ЗЕМЛЕСОСОМ ПО СЕРЦЮ ЗАПОВІДНИКА

Упродовж останніх років, мабуть, не було проекту, який викликав би такий різкий опір і неприйняття з боку вчених та екологічної громадськості, як спорудження в самому серці заповідника судноплавного каналу Дунай — Чорне море. Однак влада, попри все, дала йому зелене світло. Понад те, 11 травня міністр транспорту Георгій Кірпа влаштував урочисту церемонію з приводу початку робіт у дельті Дунаю. І хоча проектом відведено на будівництво першої черги вісім місяців, міністр запевнив присутніх: будівництво, як і було обіцяно на початку року, завершать до Дня незалежності України. А допоможе в цій нелегкій праці німецький землесос Gosef Mobius, що розпочне роботу за власні, за як казав міністр, кошти.

Загалом, надії громадськості та працівників заповідника на те, що Харківський національний університет не піде на повідку в чиновників і дасть належну оцінку проектові каналу по гирлу Бистре, не справдилися. Саме харків’яни, яким влада передала документи для проведення чергової екологічної експертизи, винесла вирок Дунайському біосферному заповіднику. І 20 квітня 2004 року проект каналу на основі цієї еколого-наукової оцінки отримав позитивний висновок центральної служби «Укрінвестекспертиза». Що й дало старт новому «будівництву століття».

На жаль, компромісу, що його влада, як вона запевняла, намагалася знайти в полеміці з ученими-екологами, так і не досягли. Пропозицію вчених оголосити тендер на кращий проект створення каналу не було почуто. А тому громадськість не має наміру спокійно дивитися на перебіг подій. Тим паче що, за наявною в неї інформацією, наукова еколого-експертна оцінка документації на будівництво каналу, підписана співробітниками Харківського національного університету, не проходила через засідання вченої ради університету. Проте Мінприроди, за підписом заступника міністра А.Гриценка, 19 квітня 2004 року дало їй позитивну оцінку, те ж саме наступного дня зробила «Укрінвестекспертиза».

Як повідомив «ДТ» директор Дунайського біосферного заповідника Олександр Волошкевич, Мінприроди вже після скоєного, тобто 26 квітня, розіслало листи різним громадським організаціям, люб’язно запропонувавши їм взяти участь у проведенні експертизи, яку давно затвердили. Понад те, 22 квітня вже був отриманий дозвіл начальника управління «Одесарибвод» на проведення робіт. Причому, зауважте, у нерестовий період. А наступного дня таке саме «добро» видала й Держінспекція охорони Чорного моря.

«Хоча всім відомо, що з 1 по 30 травня — період державної заборони на річці Дунай, — каже Волошкевич, — і зона дії дунайських правил рибальства поширюється на 10 км моря, з огляду на виноси великих мас прісної води. Крім того, у третій декаді травня і в першій декаді червня в море скочується до 90% личинок дунайського оселедця. Останніми роками нерестовий хід розпочинається раніше й основний скат припадає на травень. До того ж оселедець — не лише наше українське багатство. Його ловлять і в інших країнах. А тому посилання на те, що одеський центр Південного науково-дослідного інституту рибного господарства та океанографії (ПдНІРО) підраховуватиме збитки від робіт у нерестовий період і Мінтранс їх компенсуватиме, не можна визнати переконливим. Збитки слід мінімізувати, а не виплачувати грошову компенсацію. Адже люди, зрештою, їдять рибу, а не паперові асигнації».

У зв’язку з діями чиновників ряд громадських екологічних організацій, зокрема добродійний фонд «Екоправо-Львів», звернувся до секретаріату Конвенції про збереження мігруючих видів диких тварин та Угоди про збереження афро-азіатських мігруючих водно-болотних птахів із проханням провести негайне розслідування щодо запланованого будівництва каналу через гирло Бистре. Звернення спрямоване на захист тонкодзьобого кроншнепа — виду, що перебуває на межі зникнення, популяція якого вже скоротилася до критичної позначки — 50 особин. «Екоправо-Львів» подав також скаргу в Комітет із дотримання Орхуської конвенції. Екологи заявили про порушення Україною низки її вимог. Зокрема права громадськості на участь у прийнятті екологічно значимих рішень під час проведення державної екологічної експертизи ТЕО створення каналу Дунай — Чорне море. Екологи обурені й тим, що «Одесарибвод» і Держінспекція охорони Чорного моря видали дозволи на проведення днопоглиблювальних робіт під час нересту в дельті Дунаю. Кілька їх навіть звернулися до Генпрокуратури з вимогою перевірити установи, причетні до видачі дозволів, зокрема на предмет можливого порушення ними антикорупційного законодавства.

