Реверс — не шантаж

Україна давно прийняла рішення: диверсифікація, збільшення власного видобутку та реверсні поставки газу. До недавнього часу це було в основному на словах. Треба було встигнути переписати ліцензії на «своїх». Необхідно було розібратися з американськими й іншими акулами нафтогазового бізнесу, до яких присмокталися не «свої» вітчизняно-офшорні фірми-причепи. Потрібно було встигнути провести низку переговорів і при цьому постійно відбиватися від тотального впливу «Газпрому»…

Однак 1 листопада реверсні поставки газу в Україну стали реальністю. Можливо, це «показовий виступ», але початок покладено.

Питається: чий газ, хто купив в Україні, почім і кому він призначений? Чиновникам ставити такі запитання немає сенсу - у них на все одна відповідь: «Комерційна таємниця».

Не така вже й таємниця насправді. За інформацією DT.UA, контракт підписано «Нафтогазом України» з німецькою RWE Supply & Trading GmbH до кінця року, тобто на два місяці. Обсяг поставок - близько 56,7 млн. кубометрів газу, який надійде через Польщу з
1 листопада по 1 січня 2013 року.

Єдине, 6 листопада прем’єр Микола Азаров підтвердив сам факт початку реверсних газопоставок в Україну. А 7 листопада, перед засіданням Кабміну, міністр енергетики та вугільної промисловості України Юрій Бойко повідомив, що Україна має намір 2013 року збільшити обсяг закуповуваного в німецької RWE реверсного газу, бо його вартість «суттєво» нижча від вартості газу, який Україна купує в «Газпрому» за так званою формульною ціною. Однак точної ціни реверсного газу міністр так і не назвав...

Нагадаю, що «Нафтогаз» за перші три квартали 2012-го купував російський газ, з урахуванням 100-доларової харківської знижки, по 416-426 дол. за тисячу кубометрів. При цьому середня ціна для європейських споживачів у цей період становила близько 380 дол.

Що означає початок реверсних газопоставок в Україну для нас і для тих, хто готовий їх здійснювати? Що це означає для традиційного газопоставщика - «Газпрому»? Як це може вплинути на ситуацію не тільки в Україні, а й на європейському енергоринку? Спробуємо розглянути основні аспекти газореверсної історії, яка щойно розпочалася.

Нагадаю, що таке реверсні поставки. У цьому разі це означає, що в українську газотранспортну систему (ГТС) природний газ почав надходити із західного напрямку. Що в цьому незвичайного? Досі Україна кілька десятиліть поспіль одержувала газ винятково з Росії або через російську газотранспортну систему, але все одно зі сходу. Поки не побила горщики з Узбекистаном і Туркменистаном. Тепер «Нафтогаз» купує тільки в «Газпрому».

До слова, прошу не плутати нинішні реверсні поставки газу з західного напрямку з кризовою ситуацією в січні 2009 року. Тоді через припинення поставок газу російським «Газпромом» спочатку для України, а потім і для європейських покупців українську ГТС вимушено перевели в автономний реверсний режим. Тобто з вітчизняних підземних газосховищ, розташованих в основному на заході та північному заході України, терміново відбирали газ, щоб поставити його споживачам на сході країни. У такий спосіб схід України, та й усю країну рятували від тотального замерзання. І врятували.

Сподіваюся, з цими поняттями в основному розібралися. Ідемо далі.

Як відомо DT.UA, «Нафтогаз України» віднедавна закуповує газ в однієї з компаній німецького холдингу RWE AG згідно з рамковою угодою, початковим договором і невіддільним додатком до нього - контрактом про купівлю-продаж газу.

Реверс газу в Україну відбувся завдяки зусиллям усіх сторін. Поки що на частку так званого реверсного газу в енергобалансі НАК «Нафтогаз України», як і в газовому балансі всієї країни, припадає порівняно небагато. Поки що. Обсяг поставок газу, скажемо так, порівнянний із потребами невеликої української області, великого міста або заводу. Запланованих до кінця року поставок на місяць їм, можливо, і вистачить.

