Хто відповість за «Родовід»?

«На сьогодні практично всі питання
по «Родоводу» врегульовані…»

Міністр фінансів Федір Ярошенко, 3.06.2011

Фінансова афера, пов’язана з крахом «Родовід Банку», вилилася для держави в нову аферу - з «порятунку» фінансової установи, що впала. Вклавши в «Родовід» майже 19 млрд. грн., скарбниця продовжує зазнавати колосальних втрат. Державний «Родовід», який рятують, за перші дев’ять місяців 2011 року має 1,07 млрд. грн. збитків! При цьому відповідальні посадові особи банку, які допустили банкрутство, а також тимчасові адміністрації, що не повертають боргів, успішно уникають притягнення до відповідальності. 28 жовтня в справі «Родоводу» сталася шокуюча подія - у Донецьку викинувся з вікна один із ключових свідків по розслідуванню фінансових махінацій у банку Геннадій Піскун. Таким чином, запитання «Хто має відповісти перед законом за побудову однієї з найбільших фінансових пірамід у Східній Європі?» залишається відкритим, при цьому стало ще менше людей, які можуть дати вагомі показання в суді. Врятувати свідків і покарати справжніх злочинців допоможе тільки публічний розголос. Справа «Родоводу» стала предметом розслідування DT.UA.

Чому загинув свідок Геннадій Піскун?

Джерела DT.UA, близькі до Головного слідчого управління Служби безпеки України, стверджують, що Геннадій Піскун наклав на себе руки. Нібито не виніс мук сумління досвідчений 43-річний фінансист, який пройшов сувору школу донецького бізнесу…

«Сам» чи «не сам» вилетів із вікна свідок афери - може, й запитання, але немає сумнівів у тому, що причиною стала справа «Родоводу». У розслідуванні фінансової афери, проведеному відділом ГСУ СБУ під керівництвом полковника Олега Животова, Піскуна розглядали як одного з основних свідків, що міг дати показання про особистостей і схеми, завдяки яким банк «Родовід» перетворився на символ державної корупції, яка вражає своїми масштабами.

Згідно з постановою про залучення Г.Піскуна як обвинувачуваного (документ є в DT.UA) його обвинувачували «у попередній змові з групою невстановлених осіб» по отриманню права на чуже майно в особливо великих розмірах, передане в іпотеку «Родовід Банку» А.Задорожним і А.Островим, шляхом обману та з метою неповернення боржниками кредиту, тобто діючи в інтересах третіх осіб. А.Задорож­ний, один із засновників мережі ресторанів «Козирна карта», 11 липня 2007 року уклав кредитний договір із банком на суму 5 млн. 25 тис. дол. під заставу ресторану «Дежа вю» на вул. Богдана Хмельницького в Києві. А.Остров одержав кредит в 11,2 млн. грн. під заставу двох будинків і земельної ділянки в Київській області.

Слідчі СБУ розкрили величезну й трудомістку схему фальсифікацій: «невстановлені особи» у липні-листопаді 2009 року підробили пакет документів з метою вивести предмет іпотеки із застави та не повертати в такий спосіб узяті кредити шляхом передачі в іпотеку банку замість реальних об’єктів неіснуючого майна. Зокрема, було підроблено земельні акти й оціночні документи на неіснуючі земельні ділянки, які було передано в заставу банку. Наївні посадові особи «Родовід Банку» в розпал кризи з незрозумілих мотивів вирішили списати з позабалансового рахунку фінустанови прийняте в іпотеку майно на суму 62,816 млн. грн. і зняли заборону на його відчуження. Натомість вони одержали неіснуючу заставу, наявність якої відповідні служби банку чомусь не завдали собі клопоту перевірити.

Це легковажне рішення підписав заступник голови правління банку Юрій Дробноход. Джерело DT.UA, близьке до слідства, повідомило: «СБУ по суті притисла Піскуна до стінки неспростовними обвинуваченнями. Слідчі розраховували, що він дасть показання. І були вагомі підстави вважати, що Піскун підтвердить їх у суді, щоб скоротити строк ув’язнення, - а він би одержав років вісім, не менше. Але те, що Піскун заговорить, стало зрозуміло не тільки слідчим… Немає сумнівів, що на Піскуна тиснули з двох боків - ті, хто хотів одержати зізнання, і ті, хто хотів, щоб Піскун не дав на них показань. І перш ніж поспішно, через добу, ховати головного свідка, правоохоронним органам, можливо, варто було б ретельніше вивчити обставини загибелі Піскуна. Було це самогубство чи, навпаки, спланований злочин? Хотілося б, щоб цей висновок було зроблено після розслідування компетентними органами».

