Запорізький правозахисник Денис Тарасов: "Якщо напали на одного — фактично напали на всіх"

Історія одного з центральних парків Запоріжжя тягне на багатосерійний напружений фільм. Активісти в місті захищають тамтешній парк Яланського від потенційного забудовника. Землю під парком передано в оренду компанії, яку через кіпрські офшори пов'язують із чинним нардепом від ОПЗЖ Володимиром Кальцевим. Два роки тому "товка", яку з ним пов'язують, отримала від міської влади дозвіл на знищення дерев у парку. Відтоді в місті не вщухає активна боротьба за зелену зону, яка супроводжується громадськими акціями, сутичками з тітушками, зухвалим знищенням насаджень, переслідуванням активістів і судовою тяганиною.

Ми поспілкувалися з одним із запорізьких активістів і правозахисником Денисом Тарасовим. Поговорили про те, як розгорталися події навколо знищення парку, з чим доводиться мати справу локальним активістам у боротьбі за свої права, як система намагається ліквідовувати вплив громадян, та як можна цьому протидіяти.

- Два роки тому з'явилася інформація про плани Кальцева будувати ТРЦ на місці парку, - розповідає Денис. - Ми з'ясували, що міська рада вже надала містобудівні умови. Відтоді я активно причетний, ми об'єдналися з місцевими мешканцями, активістами, стали збиратися в парку, звертатися до міського голови.

Коли Кальцев побачив громадську активність, він зрозумів, що треба діяти швидше. Думаю, він нічого не планував будувати, просто заметушився, аби продати цю земельну ділянку. Він знав: доки там парк, землю в нього ніхто не купить, бо кожен інвестор розуміє, що будуть проблеми з громадськістю.

- Багато хто в Україні спостерігав за протистоянням запорізьких активістів із тітушками та правоохоронцями. Що призвело до ескалації?

- У 2018 році ми постійно моніторили інформацію щодо рішень міської ради і побачили, що 13 квітня (це була п'ятниця), заднім числом ухвалено рішення виконкому про надання ТОВ "Ленд Дівелопмент" (компанія, яку пов'язують із Кальцевим. - Н.С.) дозволу на видалення зелених насаджень у парку Яланського. Ми розуміли, що в нас часу взагалі немає, бо навіть у вихідні можуть приїхати й почати спилювання дерев.

На ранок понеділка в мене був майже готовий позов. Крім того я почав готувати заяву про забезпечення позову, щоб заборонити виконання цього рішення. Зранку зателефонували місцеві й повідомили, що приїхали люди у спорядженні, почали ставити паркан і готуються зносити дерева. Кожна година мала значення, тому я просив, аби люди фізично перешкоджали проводити роботи, щоб ми встигли подати цей позов.

Люди почали бити у дзвони, стрімити. Почалися заворушення, Ігорю Лукашенку, якого ми поставили позивачем, завдали тілесних ушкоджень. Завдяки розголосу приїхали ЗМІ. Кальцев не знав про наші плани. Запорізький окружний адмінсуд фактично для нього ручний, бо головою суду на той час був його добрий товариш Олег Прудивус. Та оскільки суддя, до якої потрапила ця справа, теж на той момент нічого не знала, вона того ж дня винесла ухвалу про забезпечення позову.

Активісти Денис Тарасов та Ігор Лукашенко

Довідка з лікарні, виписана в день сутичок, що засвідчує отримання тілесних ушкоджень.

Коли ми повернулися, тітушки вимушені були забратися. Люди вирвали з землі паркан і знищили будь-які сліди того, що там щось готувалися робити.

"Для людей у гніві, виявляється, немає нічого неможливого"

- По той бік барикад - чинний нардеп, вплив якого давно вкоренився у Запоріжжі...

- Вагові категорії несумірні, коли на його боці - і суди, і правоохоронні органи, і міська влада, і будь-які органи, котрі мали б контролювати й забезпечувати дотримання закону. Фактично всі - в його кишені. Це може виливатися і у фізичну розправу, і навіть у вбивство. Думаю, мене врятувало тільки те, що я досить публічна особа в Запоріжжі.

Але він пішов шляхом інформаційного вбивства. Постійно виходили замовні публікації, що ми - проплачені активісти, які насправді ставлять перед собою суто меркантильну мету. А всі інші - лохи, бо не отримують нічого.