Хімічним і металургійним підприємствам на ці поставки розраховувати не варто: за їхніх обсягів газоспоживання за рахунок реверсу не розгуляєшся. До того ж у них є свій постачальник - «Газпром експорт», у якого купує газ OstChem. Є й інші газодобувні компанії в РФ. Але без «Газпрому» в експортну трубу їх поки що не пускають. До того ж є «Нафтогаз», що закуповує в російського «Газпрому» за прямим контрактом газ, ціна якого визначається за формулою. У третьому кварталі 2012-го ціна російського газу для «Нафтогазу» становила близько 426 дол. за тисячу кубометрів.

Важливо те, що початок реверсним поставкам покладено. Тільки за перші три доби дії контракту «Нафтогазу України» з німецькою RWE Supply& Trading Gmbh отримано майже 3,3 млн. кубометрів газу. За перший тиждень очікується близько 8 млн. кубометрів. Згодом, щоправда, може виявитися дуже важливим, хто саме й що саме поклав на цю «плаху»…

«Найбільш» законослухняні…

Крім самого факту початку реверсних поставок газу на адресу НАК «Нафтогаз України», юридично важливий принцип гнучкого ціноутворення на такий газ. У цьому разі ціну визначає попит та інші параметри, такі як пора року (ціни на спотовому ринку можуть разюче різнитися влітку, восени й узимку), загальний обсяг пропозицій газу на спотовому ринку або вже укладених контрактів, комісійні продавця-трейдера тощо.

Продавець реверсного газу для НАКу - компанія RWE Supply & Trading Gmbh одна з найбільших у Європі. Вона діє у сфері електроенергетики і газової промисловості та входить до холдингу RWE AG, який є оператором потужної газотранспортної системи в Європі завдовжки понад 23 тис. км, включаючи підземні газові сховища обсягом до 7,4 млрд. кубометрів. RWE Supply & Trading Gmbh щороку закуповує й поставляє для потреб європейських країн близько 50 млрд. кубометрів газу.

RWE Supply& Trading Gmbh - компанія не проста, а золота. Оскільки фактично є посередником між концерном RWE і світовими оптовими ринками енергії, займається оптимізацією всіх нерегульованих газових операцій RWE, включаючи закупівлю, транспортування і зберігання природного газу. По суті, це великий посередник, який здатний і від політичних ризиків прикрити, й інтереси всіх сторін забезпечити.

Компанія володіє великим портфелем контрактів на природний і скраплений природний газ (LNG). Входить до складу міжнародного консорціуму з будівництва газопроводу Nabucco. Займається дослідженнями в сфері диверсифікації поставок природного газу в країни Європи. Її штаб-квартира розташована в м. Ессен (Німеччина). Вона має свої представництва в країнах Європи, Близького Сходу, Азії, Північної й Південної Америки.

RWE Supply& Trading Gmbh - друга серед компаній, що входять до холдингу RWE AG, яка розглядає можливість входження на нафтогазовий ринок України.

Запаси природного газу компанії на сьогодні оцінюються в 179,4 млрд. кубометрів. У 2010 році RWE AG видобула 27 млрд. кубометрів природного газу, при цьому обсяг продажів становив 38,4 млрд. кубометрів.

Розуміючи, з ким маємо діло, подивимося, чим на це відповідають Міненерговугільпром і «Нафтогаз України». Німецька компанія - це вам не вяхірєвський «Газпром» з гарантіями ЄЕСУ. Ю.Бойко - не П.Лазаренко. І рік нині 2012-й, а не, скажімо, 1995-й. Тому глава Міненерго Ю.Бойко ще на початку реверсної епопеї від усіх можливих наслідків умив руки, видавши указ:

«1. Погодити вчинення значного правочину НАК «Нафтогаз України», а саме укладення Рамкової угоди купівлі-продажу природного газу з RWE Supply & Trading GmbH, що додається.

2. Встановити, що реалізація зазначеної Рамкової угоди (зокрема, підписання окремих контрактів) повинна відповідати чинному законодавству.

3. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.

Міністр Ю.Бойко».

Із цього моменту реверсна історія практично тільки почалася. Німецька компанія наполягла на тому, що всі можливі проблеми має бути застережено «на березі». Незалежно від обсягу поставок, RWEST зажадала гарантій платежу. По-перше, німецька компанія має намір перевірити обов’язковість «Нафтогазу» в платежах. По-друге, до початку 2013 року кон’юнктура ринку газу Європи може змінитися, і тоді з українською НАК доведеться домовлятися про реверс заново та на інших цінових умовах. Якщо обидві сторони вирішать подовжити контракт на 2013 рік.