Розслідуючи аферу «Ро­доводу», DT.UA зв’язалося з відомим адвокатом Денисом Бадзюком, керуючим партнером Адвокатського об’єднання «Бріарей», який у 2009-2010 роках за контрактом із «Родоводом» займався поверненням проблемних боргів банку. Наприкінці жовтня 2011-го проти Бадзюка було порушено кримінальну справу за обвинуваченням в ухилянні від сплати податків. Його інтерв’ю ми записали в серпні. Цікаво, що вже тоді пан Бадзюк зазначав ключове значення окремих свідків для встановлення винуватців розграбування банку: «Загальновідомо, що безпосередніми виконавцями розкрадань і фінансових махінацій (при кредитуванні це зазвичай директори, засновники та бухгалтери позичальника) є в більшості випадків інструментальні особи - сучасні «зіцголови Фунти». Реальні власники викрадених грошей, звісно, своїх підписів на документах не ставлять. Для того щоб повернути гроші, потрібно одержати показання такого «зіцголови» на замовника розкрадання і поставити кілька нескладних запитань: «Хто його взяв на роботу? Хто запропонував звернутися саме в цей банк? Із ким він у банку спілкувався? У чому полягав його проект і яка його економічна рентабельність?» Відповіді на ці запитання слідство одержує рідко, і «зіцголова» мусить вирішувати - або у в’язницю, або здавати замовника. І коли суми розкрадань обчислюються десятками й сотнями мільйонів, результат очевидний - як тільки до замовника дійде, хто і як його може здати, кількість свідків почне зменшуватися. Причому зацікавленими в зменшенні кількості свідків можуть бути й ті, хто гроші видавав, особливо якщо посадові особи, які видавали кредити, і реальні власники підприємств-кредиторів - ті ж самі особи».

Цілком очевидно, що заміна предмета іпотеки в розпал фінансової кризи незрозуміло якими активами могла відбутися тільки за узгодженням із засновниками банку, кредитною радою. І зробити це могли тільки довірені особи. Значення Піскуна полягало в тому, що він міг дати показання, завдяки яким слідство могло зайти на самісінький верх. І тоді відповідальні посадові особи могли б бути притягнуті до відповідальності та розповісти, з ким, своєю чергою, ділилися вони. Здається, що слідство якнайшвидше має взяти під охорону інших свідків і організаторів схем із видачі фіктивних кредитів і зміни предметів іпотеки в 2004-2010 роках.

Самогубство Геннадія Піскуна, що сталося після запису цього інтерв’ю з Д.Бадзюком, показало, що адвокат мав вагомі підстави для своїх побоювань.

До речі, джерела DT.UA повідомляють, що це вже не перший «нещасний» випадок в історії з «Родоводом». Після допиту в СБУ 2010 року нещастя сталося і з начальником юридичного департаменту банку Олександром Івахненком. За офіційною версією, він нібито послизнувся у ванній і одержав множинні травми голови, після чого кілька місяців лежав у лікарні.

Ціна афери «Родоводу»

«Чому з усіх посадових осіб банку, до функціональних обов’язків яких входили фінансовий моніторинг, контроль, оцінка, арештовано тільки одного Щербину (тимчасового адміністратора банку в 2009-2010 роках. - Ред.). У банку є правління, є кредитна рада - чому всі ці особи перебувають на волі та залишаються на своїх посадах?.. У розслідуванні розкрадань у банку «Родовід» має місце брак координації й контролю роботи компетентних органів. У результаті потерпають вкладники, страждає бюджет. Вартість виведених активів «Родоводу» вдвічі перевищує суму заборгованості перед вкладниками банку, і рішучіші дії слідства могли б сприяти поверненню цих коштів. Повернути активи «Ро­доводу» цілком реально», - цю заяву за результатами комплекс­ної перевірки «Родоводу» голова Державної фінансової інспекції Петро Андрєєв зробив в інтерв’ю DT.UA 8 квітня 2011 року.

