Водопілля-2010: для паніки немає підстав?

Прибуває… Ось-ось в Україну прибуде велика вода. Уже зараз в окремих регіонах без плавзасобів не обійтися — затоплено й підтоплено багато населених пунктів і садиб. Різке підвищення температури повітря останнього тижня спричинило інтенсивне танення снігу. Рівні води практично в усіх річках Полісся та Лісостепу значно підвищилися, запаси вологи в снігу перевищують норму. Укргідрометцентр попереджає: найближчими днями внаслідок розвитку весняного водопілля на рівнинних річках України відбуватиметься подальше підтоплення та затоплення заплав, сільськогосподарських угідь, господарських об’єктів та окремих населених пунктів. Якщо досі тривожні сигнали про затоплення територій надходили переважно з південних та південно-східних областей, то з настанням потепління вони поширилися в інші регіони країни. Місцями вже навіть закрито рух на автодорогах. Дістатися до сусіднього села чи сусіди з протилежного боку вулиці можна хіба що на човні.

Чого можна очікувати жителям України в період нинішнього весняного водопілля, чи виправдані побоювання щодо його катастрофічних наслідків? Кому слід готуватися до евакуації і готувати свої будівлі до можливого затоплення? Чи існує детальне прогнозування зон затоплень? Чи не піднімуть повеневі води «поклади» радіоактивних відходів? Чи можна без шкоди для здоров’я пити нині водопровідну воду? Чи не «вийдуть з берегів» стоки з відстойників Бортницької станції аерації, і тоді не лише столиця захлинеться у відходах — Дніпро та водойми дніпровського басейну напуває три четверті населення країни?

Всі ці питання нині непокоять багатьох. Проте вичерпної відповіді на них знайти непросто, а то й неможливо. У цьому ще раз (укотре?) переконалися журналісти «Дзеркала тижня». В яку б установу чи організацію не звернулися, як правило, скрізь вимагають офіційний запит, причому з переліком питань, відповіді на які ми хочемо почути від керівництва. Запит, направлений редакцією на Бортницьку станцію аерації, канув, немов у воду, чи то пак у стоки. Мовчать, неначе води у рот набрали, санепідслужба, Міністерство охорони здоров’я. Кому як не працівникам цих відомств краще знати про те, як якість питної води впливає на здоров’я? Чи може вони п’ють воду, добуту з гренландських льодовиків?

Тему весняного водопілля ми вирішили розглянути в трьох аспектах. Перший — це велика вода, тобто масштаби повені. Другий — питна вода, яка тече із кранів, тобто та, яку споживає більшість населення країни. І третій — це «збагачена» вода, жахливий конгломерат відходів життєдіяльності людини і всієї інфраструктури великого міста, стічні води, накопичення яких у відстійниках під Києвом сьогодні становить серйозну загрозу не лише для киян, а й для всіх, у кого з домашніх кранів тече дніпровська вода.

Отож почнімо з того, яким передбачається водопілля-2010.

Як відомо, для мінімізації наслідків повені на державному рівні створено дві міжвідомчі комісії (при РНБО та Кабінеті міністрів). У Державному комітеті з водного господарства (Держводгоспі) цілодобово діє кризовий центр. На запитання журналіста «ДТ» відповів заступник голови комітету Михайло ЯЦЮК.

— Михайле Васильовичу, в матеріалах міжвідомчої комісії, яка працює при РНБО, є карта, що вражає масштабами затоплень під час найбільшої в останні десятиліття повені 1979 року, коли рівень води в Дніпрі сягнув 8,39 метра. За прогнозами, під час водопілля-2010 він підніметься до восьми метрів. Наскільки виправданий такий прогноз?

— Укргідрометцентр прогнозує, що цього року внаслідок танення снігу прибуде 27—32 куб. км води. До речі, середня багаторічна норма становить 26 куб. км. Отож водопілля хоча й передбачається велике, проте не набагато перевищить норму. Просто ми відвикли останніми роками від справжніх зим із глибокими снігами і потужних повеней. Розучилися бути до них готовими. А тому впадаємо в паніку навіть тоді, коли для цього немає достатніх підстав.

