Сокира над дубовим пралісом

На перший погляд Львівщина лісами ніби й не обділена: у середньому на тисячу жителів припадає близько 0,26 гектара. Проте по-справжньому цінних лісових насаджень у області вкрай мало. Тут ще збереглися дубові праліси, яких, на думку вчених, немає вже у Європі, та й в Україні вони залишилися тільки на Поліссі та в басейні річки Дністер. Одне із небагатьох місць, де ще росте цей унікальний дубовий ліс, — урочище «Корналовичі», що у Самбірському районі Львівської області. Саме такі ліси й становлять найбільшу цінність: природну, наукову, екологічну, духовну. Та по-своєму це розуміють лісівники, які нещодавно активізували вирубування дивом уцілілого пралісу.

Із таким підходом до заповідних територій не хочуть миритися ані вчені, ані громадськість. Вони підготували звернення до президента України, прем’єр-міністра та інших посадових осіб.

Ще зовсім недавно, якихось 20—30 років тому, у Корналовичах налічувалось 765 гектарів прадавнього дубового лісу, середній вік якого 140—200, а деяким лісовим велетням уже 400 років. Саме із цих місць родом відомий український гетьман Петро Сагайдачний, який за переказами місцевих жителів міг прогулюватись цими лісами. Ще у 1978 році на базі цих унікальних лісів був створений природний заказник місцевого значення як еталон високопродуктивного дубового деревостану. Проте вже у 1997 році його площу скоротили до 268 гектарів.

У 1999 році зацікавлені практики знову звернули увагу на економічну користь цих лісів. На свою підтримку лісівники запросили кількох науковців, які пішли назустріч господарникам. Склали наукове обгрунтування, що, мовляв, ліс у Корналовичах перейшов стадію біологічної зрілості, у ньому відбуваються деструктивні процеси: всихання, захворювання тощо. І ліс, який уникнув промислових радянських пилорам, був вилучений із Державного природного заповідного фонду і відданий під сокири та пили новітніх володарів природи. Одним розчерком пера кількох діячів від науки було позбавлено державного захисту близько 300 гектарів дубових лісів. Дарма, що чимало вчених не погодилися з таким вироком. Депутати Львівської обласної ради у 1999 році узаконили рішення, згідно з яким «Корналовичі» (площа 238 гектарів) було позбавлено статусу заповідника. Тепер у самбірських лісорубів були всі законні підстави для знищення столітніх дубових велетнів. Лише у 2007 році Самбірському лісгоспу заплановано заготовити не менш як три тисячі кубометрів деревини дуба.

З таким ставленням до давнього лісу не можуть змиритися як учені, так і громадськість. Після багатьох виступів у пресі різних екологічних організацій в області було створено комісію із вивчення реального стану речей. Зрештою влада погодилася повернути усього 88 гектарів дубових насаджень. Ще 45 гектарів на умовах творчої угоди передали під проведення наукового експерименту із відтворення цього лісу Національному лісотехнічному університету. Решту лісу, як це передбачено Лісовим кодексом, було призначено під вирубування.

Здавалось би, можна радіти бодай такому успіху. Але, як вважають учені, така невелика територія природного заповідника не дозволяє лісу виконувати свої головні відновні функції. Тому потрібне її розширення за рахунок ще незрізаного лісу. Що ж до негативних висновків деяких науковців, то природоохоронна громадськість називає їх псевдонауковими, а самих фахівців, котрі виконували експертизу, певною мірою заангажованими. І якщо тепер для вирубування дубових лісів ще існують якісь законні підстави, то морально-етичних підстав не було жодних. Передусім у світлі зобов’язань України стосовно охорони біорізноманіття.

Такої ж думки Андрій Боко­тей, співробітник державного Природознавчого музею НАН України. Якщо добре пошукати, то у лісі можна зустріти не лише жука-оленя та інших тварин, які мешкають у старих дубових лісах і потребують охорони. Словом, конче потрібно, щоб тут певний час попрацював колектив науковців. Нині через відсутність фінансування зробити це нелегко. Біда не тільки у самому факті вирубування прадавніх лісів, а й у тім, що підривається кормова база багатьох цінних видів лісової живності. Коли у лісі не буде старих дерев, які лежатимуть і гнитимуть на землі, не розвиватиметься багато видів комах — поживи для птахів, дрібних ссавців. Серед тварин існують ланцюги живлення, які не можна руйнувати. Чим більшою буде заповідна територія, тим більше шансів для збереження біологічного різноманіття української природи. Проте, щоб це стало реальністю, насамперед слід змінити підхід до оцінки лісу. В Україні ліс переважно оцінюють як деревину, у кубометрах. У європейських країнах його оцінюють у комплексі: це не лише деревина, це величезна кількість живих організмів. І дубові ліси вважаються одними із найбагатших за біологічним різноманіттям.