DT.UA звернулося в усі компетентні органи із запитаннями: «Яка сума збитку, завданого державі в справі «Родоводу»? І скільки коштів за кредитами «Родоводу» повернуто тимчасовими адміністраціями банку, правоохоронними та контролюючими органами в 2010-2011 роках?» Ми очікували почути переможні рапорти, але... Жодне відомство, включаючи СБУ, на такі прості запитання відповісти не захотіло.

Нинішній голова «Родоводу» Юрій Райтбург пообіцяв у телефонній розмові, що з DT.UA зв’яжеться прес-секретар банку і відповість на всі запитання. Але чомусь ніхто так і не вийшов на зв’язок.

Даруйте, але яка комерційна таємниця і яка таємниця слідства можуть критися в простих запитаннях - сума збитку та сума повернення боргів за півтора року? Чому «Родовід», який належить державі, не бажає добровільно відповісти на ці запитання преси? Адже публічність у цьому випадку - найліпший показник компетентності державного керівника та стабільності «санаційного банку», чи не так, пане Райтбург?

Із чого ж складається сума збитку й у скільки обійшовся та обходиться державі «Родовід»?

1. На 1 жовтня 2008 року активи банку становили 12,093 млрд. грн., зобов’язання - 10,852 млрд. грн., власний капітал - 1,304 млрд. грн. Чистий прибуток «Родовід Банку» на 1 жовтня 2008 року становив 97,72 млн. грн.

2. При цих «чудових» показниках «Родовід», ще будучи приватною структурою, попросив два кредити в Нацбанку в розмірі 2,5 млрд. грн. І, попри такий мізерний статутний фонд, кредити банку виділили. Після одержання грошей НБУ «Родовід» чомусь безтурботно продовжив видавати кредити, досить ризиковані в умовах кризи.

3. Ледве одержавши кредит, у січні 2009-го, попри таку потужну підтримку НБУ, «Родовід» перестав розраховуватися із вкладниками. Влітку його було націоналізовано. На ці цілі, а також на виплату заборгованості перед вкладниками «Родоводу» й Укрпромбанку держава виділила ще 8,4 млрд. грн. Справед­ливості заради слід зазначити, що зобов’язання банку було збільшено на 6,8 млрд. грн. після передачі боргів Укрпромбанку. Попри глобальні проблеми та масові протести вкладників, «Родовід» продовжував видавати безповоротні кредити за рахунок коштів рекапіталізації. (Історія про те, як Нацбанк передав «Родоводу» борги Укрпромбанку, але забув передати активи, потребує окремого розслідування.)

4. Однак борги перед вкладниками так і не було погашено. Борги більшості вкладників, які привернули увагу уряду блокуванням траси, якою президент В.Янукович їздить на роботу, виплатив Ощадбанк у 2011 році - 3,96 млрд. грн. Таким чином, ці зобов’язання було знято з «Родоводу». При цьому ніяких активів останній до Ощадбанку не передавав.

5. 30 березня держава провела додаткову капіталізацію банку, виділивши ще 3,95 млрд.

6. При цьому «Родовід» не платить Нацбанку відсотків за кредитами, отриманими до націоналізації. Навіть за мінімальною ставкою в 15% річних за два роки за цими кредитами набігло б 700 млн. грн. Пане Арбузов, агов! Це питання слід хоча б заднім числом урегулювати. Причому в «Родоводу» зберігається заборгованість і перед іншими фінансовими установами. Наприклад, Укрсиббанк су­диться через неповернення «Родоводом» кредиту в 20 млн. дол.

7. На балансі «Родоводу» перебуває майно оціночною вартістю 4,3 млрд. грн., у тому числі нерухомість. Замість погашення боргів перед державою банк платить за утримання цього майна. Обслуговування безнадійних боргів «Родоводу» обходиться державі дуже дорого.

8. Утримання адміністративної структури, зарплати, шикарні офіси, 110 відділень банку - що робить ця махина сьогодні? 4,216 млрд. грн. збитків банк приніс у 2009-му, 4,264 млрд. - у 2010-му, 1,07 млрд. грн. збитків - за дев’ять місяців 2011 року.

9. Активи «Родоводу» зменшилися в 2011 році до 9,364 млрд. грн. Кредитний портфель юридичних осіб виріс до 2,71 млрд. грн., що на 0,15% більше, ніж 2010-го. Це означає, що нинішній менеджмент іде стопами колишніх керівників Горбуненка та Щербини - продовжує оптимістично кредитувати. Зобов’я­зан­ня банку на сьогодні становлять 5,367 млрд. грн. Власний капітал збільшився в 3,4 разу - до 3,996 млрд. грн.