Ви згадали про повінь 1979 року. Тоді так звані максимальні витрати води (показник, що характеризує кількість проходження води за секунду в поперечному розрізі русла річки) на Дніпрі біля Києва становили 10500 куб. м/сек. За розрахунками фахівців, під час цьогорічного водопілля цей показник не перевищить 7500 куб. м/сек. До речі, найбільше водопілля спостерігалося 1931 року, коли на Дніпрі в Києві проходило 23100 куб. м/сек, дуже великою була також повінь 1970 року — 18500 куб. м/сек.

Завдяки регулюванню стоку (міжвідомча комісія при Держводгоспі відпрацювала режим роботи Київської ГЕС та інших гідротехнічних споруд) ми можемо знизити рівень води в Дніпрі в районі Києва на 0,6 м від прогнозованого максимуму. За нашими розрахунками, показник максимальних витрат можна знизити з прогнозованих 7500 куб. м/сек до 6000 куб. м/сек. і навіть нижче — до 5000 куб. м/сек. Остання цифра характерна для водопілля в Києві 1999 року, якого, до речі, крім фахівців, ніхто не помітив.

— Тобто ви вважаєте, що для занепокоєння, тим більше панічних настроїв, немає підстав?

— Так. Поки що підстав для цього немає.

— Під час повені 1979 року були затоплені Осокорки, Вишеньки, Гнідин та інші населені пункти, розташовані нижче Києва. Чого можна очікувати в період нинішнього водопілля?

— На наше замовлення науковці розробили схеми-карти місцевостей, яким загрожує затоплення чи підтоплення, передали їх у МНС, столичну держадміністрацію. Під водою опиняться прибережні території, острови, зокрема Труханів, деякі дачні масиви, розташовані поблизу Дніпра, — як, наприклад, Русанівські сади.

Гідрологи знають, що висота острова ніколи не може бути більшою за висоту рівня заплави. А заплави навіть при середньому водопіллі мають затоплюватися. Тому що для річки водопілля — це благо, оздоровчий процес: вода її промиває, насичує життєдайною вологою і потім протягом року через підземні горизонти підживлює річку. Якщо ж вода не виходить на заплаву, то річка поступово виснажується.

Нижче Києва, у районі Вишеньок і Гнідина, будуть підтоплені сільгоспугіддя. Раніше там були сіножаті, і спеціально створювався гідрологічний режим, коли вони затоплювалися, а потім воду відводили і мали добрий урожай сіна. Цього року також відкриємо шлюзи, заповнимо ці території і таким чином закумулюємо тут частину води, що певною мірою дасть змогу зрізати рівень повеневого максимуму.

— І все ж таки багатьох непокоїть, чи витримають водосховища і греблі величезні об’єми води?

— Ми вважаємо, що греблі працюватимуть у плановому режимі. Якби був значний льодостав, то це спричинило б загрозу для гребель і дамб, за таких обставин енергія потоку води посилюється вмістом криги. Але оскільки на Канівському водосховищі відбувається активне руйнування криги, а на Київському вона зруйнується криголамами, то небезпеки великого льодоходу немає. Розвиток водопілля тільки почався, нині він активно йде у верхів’ях Прип’яті та її приток. Найближчим часом водопілля охопить верхів’я Дніпра, Десну. До нас велика вода прийде, за прогнозами, наприкінці квітня — початку травня. У нас є такий термін — «хвиля добігання». Так от, на її швидкість впливатимуть погодні умови: заморозки загальмують, а активне тепло може прискорити. Поки що погодні умови не дають підстав стверджувати, що розвиток водопілля буде стрімким.

До проходження повені відпрацьовано режим роботи водосховищ та інших водогосподарських систем. На сьогодні вільна ємність каскаду дніпровських водосховищ становить понад 11 куб. км, тобто такий об’єм повеневих вод вони можуть затримати.