Як вважає Андрій Бокотей, вже найближчим часом слід створити колектив науковців, до якого б увійшли представники широкого кола природничих, екологічних установ, які б дістали змогу працювати над обгрунтуванням потреби надання території статусу природного дер­жавного заповідника. Зокрема пошукати місця гніздування чи проживання рідкісних червоно­книжних видів, яким цей ліс забезпечував чи забезпечує життєдіяльність. Це може забрати один-два роки, але за умови, що буде запроваджено мораторій на вирубування цих лісів.

Проте, схоже, у лісівників інше бачення майбутнього прадавнього лісу.

— Ліси, як і люди, доживають свого віку. Приходить час — слід зібрати урожай і створювати нові насадження», — вважають вони.

На зауваження про те, що ліс це, передусім, велика духовна і соціально-екологічна цінність, вони відповідають, мовляв, 88 гектарів вистачить для цих завдань.

Як сказав у розмові з журналістами лісничий Дублінського лісництва Роман Гудзан, вирубка дубів проводиться згідно з дер­жавним замовленням, їх реалізовують на українських підприємствах. При цьому для подальшої переробки придатні лише «ділові» дуби, «неділові» йдуть на дрова. Офіційно вартість одного кубометра дров з дуба в Україні становить понад 70 грн., тоді як за ділову деревину дають близько 500 грн. Однак, як відомо, у Європі за кубометр дуба дають не менш ніж 500 євро.

Отже, з огляду на слова працівників лісового господарства, ліс вирубують і отримують за це невеликі кошти. Куди відправляють цю деревину, теж залишається таємницею.

На думку науковців, найважливіше у нинішній ситуації — негайно припинити вирубування корналовицьких дерев і зарезервувати цю територію відповідно до відомого указу президента про розширення заповідних територій в Україні.

— Насамперед, — говорить науковий співробітник державного Природознавчого музею НАН, фахівець з питань біорізноманіття лісів України Богдан Проць, це зразок стародавніх лісів, старої екосистеми, яка перейшла всі стадії розвитку. І тепер вона є еталоном, що підказує вченим різноманітні аспекти її структури, має велику наукову та природну цінність. Ця територія описана як об’єкт заповідних територій ще кілька десятиріч тому. Йдеться про природно-заповідний фонд, який узагалі не можна чіпати. Сьогодні на заповідній території ще можна зустріти до 30 видів рідкісних рослин, занесених до Червоної книги. Зокрема під час відвідування лісу журналісти мали нагоду побачити лілію лісову, підсніжник білосніжний, білоцвіт весняний. Із птахів — малого підорлика, чорного лелеку, а місцеві жителі розповідали про свою зустріч із сипухою та вовчком горішковим. Після того як зрубають цей ліс, їх тут уже не буде.

Щоб припинити катастрофічне скорочення старих еталонних лісів, треба, передусім, підняти охоронний статус цього заказника до державного, адже це унікальний у державному масштабі природний комплекс. Це важливо здійснити тепер, ще до того часу, як в Україні розпочнеться приватизація лісів. Адже немає жодної гарантії, що наявні 88 гектарів не буде скорочено. Досвід сусідніх з Україною країн, зокрема Румунії, свідчить: дуже важко створити природоохоронний об’єкт після переходу цих земель до приватної власності.

Тим часом на Львівщині наростає незадоволення подальшим вирубуванням корналовиць­ких лісів. Проблемою цього лісу опікуються неурядові організації Львівської області. За словами президента Служби охорони природи Т.Бедернічека, готується відповідне звернення, яке буде скероване на адресу президента України, прем’єр-міністра України, міністра охорони навколишнього природного середовища України та голови Львівської ОДА. Під ним уже підписалося 28 керівників неурядових організацій, які «обурені з приводу того, що у Корналовицькому урочищі проводиться вирубка дерев, а частину лісу у 1993—1999 роках було виведено з природо-заповідного фонду, що і дало можливість лісівникам проводити вирубку унікальних дерев».