10. Баланс: загальні обсяги зобов’язань «Родовід Банку» за три роки - 17,8 млрд. грн. Держава вклала в банк 14,8 млрд. і додатково списала заборгованість на суму в 4 млрд., тобто витрати становили - 18,8 млрд. грн. І при цьому держава все одно залишилася винною за непогашеними зобов’язаннями банку 5,4 млрд. грн. - і ці зобов’язан­ня доведеться гасити! А додаткові збитки, яких зазнала скарбниця в результаті діяльності придбаного «Родоводу», уже становлять близько 10,3 млрд. грн. і продовжують зростати!

Якщо додати в дебет державі ще й повсюдне порушення нормативів НБУ, порядку резервування проблемних кредитів, обліку ризиків за всіма справами «Родоводу», то в підсумку вимальовується сума фінансових порушень набагато більша, ніж 22,6 млрд. грн., встановлені Держфінінспекцією. На сьогодні тільки прямі втрати держави можна оцінити в 35 млрд. грн.

Фінансову піраміду рятують «санацією»

14 вересня 2011 року Кабмін видав розпорядження «Про створення санаційного банку». Таким банком визначають «Родовід».

«Головними завданнями «Родовід Банку» як санаційного будуть:

1) продовження роботи з повернення власних активів;

2) робота з проблемними активами державних банків, а також банків, капіталізованих за участі держави.

Основна мета роботи даної кредитної організації полягатиме в одержанні коштів за вказаними активами для подальшого задоволення вимог кредиторів».

Це формулювання постанови просто зачаровує своєю чудовою бюрократичною недомовленістю, немов японське хокку. Чогось у ній бракує… А немає відповіді на запитання, хто ж фінансуватиме придбання проблемних активів і роботу з їх повернення?

Цей нюанс люб’язно роз’яс­нив народний депутат із фракції Партії регіонів, член комітету з питань фінансів і банківської діяльності Юрій Полунєєв: «Родовід Банк» купуватиме погані активи банків за рахунок державних коштів. Для цього випустять держоблігації, які монетизує Нацбанк. «Родовід Бан­ку» видадуть обмежену ліцензію, яка дозволить продавати ці активи».

У перекладі з ділової розмовною мовою це можна пояснити так: фінансова піраміда «Родо­воду» має намір існувати за рахунок державного бюджету ще дуже довго. Глибоко збитковий банк і далі хоче покривати утримання своєї дорогої махини з кишені платників податків. А оскільки керівництво «Родоводу» не може повернути свої погані активи, воно… купить чужі погані активи!

За даними джерел DT.UA, близьких до Національного банку, голова НБУ Сергій Арбузов виступав категорично проти такої «санації». Він аргументував це конкретними позитивними прикладами. Коли Ощадбанку передали зобов’язання з виплати боргів вкладникам «Родово­ду», то вкладники з такою довірою поставилися до цього кроку держави, що з 3,7 млрд. грн. зобов’язань, прийнятих на себе Ощадбанком, побажали залишити на рахунках цієї фінустанови 1,2 млрд. - 33% суми зобов’язань. Як бачимо, щоб просто виплатити борги вкладникам, не потрібно взагалі утримувати спеціальну банківську установу - краще передати обслуговування боргу в більший і компетентніший державний банк, який дотримується всіх нормативів і вимог.

С.Арбузов навів і другий приклад - активи та частину пасивів Укрпромбанку було передано на тендері діючому «Дельта-банку» (главу «Дельта-банку» Миколу Лагуна зв’я­зують із шефом СБУ Валерієм Хорошков­ським). Таким чином, доводив Нацбанк, в держави немає жодної необхідності утримувати збитковий «Родовід» - реалізацію активів і роботу із вкладниками банку краще на вигідних умовах передати іншим фінансовим установам. Це дасть змогу хоча б припинити нарощувати збитки «Родоводу» і позбавить від неминучих найближчим часом вимог чергового багатомільярдного рефінансування.

Однак голова «Родоводу» Юрій Райтбург і його старші колеги Іван Аврамов і Юрій Іва­нющенко зуміли переконати керівництво країни, що вони є набагато ефективнішими колекторами, ніж генерал армії Валерій Іванович.

