Після буревію

Львівщина поволі оговтується після нещодавніх штормових вітрів. Наслідки буревію вражаючі — тисячі повалених дерев, сотні знесених дахів. Та найприкріше — це загибель п’ятьох людей, серед яких — десятирічний хлопчик, котрий наступив на обірваний електричний дріт.

Сам обласний центр гідрометеорологи порівняли з Венецією — затоплені вулиці, підвали будинків. У трьох із п’яти районів певний час не працювали водопроводи, не функціонував міський електротранспорт. За попередніми даними, лише Львову стихія завдала збитків на суму понад 22 млн. грн. Найбільші руйнування у місті збіглися з напрямком пересування буревію — постраждали парк Івана Франка, проспект Свободи, Стрийський парк. Дісталося й парку «Цитадель», де вітер зустрів свої перші перешкоди. Тобто, там, де було найбільше простору для розгону, завдано найбільше шкоди.

Не менш руйнівними були наслідки стихійного лиха в Яворівському, Пустомитівському, Городецькому та інших районах, де знищено сотні житлових будинків та інших споруд. Вітер порвав десятки кілометрів ліній електропередач, без світла залишилися понад 500 населених пунктів. Розповідають, що подібний штормовий вітер на Львівщині був зафіксований у 1950-х роках.

— На території Львівщини спостерігалися сильні вітри, які місцями, зокрема у Львові та Яворові, досягали ураганної сили, 30—34 метри на секунду, — каже черговий синоптик Львівського обласного центру з гідрометеорології Надія Яфюренко. — Це пов’язано з інтенсивним розвитком конвекції на території області, що мав вибуховий характер. Через недостатнє технічне оснащення, відсутність локаторів цю стихію важко було спрогнозувати і передбачити.

Як вважає провідний науковий співробітник Інституту екології Карпат НАН України Оксана Марискевич, з погляду природних процесів нещодавні природні аномалії — звичайне явище. Для природи це оновлення, для людей — страшні втрати й руйнації. Такі природні процеси на території України відбувались і набагато раніше. Але на той час вони не могли спричинити катастрофічних наслідків, передовсім гуманітарних і матеріальних, зважаючи на значно нижчі показники щільності житлової забудови, відсутність висотних будинків, які істотно впливають на переміщення повітряних мас.

Що ж до вітру, вогню, повеней, то досить довго їх розглядали як природні аномалії. В американців стосовно цього інше бачення. Вогонь, який знищує сотні гектарів лісів, вони розглядають як екологічний фактор відновлення лісових масивів (пірогенні ліси). Без вогню не було б відновлення багатьох видів рослин. Тому стихійні явища у межах природних територій там сприймаються набагато спокійніше. Варто зауважити, що їхня система сповіщення населення про наближення стихії також далека від досконалості.

На запитання, чи простежується негативний вплив людини на кліматичні явища, О.Марискевич відповіла, що він, безумовно, наявний. Протягом останнього десятиріччя кількість катастрофічних явищ у світі помітно зросла. Недаремно ще на початку XX ст. академік Володимир Вернадський зазначав, що людина стала геологічною силою. Поза всякими сумнівами, за цивілізаційний поступ люди платили і платитимуть величезними збитками та тяжкими втратами від стихійних явищ.

— Дії людини не завжди добре продумані і розумні, — вважає учений секретар Інституту екології Карпат НАН України, доктор біологічних наук, професор Павло Ященко. — Адже, вирубавши ліси навколо Львова, вони відкрили його для всіх вітрів. Один колгосп осушив болото, потім його приклад наслідували інші… Кожне окреме господарство ніби домагалося хороших результатів, а загальний вплив — негативний. Чому? Бо спрацьовує ефект нагромадження впливів. Проте, як конкретно впливають на характер клімату інші чинники, — поки невідомо. Для цього потрібні надзвичайно ретельні дослідження.

З цим твердженням погоджується й доцент кафедри фізичної географії Львівського університету Богдан Муха.

— Якщо людина не бачить мінімальних впливів на природу, це ще не означає, що їх нема. Це довгі причинно-наслідкові ланцюги. Їх важко розв’язувати. Ось приклад. Говорити, що Яворівське озеро, яке виникло внаслідок затоплення гірничих розробок, істотно впливає на мікроклімат регіону, не можна. Але вітри-бризи наявні, хоча вони не здатні викликати бурю.

Загалом Львівщина завжди характеризувалася підвищеною вологістю, оскільки розташована біля підніжжя Карпат. Недаремно її жартома порівнюють із «сечовим міхуром». Власне, завдяки вологості та заболоченості території і виник сам Львів. Адже де краще було сховатися людям від татарських завойовників, як не на болотах? У давні часи тут налічувалося понад 260 різноманітних потічків.

Причиною нинішніх жертв та руйнацій фахівці називають людську безтурботність та безгосподарність. Адже якби жителі області були підготовлені до природної стихії, то її наслідки були б набагато менші. Це стосується і стану житлових будинків, споруд та дерев. Адже одна людина була вбита віконною рамою, що впала з висотного будинку. Якби рама була добре прикріплена, цього б не сталося. До того ж більшість повалених дерев мали гнилу серцевину, отож комунальним господарствам потрібно було прибрати їх набагато раніше.

Після нещодавнього буревію міський голова Львова Андрій Садовий запропонував області і місту скинутися і придбати для метеорологів локальний метеорадар. Але, як вважають фахівці, одного метеорадара недостатньо. Загалом в області повинна працювати набагато серйозніша система метеорологічного попередження, яка б давала не один, а декілька прогнозів.

Що може очікувати Львівщину у довгостроковій перспективі? На жаль, вітчизняні прогнози надто скромні. Відомі дослідження регіональної студії кліматології Варшавського університету. За словами Богдана Мухи, професори Варшавського університету Єжи Боричка та Марія Стопа-Боричка на підставі змін сонячної активності склали прогноз клімату на 100 років наперед. Окрім Польщі, дослідження торкаються і території Львівщини. Згідно з результатами цих досліджень, нічого катастрофічного не відбувається. Завершується період потепління, вершина якого припала на 2005—2007 роки. Найближчі 100 років очікується незначне зниження серед-
ньостатистичних показників температури. Тобто загалом стане холодніше. Найбільші холоди очікуються десь у 2050-х роках. Але це зниження температури дорівнюватиме хіба що показникам, які існували в 1950-х роках. Тут циклічність збігається з циклічністю сонячної активності. Взимку буде холодніше, а влітку — спекотніше. Зростання контрастності температур сприятиме частішому виникненню бур.