Реформування ринку електроенергії в Україні: вскочити в поїзд, що відходить

Після двотижневих локальних і, місцями, кровопролитних боїв в окремих окружних виборчих комісіях ЦВК, нарешті, офіційно оголосила результати виборів до Верховної Ради. І з’ясувалося, що не всі нинішні народні депутати від правлячої партії потрапляють до сесійного залу за багатомандатним округом. Однак законопроекти за їхнім авторством, важливі для окремих олігархів, уже зареєстровано та навіть внесено до переліку тих, що підлягають розгляду на останній сесії парламенту шостого скликання. І отут почала проявлятися несамовита активність щодо проштовхування таких законопроектів із порушенням усіх процедур.

Порушення норм національного законодавства (а регламент ВР України - закон України) безсоромно практикується нинішньою владою. Уже давно не дотримуються навіть видимості пристойності, виявляючи якусь демонстративну браваду щодо цього. Явище має масовий характер і поширюється зі швидкістю епідемії. Обґрунтовані побоювання «народних кнопкодавів», що із заходженням до парламенту двох свіжих політичних сил - партії «УДАР Віталія Кличка» і ВО «Свобода» зал під куполом може стати, нарешті, місцем для дискусій, і викликали небачену досі законотворчу активність поки ще діючих депутатів.

Свіжий приклад - ухвалення 6 листопада закону про всеукраїнський референдум. Потреба в новому законі з’явилася дуже давно, бо норми закону про референдум від 1995 року безнадійно застаріли. Було кілька спроб ухвалити цей документ у Верховній Раді попередніх скликань, але вони не увінчалися успіхом. І раптом закон ухвалили, причому без обговорення, хоча там було що обговорювати. І голосів вистачило, попри запеклу поствиборну боротьбу до останнього мандата.

Наступного тижня готується атракціон з блискавичного прийняття в першому читанні та в цілому законопроекту «Про засади функціонування ринку електричної енергії України», внесеного депутатом від Партії регіонів Ігорем Глущенком і зареєстрованого
6 червня 2012 року під №10571 (докладно див. DT.UA №22 від 15 червня 2012 року, «Реформування ринку електроенергії в Україні: кому вершки, а кому корінці…»).

Зверніть увагу на дати. 29 жовтня народний депутат І.Глущенко (не пройшов за списками ПР у Раду) пише листа на ім’я пана Хорошковського, першого віце-прем’єра України, з уклінним проханням «сприяти організації в найкоротший термін процесу ознайомлення органів виконавчої влади з доопрацьованою редакцією законопроекту №10571 та надати висновок щодо нього Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки». А пан Хорошковський накладає резолюцію з дорученням Міненерговугільпрому, Мінекономрозвитку, Мінфіну, Мін’юсту, НКРЕ, Держпідприємництва, Держенергоефективності, Агентству держмайна і ДП «Енергоринок»: «Прошу розглянути порушене питання та за результатами поінформувати народного депутата України і Кабінет міністрів». Нагадую: на звернення народного депутата потрібно дати відповідь у десятиденний строк.

Також І.Глущенко наголошує, що законопроект відповідає не тільки президентській програмі економічних реформ на 2010-2014 роки, а й статті 2 протоколу про приєднання України до Договору про заснування Енергетичного співтовариства. Зазначу нюанс: у програмі реформ відповідальним за цей законопроект визначено Міністерство енергетики та вугільної промисловості. Ба більше, Єврокомісія витратила не один мільйон євро на розробку цього документа в період з 2003-го по 2007 рік. І зарубіжні відрядження для вивчення досвіду ЄС з організації конкурентного ринку електроенергії, й гроші було використано НКРЕ і Міненерговугільпромом у повному обсязі (експерти кажуть про 6 млн. євро). Таким чином, депутат І.Глущенко розраховує одержати «освячення» своїх лобістських зусиль щодо компанії ДТЕК до 18 листопада. При цьому цілком можливо, що ДТЕК пролобіює внесення цього законопроекту від КМУ, на заміну зареєстрованого паном Глущенком. Усе точно за схемою: хто платить, той і замовляє музику.

На 6 листопада намічалося засідання комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки ВР. На порядку денному засідання значився розгляд згаданого вище законопроекту. Але, на жаль, кворуму не було. Замість потрібних для прийняття рішення 11 депутатів були присутні тільки сім. Джерело, яке заслуговує на довіру, повідомило, що підписи під схваленням законопроекту комітетом почали збирати методом «індивідуальної» роботи з депутатами. І станом на 12 листопада таки одержали 11. І це за негативного висновку Головного науково-експертного управління ВР! А 20 листопада його планують внести в сесійний зал на голосування. Немає сумнівів: якщо внесуть, то й проголосують, як водиться, за помахом руки М.Чечетова.