Для зменшення негативних наслідків повеневих вод, мінімізації впливу льодоходу на гідротехнічні споруди Київської ГЕС під час проходження максимумів водопілля в лютому-березні було здійснено так зване передповеневе спрацювання каскаду. У результаті зараз вільна ємність Київського водосховища становить 1,2 куб. км. Це дає змогу при проходженні піку повені частину води закумулювати в Київському водосховищі. Максимальні рівні води біля Києва при цьому знизяться на 0,6 м.

— Після різкого спуску води в Київському водосховищі стався масовий мор риби. Чи можна було цього не допустити?

— Очевидно, можна. Така ситуація була прогнозована, і пов’язана вона не з тим, що спустили воду. Ще на початку лютого наша моніторингова служба показала, що у воді низький вміст кисню. На засіданні міжвідомчої комісії ми повідомили про це, і тоді було вирішено зробити на початку лютого підйом рівня води у водосховищі. У кризі з’явилися тріщини, що дало змогу до певної міри наситити воду киснем. Хоча рибники для порятунку риби мали би вжити відповідних заходів, бодай зробити найпростіше — пробити лунки, вставити в них снопи з очерету, щоб проходило повітря. Можна було б задіяти криголам, і тоді б риба не задихалася під товстим шаром криги. Однак своєчасно цього не було зроблено.

Закиди в бік водогосподарників щодо різкого спускання води спростувати дуже просто, якщо поглянути на графік спрацювання Київського водосховища. Спускання велося поступово, інтенсивністю 1—3 см за добу, за півтора місяця рівень води знизився на 70 см. То про який різкий спуск можна говорити? До того ж рішення про передповеневе спрацювання водосховища ухвалювала міжвідомча комісія, а не Держводгосп.

— Ходять чутки, що розпорядження про спускання води в Київському водосховищі видали насамперед для того, щоб урятувати від повені Конча-Заспу, де розташовані будинки і дачі наших «скоробагатьків».

— Чутки-чутками, але ж для води байдуже, де чиї дачі. Передповеневе спускання води каскаду водосховищ здійснювалося згідно з правилами їх експлуатації, розробленими науковцями та фахівцями заінтересованих установ і організацій та висновками міжвідомчої комісії з питань запобігання наслідкам повені.

Хочу зауважити, що для нас, водогосподарників, період весняного водопілля дуже важливий: у цей час ми відпрацьовуємо режими роботи водогосподарських систем, водосховищ, ставків таким чином, щоби наповнити їх і впродовж року забезпечити населення та галузі економіки достатніми водними ресурсами. Сьогодні вся увага прикута виключно до Києва та прилеглих територій, тоді як не менш гострі проблеми спостерігаються в інших регіонах та на водних об’єктах. Чомусь зовсім не говорять про басейн Сіверського Дінця. За прогнозами, обсяг весняного водопілля там буде близьким до норми. Але оскільки останні роки були посушливі, то повеневої води може бути навіть недостатньо, щоб заповнити водосховища і забезпечити водою населення.

— Така ситуація характерна, мабуть, і для інших річок…

— Вже почалося активне водопілля на Дністрі. Але в цілому, за даними Укргідрометцентру, воно буде меншим за норму. Для еколого-репродукційного попуску в пониззя Дністра (Одеська область) необхідно закумулювати у Дністровському водосховищі значний обсяг води, але поки що для цього її недостатньо. До речі, такі попуски з Дністровського водосховища проводяться щорічно для поліпшення екологічного стану нерестовищ пониззя Дністра та якості води на водозаборі м. Одеси.

У басейні Південного Бугу запаси води в снігу також нижчі за норму. Не очікується значної весняної повені в Закарпатті (басейн р. Тиса). Підвищення рівнів води можливе лише у випадку рясних дощів.

У той же час у Дунаї в середині березня рівень води досяг небезпечних позначок. За прогнозом цьогорічне водопілля на українській ділянці цієї транскордонної річки може досягти історичних рівнів.

— Для річок, звичайно, не існує кордонів, а як відбувається міжнародне співробітництво щодо суміжних водних об’єктів?

