Популізм у ЄС ще не поборений і процвітає у Східній Європі - The Economist

Дуже важливо, щоб прикордонне польське місто Сим'ятичі лишалося охайним і гарним, - каже його мер Пйотр Сінякович. Адже населений пункт розташований зовсім поруч з кордоном Білорусі. І саме воно справляє перше враження від ЄС на тих, хто приїжджає з сусідньої країни.

Сим'ятичі зустрічають іноземців охайними дитячими садками і блискучими спортивними центрами завдяки грошам від ЄС, які регіон отримав після вступу Польщі в 2004 році. Завдяки грошам польських заробітчан у Бельгії в місті з'явилося багато сучасних, привабливих будинків.

Але попри все це, націоналістича консервативна партія "Право і Справедливість" здобула в місті підтримку 38% виборців у 2015 році. Схожий показник по всій Польщі дозволив "ПіС" сформувати більшість у парламенті. Після того, партія почала демонтаж польських інститутів, лякаючи польських лібералів і дратуючи решту ЄС.

Про це сьогодні пише The Economist. Видання нагадує, що після перемоги Еммануеля Макрона в першому турі президентських виборів у Франції Європа видихнула з полегшенням. Але такі міста, як польське Сим'ятичі, відчувають певну напругу. Відверто проєвропейський Макрон, швидше за все, переможе радикалку Марін Ле Пен в другому турі 7 травня. Але попри те, що загроза популістичного націоналізму дещо вщухає у Франції, на сході Європи він лишається щоденною правдою.

Найбільш запеклу сутичку проти неліберальних підходів країн-учасниць ЄС веде, щоправда, не в Польщі, а в Угорщині. Там прем'єр-міністр Віктор Орбан випробовує терпіння союзу вже не перший рік. Цього тижня Європейська комісія відчитала угорський уряд за закон, який унеможливлює роботу Центральноєвропейського університету, заснованого в 1991 році мільярдером Джорджем Соросом. Також грубе поводження Будапешту з біженцями нервує Брюссель, оскільки це порушує закони ЄС.

Втім, Орбан хоча б розмовляє з Європою. Цього тижня він сперечався з Європарламентом через закон про вищу освіту. Але його польський колега Ярослав Качиньський рідко зустрічається з іншими лідерами. Він не обіймає жодної державної посади, але як голова партії "ПіС" він контролює уряд. Видання пише, що в березні Качиньський наказав прем'єр-міністру Польщі Беаті Шидло заблокувати повторне обрання його особистого ворога Дональда Туска президентом Європейської ради. Це була принизлива поразка, адже всі 27 лідерів ЄС включно з Орбаном підтримали Туска.

Цей епізод був однією з багатьох ознак зростання дипломатичного розриву між Польщею і ЄС. Дехто в Брюсселі хоче позбавити Польщу її права голосу в союзі. Цього може ніколи не статися, але нині уряди вперше погодилися обговорити польські "гріхи". Польща відштовхнула від себе Німеччину і Францію. Спільні інтереси з Британією поставив під сумнів Brexit. Навіть Чехія і Словаччина віддають перевагу зближенню з Німеччиною, ніж союзу з Качиньським і Орбаном в рамках "Вишеградської групи".

Останнім часом з'явилися ознаки, що нинішня влада у Варшаві намагаються мінімізувати свої дипломатичні ексцеси. Не виключено, це може бути пов'язано з тим, що "Громадянська платформа" Туска в рейтингах починає наступати на п'яти "ПіС". Але внутрішній порядок денний Варшави агресивний, як ніколи. Качиньський хоче підпорядкувати суддів парламенту, ослабити регіональні органи влади, "полонізувати" польські ЗМІ, якими володіють німецькі інвестори, переформатувати систему шкілької освіти і очистити дипломатичну службу.

Така поведінка кидає виклик ЄС, який хоче бути чимось більшим, ніж торговельним клубом. Оптимісти розраховують на те, що виборці просто усунуть Качиньського від влади на виборах у 2019 році. Але якщо навіть так, його наступнику доведеться витратити роки, щоб відновити польські інститути. Також навряд чи вдасться швидко подолати наслідки культурної війни "ПіС" проти своїх опонентів, яких партія називає зрадниками. А релігійні фанатики пікетували ліберальну газету, щоб "вигнати з неї демонічний вплив". Польський аналітичний центр Batory Foundation дійшов висновку, що прихильність поляків до ЄС може зникнути через переконання, що союз рухається в неправильному напрямку. Польська пенсіонерка Ельжбета з Сім'ятичів сказала виданню, що уряд Польщі "слухається Бога". І їй не зрозуміло, чому ЄС протистоїть цьому.

Перемога Макрона у Франції може посилити рішучість ЄС через зміцнення франко-німецької співпраці, яка часто рухала його вперед. Нова енергія може пожвавити подальшу інтегацію країн єврозони, серед яких ні Угорщини, ні Польщі немає. Зокрема, цей тісніший союз може поширитися на оборону і проблему біженців. Тим часом, Брюссель разом з Францією вже просувають правила, які скоротять вигоду для заробітчан зі Східної Європи на Заході.

Все це може призвести до посилення поділу на "ядро" і "периферію" Європи. Таким чином, польська ізоляція може перерости в ще більшу неповносправність. Німеччина не захоче відкинути поляків назад. Але Макрон може виявитися менш терплячим. А капризи неліберальних східноєвропейців можуть змусити інших західноєвропейських лідерів стати на його бік у суперечці. Польща не покине ЄС. Але дехто в ЄС все більше готовий залишити її далеко позаду.

Нагадаємо, у другий тур виборів президента Франції, який відбудеться 7 травня, вийшли лідер руху "Вперед!" Еммануель Макрон і голова "Національного фронту" Марін Ле Пен.

Кандидат від "Республіканців" Франсуа Фійон і соціаліст Бенуа Амон закликали своїх виборців голосувати за Макрона у другому турі.

Головне про результати першого туру виборів читайте в матеріалі DT.UA "Перемога Макрона і поразка основних партій: головне з першого туру французьких виборів".

Детальніше про французькі президентські вибори читайте в статті Надії Коваль "Локальний декаданс із глобальними наслідками: підсумки першого туру французьких виборів" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".