Від імені НАК «Нафтогаз України», очевидно, для переконливості, було видано гарантію на користь RWE Supply &Trading Gmbh. Як і більшість гарантій, проект цей короткий, але досить конкретний.

«За розпорядженням НАК «Нафтогаз України» (далі - Компанія)

Цим ми видаємо наступну

ГАРАНТІЮ

На користь RWE Supply & Trading GmbH (далі - Бенефіціар)

Ми знаємо про те, що Компанія та Бенефіціар з метою, окрім іншого, захисту від цінових ризиків уклали або мають намір укласти окремі контракти (далі - Контракти) щодо (і) постачання природного газу, підписані відповідно до Рамкової угоди купівлі-продажу природного газу між Компанією та Бенефіціаром від 08.05.12, яка може час від часу змінюватися або доповнюватись (надалі - Угода).

Для надання гарантійного забезпечення для всіх поточних та майбутніх вимог, в тому числі обмежених у часі та умовами, що виникають у Бенефіціара проти компанії відповідно до Угоди та контрактів, цим ми безумовно та безвідклично гарантуємо сплатити Бенефіціару за першою вимогою будь-яку суму до максимум 5000 (п’ять тисяч) доларів США.

Будь-яка вимога щодо сплати за цією гарантією має бути нам надана у письмовій формі за формою вимоги, яка додається у Додатку 1. У випадку надання нам такої вимоги ми без неналежної затримки здійснимо платіж відповідно до чинних умов стосовно платіжних угод між Німеччиною та державою, у якій має бути зроблено платіж відповідно до цієї гарантії.

Якщо вищевказана максимальна сума була оплачена повністю, Бенефіціар зобов’язаний негайно повернути оригінал гарантії нам.

Ця гарантія оформлена відповідно до німецького законодавства.

Місце юрисдикції для вирішення всіх суперечок, що виникають за цією гарантією, - Лондон, Англія».

RWE Supply &Trading Gmbh постаралася максимально застрахувати себе при газопоставках на адресу «Нафтогазу», хоча вони з березня справді домовлялися про поставки газу в Україну в реверсному напрямку, тобто з Німеччини та її союзників по єврозоні в Україну.

Коли DT.UA вперше на початку березня 2012 року написало про можливість реверсних поставок газу в Україну, нас ледь не освистали. Але незабаром експерти, потім політики, за ними - і прем’єр-міністр України Микола Азаров теж заговорили про реверсні поставки газу. Заговорили спочатку несміливо, неконкретно, але з великою часткою ймовірності та навіть упевненості (вочевидь, на той момент це була величезна таємниця…). А за останні півроку тільки ледачий політик, журналіст чи експерт не згадав про реверсні поставки газу. Хоча більшість із них так дотепер і не знають, про що кажуть.

Адже реверс газу - це не спроба шантажу «Газпрому», а можливість одержати дешевший газ, особливо в пікові періоди.

Як повідомляло DT.UA ще навесні 2012 року, німецька RWE спершу підписала з НАК «Нафтогаз України» рамкову угоду, яка в принципі нікого ні до чого не зобов’язувала. Потім для початку ділових відносин було підписано короткостроковий контракт купівлі-продажу газу. Згідно з останнім документом, з 1 листопада RWE розпочала поставки природного газу в Україну, а саме - на адресу «Нафтогазу». На кінець року обсяг поставок за цим контрактом має становити близько 56,7 млн. кубометрів газу.

Від початку (а переговори тривали понад вісім місяців) у проекті договору з RWE передбачалася поставка цього року в Україну 1,4 млрд. кубометрів газу з можливим збільшенням обсягів до 4-5 млрд. у наступні роки. Але «Нафтогаз» за всього бажання вже не зможе одержати такий річний обсяг через газовимірювальну станцію Германовичі (Польща). Це можна було б зробити за умови готовності Словаччини.

Проте «Газпром» зміг на якийсь час переконати угорців і словаків, що не варто сваритися з ним через Україну. Ті, у свою чергу, порадили українцям спочатку домовитися з росіянами… А самі попросили політичної та фінансової допомоги в ЄС: для будівництва газовимірювальних станцій і збільшення реверсної пропускної здатності.

