальцах в материале Александра Сергиенко "Почему коммунальные тарифы только растут?".