Активний розвиток співробітництва зі східними країнами не зможе компенсувати Росії розрив із західними, пише у своїй статті в The Financial Times Тейн Густафсон, старший директор фірми IHS, автор книги "Колесо фортуни: Битва за нафту і влада в Росії" (Wheel of Fortune: the Battle for Oil and Power in Russia).
Оглядач зазначає, що "курс на Схід", про який зараз говорять у Москві, Росія взяла ще у 16-му столітті, після переходу Уралу.
"Але для Кремля сьогодні поворот на схід має особливу актуальність. Розпад Радянського Союзу став ударом для російської економіки в цілому, але для Східної Сибіру і Далекого Сходу це була катастрофа. Робочі місця зникли, по мірі того як військова промисловість, опора регіону, згорнула потужності. У Владивостоці флот заіржавів на якорі", - пише Густафсон.
За його словами, все це призвело до того, що тепер ці регіони стали депресивними і слабозаселенными.
"Вздовж берегової лінії, що дорівнює по довжині всьому узбережжю Північної Америки від Флориди до Квебеку, на російському тихоокеанському узбережжі живуть менше 5 млн жителів. На півдні Китаю живуть 1,3 млрд. З точки зору Москви, це вже не питання "домінування в Азії", а питання збереження недоторканності Росії", - йдеться в статті.
Густафсон зазначає, що з часу початку нового терміну російського президента Володимира Путіна в 2012-му він все більше звертав увагу на схід Росії. Підписані в цьому році газові домовленості з Китаєм стали опорою його політики в регіоні.
Проте, зазначає експерт, розробка газових полів та будівництво трубопроводів вимагає величезних фінансових витрат і часу.
"Історично склалося так, що в Росії весь видобуток газу, вся промисловість були зосереджені в західній третині країни. Перенесення центру ваги на схід вимагає розробки цілої нової галузі з нуля, і це відбудеться не швидко. Навіть за самим амбіційним сценарієм, трубопровід "Сила Сибіру" досягне повної потужності в 38 млрд кубометрів на рік не раніше, ніж до середини 2030-х років", - пише Густафсон.
Будівництво ще одного газопроводу в Китай, "Алтаю", може дозволити Росії направити в Китай понад 40% обсягів газу, що поставляються в ЄС (у разі запуску "Сили Сибіру" ця частка становить близько 25%). Але для реалізації наміченого Москвою масштабного проекту, який включає "Алтай", може знадобитися до $ 55 млрд тільки на сам трубопровід.
"Тепер західні санкції додали ще одну перешкоду. Хоча "Газпром", підконтрольну Кремлю енергокомпанію, безпосередньо не зачіпають введені США та Європою обмеження, санкції, які діють на сьогоднішній день, непрямо значно погіршили здатність Росії робити запозичення. Реалізуючи проект "Сила Сибіру", "Газпром" буде виходити на міжнародні ринки для отримання фінансування, і його перспективи невизначені", - зазначає Густафсон.
Не всі західні видання оцінюють "східне просування" Росії настільки скептично. Американський журнал Foreign Policy у своїй недавній статті зазначає, що енергетичний контракт Москви і Пекіна допоможе послабити ізоляцію Росії, посилити позицію Китаю і в підсумку зблизити дві країни.