Не будемо тішити себе ілюзіями щодо єврохабів. Це, звичайно, непоганий інструмент для короткострокового поповнення запасів газу, ціна якого найчастіше менша за формульну. Але головна проблема, у цьому випадку для України, - доставка купленого в Європі газу: резервування транспортних потужностей коштує чималих грошей. Навіть якщо рахувати в гривнях, а не в євро.

До того ж до останнього часу жодна газотранспортна компанія з тих країн, які нещодавно вступили в ЄС, не давала добро на транзит газу в Україну. Неважко здогадатися, що всіх охочих продати спотовий газ Україні відправляли в… «Газпром». А там популярно всім пояснювали, скажімо так, що та сама Україна «задихнеться» газом, якщо до контрактного обсягу з «Газпромом» (52 млрд. кубометрів на рік) додати спотовий газ. Мовляв, до того ж Україні не розплатитися з усіма, і в продавців газу на споті неминуче виникнуть збитки.

Крім того, потенційні та реальні постачальники природного газу в Україну (у реверсному напрямку) мають спочатку отримати у своїх країнах законні дозволи від своїх регуляторів ринку на право транспортувати газ в Україну. Європейські регулятори - майже як українська НКРЕ, але набагато суворіші та принциповіші. Щоправда, навіть угорський регулятор, після тривалих місяців переговорів, дав добро на поставку газу в Україну через свою територію. Хоча фактично це може бути реекспорт газу…

У свою чергу, росіяни про реверсний газовий аспект завжди пам’ятають. І навіть беруть активну участь (через присутність у статутному капіталі європейських енерготрейдерів і безпосередньо газотрейдерів) у міжнародній торгівлі газом. Йдеться не тільки про газопоставки за довгостроковими контрактами з базовим принципом «бери або плати», а й про біржову торгівлю газом (спотові контракти), включаючи торгівлю скрапленим (LNG) і стиснутим (CNG) газом. Спотові контракти дедалі більше впливають на кон’юнктуру ринку газу, зокрема на цінову. У різні періоди спотові ціни газу на європейських хабах були на сто та більш доларів нижчі, ніж «Нафтогаз» купує газ у «Газпрому» за довгостроковим контрактом. Покупці російського газу в Європі вже вимагають включення так званої спотової складової у довгострокові контракти з «Газпромом». А дехто вже домігся зниження контрактних цін на російський газ на 10-15%.

Росіяни уважно спостерігають за газовим розкладом. І за будь-якої зручної нагоди підкреслено недбало кажуть про спотовий ринок газу тієї самої Європи. Адже на споті торгується й російський газ. Формальні «страшилки» з боку чиновників України росіянам, вочевидь, набридали, як… мухи, не більше. Навіть можливі 4-5 млрд. кубометрів реверсного газу їх не лякають. Вони їх злять і нервують. Тому що, по-перше, «Нафтогаз» значно зменшує закупівлю російського газу нібито через скорочення газоспоживання в країні. По-друге, тому що LNG-термінал перестає здаватися міфом і, сподіватимемося, до 2018 року зможе приймати до 10 млрд. кубометрів газу. Не газпромівського. По-третє, після переділу ліцензій і прав на надрокористування очікується збільшення видобутку газу в Україні. По-четверте, на підході розробки сланцевого газу. По-п’яте, відновлювана альтернативна енергетика.

Реверс газу в Україну сьогодні - це насамперед важливий психологічний момент. Це маленьке руйнування великої монополії, пролом у якій покликані пробити перелічені вище чинники. Усі разом узяті вони здатні заподіяти «Газпрому» великі збитки. Тому російську газову монополію й дратують дії України.

Поки ж основний аргумент «Газпрому»: ви там собі кажіть, а ми все одно будуватимемо газопроводи. Хоча будують не самі. Наприклад, той самий «Північний потік» - з допомогою німецької E.ON Ruhrgaz AG. І якби не обмеження Євросоюзу на газпромівський товар, той самий «Газпром» і зі спотовим європейським ринком не церемонився б. А так хоч через єврохаби «штовхає» свій газ. Адже головне - продати його.

Можливо, в «Газпромі» в якийсь момент вирішили, що контракт «Нафтогазу» та дочірньої компанії холдингу RWE AG до кінця 2012-го (скільки там залишилося…) продемонструє невтручання росіян у ринок ЄС. Їм такий PR зараз дуже потрібний, хоч би як вони храбрилися.

