Труба раз, труба два… І балтійській екосистемі — "труба"?

Головним аргументом проти будівництва "Північного потоку-2" мають стати екологічні загрози реалізації цього проекту як типового явища природоруйнівної економіки, що відображає тривожну картину сучасного світу і потребує глибокого суспільного осмислення.

Дискусії навколо будівництва "Північного потоку-2" нагадують трагічний сюжет оповідання Михайла Старицького "Понизив!", коли сільські хлопці засперечалися на два відра горілки, чи Петро зіб'є кулею з голови Антона шапку, не простреливши її. У той час хлопці носили високі полотняні шапки з круглими твердими денцями. І якби куля влучила в саме денце, то вона б не пробила шапки, а збила її з голови. Всі в натовпі, який зібрався навколо цього безглуздого дійства, гомоніли тільки про те, що Петро або знівечить шапку, або пропаде горілка. Ніхто, крім однієї дитини, не подумав про трагічну розв'язку: стрілець може не лише шапку, а й голову прострелити. І сталося саме так, бо "понизив".

Щоб сьогодні не "понизити" і не поцілити нищівним ударом в унікальну екологічну систему Балтійського моря, маємо акцентувати увагу не на економічних і політичних інтересах, як це відбувається досі("шапка" й "горілка"), а на високій імовірності масштабної екологічної катастрофи в Балтійському регіоні ("голова").

Прибуток мінус екологічні втрати

"Північний потік-2" не можна вважати виключно політичною авантюрою Росії - здійснити одиничну антиекологічну акцію проти економічних інтересів України і Польщі. Це феномен сучасної антиекологічної економіки, способу господарювання, який суперечить цілям сталого розвитку, боротьбі з кліматичними змінами і загрожує життю на Землі.

Ілюзія економічної вигоди від будівництва "Північного потоку-2" є фатальною. Катастрофічна розв'язка може настати зовсім несподівано. Невелике додаткове навантаження на екосистему (ще одна труба), подібно до останньої краплі перед насиченням розчину, може спричинити тригерний (вибуховий) ефект. У науковій літературі є багато підтверджень великих втрат у результаті нерозумної діяльності людини.

Юджин Одум, автор усесвітньо відомої книжки "Екологія", наприклад, показав, як будівництво однієї з великих гребель у тропічному поясі спричинило низку неочікуваних проблем: втрата пасовищ і сільськогосподарських угідь не компенсувалася рибальством, як це передбачалося проектом, бо риба зникла; подовження берегової лінії збільшило кількість особин мухи цеце, що спричинило тяжкі захворювання великої рогатої худоби. Знизилася родючість прилеглих земель - і виникла потреба імпортувати дорогі добрива, застосування яких, своєю чергою, викликало новий ланцюг негативних екологічних наслідків.

Кваліфікуючи російський газотранспортний проект як глобальне явище антиекологічної економіки, треба зрозуміти його внутрішню сутність, яка полягає у спотвореному критерії оцінювання результатів господарської діяльності (максимізація прибутку без вирахування екологічних збитків). І саме це дає Росії змогу здійснювати політичні маніпуляції.

Прихильники "Північного потоку-2" (і всі ми) маємо усвідомлювати, що Земля - єдина природна система. І кожна конкретна її територіальна чи акваторіальна складова взаємопов'язані і взаємозалежні. Розглядаючи планету як єдиний природний організм, кожному, з позицій відповідального громадянина Землі, зрозуміло, що мети проекту - постачання російського газу в Європу - можна досягти безпечніше й дешевше через газотранспортну систему України, якою торік у Європу було транспортовано 93,5 млрд м³ газу при загальній пропускній здатності 178,5 млрд м³.

ГТС України займає площу 1134 км², а це 113400 га найродючіших у світі ґрунтів, що, безперечно, завдає екологічної шкоди. Коли буде оцінено цю шкоду в грошовому еквіваленті (така оцінка необхідна, щоб виставити Росії рахунок), чи компенсує її "Газпром"? А повинен за юридичною логікою! Бо зупинення транзиту російського газу в Європу територією України зробить нашу ГТС непотрібним брухтом, і екологічні збитки зростатимуть. А тим часом труби "Північного потоку" через 15 років треба буде з дна моря піднімати. Завдяки т.зв. енергетичному переходу (Energiewende) частка викопного і ядерного палива в Європі вже зменшилася більше, ніж було передбачено планами німецького уряду та Єврокомісії. Прогнози Інституту Фраунгофера показують, що в наступному десятилітті реалізація Energiewende зробить зайвим імпорт газу з Росії. Для досягнення цілей сталого розвитку інвестиції слід спрямовувати в альтернативну енергетику, а не в застарілі трубопроводи.

