Відкриті питання щодо «Родовід банку»

Відповідно до офіційного повідомлення Ощадбанку від 10 серпня ц.р. більша частина вкладників «Родовід банку» отримала нарешті свої довгоочікувані заощадження. Сума вже виплачених «Ощадним» вкладів «Родоводу» становила понад 3,6 млрд. грн. (із загального обсягу 3,96 млрд. грн.).

Проблему більшості вкладників установи начебто розв’язано, але питання про подальшу долю самого банку залишається відкритим. Як і перелік супутніх питань, які виникають у зв’язку із цим.

Перше запитання: як здійснити виплати всім вкладникам «Родовід банку»? Думка про те, що питання цілком закрили і всі вкладники банку отримають свої кревні заощадження через Ощадбанк, не зовсім відповідає дійсності. При передачі депозитів не врахували одного важливого нюансу - перевести в Ощадбанк можна тільки тих, у кого немає судового позову до «Родоводу» або рішення суду про примусове стягнення з банку своїх депозитів. «Родовід» усіх цих рішень просто не виконував. Таким чином, найбільш активні та грамотні вкладники, які намагалися обстояти свої права в юридичній площині, а їх близько семи тисяч, залишилися в цьому банку. І їм тепер зовсім погано. За інформацією В.Ларцева, голови Асоціації захисту прав громадян України, співголови Громадської ради при Ощад­банку, підлеглі
Ю.Райт­бурга продовжують знущатися над тими вкладниками, що залишилися. Виходить, що президентську вимогу про видачу депозитів усім вкладникам виконано все ж таки не до кінця.

Щоб отримати нарешті свої гроші в Ощадбанку, ці вкладники змушені йти на «мирову» з «Родоводом» і відзивають свої позови із судів. Такий шляхетний крок не залишається непокараним із боку банку. І людям, які сподіваються повернути свої гроші в такий спосіб, у «Родоводі» взагалі нічого не видають. Їхніх документів не передають до Ощадбанку, і з ними елементарно перестають спілкуватися. І тепер, за законом, вони можуть отримати свої гроші з банку-банкрута тільки після початку процедури його ліквідації.

Чи відбудеться вона та коли - велике запитання. За словами голови НБУ С.Арбузова, питання концепції розвитку та стратегії діяльності цієї установи, як і прийняття остаточного рішення про її подальшу долю (благо, установу позбавлено права прий­мати нові депозити і видавати кредити) перебувають у компетенції уряду. А точніше, Мінфіну, уповноваженого від імені фактичного власника - держави - управляти «Родовід банком». Тим часом і голова Кабміну М.Азаров, і голова Мінфіну Ф.Ярошенко поки що зберігають із цього приводу таємниче мовчання.

Друге запитання: як тепер бути з вимогами МВФ, місія якого має прибути в Київ наприкінці серпня і який уже другий рік завзято говорить про потребу розв’язати проблеми «Родовід банку» з мінімальними видатками для бюджету, наполягаючи на його ліквідації? А ми так само завзято намагаємося зберегти банк-банкрут, що став відомим уже далеко за межами України. Довго вмовляли, щоб на базі цієї установи створили «банк поганих кредитів». Сьогодні, після прийняття в першому читанні законопроекту регіоналів про санаційний банк, імовірність такого результату наблизилася до нуля. Але й нормального банку з цього банкрута вже не вийде. То чим же буде «Родовід банк»? Вічною проблемою для українського бюджету чи вічним питанням для МВФ?

Третє запитання: скільки ще коштів планується виділити з бюджету на покриття збитків «Родовід банку», що постійно накопичуються? Навіть дуже коротке й поверхневе порівняння деяких результатів роботи рекапіталізованих банків поточного року буде дуже показовим. Отже, у першому кварталі 2011 року в банку «Київ» сформувався прибуток у розмірі 3,7 млн. грн. Укргазбанк отримав 2,5 млн. грн. прибутку, а в «Родовід банку» за той же період утворився найбільший у банківській системі збиток - 393 млн. грн.

