«Сумихімпром»: усім прощаю?

Банкіри, за поодинокими винятками, не люблять скандалів, тим більше - з ключовими позичальниками. І публічне звернення до президента України і Кабінету міністрів від асоціації «Український кредитно-банківський союз» про ситуацію з боргами на ВАТ «Сумихімпром» уже саме по собі свідчить про те, що ситуація критична.

На підприємстві фактично «зависло» близько 440 млн. грн. банківських кредитів. Вже майже рік підприємство не платить навіть відсотків практично за всіма кредитними договорами і, дуже схоже, платити і не збирається. У банкірів виникає щемливе відчуття, що борги їм уже подумки - а може, і не тільки подумки - «простили».

Неплатежі наростають на тлі оптимістичних заяв про зростання завантаження компанії та очікуване різке збільшення продажів. Поточного року за обсягами виробництва підприємство має намір вийти на передкризовий рівень, більш як удвічі збільшивши обсяг продажів. Завантаження потужностей з виробництва двоокису титану взагалі досягне 95%.

Проте настільки вражаючі успіхи з випуску експортно-орієнтованої продукції фактично ніяк не позначаться на фінансах ВАТ «Сумихімпром». Навпаки, його діяльність заздалегідь планується збитковою.

Вже за підсумками другого півріччя минулого року комбінат вийшов на прибуток з виробництва, аж тут раптом виникли 150 млн. грн. збитків за фінансовими операціями. У поточному році схему збираються повторити: у бізнес-плані, наданому на затвердження у Київ, знову цілком офіційно «висять» майже півтори сотні мільйонів гривень майбутніх збитків.

Власне, і в цілком сприятливі роки хімпромівці особливою рентабельністю не вирізнялися. Декларована 15-18-відсоткова виробнича рентабельність за підсумками року постійно якось розчинялася. Зате на ринку завжди були присутні компанії-посередники, які бадьоро торгують продукцією підприємства за цінами нижчими від цін виробника. У період кризи ці проблеми загострилися.

До речі, тоді, зважаючи на реальне послаблення становища підприємства в хімічній галузі (ціни на його продукцію падали швидше, ніж вартість сировини для виробництва), банкіри пішли назустріч позичальнику, переглянувши умови кредитування. Це дало змогу «Сумихімпрому» в умовах різкого скорочення замовлень і простою виробництва знизити кредитне навантаження і стабілізувати роботу.

Однак... У результаті кредитори виявилися крайніми. Їх відсунули убік, а в підприємства почали з’являтися нові партнери, з якими розраховуються помітно акуратніше.

Чашу терпіння банківського співтовариства переповнила історія з появою «дружньої» компанії, яка люб’язно запропонувала продати їй старі борги. При цьому, за неофіційними даними, вона щедро оцінила їх аж... у 22% від номіналу, тобто майже вп’ятеро менше.

Фантастичний дисконт за боргами цілком живого містоутворюючого підприємства означає підготовку до схеми повного «кидка», тобто банкрутства і уникнення виплати боргів.

Цим і пояснюється причина звернення УКБС до президента Віктора Януковича, прем’єра Миколи Азарова, голови НБУ С.Арбузова. У ньому відкритим текстом написано: «Навмисне невиконання «Сумихімпромом» своїх зобов’язань за кредитними договорами може свідчити про створення умов для штучного банкрутства держпідприємства з метою перерозподілу промислових потужностей на користь приватних структур».

Кого мають на увазі під цими приватними структурами, теж не секрет. Торік ключові титанові підприємства країни, включаючи «Сумихімпром», очолили люди Дмитра Фірташа з компанії OstChem Holding.

Більш того, торік особисто пан Фірташ обіцяв майже вчетверо збільшити на «Сумихімпромі» випуск двоокису титану, «модернізувавши стару лінію на 40 тис. тонн і побудувавши дві нові по 60 тис». Зараз про нові лінії вже не говорять, проте існуючу справді завантажили під зав’язку.