Після реєстрації у ВР на початку червня 2012 року законопроект розкритикувала Асоціація «Український ядерний форум», яка об’єднує провідні підприємства ядерно-енергетичної галузі. Асоціація випустила з цього приводу позиційний документ і направила його у відповідні державні органи. Незалежні експерти в сфері електроенергетики також висловилися критично.

Однак автор законопроекту та «зацікавлені» в пропонованій ним моделі ринку з наявністю Фонду розподілу вартісного дисбалансу, що формується за рахунок двох державних генеруючих компаній - НАЕК «Енергоатом» і ПАТ «Укргідроенерго», не стали дискутувати з цими найважливішими суб’єктами майбутнього «конкурентного» ринку та вітчизняними експертами. Вони оперативно організували в Брюсселі наприкінці червня круглий стіл «Лібералізація електричного ринку: українські перспективи та очікування ЄС». Як повідомляли інформагентства України, «в обговоренні цього питання взяли участь представники Європейської комісії, секретаріату Енергетичного співтовариства, політики, експерти, представники української сторони».

Є великі сумніви, що європейці уважно вивчили 70-сторінковий законопроект. Цинізм авторів опусу полягає в тому, що в перших його рядках наводяться цілком правильні слова про принципи функціонування ринку електроенергії - добросовісна конкуренція, рівні права суб’єктів ринку. І навряд чи хтось з іноземців став розбиратися із суттю функціонування Фонду розподілу вартісного дисбалансу (прихованого в статті 24), наповнення якого покладено на дві державні компанії - НАЕК «Енергоатом» і ПАТ «Укргідроенерго». З цього фонду дотуватимуться ТЕЦ і генерації на відновлюваних джерелах. Інформагентства України, вириваючи фрази з контексту, цитували європейців: «За останні місяці Україна рухається в правильному напрямку не тільки в секторі електрики, а й у газовому». «Це не лише зміцнює енергетичну безпеку, це важливо й для залучення інвестицій. Це хороші новини», - заявив представник Генерального департаменту з питань енергетики Європейської комісії Джефрі Пайпер (Jeffery Piper).

Єдине публічне обговорення законопроекту в Україні відбулося 5 вересня в рамках круглого столу «Україна на шляху до європейських правил роботи ринку електроенергії», організованого Центром «Енергобізнес». У ньому взяли участь спеціально підібрані 30 експертів, зокрема із секретаріату Енергетичного співтовариства та Світового банку, а також зацікавлені особи - сам народний депутат Ігор Глущенко, керівник департаменту з регуляторної політики ДТЕК Юлія Носулько і старший проектний менеджер фонду «Ефективне управління» Роман Рубченко. Звертаю увагу, що саме цей фонд розробляв проект оновленої Енергетичної стратегії України до 2030 року, а фінансує фонд Рінат Ахметов, власник компанії ДТЕК, яка, своєю чергою, володіє близько 70% усіх ТЕС України.

І знову в пресі з’явилися висловлювання представників шановних міжнародних інститутів, що законопроект потрібно ухвалити якнайшвидше. Та й той же Світовий банк уже стомився чекати хоч якихось реформ у нашій країні, витративши немислимі для простого українця грантові гроші на їхню підготовку…

Сергій Бедін, директор ДП «Енергоринок», який також був присутній і на заході в Брюсселі, повідомив журналістам: «Такі компанії, як «Укргідроенерго» і «Енергоатом», у результаті вільної ринкової політики одержуватимуть надприбуток (!- О.Д.). З іншого боку, в нас є як законодавчі зобов’язання щодо «зелених» тарифів, так і соціальні зобов’язання відносно тарифів для населення й теплових електроцентралей». Тому, слідуючи його логіці, нехай держкомпанії й дотують приватні теплові та на відновлюваних джерелах електростанції, щоб виконати ці «соціальні зобов’язання» держави за рахунок міфічних «надприбутків».

