СЯНКИ. ПЕСТИЦИДНИЙ БУНТ. ОСТАННІЙ?..

Ситуація, про неминучість якої повсякчас говорив голова Сянківської сільради Турківського району на Львівщині Степан Василечко, дала про себе знати. Саме напередодні всенародного свята захисту навколишнього середовища в далекому селі Сянки, розташованому буквально на межі з Польщею, «потекли» два контейнери з пестицидами, термін збереження хімікатів у яких гарантувався виробниками (одним із київських заводів) не менше п’ятдесяти-ста років.

Не витримали залізобетонні контейнери, про які представники обласної екологічної служби не без гордості заявляли, що їх міцність на кшталт легованої сталі, а випробовувалися вони за надвеликих температур і навантажень, у тому числі й на дні моря. До того ж контейнери, за словами місцевих екологів, прикриті зверху важкою бетонною кришкою. Отже, пестициди під надійним «замком», і немає потреби даремно піднімати бучу. Проте розхвалені контейнери не витримали й двох років. Один із 24 пестицидних «саркофагів», що на території Сянківської сільради, чомусь споконвічно стояв в похилому положенні, і раптом «заплакав». Поверх, з-під кришки, потекли, розчиняючись у воді, хімікати...

За свідченнями очевидців, під час грози селяни побачили над майданчиком з контейнерами якесь незрозуміле світіння. Спочатку пестициди, що розчинилися, потекли бетонним майданчиком, а потім і на вільні землі, забруднивши таким чином, за попередніми вимірами, близько тридцяти квадратних метрів прилеглої землі. Свій внесок в «пестицидизацію» сянківських земель вніс й інший контейнер, який потік знизу через тріщину, що утворилася біля дна. На забрудненій ділянці відразу пожухла трава, а навколо поширився різкий неприємний запах, трохи схожий на часниковий. А якщо ще врахувати, що все це пестицидне господарство розташоване в двохстах метрах від струмків-стоків, які впадають у Сян, і дана територія є частиною регіонального ландшафтного парку «Надсянський», який входить у міжнародний біосферний заповідник «Східні Карпати», то занепокоєння місцевих жителів зрозуміти можна. Вони забили тривогу відразу. Екологічні ж служби довідалися про подію лише через день...

Тема пестицидної «війни» у Сянках на Львівщині не нова («ДТ» висвітлювало її в липні минулого року (№ 26, 2001 р.). Тоді Сянківський голова Степан Василечко, втомившись боротися і доводити, що пестициди мають бути негайно прибрані з території населеного пункту (він як представник місцевого самоврядування має право ставити таке запитання), звернувся по допомогу до польської сторони, тому що можливе забруднення ріки Сян загрожувало б і нашим сусідам. Поляки підняли галас. Засідали спеціальні високопоставлені комісії, бралися проби грунту, води і т.п. У той момент нашим екологічним і санітарним службам удалося довести, що загрози для Польщі з боку України немає. Василечка оголосили ледь не персоною нон-грата. Проте він не переставав доводити свою правоту.

Пам’ятаю, Степан Іванович неодноразово звертав увагу тих самих екологічних, санітарних служб на те, що в контейнери складовані найрізноманітніші пестициди й невідомо, як вони поводитимуться, вступивши у взаємодію. Що, сховавши небезпечну хімію нехай і в залізобетонні контейнери, ми не ліквідували причину небезпеки, а загнали її в далекий «кут», не відаючи, чим це може нам загрожувати. Він просив, щоб учені винесли з приводу ситуації, яка склалася, хоч якийсь науковий вердикт. Однак відповідей на свої письмові та усні запити сільський голова, природно, не отримав.

Не допомогло ліквідувати склад (а протягом п’ятнадцяти років це було відкрите приміщення, яке продувалося вітрами, в якому знаходилося 11 тонн пестицидів та інших отрутохімікатів) і те, що контейнери розташовані у водоохоронній зоні й санітарно-захисна територія навколо цього небезпечного об’єкта не відповідає нормативам. Замість призначених 200 метрів (відстань до трьох струмків-стоків, що впадають безпосередньо в Сян) вона становить 143, 150 і 200 метрів. Жителі Сянок кажуть, що вони постійно хворіють на бронхіти, відчувають болі в суглобах, страждають на серцеві захворювання. Що гине худоба, яка пасеться біля колишнього складу, що були випадки народження тварин-мутантів. А коли дме вітер у бік села, дихати немає чим через різкі й неприємні запахи. Раніше у сусідніх ріках водилися форель, окунь, червоноперка. Місцевий люд вже забув про риболовлю.

