Обмежувальна монетарна політика серйозно стримує кредитування економіки, у першу чергу через високі ставки. Так, це носить вимушений характер (у зв'язку з режимом таргетування інфляції), але і деякі інші важливі аспекти діяльності НБУ додатково стримують кредитування реального сектора.
Про це у своїй статті для DT.UA пише Богдан Данилишин, академік НАН України. За його словами, зокрема, не виходить відійти від моделі відволікання коштів банків у депозитні сертифікати НБУ.
На початковому етапі, в 2014-2015 роках, цей інструмент успішно виконував важливу функцію – адсорбував зайву ліквідність, стримуючи тиск "гривневої маси", тим самим нівелюючи передумови для девальвації національної валюти. Але в 2016-2017 роках великої потреби в цьому не було, однак обсяг ринку депозитних сертифікатів НБУ був масштабним. Середньоденні залишки за депозитними сертифікатами становили 55 млрд грн в 2016 році і 49,3 млрд грн в 2017 році. При цьому в 2017 році середньоденні залишки за депозитними сертифікатами Нацбанку були на 22% вище, ніж у 2015 році, тобто в тому році, коли цей інструмент дійсно виконував важливу функцію стримування гривні від девальвації. У 2016 році НБУ виплатив банкам за депозитними сертифікатами 9,6 млрд грн, у 2017 році – 6,4 млрд грн.
"Виходить, що у вигляді депозитних сертифікатів, Нацбанк створив для банків високо-прибутковий безризиковий інструмент, який не тільки є дуже витратним для держави, але й витісняє з ринку інші інструменти отримання банками прибутку, в першу чергу – кредитування реального сектору економіки, - зазначає автор. - Хіба зростання гривневих кредитів юридичним особам на 8,7% за минулий рік міг скільки-небудь відчутно сприяти економічному зростанню? Тим більше, що насправді левова частка цього зростання відбулася завдяки конвертації валютних кредитів підприємств у гривневі".
Детальніше про зростання економіки та інфляційні процеси читайте в матеріалі Богдана Данилишина "Цілі політики компромісу: зростання економіки або зниження інфляції? " у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".