Одного разу зателефонувала вранці моя теща й каже: тут весь двір і аж до самої зупинки обклеєно плакатами, там твоє фото й написано "эко-мошенники". Я думаю, в цю інформаційну кампанію він уклав багато грошей, та це мало протилежний ефект. Людей ще більше обурювали такі дії.

Інформаційна кампанія проти активістів

- Більшість активістів кажуть, що юридична підтримка громадської активності не менш важлива, ніж акції прямої дії. Як у вашому випадку розвивалися судові спори?

- Ми усвідомлювали, що суди першої інстанції й апеляція не винесуть рішення на нашу користь, бо Кальцев цього просто не допустить. Але нам потрібен був час, аби ціна питання для Кальцева стала непомірною. Ми розуміли: треба докласти максимум зусиль, щоб у нього, навіть теоретично, не з'явився інвестор, готовий зацікавитися земельною ділянкою.

Ми подали близько 10 судових позовів з різними предметами суперечок і навмисне затягували розгляд справи, - чим довше справа буде в суді, тим краще. А Кальцев намагався оскаржити забезпечення позову в апеляції. За всіма ознаками було видно, що він веде перемовини з головою суду про винесення рішення на свою користь.

А потім, перед судовим засіданням, він зателефонував Ігорю Лукашенку й пропонував зустрітися. Ми вирішили, що не варто зустрічатися. Гадаю, Кальцев був у такому відчаї, що коли наступного разу зателефонував, то просто почав у телефон погрожувати. Мовляв, зазнає збитків, тільки на адвокатів витратив уже мільйон гривень. Це щоб Ігор розумів, що всі ці гроші він повісить на нього.

- Як знищили парк?

- Аби ви розуміли, йому допомагали й спецслужби. Бо коли в місті не було основних людей, які б могли створити перешкоди, вранці заїхала техніка, звезли близько 600 тітушок. За деякою інформацією, людей наймали й з інших областей. І вони, буквально, за три години знищили 650 дерев.

Люди плакали, бо видовище справді було жахливе - могила для дерев. Кальцев розраховував, що не буде дерев - не буде проблем, люди зламаються і все вщухне. Він поставив величезний залізний паркан на фундаменті, метрів два заввишки. Одразу банери - тут буде найбільший у Запоріжжі ТРЦ.

Facebook / Богдан Василенко

Такий вигляд мав парк Яланського після знищення дерев

Коли через день біля міської ради відбувався мітинг, хтось гукнув: "Ходімо валити паркан". Що паркан валитимуть, знав і Кальцев. І він, як пізніше ми зрозуміли, планував зіштовхнути людей із тітушками й дати якось пошкодити паркан, аби відкрити кримінальні провадження. Причому далі нам злили перемови поліції - реально поліція між собою розмовляла про те, щоб не втручатися.

Все було зроблено так, аби ця сутичка відбулася. Тітушки були озброєні. Декілька людей отримали черепно-мозкові травми. У підсумку тітушки втекли. А люди голіруч за півгодини повністю знесли цей паркан. Мій колега казав, що це неможливо. Для людей, коли вони у гніві, виявляється, немає нічого неможливого.

- Зрештою, поліції вдалося сфабрикувати справи?

- Так! Було відкрито провадження щодо хуліганства та пошкодження майна. Поліція мобілізувала всіх дільничних інспекторів, вони почали навідуватись у помешкання людей, котрі брали участь у мітингу, проводити їх опитування, залякувати. Тому ми поставили за мету -виходити знову, показати, що ми не боїмося, й інші люди бачили, що нічого боятися.

Ми організували мітинг під будівлею Нацполіції з вимогою відставки очільника. Наша умова була - спочатку ви розслідуєте кримінальне провадження щодо незаконної вирубки, а потім - справи про хуліганство. А також - щоб від цього моменту в Запоріжжі не було жодного тітушки. У принципі, це подіяло. Бо після цього справді тітушок не використовували, і переслідування за цими кримінальними провадженнями припинилися.

- Ситуація в багатьох регіонах наштовхує на думку, що в окремих містах є неформальні власники, які забудовують зелені зони. В Одесі, Києві розгортаються цілі війни між активістами і забудовниками. Що громадськість може з цим зробити?