Іронія ситуації полягає в тому, що нинішні «завислі» банківські кредити саме і видавалися під модернізацію виробництва - як титанового, так і мінеральних добрив. Саме завдяки їм і було профінансовано докризову реконструкцію.

Тим часом, якщо того ж таки Фірташа насамперед цікавить «титанова» група виробництва, то для аграріїв «Сумихімпром» - традиційний постачальник комплексних добрив, і напередодні кризи вони забезпечували дві третини виручки підприємства. У 2007-2008 роках саме партнерство з банками дало змогу обновити основні фонди і забезпечити аграріїв вітчизняними добривами.

Під ці ж цілі випускалися облігації підприємства, щодо яких уже оголошено частковий дефолт. Проте державні органи відверто уникають якоїсь чіткої оцінки того, що відбувається.

Зокрема, представники Державної акціонерної холдингової компанії «Титан України» (її зараз очолює працівник контрольованого паном Фірташем «Кримського Титану») уникають давати коментарі. Більш того, за минулий період вони так і не спромоглися хоча б зібрати кредиторів і озвучити їм свою позицію щодо перспектив погашення кредиторської заборгованості сумського ВАТ. Неофіційно ж представник холдингу заявив, що перспективний план розвитку взагалі не передбачає розрахунків з кредиторами.

Тоді яким чином і на яких умовах підприємство збирається залучати кошти під анонсовану програму розвитку? Ресурсів державних банків для цього точно не вистачить, не кажучи вже про те, що їхні вимоги до позичальника цілком ідентичні. «Сумихімпром» уже намагався, щоправда, безуспішно, одержати кредит в Укрексімбанку, де йому чітко пояснили, що прокредитуватися в держбанку зовсім не означає, що кредит буде безповоротним.

Торік керівництво Сумської облдержадміністрації припускало, що «Сумихімпром» можуть розділити «на два-три окремі підприємства». Іншими словами, розглядалися варіанти ліквідації державного підприємства і спроби списання боргів з виведенням найпривабливіших активів на окрему юридичну особу.

Для економіки країни це означає прямі збитки, а для банків та їхніх вкладників - появу безнадійної заборгованості, яка перекладатиметься на кредитні ставки для інших учасників економіки. При цьому йдеться про можливий дефолт цілком перспективного підприємства на ринку, що піднімається.

У країні і так дуже складна ситуація з кредитуванням державних структур, оскільки через такі випадки їх вважають проблемними позичальниками. На додачу кредитори вже мали справу з «веселими» (і, взагалі-то, такими, кримінально караються) спробами той самий об’єкт заставити два-три рази.

Неврегульована боргова проблема і можливе штучне банкрутство підприємства прямо суперечать як президентській програмі економічних реформ до 2014 року, так і концепції промислової політики, що передбачає збереження і розвиток стратегічно важливих підприємств. Щодо «Сумихімпрому» узагалі є торішнє доручення президента України про стабілізацію обстановки на підприємстві, де прямо зазначається важливість його збереження як ключового об’єкта для економіки країни.

Власне, якщо не намагатися грубо ігнорувати зобов’язання перед кредиторами, є безліч варіантів урегулювати ситуацію. Приміром, можна випустити цінні папери під державні гарантії на суму заборгованості за кредитами фінансових установ або перевести існуючу заборгованість у капітал підприємства.

Можливі й інші варіанти. Однак насамперед для розв’язання проблеми врегулювання простроченої заборгованості необхідно налагодити конструктивний діалог між сторонами - перш за все, між ДХК «Титан України» і кредиторами, з опрацюванням з кожним кредитором можливих шляхів повернення боргів.

Конфронтаційний сценарій - це шлях у безвихідь і розвал підприємства, що в Україні вже було, і не раз. Він точно не потрібен ні державі, ні області, ні місту.

Чи все ж таки комусь потрібен? Але тоді хотілося б почути їхні аргументи. Бажано публічні і такі, що відрізняються від пропозицій скупити борги за заниженою уп’ятеро ціною.