— Держводгосп у рамках угод про співпрацю на транскордонних водних об’єктах під час повені взаємодіє з водогосподарниками Угорщини, Румунії, Словаччини, Молдови. Аналогічні угоди існують між Україною і Росією, Україною та Республікою Білорусь. Приміром, із білоруськими колегами ми оперативно обмінюємося інформацією щодо перебігу весняної повені, узгоджуємо режими пропуску повеневих вод на річках та меліоративних системах обох країн у басейні річки Прип’ять. Оперативну інформацію щодо формування паводкової ситуації на верхів’ях річок Сейм, Псел та Сула отримуємо від наших російських колег із Бєлгородської, Брянської та Курської областей. У щотижневих гідрологічних бюлетенях відображається інформація про товщину снігового покрову та запаси води в ньому, глибину промерзання грунту, гідрологічний режим на річках.

— У період весняної повені існує й інша загроза — вода змиває величезну кількість нечистот, які потрапляють у річки та водойми разом із поверхневими стоками.

— Незважаючи на те, що останніми роками в нас відбувається постійний спад виробництва, скидання забруднених стічних вод не зменшується. Основними забруднювачами є підприємства ЖКГ. І пов’язано це з тим, що їхні очисні споруди або не працюють, або працюють неефективно. Щорічно ми маємо спричинені цим проблеми в басейнах річок. Візьмімо, наприклад, Рось. Дійшло до того, що місто Корсунь-Шевченківський почало користуватися привізною водою. Коли ми провели дослідження, то з’ясувалося, що забруднювачі річки — це в основному підприємства ЖКГ Богуслава, Кагарлика, частково Білої Церкви. Щоб поліпшити ситуацію, ми створили басейнове управління, яке впритул зайнялося оздоровленням річки. Навіть за короткий період його діяльності вже вдалося досягти позитивних зрушень. Для поліпшення якості води ми здійснюємо так звані екологічні промивки, тобто робимо певні попуски з водосховищ, ставків. Загалом же проблема скидання актуальна для всієї України. Тому разом із Міністерством охорони навколишнього природного середовища ми розробили проект змін і доповнень до Адмінкодексу, яким передбачено жорсткі каральні заходи за скидання забруднюючих речовин. У Європі діє принцип — забруднювач платить. У нас на сьогодні законодавство дуже поблажливе до забруднювачів, штрафи незначні.

— Зазвичай навесні воду з наших кранів питною назвати важко. Повідомлялося про погіршення води в Київському водосховищі. Київводоканал також заявив про небезпеку погіршення якості питної води. В інших містах ситуація, мабуть, не краща.

— Погіршення якості питної води в столиці великою мірою пов’язане з тим, що весняне водопілля на Прип’яті та її притоках приносить у Київське водосховище чимало органічних речовин, а крім того в ньому підвищується вміст марганцю і заліза. Ці території багаті названими елементами, і води відповідно несуть їх із собою. Тому за гострої необхідності «Київводоканал» переходить на резервну систему водозабезпечення міста. З 15 березня на питному водозаборі м. Києва задіяно резервну насосну станцію «Роса-300». Київ бере воду з трьох джерел — Прип’яті, Десни та з артезіанських свердловин. Зараз, на період весняного водопілля, прип’ятська вода для потреб питного водопостачання майже не використовується.

— А тим часом дані про якість питної води у столиці тримають за сімома замками. Ще кілька років тому вони були цілком доступні.

— «Київводоканал» за нинішньої столичної влади став приватним підприємством. Ніде в світі такого немає, щоб організація, до якої входять об’єкти стратегічного державного значення, перебувала в приватних руках.

— І насамкінець. Якщо настане різке потепління, чи вдасться, як ви передбачаєте, згладити пік водопілля?

— Вже зараз очевидно, що піки водопілля на трьох річках — Прип’яті, Десні і Дніпрі — в часі не співпадуть. Процеси, які відбуваються на білоруській та українській територіях, свідчать про те, що перша хвиля водопілля пройде на Прип’яті. Потім, приблизно водночас, вона може охопити верхів’я Дніпра і Десну. А вже після цього велика вода прибуде до головної водної артерії України — Дніпра.