- Потрібно поєднувати всі засоби. Перше - це засоби прямої демократії у вигляді масових акцій як привернення уваги до проблеми і тісна взаємодія зі ЗМІ. Засоби масової інформації належать феодалам. Але інколи у феодалів є конкуренти. Щоб послабити одного феодала, можна використовувати іншого.

Крім того, треба максимально ефективно використовувати інструменти демократії - такі як масові скарги.

І третій інструмент - юридично-правовий. Бажано все ж таки шукати юристів-адвокатів, які можуть подавати позови.

"Вперше в історії Запоріжжя на громадські слухання прийшло 800 людей"

- Як вважаєте, що мусить змінитися в країні, аби були шанси впоратися з цією системою неофеодалізму?

- Для України реформа номер один - це реформа судової системи. На жаль, з 1990-х реально судової реформи в нас не було. Єдиний плюс - часткове оновлення Верховного суду. Зараз це дає певні результати. У нашій справі Верховний суд чітко розпорядився, що право має бути в пріоритеті над законами, правилами, нормами.

- За час вашої боротьби країну потрясло чимало процесів, у тому числі й змінилася верхівка влади. Чи вплинуло це якось?

- Від перестановки облич суть влади не змінюється. Як були при владі олігархи, так і залишаються. Просто вони міняються місцями. Тому якихось змін від зміни влади я не бачу. Але ми, в принципі, у своїй боротьбі завжди вели людей до того, щоб люди самі ставали владою.

- Наскільки, взагалі, активна громадськість у Запоріжжі?

- Небезпека полягає в тому, що влада робить усе, аби вбити цей активізм. У травні 2018 року ми використовували різні інструменти, зокрема - громадські слухання щодо долі парку. Вперше в історії Запоріжжя на громадські слухання прийшло 800 людей. Наш найбільший концертний зал був ущерть заповнений. І в ньому навмисне вимкнули кондиціювання, звезли проплачених людей, які зайняли місця, щоб громадяни не могли сісти.

А потім міська влада почала знаходити причину нібито порушень проведення цих слухань. Тобто люди сподівалися, що зможуть на щось вплинути. А побачили, що влада навіть не розглядає цих громадських слухань. Для багатьох це виливається в розчарування, апатію і небажання брати участь у якихось активностях.

У принципі, громадська активність у таких феодальних містах, як Запоріжжя, низька. Бо людям нав'язують думку, що закриються заводи, - місто просто загине. Треба докласти дуже багато зусиль, аби цю активність розворушити.

- Ваша боротьба за парк триває кілька років. Як ви реагували, коли тим часом з'являлися повідомлення про напади на активістів?

- Якщо на когось одного з активістів напали, то необхідна максимальна підтримка і тиск на владу, яка в цьому питанні бездіяльна. Інакше нас усіх повбивають по одному. Треба об'єднуватися, бо якщо напали на одного - фактично напали на всіх. Ми в Запоріжжі завжди організовуємо акції - і щодо розслідування вбивства Каті Гандзюк, і нападів на інших активістів. Був замах на вбивство нашого запорізького активіста Сергія Мазуренка - ми проводили мітинги й максимально висвітлювали всі події. І зверталися в Київ, тому що тут просто не хотіли розслідувати цю справу.

- Ви поєднуєте політичну (Тарас є активним партійцем "Сили Людей") і громадську діяльність. Доводиться чути звинувачення, що заробляєте собі електоральні дивіденди?

- Періодично - так. Навіть Кальцев активно використовував мою активність, закидаючи, що це політичне питання. Але, в принципі, ті, хто добре нас знає, розуміють, чому й заради чого ми це робимо. Тому що ми ж грошей не отримуємо ніяких, навпаки - вкладаємо свої.

- Чи є річ, яка може примусити вас припинити свою діяльність?

- Того, що вплинуло б на мою волю, немає. Те, що могло б фізично перешкодити, можливо, є, але я сподіваюся, що цього ніколи не станеться.

Матеріал підготовлено у рамках проєкту DT.UAта Української Гельсінської спілки з прав людини за підтримки Представництва Європейського Союзу і Посольства Королівства Нідерландів в Україні.