Реверс і шельф

За реверсний прорив, звичайно, усім спасибі. Хоча німецькому холдингу, можливо, давно хотілося показати зуби російському «Газпрому». Схоже, що Україна як найбільший ринок збуту газпромівського газу нагодилася дуже вчасно. Хіба не приємно пополювати в чужих угіддях? І не тільки RWE Supply& Trading GmbH, а й оператору польської газотранспортної системи - компанії Gaz-System. Особливо, якщо ти з цим власником газу судишся, як із монополістом…

Складно собі навіть уявити, які аргументи та спонукання надихнули RWE на реверс в Україну, крім, звичайно, комерційної вигоди. Утім, є факт, який хоч якось може пролити світло на роль RWE, а точніше, ще однієї компанії з цієї групи, і на її бажання в Україні.

Нюанс у тому, що ще 1 серпня 2010 року ще одна компанія із групи RWE AG - RWE Dea - підписала угоду з «Нафтогазом» і «Чорноморнафтогазом» про спільне дослідження й можливості подачі тендерної заявки на одержання спеціального дозволу на використання надр для проведення розвідки та видобутку вуглеводнів у північно-східній частині… Прикерченського шельфу Чорного моря. Напевно, бажані координати ділянки дочірня компанія RWE зазначила в проекті угоди з НАКом і «Чорноморнафтогазом».

Ще на підготовчому етапі угоди юристи «Нафтогазу» рекомендували чітко вказати, що йдеться не про Прикерченську ділянку, а про Прикерченський шельф. А ще вони зазначали: «Для уникнення сумнівів ця угода не зобов’язує жодну зі сторін складати чи вести переговори про їхнє складання, чи подавати заявки на аукціон на одержання ліцензій для ведення геологорозвідки і видобутку на Прикерченському шельфі».

Поясню. За право працювати на Прикерченській ділянці вже в суді бореться компанія «Прикерченська Лтд.», тобто її основні акціонери, включаючи ДТЕК Ріната Ахметова. І хоча йдеться про укладання мирової угоди між сторонами, факт залишається фактом. Навряд чи в «Нафтогазі України» про це не знали.

А Прикерченська ділянка, як і Чорноморський шельф України, дотепер ніким із великих інвесторів не розробляється.

«Енергоефективність -
це таке «паливо»,
яке не можна закачати
в танкер, однак
воно найбільш ефективне»

Майже три тижні тому Міжнародне енергетичне агентство (МЕА) рекомендувало Україні зосередитися насамперед на енергозбереженні та енергоефективності. А з цим у нас проблеми. Експерти МЕА розсудили, що якщо Україна прагне до енергонезалежності, їй необхідно вибудовувати свою енергетичну стратегію не на імпортних поставках енергоносіїв (що, на їхню думку, визначено енергостратегією України до 2030 року), а зробити акцент на енергозбереженні.

Виконавчий директор МЕА Марія ван дер Хувен під час презентації спеціально підготовленого агентством огляду енергетичної політики України-2012, зокрема, наголосила: «Енергоефективність - це таке «паливо», яке не можна закачати в танкер, однак воно найбільш ефективне».

Саме щодо енергоефективності Міжнародне енергетичне агентство дало Україні чимало реальних порад. Чи скористається ними офіційний Київ? Глава Міненерговугільпрому Юрій Бойко заявив, що поради МЕА уряд України врахує при остаточному доопрацюванні енергостратегії України до 2030 року. Чи означає це, що у верхах уже розібралися, хто «стригтиме» енергоефективність?

Як правило, Міжнародне енергетичне агентство проводить регулярні огляди енергополітики та дає свої рекомендації 28 країнам - членам МЕА. Однак виконує таку кропітку роботу й на прохання країн-партнерів, якою вважають Україну.

Уперше огляд енергополітики України було виконано фахівцями МЕА в 1996 році, потім - у 2006-му. Цього разу, зазначила Марія ван дер Хувен, до МЕА звернувся український уряд, тому, на її думку, цей факт «може свідчити про серйозність намірів українського уряду з реформування енергосектора» на принципах транспарентності та відкритості.

Як повідомляло DT.UA, проект Енергетичної стратегії України до 2030 року розроблений фондом «Ефективне управління» (фінансується бізнесменом Рінатом Ахметовим). Уряд Януковича-Азарова цей проект енергостратегії вже взяв за основу.

Залишилося лише домогтися від уряду та глави Міненерговугільпрому транспарентності та відкритості…