Зрозуміло: проблему пестицидів, які накопичувалися в області не роками, а десятиріччями, відразу не вирішити. Тому місцеві екологи насамперед постаралися упакувати ненависні пестициди хоча б у контейнери. Цього року на контейнеризацію хоча б частини пестицидів обласне управління екоресурсів просить виділити з обласного фонду охорони навколишнього середовища 400 тис. грн. Проте Львівська облрада рішення з цього питання ще не прийняла — після березневих виборів триває формування його органів, і до вирішення практичних питань депутати ще не приступали. Отже, проблема постійно дає про себе знати. А тут ці Сянки. «Та порівняно з іншими районами тут усе благополучно, абсолютно всі пестициди сховані в контейнери. І що людям потрібно? Питання ж про вивезення контейнерів із хімікатами нехай вирішують із районною владою. Причому тут екологи?» — приблизно так розмірковують ті, хто відповідає в області за дану проблему. Районні ж командири, судячи з усього, й не думали змінювати майданчик під пестициди. Були вони в Сянках не один десяток років, постоять ще. Хто добровільно візьме собі такий «скарб»? Дозавпевнювалися у своїй думці до того, що в селі на контейнерному майданчику... з’явилося кілька нових контейнерів, привезених невідомо звідки. У будь-якому разі, сільський голова про їх походження нічого не знає. Було 22, а стало 24...

Якщо для екологічних і санітарних служб району й області питання Сянок із порядку денного практично було зняте (адже навіть поляки визнали, що загрози немає), то для жителів села воно залишалося актуальним. І, як бачимо, люди побоювалися не даремно... Природно, наші екологи та санітарні лікарі в найстисліші терміни намагатимуться швидше прибрати сліди пестицидного забруднення в Сянках, «залатати» контейнери, що зганьбилися, і відрапортувати: все гаразд... А далі що? Хто дасть гарантію, що пестициди знову не збунтуються, і вже не локально, малими дозами, а серйознішим виверженням? За малим лихом можемо не побачити велике, хоча, звичайно, навіть у масштабах області сянківські пестициди — лише піщина в пестицидному «морі». Проте Василечко думає інакше. Отримавши довіру селян утретє, сільський голова й далі має намір вести бій на пестицидному фронті. У цій нелегкій справі його вирішили підтримати молоді ентузіасти-екологи.

Кілька років тому журналісти та студенти львівських вузів об’єдналися в незалежний екологічний фонд WETI, який зайнявся місцевими екологічними проблемами. Молодь першою вийшла й на Сянки. Зовсім недавно, отримавши європейський грант, вони організували щотижневий випуск радіопередачі «Екогармонія», де піднімають такі питання, які місцеві екологи намагаються обминути стороною. А нещодавно провели «круглий стіл» на тему пестицидів, запросивши відповідальних працівників екологічних і санітарних служб, учених, журналістів... Словом, відступати молодь не збирається. І від Сянок теж. До речі, юні екологи звернулися з запитом на один зі львівських заводів, що випускають залізобетонні вироби. Отже, судячи з відповіді керівників підприємства, львів’яни могли б з успіхом самостійно випускати контейнери під пестициди та іншу незатребувану хімію з простроченим терміном придатності, і коштували б ці вироби значно дешевше. До того ж їх непотрібно було б транспортувати (що теж виливається в дуже кругленьку суму) на далекі відстані. Та, як кажуть, у Києві видніше...

А тим часом Степан Василечко, сільський голова Сянок, вирішив взяти участь у програмі місцевих екологічних дій (нині запускається її пілотний проект), яка проводиться в Україні за сприянні американської сторони. На даному етапі п’ятнадцять місцевих громад вийшли в півфінал, серед них і Сянки, усього ж переможців буде шість. Представники програми приїжджали в далеке карпатське село, знайомилися з проблемою, запропонованими шляхами її вирішення. Степан Василечко сподівається на успіх. У випадку перемоги його сільська рада зможе отримати трирічний грант на вирішення екологічних проблем Сянок. Хотілося б, щоб їм пощастило. Тоді львівські екологи нарешті зітхнуть спокійно...