Проте вищезгадані організації винними себе не вважають. В управлінні «Одесарибвод» кореспондентові «ДТ» підтвердили: так, справді, нині нерестовий період, і на річці з третьої декади квітня по кінець серпня діє заборона на будь-які види робіт. Та, за їхніми словами, личинки оселедця скочуватимуться все літо. Тому заборона зовсім не означає, що жодних робіт проводити не можна. Нині поглиблюють дно, приміром, порти. Попередньо уклавши з науково-дослідними організаціями договори, на підставі яких будуть підраховані збитки, заподіяні водним ресурсам, і відповідно — величина компенсації. «Ми знаємо, — сказали вони, — що такий договір про проведення моніторингових досліджень негативного впливу на водні живі ресурси в дельті Дунаю підписаний із «ЧорноморНДІпроектом» з участю Одеського відділення ПдНІРО. Отже, ніякої ахової ситуації немає». Підсумовуючи свої «вагомі» аргументи, в «Одесарибводі» зауважили: якщо навіть припустити, що весь оселедець здохне, то збитки все одно будуть невеликими. Оскільки гирло Бистре — це незначна частина дельти Дунаю. Після таких пояснень працівників рибного відомства розраховувати на захист водних ресурсів уже не доводиться, якщо не сказати більше.

У Держінспекції охорони Чорного моря теж розвели руками. Мовляв, які до нас претензії? «Після того, як «Одесарибвод», що встановлює заборону, дав дозвіл, а рідне міністерство — позитивний висновок, підстав для відмови в дачі згоди на проведення робіт у нас не було». Взагалі, слід сказати, позиція одеських чиновників із природоохоронних відомств — «наша хата скраю». З матеріалами і робочим проектом, мовляв, не ознайомлені, все вивчалося й вирішувалося Києвом.

Та не лише екологічний бік проекту викликає бурю емоцій. Чимало незрозумілого і з економікою. Це ще 1 березня нинішнього року засвідчила нарада в Одеській облдержадміністрації. Приміром, не зрозуміло, наскільки економічні збитки, заподіяні природі, буде компенсовано економічними вигодами від експлуатації каналу. За словами міністра транспорту, на відміну від румунського каналу, український малий Босфор буде з двостороннім рухом, працюватиме цілодобово, і ціна за прохід по ньому буде втричі нижчою. Все це дозволить швидко окупити витрати. Розрахунковий термін окупності — дев’ять років, першої черги — близько чотирьох із половиною років. Проте запевнення Г.Кірпи, що в наш Босфор стоятиме черга суден, поки що тільки слова.

З вартістю проекту і його фінансуванням теж не все зрозуміло. Відповідно до ТЕО будівництва каналу по гирлу Бистре, затвердженого розпорядженням Кабміну від 13 жовтня 2003 року, він обійдеться країні у 144,9 млн. грн. Зокрема перша черга коштуватиме 35,6 млн. грн. Однак у зв’язку з початком будівельних робіт було офіційно заявлено: вартість першої черги — 78,6 млн. грн. По проведенні останньої експертизи в робочий проект внесли зміни та доповнення. Зокрема уточнено ширину по дну морського підхідного каналу і прорізів на перекатах, по берегових і гирлових відвалах грунту та інші параметри. Було відкориговано й кошторисну вартість. Проте скільки в цілому країна викладе за канал, що його Мінтранс планує завершити до кінця 2005 року, не було сказано. Два місяці тому на березневій нараді в облдержадміністрації замовник будівництва — державне підприємство «Дельта-лоцман» назвав цифру — в межах 205 млн. грн.

Що ж до власне фінансування, то запитань постає ще більше. Не випадково недавній наказ Мінтрансу від 15.04.2004 року про підпорядкування підприємству «Дельта-лоцман» лоцманських служб і служб регулювання руху суден, які перебували у складі портів, фахівці пов’язують із перерозподілом фінансових потоків, що, на їхню думку, почасти пов’язано з пошуками фінансування для будівництва каналу Дунай — Чорне море. Правда, Георгій Кірпа на відкритті будівельних робіт заявив, що інвесторів знайдено. Але при цьому він також повідомив, що німецька фірма Mobius, із якою намічається тривалий роман, повірила нам і розпочинає роботу за власні кошти. Вона вибрана за генерального підрядчика. Тоді як у нас є своя техніка. Нещодавно після тривалих зусиль із Болгарії в Україну повернули землесос «Прорвін». Але повернімося до інвесторів. Хто ж вони? За інформацією, поширеною прес-службою Одеської облдержадміністрації, інвестором виступає якась інвестиційна група «Український фарватер». Вона й візьме на себе фінансування першої черги.