Зауважу, що держпідприємство «Енергоринок» заборгувало НАЕК «Енергоатом» за попередні роки 5,772 млрд. грн. (це відповідає 3,6 місяця безплатної роботи всіх енергоблоків!). І механізму повернення цих боргів у перехідних положеннях законопроекту немає. А в проекті закону, до речі, передбачається ліквідація ДП «Енергоринок». Тож цілком можлива ситуація, звична для нашої країни: немає підприємства - немає і його боргів.

А тепер трохи нудних цифр. Економісти підрахували, що за підсумками дев’яти місяців 2012 року середній тариф купівлі електроенергії від усіх генерацій на Оптовому ринку електроенергії (ОРЕ) становив 43,52 коп. за кіловат-годину. Середній тариф для теплоелектроцентралей (які згідно із законопроектом мають дотуватися за рахунок «Енергоатому» і «Укргідроенерго») становив 119,26 коп./кВт∙год. Додаткові витрати ОРЕ у 2012 році на купівлю електроенергії ТЕЦ порівняно із середнім тарифом ОРЕ становлять 5,617 млрд. грн. На компенсацію «зеленого» тарифу (середній для електроенергії з відновлюваних джерел - 281,07 коп./кВт∙год.) ОРЕ витратив 1,986 млрд. грн. І це ще небагато, бо обсяг їхньої електроенергії в загальному балансі поки що невеликий - близько
835 млн. кВт за прогнозом 2012 року. Обленерго купують електроенергію в ОРЕ по 56 коп./кВт∙год. Населенню продають по 28 коп. за той же кіловат, а промисловості, залежно від групи, - і по 90 коп.

Для покриття збитків обленерго через наявну різницю в тарифах і придумали «дотаційні сертифікати». Тобто після подачі відповідних паперів до НКРЕ обленерго одержують компенсацію від ОРЕ. Отож сумарна вартість цих компенсацій 2012 року становитиме 35 млрд. грн. Таким чином, у разі ухвалення цього закону Фонд розподілу вартісного дисбалансу мав би акумулювати близько 42,6 млрд. грн. (35 млрд. + 5,617 млрд. + 1,986 млрд.).

Нагадаю, що НАЕК «Енергоатом» нині продає свою електроенергію в ОРЕ за тарифом 21,1 коп./кВт∙год. За підсумками 2011 року ця компанія продала в ОРЕ електроенергії на суму 19,388 млрд. грн. Для того, щоб НАЕК могла компенсувати дотаційні сертифікати, «зелені» тарифи й тарифи ТЕЦ, тариф на електроенергію НАЕК «Енергоатом» має бути збільшений на 47,18 коп. за кіловат-годину та становити в результаті 68,28 коп. Виплату компанією податків до бюджетів усіх рівнів на цей рік заплановано в розмірі близько 8 млрд. грн. І всі ці витрати зобов’язаний оплачувати пересічний українець.

Тепер риторичне запитання: пане Бедін, розкажіть громадськості, звідки в НАЕК з’являться «надприбутки» за існуючого дискримінаційного тарифу? І навіть у разі реалізації горезвісного закону «Енергоатом» матиме тариф, який установлюється НКРЕ, а не формується ринком. У результаті його електроенергія буде неконкурентоспроможною в ринкових умовах, бо для ТЕС, що працюють за ціновими заявками, вартість кіловат-години 2012 року становить 59,22 коп.

А ще 31 грудня 2012 року закінчується дія мораторію на банкрутство державних енергопідприємств. Кредиторська заборгованість «Енергоатому» сягає майже 6 млрд. грн. І хоча «Енергоринок» заборгував НАЕК значно більше, все одно з 2013 року є ризики судових позовів до цієї генеруючої компанії й арешту рахунків.

Загальний висновок круглого столу від 5 вересня був очікуваний: закон ухвалювати треба і в процесі впровадження реформи вдосконалювати його. Пан Рубченко зазначив, що «людство ставить пам’ятники піонерам і новаторам, а не критикам». А автор законопроекту І.Глущенко додав, що готовий ініціювати встановлення пам’ятника й «Енергоатому» як підприємству, на плечі якого ляже основний вантаж розв’язання соціально-економічних проблем енергетики.

Гадаю, пам’ятник стане надгробним. У разі реалізації запропонованої паном Глущенком моделі ринку електроенергії держкомпанія НАЕК «Енергоатом» не виживе. АЕС, що залишаться без господарів, розберуть за безцінь рідні олігархи. Ну, а безпека - діло десяте… Пережили Чорнобиль, переживемо й інше. Олігархи ж наші живуть або у Швейцарії, або в Монако, або в Австрії, у крайньому разі, у Великобританії.