Існує цілий комплекс проблем, які не дають можливості місцевим бюджетам відчути твердий ґрунт під ногами і зменшити залежність від загальнодержавних податків і трансфертів із державного бюджету. Про це пише Михайло Джус, завідувач відділу грошових ринків GROWFORD Institute, у статті «Місцеві податки: як громадам залишитися при грошах під час і після війни».
Ключовою перепоною для успішного адміністрування податку на майно є низький рівень наповнення реєстрів нерухомості: реєстр речових прав на нерухоме майно наповнений лише на 30–50%, земельний кадастр — на 70–80%. Розв’язання зазначеної проблеми може потребувати законодавчого зобов’язання громадян зареєструвати своє майно.
Важливою проблемою адміністрування також є недостатній рівень автономності ОМС у питанні встановлення пільг за податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Адже наразі 9 із 10 об’єктів житлової нерухомості не потрапляє під оподаткування.
ОМС слід набратися рішучості і встановити ставки податку на нерухоме майно на адекватному рівні. Зараз ставка податку на житлову нерухомість для фізичних осіб у середньому по Україні (без Києва) становить 0,28% розміру мінімальної заробітної плати за квадратний метр, тоді як ПКУ передбачає діапазон до 1,5%.
Не менш важливо дотримуватися вимог законодавства щодо проведення нормативної грошової оцінки землі не рідше за один раз на 5–7 років. За даними Держгеокадастру, оновлення оцінки наразі потребують близько половини населених пунктів в Україні.
А для збільшення надходжень транспортного податку достатньо навести лад із переліком автомобілів, які підлягають оподаткуванню.
З іншими матеріалами автора можна ознайомитися за посиланням.