Ми постаралися розібратися, що саме зуміли повернути «санатори» «Родоводу» за останній рік. На сайті банку вдалося знайти дві інформації за 2011 рік - суд зобов’язав двох фізичних осіб повернути кредити на суму 27,5 млн. грн.

Яких іще зусиль докладає керівництво «Родовід Банку», встановити не вдалося. Як уже згадувалося, голова банку не виконав своїх обіцянок зв’язатися з автором статті.

Щоб розібратися в ситуації, DT.UA із джерел, близьких до державного регулятора, одержало у своє розпорядження неофіційні матеріали про прострочену кредиторську заборгованість юридичних і фізичних осіб «Родовід Банку». Судячи з цих даних, на сьогодні більша частина кредитного портфеля «Родоводу» складається з прострочених і безнадійних кредитів. При розгляді списку фізичних осіб із боргом понад 1 млн. грн. з’ясувалося, що переважна більшість із них має прострочену заборгованість. Із загального обсягу кредитного портфеля фізичних осіб в 1,7 млрд. грн. боржники-мільйонери за 218 договорами взяли 910 млн. При цьому сума простроченої заборгованості станом на 1 листопада в цих клієнтів становить 798 млн. грн.!

Так, серед прострочених у цьому списку значаться відразу п’ять договорів у Вадима Козіна - такі ім’я та прізвище ще одного засновника «Козирної карти». Він як фізична особа одержав 109 млн. грн. Про долю застав за цими договорами невідомо, є припущення, що вони також виведені.

Значиться в списку боржників і такий собі Дмит­ро Чернявський. Прізвище, ім’я та по батькові збігаються з даними екс-директора НСК «Олім­пійський». У 2009 році Чернявський ходив спочатку до судів за позовами «Бріарея» за неповернення кредиту в 4 млн. дол., а потім на допити в УБЕЗ МВС і ледь не був арештований. Коли ситуація стала критичною, і мова зайшла про неминуче оголошення в розшук, Чернявського врятувало… кохання! Талано­витий бізнесмен прийняв здавалося б парадоксальне, але єдино правильне рішення - він одружився! За щасливим збігом, обраниця виявилася дочкою одного з наймогутніших олігархів України Геннадія Боголюбова. «Злі чари» МВС розсіялися якось самі по собі. Але 3 млн. грн. за двома договорами все ще значаться як прострочені.

У списку боржників із простроченою заборгованістю, як і раніше, значиться і така собі Інна Іванівна Шкіря, яка поки що не повернула 32 млн. грн. Ім’я збігається з іменем дружини депутата Партії регіонів Ігоря Шкірі.

У списку юридичних осіб, які прострочили виплати кредитів, є боржники за 186 договорами на загальну суму 2,2 млрд. грн. Якщо ця цифра достовірна, то більша частина кредитного портфеля юросіб «Родоводу» - безнадійні борги. Серед юросіб-боржників немає гучних імен, але їхня прострочена заборгованість теж вражає.

На першому місці серед боржників - публічне акціонерне товариство «Мостобуд» з договором на суму 653 млн. грн. «Мостобуд» пов’язаний з інтере­сами відомого «авторитетного» вінничанина Володимира Продівуса.

Якась «Індастріал білдинг компані» уклала проблемний нині для банку договір на 261 млн. грн. Якийсь «Золотий мандарин ойл» взяв 241 млн…

Ці та інші компанії оформлені на осіб, не пов’язаних прямо зі справжніми власниками.

Сподіваємося, що слідчі органи все-таки розберуться в причинах такої низької ефективності роботи з повернення кредитів. Тим паче що В.Хорош­ковському добре відома ситуація в «Родоводі». По-перше, справа перебуває на його особистому контролі. А по-друге, йому є в кого проконсультуватися й серед клієнтів «Родоводу»: серед позовів, поданих «Бріа­рієм» для повернення кредитів, виявилася досить цікава позов­на заява про визнання недійсним договору вексельного поручительства та авалю, укладеного між «Родоводом» і компанією «Союз-Віктан». Згідно з позовом адвокати просили визнати недійсним авалювання векселів горілчаної компанії на суму 78 млн. грн. Сума начебто невелика (порівняно з іншими позичальниками «Родоводу»), але її нібито було взято під заставу найцінніших активів «Союз-Віктану» - торговельних марок. Адвокати вважали, що торговельні марки нібито з-під застави були виведені. Врахо­вуючи, що Валерія Хорош­ковського називали одним із основних власників «Союз-Віктану» (до 2006 року), а його права рука - перший заступник голови СБУ, начальник головного управління «К» СБУ генерал-лейтенант Володимир Рокит­ський тоді ж очолював службу безпеки компанії, у них є хороші можливості довідатися від своїх колишніх колег про схеми виведення активів з-під застави.