Беручи до уваги органічну єдність і взаємозалежність економічної та природної систем, а також причинно-наслідкові взаємозв'язки між економічними результатами виробничої діяльності та її екологічними наслідками, такі об'єкти як "Північний потік-2", "Південний потік", "Турецький потік", Керченський міст та інші подібні до них треба оцінювати з погляду еколого-економічного критерію ефективності господарської діяльності.

Критерієм має стати не максимізація прибутку, а максимізація стійкого в часі інтегрального еколого-економічного ефекту (прибуток мінус екологічні втрати), що відповідає цілям сталого розвитку.

Для того щоб досягти сталого розвитку, нинішню природоруйнівну господарську діяльність потрібно трансформувати в екологічну економіку. Відповідно, у всіх органах влади і великих корпораціях повинні працювати фахівці з новим мисленням - економісти-екологи. На підставі результатів виконання спільного європейського проекту програми Tempus-Tacis економістів-екологів уже готують на рівні магістра кілька університетів України, але цієї спеціальності досі не внесено до національного Класифікатора професій ДК 003:2010, і таких посад іще немає в органах влади й великих виробничих структурах.

"Не дуріте самі себе"

Прихильникам "Північного потоку-2" варто нагадати слова Тараса Шевченка "Не дуріте самі себе" з поеми "І мертвим, і живим, і ненарожденним…". І агресивно налаштованій Росії, і іноземним партнерам "Газпрому" слід зрозуміти, що екологічна безпека - це та сфера, в якій обманювати просто невигідно. Тут немає переможців і переможених, бо немає більшої цінності, ніж життя і здоров'я людей. Тож не дурімо себе.

А як дурять, можна переконатися, читаючи інформацію на сайті "Газпрому": "Дослідження компанії Nord Stream AG є масштабним аналізом екосистеми Балтійського моря і морського дна вздовж маршруту газопроводу і сприяють глибшому розумінню вченими всіх особливостей цього унікального природного середовища… "Північний потік-2" підвищить безпеку енергопостачання в ЄС, зміцнить внутрішній ринок газу і сприятиме досягненню цілей ЄС у боротьбі зі змінами клімату… Кілька років екологічних спостережень підтверджують, що газопровід "Північний потік" був побудований і експлуатується без істотного і довготривалого впливу на довкілля".

Не дуріть, панове, світ і самих себе! Перший "Північний потік" працює лише п'ять років і за такий короткий час у великій екосистемі ще не могли настати відчутні екологічні зміни. Чорнобильська АЕС до 26 квітня 1986 року теж вважалася найбезпечнішою у світі! Важко передбачити реальні екологічні наслідки (фактор "Х") будівництва другого газопроводу чи імовірного будівництва третього. Тому, щоб уникнути ризиків, не можна допустити повторного масштабного втручання в унікальну екосистему Балтійського моря без крайньої необхідності. Рано чи пізно екосистема зреагує, і це може спричинити довготривалу масштабну катастрофу.

Що порадив би нині Гельмут Коль своїй учениці

Свого часу авторові цих рядків випала щаслива нагода розмовляти про проблеми глобальної екологічної безпеки з канцлером ФРН Гельмутом Колем. У грудні 2000 року делегація нашого університету (Національний лісотехнічний університет України.  Ред.) вручала йому диплом Почесного доктора, і ми вирішили використати урочистий захід для привернення уваги присутніх (майже всі міністри уряду Гельмута Коля) до ідеї створення Екологічної Конституції Землі - глобального економіко-правового акта екологічної безпеки і сталого розвитку цивілізації.

У своїй вітальній промові (див. фото) з нагоди інавгурації я згадав, що слухав канцлера Німеччини Гельмута Коля на 19-й спецсесії Генеральної Асамблеї ООН 1997 року, де він виголосив Заяву від імені чотирьох країн з чотирьох континентів (Бразилія, Німеччина, Південна Африка, Сінгапур) про утворення Світової екологічної організації на базі Програми UNEP. Як відомо, зазначена ініціатива є невід'ємною інституційною складовою української ідеї Екологічної Конституції Землі, яку, до речі, проголосив президент України Леонід Кучма наступного дня після виступу Гельмута Коля на тій-таки 19-й спецсесії ГА ООН.

Це зацікавило Гельмута Коля і він вирішив опублікувати нашу дискусію окремою книжкою (див. Diploma Honoris Causa, Bundeskanzler a. D. Dr. Helmut Kohl, Auszeichnungsakt, Berlin, 2000, 59 p.).