У другому кварталі ц.р. банк «Київ» збільшив свій задекларований прибуток до 7,3 млн. грн., Укргазбанк - до 24,9 млн. грн. Збитки «Родоводу» в другій чверті року сягнули 508 млн. грн. Тобто, знявши із себе зобов’язання щодо нарахування відсотків на майже 4 млрд. грн. депозитів, установа стала ще збитковішою, і її сукупний «мінус» за перше півріччя цього року вже перевищив 900 млн. грн. Це безсумнівний лідер зі збитків серед банків України. А за рахунок чого збираються покривати ці збитки? Знову за рахунок бюджету країни?

Четверте запитання: яке місце посяде «Родовід банк» у переліку резонансних справ в Україні? Адже йдеться про виконання прямої вказівки президента Віктора Януковича, який у червні цього року на засіданні Національного антикорупційного комітету наполягав на необхідності скласти перелік резонансних справ - там, де фігурують великі суми, вкрадені в країни. «Родовід банк» явно мав би фігурувати в цьому переліку: адже за два роки в ньому майже безвісти розчинилися мільярди гривень.

П’яте запитання: як бути з депозитами юридичних осіб у «Родоводі»? Вони ж не такі щасливі, як фізособи, їх до Ощадбанку не перевели. І хоча сума їхніх депозитів скоротилася з 335 млн. грн. на 1 жовтня 2010 року до 265 млн. грн. станом на 1 квітня 2011-го, залишилося їх усе-таки чимало. І надії на одержання своїх депозитних коштів без ліквідації «Родовід банку» у цих юридичних осіб теж практично жодної.

Шосте запитання: як бути з тим майном, що перейшло у власність «Родовід банку» як заставоутримувача. Близько року на балансі банку перебуває майно на 4,3 млрд. грн. Сума практично не змінюється, отже, результативної роботи з реалізації цього майна «Родовід» фактично не веде.

Сьоме запитання: як бути з дотримання банківського законодавства у випадку з «Родовід банком»? На сайті установи розміщено аудиторський звіт фірми «Консультант» за результатами перевірки банку за 2010 рік. Відповідно до цього документа банк постійно порушує нормативи НБУ. Керівництво ГоловКРУ теж публічно заявляло про виявлені багатомільярдні порушення у цій структурі, а СБУ порушила кримінальні справи. І нічого, жодної реакції Мінфіну на цей звіт. Однак саме Мінфіну як уповноваженому державою керуючому й призначається передусім цей звіт.

Восьме запитання: хто й на якій підставі дозволив банку-банкруту, що фактично припинив у першому кварталі 2011 року видавати депозити своїм вкладникам, наростити в цьому ж кварталі на 25 млн. грн. кредитний портфель юридичних осіб? І це при тому, що в банку за 2010 рік погіршилася структура кредитного портфеля навіть порівняно з кризовим 2009-м. Кредитів прийнятної якості («стандартних» за банківською класифікацією) в банку залишилося всього 1,7 замість 17% в 2009-му. А частка безнадійних кредитів збільшилася з 26,8 до 52,1%.

Дев’яте запитання: що все-таки заважає прийняти рішення про ліквідацію багатостраждальної установи? Адже її процедуру в законодавстві прописано до останньої коми, і побоювання окремих експертів на кшталт «ліквідувати цей банк не можна, бо буде «поховано» всі проблеми, а люди, що вкрали з нього гроші, залишаться безкарними» грішать правовою безграмотністю. Все якраз із точністю до навпаки: при ліквідації відповідатимуть усі, хто брав участь у розгарбуванні банку. І новий ліквідатор абсолютно спокійно, у повній відповідності з законом передасть усі сумнівні матеріали до правоохоронних органів. Благо, закон зобов’язує його це зробити. До речі, не виключено, що ще не «сховані у воду кінці» і є головною причиною, яка заважає розпочати процедуру ліквідації такої проблемної фінустанови. Або цьому заважають інтереси дуже впливової особи на прізвище Іванющенко, з ім’ям якого ЗМІ неодноразово пов’я­зували «Родовід»?

Усі перелічені вище запитання поки що залишаються без відповіді. Тим часом не тільки зростають збитки установи, а й погіршується імідж держави через існування такого банку. Хотілося б, щоб у Мінфіну з «Родовід банком» не вийшло так, як у першому варіанті фільму Гайдая «Іван Васильович міняє професію». Там на запитання «За чий рахунок банкет?» шахрай Мило­славський відповідав: «Народ за все заплатить!» Згодом цю фразу у фільмі замінили, а дарма - вона точно стала б крилатою!