На тлі 404 проблемних догово­рів із заборгованістю в 3,1 млрд. грн. «санаційні» програми діючого правління банку виглядають непереконливо. І здається досить суперечливим намір санувати погані кредити в «Родоводі». Очевидно одне: подальше накачування мільярдів у «Родовід» за майже нульової віддачі, у той час як у країні недофінансовуються бюджетні програми і масово скорочуються соціальні виплати, - це не просто верх цинізму. Це холоднокровний злочин.

«Сценарій краху «Родоводу» був передбачений від самого початку»

«6 грудня 2008 року відбулася урочиста церемонія нагородження Міжнародного конкурсу «Підприємець року 2008» в Україні… конкурсу, організатором якого виступила компанія «Ернст енд Янг»… Одним з номінантів став голова правління ВАТ «РОДОВІД БАНК» Денис Володимирович Горбуненко. Претенденти мали показати підприємницький дух, інноваційність, галузевий вплив, корпоративну соціальну відповідальність. Саме професіоналізм керівництва і креативність у прийнятті рішень дозволили «РОДОВІД БАНКУ» суттєво поліпшити рейтингові позиції на фінансовому ринку, а також увійти до числа найбільш динамічних банків України».

Прес-реліз «Родовід Банку», виданий за місяць до дефолту і перетворення «Родоводу» на найзбитковіший банк України.

Подивімося, хто ж відповідає за формування настільки безнадійної фінансово-кредитної політики «Родоводу»? Що робить слідство, щоб повернути активи банку і хоча б частково компенсувати державі завдані збитки?

З погляду кримінальних справ ситуація вочевидь не складається. У незаконному витрачанні 340 млн. грн. обвинувачується адміністратор Сергій Щербина. Але це - не актив, і сам факт завдання збитків ще треба довести. Як капіталізувати цю суму, незрозуміло. Та й прямого стосунку до повернення активів це розслідування не має.

Адвоката Бадзюка обвинуватили… у несплаті відсотків з ПДВ з адвокатського гонорару. Сам контракт не оскаржується. Таке непросте обвинувачення ще треба доводити, але, знову ж таки, повернення активів це не стосується.

Реальною була кримінальна справа проти Г.Піскуна, але тепер ниточки обірвано, і слідству потрібно знайти нові епізоди і ретельно їх розплутувати.

Одне з обвинувачень на адресу С.Щербини полягає в тому, що він, на думку слідства, незаконно заплатив 12 млн. грн. за оренду офісу банку «Родовід», яким установа нібито не користується. Офіс за адресою провулок Рильського, 4, належить дружині народного депутата Олександра Шепелева. Цікаво, що тепер у ньому розміщується штаб-квартира Ю.Іванющенка та І.Аврамова. Депутат Іваню­щенко заявив в інтерв’ю, що цей офіс він у банку орендує, тобто, по суті, підтвердив безпідставність претензій СБУ до Ше­пелева, оскільки очевидно, що, здаючи будинок на Рильського, 4, в оренду, «Родовід» ним таки користується. На запит DT.UA, на підставі якого договору Ю.Іванющенко та І.Аврамов орендують приміщення в «Родо­воді», Ю.Райтбург і О.Шепелев відповідати відмовилися. Депутат при цьому стверджує, що згідно з рішенням суду він розірвав договір оренди з «Родовід Банком», і його тепер ніщо не пов’язує з цією фінансовою установою.

Виникає абсурдна ситуація: «Родовід» має нібито розвиватися за рахунок повернення активів, але на практиці цього не відбувається навіть у найбільш очевидних випадках. Банк орендує і здає в оренду величезну будівлю, ніби якась брокерська контора. При цьому має у своєму розпорядженні власні приміщення, які зараз порожні і здавання в оренду яких могло б принести значно більшу вигоду. Та й навіщо здавати в оренду? Чи не краще реалізувати у дохід держави ліквідну нерухомість? Провести аукціон, адже на будівлі «Родоводу» у центрі Києва знайдуться гарні покупці. Але аукціони не проводяться. Так само не виставляється на торги знаменита ділянка, відсуджена ще при Щербині, - 113 га землі на столичній Оболоні оціночною вартістю в 3,7 млрд. грн. Цілий мікрорайон на березі Дніпра за вулицею Північна напевно викликав би інтерес у девелоперів і у разі реалізації добряче підправив би від’ємний баланс банку. Проте «санатори» і тут не поспішають.