Наведу цитату з неї: "Ваш виступ на тему екологічної безпеки і Ваші спогади про нашу зустріч під час сесії Генеральної Асамблеї ООН потішили мене, - сказав Гельмут Коль. - Нині ми досягли такої межі, за якою далі вже не можна руйнувати природне життєве довкілля. Я постійно домагався цього, перебуваючи на посаді канцлера. Мене зображували старомодним. Багато хто й не помітив, що я перед міжнародною спільнотою виступав проти китобійного промислу. Я міг би навести Вам багато таких прикладів...

Ви торкнулися теми Ради Екологічної Безпеки. Саме в наступному десятилітті, точніше й наступних десятиліттях, робота ООН у цій царині стане ще важливішою і, сподіваюсь, ефективнішою, ніж в останні роки. У цьому сенсі я особливо щиро дякую Вам, пане ректоре, за те, що Ви використовуєте цю форму вша тора Вашого університету, щоб звернути увагу на моє особливе зацікавлення та мій особливий життєвий досвід у захисті довкілля. Те, що цей голос пролунав з України, для мене, німця, який був тоді Федеральним канцлером і пережив дні Чорнобиля, є особливо знаменним. За це я щиро дякую Вам, а також відповідальним особам Вашого університету, всім тим, хто сприяв цьому вшануванню".

І, ніби звертаючись до нинішньої канцлерки Ангели Меркель, Гельмут Коль додав: "Хто несе політичну відповідальність у конкретній ситуації, той повинен займатися цією темою особливо добросовісно".

Після офіційної частини інавгурації, під час вечері, ми довго розмовляли. І про об'єднану Німеччину й Європу, і про співпрацю між університетами, і про Єльцина, і про Щербицького, і про Львів, і, головне, про мир та екологічну безпеку. Гельмут Коль наголосив, що за сприйняттям екологічного імперативу політики - дуже різні. Тому з приводу ідеї Екологічної Конституції Землі порадив мені, наприклад, не звертатися до Тоні Блера чи Білла Клінтона, а звертатися до Нельсона Мандели, Жака Ширака...

Неймовірно жаль, що Гельмута Коля вже немає. Переконаний, що він ніколи б не підтримав будівництва "Північного потоку-2", яке очолює Герхард Шредер (його суперник на виборах канцлера ФРН).

Зрештою, дивує не те, що роблять нині Путін і Шредер, а те, що учениця Гельмута Коля "зелена" Ангела Меркель, яка була міністром екології, під тиском політичних сил і тимчасових економічних інтересів Німеччини опустилася до їхнього рівня мислення.

Скупий платить двічі

На відміну від НАК "Нафтогаз України", яка в полеміці про "Північний потік-2" ігнорує екологічні аспекти проблеми, "Газпромівська" компанія Nord Stream AG пильно їх відстежує. Щоб показати в ході пропагандистської кампанії "безпеку" проекту для довкілля, вона асигнувала на екологічні дослідження понад 100 млн євро. У відповідь НАК "Нафтогаз України" виділила 71 тис. дол. на промоційні послуги (0,07%). Звичайно, асигнування "Нафтогазу" в розмірі 0,07% від асигнувань "Газпрому" (для аналогічної мети) не могли захистити Україну від щорічних втрат 3 млрд дол. як плати за транзит російського газу в Європу. Тому, поки-що, програли.

Чи означає це, що в керівництва "Нафтогазу" немає розуміння того, що для отримання позитивних результатів потрібне серйозне фінансування, бо скупий платить двічі? Ні. "Нафтогаз" знайшов 25 млн євро на оплату послуг норвезьких юристів і виграв позов у Стокгольмському арбітражі.

Не можна скупитися на проведення наукових досліджень проблеми "Північного потоку-2" як явища природоруйнівної економіки і на залучення до їх виконання іноземних експертів світового рівня - екологів, географів, геологів, гідробіологів, юристів, економістів та ін.

Судячи з нещодавнього рішення загальних зборів Відділення економіки НАН України, Національна академія наук України може підготувати програму міждисциплінарних наукових досліджень негативного екологічного впливу ГТС України та "Північного потоку-2" на довкілля, соціальний та економічний розвиток, а також організувати міжнародний консорціум експертів для виконання цієї програми.

Кабінет Міністрів України, Мінекономіки, Мінприроди і "Нафтогаз" повинні вирішити питання невідкладного фінансування таких досліджень, а Мін'юст і МЗС належно використати їхні результати для оскарження проекту "Північний потік-2" в міжнародних судових інстанціях.

