Економічна нерівність живить популізм - The Economist

Хвиля популізму ще не досягла піку. Витверезним уроком стали нещодавні вибори в Німеччині і Австрії, де успіх антиімігрантських і антиглобалістських партій показав, що ворожість між елітами і аутсайдерами резонує не менше, ніж між тими, хто втомився від статус-кво.

Свій урок отримала і Америка, в якій Дональд Трамп посилює свої агресивні кроки. Нещодавно він зайняв таку позицію на переговорах про Північно-американську зону вільної торгівлі (NAFTA), яка скоріше знищить її, ніж переформатує.

Всі ці рішення не спрацюють. Розпад NAFTA диспропорційно вдарить по "синіх комірцях", які підтримують Трампа. А жорсткіша антиімміграційна політика не покращить економічні умови в Східній Німеччині, де 20% виборців підтримали "правих" радикалів. Але самогубний характер політики популістів не змусить замовчати їхній посил.

Про це пише The Economist, додаючи, що основні партії повинні запропонувати виборцям, які почуваються позбавленими кращого майбутнього, рішення, яке буде краще враховувати географічну реальність за лаштунками політичної люті.

Економічна теорія вважає, що регіональна нерівність повинна скорочуватися, оскільки бідніші (а отже дешевші) регіони більше приваблюють інвестиції. Це сприяє їхньому швидшому економічному зростанню, ніж у багатих регіонів. 20-те століття вичерпало цю теорію: різниця в доходах скорочувалася в американських штатах і європейських регіонах. Але цей процес тепер зупинився. Заможні області віддаляються від бідніших. Географічне різноманіття має драматичні наслідки. Дитина, народжена в сім'ї, яка входить в 20% найбільш заможних мешканців Сан-Франциско, має вдвічі більше можливостей, ніж така ж дитина, народжена в Детройті. Діти, народжені в лондонському Челсі, можуть розраховувати, що проживуть приблизно на 9 років довше, ніж ті, хто народився в Блекпулі.

Для тих, хто застряг у поганому місці, можливості обмежені. А економіка у більш широкому сенсі страждає від цього. Якби всі американці жили у місцях високої продуктивності останні 50 років, то сьогодні економічне зростання США було б вдвічі більшим.

Розбіжності стали наслідком великих сил. У сучасних економічних масштабах це стає дедалі важливішим. Компанії з найбільшими базами даних можуть навчати свої машини більш ефективно. Соціальні мережі сьогодні найбільш привабливі для нових користувачів, а фондові біржі з найглибшим пулом інвесторів найкраще нарощуть капітал. Це призводить до створення меншої кількості суперфірм, розміщених у супермісцях. Всі решта лишаються на узбіччі.

Зі збільшенням регіональних розбіжностей люди стають менш мобільними. Відсоток американців, які переїжджають у інші штати, з кожним роком скорочується на половину починаючи з 90-х років. Типовий американець має більше можливостей переїхати, ніж середньостатистичний європеєць, але все одно живе менш ніж за 30 кілометрів від своїх батьків. Демографічні зміни допомагають пояснити це. Зокрема, зростає необхідність працевлаштування обох батьків, так само як і потреба доглядати літніх членів сім'ї.

Але найбільше у цьому винна погана політика. Зростання вартості житла у багатих містах не дозволяє приїжджати новим жителям. В Європі дефіцит соціального житла змушує людей триматися за дешеві квартири. В Америці поширення спеціальної реєстрації місця проживання у штатах і урядові пільги карають тих, хто переїжджає. Пенсія вчителя, який лишається в тому ж штаті, може бути вдвічі більшою, ніж у вчителя, який посеред своєї кар'єри переїхав.

Дивним чином, політичні підходи допомагають бідним ненавмисне ще більше погіршувати становище місць, які відстали. Безробіття і пільги в сфері охорони здоров'я дозволяють найменш працездатним людям вижити у неблагополучним місцях, з яких краще було б переїхати. Соцвиплати роблять капіталізм менш жорстоким до людей, але зберігають проблеми там, де ці люди живуть.

Видання пропонує допомагати людям переїхати. Регіони, які розвиваються, можуть більше будувати житла і інфраструктури для приваблення нових мешканців. Взаємне визнання трудової історії між штатами чи країнами може пришвидшити переїзд людей туди, де вони будуть найбільш продуктивними.

Але більша мобільність має і зворотню сторону. Позбавивши занепалі регіони талановитих працівників, вона посилить їхні біди. Місцева податкова база буде підірвана, коли продуктивні працівники поїдуть. І навіть підвищення соцвиплат і пенсій не допоможе їх втримати.

Раніше видання The Economist писало, що популізм у ЄС ще не поборений і процвітає у Східній Європі. Зокрема, варто звернути на Польщу і Угорщину. Польща відштовхнула від себе Німеччину і Францію. Спільні інтереси з Британією поставив під сумнів Brexit. Навіть Чехія і Словаччина віддають перевагу зближенню з Німеччиною, ніж союзу з Качиньським і Орбаном в рамках "Вишеградської групи".