Складається враження, що головна мета збереження «Родоводу» під керівництвом Райтбурга і патронатом Авра­мова та Іванющенка полягає не в погашенні боргів банку перед державою, а просто у збереженні під своїм контролем величезної банківської структури. Адже завдяки уряду про рентабельність можна не турбуватися. А слідство ще довго працюватиме з людьми, яких призначили «стрілочниками», тоді як організатори афери живуть собі на втіху.

Адвокат потерпілих від краху банку вкладників Юрій Остапенко називає авторів афери з «Родоводом» прямим текстом: «Серед основних власників банку до його націоналізації називали Сергія Дядечка, він же один із засновників банку, Сергія Бубку, він же колишній президент банку, а також Дениса Горбуненка, він же колишній голова правління банку. Цікавий також інший факт. Після націоналізації тимчасовим адміністратором, тобто державним керуючим банку, призначили Сергія Щербину. Цікаво, що колишнього тимчасового адміністратора Сергія Щербину і Дениса Горбуненка пов’язують давні дружні відносини. А деякі ЗМІ стверджують, що призначенню Сергія Щербини тимчасовим адміністратором «Родоводу» посприяли саме його давні друзі. Більш того, я впевнений, що деякі з колишніх власників опосередковано впливають на банк і сьогодні. Адже борги перед вкладниками - це лише частина зобов’язань, які повісила на себе держава, купуючи «Родовід Банк». Є ще й зобов’язання перед комерційними структурами - іншими банками. Наприклад, перед державним Ощадбанком або перед Укрсиббанком, що належить іноземним інвесторам. Самі по собі ці борги не є проблемою, тому що основна їх частина підкріплена заставами - нерухомістю тощо. За великим рахунком, держава ці борги «Родовід Банку» цілком може не повертати, просто дозволивши кредиторам забрати заставне майно…

Компанії-поручителі сьогодні оголошуються банкрутами, на відчуження їхнього майна накладають заборону. Найбільш імовірно, такий сценарій передбачався від самого початку. Ця ситуація, погодьтеся, не може не наводити на думку про рейдерські схеми. Хто стоїть за цими схемами, нескладно здогадатися. Рішень про позики на десятки мільйонів доларів пересічні співробітники не приймають. Найжахливіше, що спроби «сховати» застави не обходяться без підтримки з боку судової системи. З незрозумілих причин, наша Феміда іде на повідку у несумлінних позичальників. У результаті ми бачимо, що розпочався процес масштабного вимивання активів нині вже державного «Родовід Банку»!»

Хто має взяти на себе свою міру відповідальності за катастрофічну ситуацію в цій фінустанові? На думку співробітників правоохоронних органів, з якими DT.UA спілкувалося при підготовці матеріалу, повернути значну частину активів справді реально в короткий термін, але для цього список суб’єктів розслідування повинен бути таким:

1. Засновники і фактичні управляючі банку - Денис Горбуненко, Сергій Дядечко і Сергій Бубка. Сьогодні ці люди не тільки не є фігурантами кримінальних справ, а навіть не ходять на допити. Горбуненко проживає в Лондоні. У телефонній розмові з DT.UA він пообіцяв найближчим часом поговорити в Україні про причини краху «Родоводу», але так і не знайшов часу. Дядечко від будь-якого спілкування щодо «Родоводу» і питання смерті Геннадія Піскуна відмовився відразу і навідріз. Сергій Назарович Бубка, голова Національного олімпійського комітету і легенда спорту, заплямував свою честь і совість тим, що був не тільки «весільним генералом», а й реальною відповідальною особою банку, яка брала на себе рішення, підписувала документи. Він був і активним учасником рекламної кампанії та промо­акцій, отримавши за свою роботу солідні вигоди. Ці три посадові особи чомусь і досі не стали фігурантами кримінальної справи, міру їхньої відповідальності не визначено.