Що робити? "Нюрнберг-2" проти "Північного потоку-2"

Спираючись на об'єктивні наукові дослідження, Україні дуже важливо ініціювати на міжнародній арені систему політичних та юридичних заходів, зокрема виступити в ООН і на засіданні ПАРЄ з ґрунтовною політичною заявою, а також започаткувати судовий процес (своєрідний "Нюрнберг-2") над меркантильною економікою, яка гальмує сталий розвиток.

До речі, німецька природоохоронна організація Nabu вже звернулася до суду. Її керівник Ляйф Міллер заявив, що реалізація проекту є "нехтуванням захисту моря і клімату" і, без сумніву, завдасть шкоди "крихкій екосистемі". Україна і європейська спільнота повинні підтримати таку позицію, бо екологічна катастрофа є дуже ймовірною і може вплинути на сусідні регіони - акваторії теплої течії Гольфстрім та Північного Льодовитого океану і навіть на територію Росії.

Ризики екологічної загрози внаслідок будівництва "Північного потоку-2" занадто високі, і будувати газопровід немає жодної економічної потреби. Реальна небезпека для життєвого довкілля, економічна недоцільність, підрив енергетичної безпеки Європи та еколого-правових засад сталого розвитку мають стати основними аргументами на користь постачання російського природного газу в Європу через ГТС України.

Це питання стосується не тільки Росії і Німеччини, не тільки протистояння США і Росії, в епіцентрі якого опинилися Україна і ЄС, а й усіх країн Балтії, тобто великої частини земної кулі. А якщо неупереджено, то і Росії, частина газопроводів якої, починаючи від Ямалу, пролягає в зоні вічної мерзлоти, де взагалі ґрунтів не можна порушувати, а частина - через територію Кургальського заказника.

Перший міжнародний екологічний суд (проти оплачених "Газпромом" "експертів" та пропагандистів "Північного потоку-2") мав би історичне значення з погляду запобігання небезпечним господарським проектам та мотивування бізнесу до становлення екологічної економіки сталого розвитку.

Прецедент судового розгляду фактів антиекологічної економіки безперечно сприятиме подальшому просуванню на міжнародній арені ідеї Екологічної Конституції Землі (ЕКЗ) і започаткуванню процесу офіційної підготовки та обговоренню її проекту.

Слід наголосити, що ініціативу ЕКЗ офіційно проголошували в ООН (з 1997 по 2012 р.) уже три президенти України і два міністри (МЗС і Мінприроди), а інституційну частину цієї ідеї - стосовно створення Світової Екологічної Організації - кілька років поспіль активно підтримують Франція, Німеччина та деякі інші країни. До слова, DT.UA неодноразово висвітлювало цю тему.

Ще один сприятливий фактор для використання української ідеї ЕКЗ як політичного інструменту проти будівництва "Північного потоку-2" - ухвалення низки нових доленосних документів щодо сталого розвитку та запобігання змінам клімату, які радикально змінили міжнародне еколого-правове поле з часів будівництва першого "Північного потоку". Серед них: Резолюція Саміту ООН 2015 р. щодо Цілей сталого розвитку; Паризька кліматична угода (2015 р.); Енергетична Хартія і Договір до неї (1998 р.); схвалений профільним комітетом Європарламенту 21 березня 2018 р. проект змін до Директиви європейського парламенту та ради 2009/73/ЄС від 13 липня 2009 р. (Третій енергетичний пакет) про спільні правила внутрішнього ринку природного газу.

Зазначені документи категорично заперечують можливість реалізації проектів типу "Північний потік-2". Належне використання цієї ситуації нашими зовнішньополітичними службами дасть змогу виробити стратегію системного захисту економічних інтересів України, екологічної та енергетичної безпеки Європи.

Вважаємо, що президентові України доцільно виступити на черговій сесії ГА ООН у вересні ц.р. з політичною заявою "Про несумісність будівництва "Північного потоку-2" з духом і буквою міжнародних документів щодо сталого розвитку та запобігання змінам клімату". Нагода сприятлива, бо ООН особливо зацікавлена у виконанні рішень щодо Цілей сталого розвитку та Паризької кліматичної угоди. Політичну заяву президента України треба буде також довести до відома ПАРЄ.

* * *

Будемо сподіватися, що здоровий глузд переможе. Унікальну екосистему Балтійського моря не руйнуватимуть новими трубами, і вона залишиться життєздатною. А всі країни - і прихильники, і противники "Північного потоку-2" - для досягнення цілей сталого розвитку поступово впроваджуватимуть у господарську практику принципи екологічної економіки.