2. Правління банку, посадові особи вищої та середньої ланки. Відповідно до банківської нормативної бази чітко регламентується порядок видачі кредиту. На кожного позичальника заводиться кредитна справа. У цій справі повинні стояти на різних документах і узгодженнях підписи як мінімум 17 посадових осіб. Усіх цих осіб, за потурання яких і видавалися проблемні кредити, у будь-якому разі потрібно притягувати як свідків, а можливо, і обвинувачуваних.

3. Керівники фірм, які допомагали виводити майно з-під застави. Прізвища цих «піскунів» слідству, звісно, відомі. Поки ці люди в Україні і не впали в депресію, вони мусять свідчити у справі. Предметом уваги слідства мають стати і фірми-«пустушки», під які видавалися кредити, що їх від самісінького початку розкрадали. Ці компанії у списку боржників знайти легко - у них копійчані статутні фонди і підставні керівники.

4. Керівники Національного банку. Насамперед Володимир Стельмах і повний склад правління Нацбанку, які з порушенням усіх нормативів НБУ видавали банку зі статутним фондом 435 млн. мільярди гривень під заставу кредитних договорів, існування яких не перевірили належним чином.

5. Міністри фінансів Ігор Уманський і Федір Ярошенко, під управління яких перейшов проблемний банк і які не спромоглися провести у ньому якісний аудит і розібратися в активах. Безпорадність Ярошенка у справі «Родоводу» демонструє повну імпотенцію Мінфіну як органу управління державними фінансами. За півтора року, уже набивши всі гулі і врахувавши всі помилки, можна було б навести елементарний порядок у роботі банку та в оцінці його активів? Чи робота міністра - просто ставити підписи під рефінансуванням залежно від того, хто на нього голосніше гаркне? Видавати вклади банку почали тільки після того, як люди перекрили проїзд кортежу Віктора Януковича, і президент дав особисте розпорядження вирішити питання.

6. Вища рада юстиції і Вища кваліфікаційна комісія суддів повинні винести рішення щодо тих суддів, які в порушення присяги узаконюють своїми рішеннями виведення заставного майна з банку.

7. Керівники Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку Анатолій Балюк, Сергій Петрашко і Дмитро Тевелєв, які не забезпечили належного конт­ролю над випуском цінних па­перів, що використовувалися низкою фірм, близьких до «Родоводу», для формування застав.

8. Тимчасові адміністратори «Родоводу». С.Щербині, який перебуває під вартою, слід висунути значно серйозніші обвинувачення - не стільки в розтраті, скільки у невжитті належних заходів щодо наведення порядку та аудиту кредитного портфеля банку. Також за нинішній стан «Родоводу» має відповідати і Ю.Райтбург. Доцільність нинішньої фінансової політики «Родоводу» під великим сумнівом.

9. До відповідальності слід було б притягти і тих, завдяки кому стала можлива афера «Родоводу» і хто свідомо чи несвідомо використовував свій статус для обману громадян. Хотілося б почути пояснення від українського офісу однієї з провідних аудиторських фірм KPMG, яка проводила аудит за міжнародними стандартами фінансової звітності у 2007 році і не тільки не помітила ніяких серйозних порушень, а й дала дуже втішні оцінки якості активів і кредитного портфеля банку.

Ситуацію навколо «Родовід Банку» керівник одного із системних українських банків резюмував для DT.UA так: «Гадаю, ніде у світі жоден бізнесмен не дозволив би собі утримувати такий бізнес і давно ліквідував би настільки збиткову структуру. Але українські політики доводять до абсурду будь-яку здорову ідею. Замість того, щоб, як це було зроблено в Європі, створити державний фонд гарантування вкладів і рятувати гроші вкладників, створили схему з порятунку приватних банків. Політики взяли під захист некомпетентних і недобросовісних фінансистів. Грошей витратили більше, ніж усі зобов’язання всіх вкладників і кредиторів, разом узяті, а борги всі не погасили і плюс оплачують з бюджету колосальні збитки. Причому всі контролюючі органи кричать про порушення, МВФ вимагає закриття банку, а політики продовжують керувати «Родоводом» і вперто кидають у топку нові мільярди. Скоро знову побіжать по рекапіталізацію у Кабмін, і таке враження, що з «Родоводу» намагаються зробити «Лівелу» фінансового ринку. У нас ніколи не буде порядку у фінансах, поки керівники держави не зрозуміють - щоб заробляти в банківському бізнесі, треба навчитися не ділити гроші, а управляти грішми».