Острів невезіння, або Кому дістанеться шматочок дикої природи в столиці?

Київ по праву може пишатися своїми заказниками «Жуків острів» та «Острови Ольжин і Козачий», розташованими на південній його околиці. Жодна європейська столиця не має у своєму розпорядженні заповідних територій подібних розмірів. Ці землі ніколи не забудовували і вони повністю зберегли свою первозданність. Тут чудово почуваються чимало видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України. Не секрет, однак, що й віддалені від центрів цивілізації заповідні місця ставали жертвою діяльності людини. Що вже казати про Жуків острів? З одного боку, на нього невблаганно насувається місто, з другого — керівництво Київської області певним чином розраховує на прикордонні землі. І якщо не мати чіткого уявлення про те, кому й як облаштовувати цей унікальний оазис, він незабаром може бути безповоротно втрачений.

Розвитку територій Жукова острова було присвячене засідання «круглого столу», проведеного редакцією «ДТ» і Київрадою. На запрошення взяти участь у цій зустрічі відгукнулися спеціалісти Головного управління земельних ресурсів м. Києва, управління екології та природних ресурсів, інституту «Київгенплан», Центру містобудування й архітектури, головного управління містобудування, Київської санітарно-епідеміологічної станції, міжвідомчої комплексної лабораторії наукових основ заповідних справ, державного комунального підприємства «Плесо», управління охорони навколишнього природного середовища КМДА, еколого-медичного науково-виробничого підприємства «Екомедсервіс».

Уявлення про те, має сьогодні Жуків острів як об’єкт природно-заповідного фонду, дають результати дослідження заказника, проведеного державним науково-виробничим центром «Природа» Національного космічного агентства і Державного комітету природних ресурсів. За словами директора ДНВЦ «Природа» Василя ГОТИНЯНА, заказник «Жуків острів» є однією з найцінніших природних територій у межах Києва, що вимагає охорони й уваги державних і громадських природоохоронних організацій і структур. Це ділянка дніпровської заплави, аналогів якій в межах Дніпра практично не залишилося. Подібні незаймані природні комплекси — рідкість не лише в Україні, але й у Європі. Тутешня флора налічує понад 120 видів цінних рослин, у тому числі лікарських, а також тих, що підлягають охороні державою. Найчисленніша група тварин на острові — птахи, значна частина яких — рідкісні або зникаючі види.

На думку орнітологів, саме ця територія має виняткове значення для збереження та відтворення цінного мисливського птаха — куріпки сірої. Безліч дрібних видів пернатих приваблює великих хижаків. Саме тут можна ще зустріти орлана білохвостого, занесеного в Європейський червоний список, міжнародну й українську Червоні книги. Територія Жукова острова дуже важлива для міграції птахів, тому її виключення із природоохоронного фонду може призвести до непоправної втрати багатьох видів перелітних птахів. Тутешні затоки і старе русло ріки слугують цінним нерестовищем для 29 видів риб, серед котрих і ті, яким загрожує зникнення. У заказнику все ще зустрічаються горностай і видра, поширені бобер, кам’яна куниця, ласки, єнотоподібний собака, полівка водяна, ондатра. Острів є середовищем проживання для рідкісних комах, амфібій і плазунів.

Крім усього іншого, територія має науково-пізнавальну цінність. Це місце перемоги війська Богдана Хмельницького над литовцями, річка Віта — єдина з малих рік України, що не пересихає і не перемерзає, крім того, у ній іноді спостерігається протитечія — Дніпро в межах заказника «підриває» лівий берег.

Спеціалісти державного науково-виробничого центру «Природа» вважають: дана територія загальною площею 1600 га має бути збережена в складі природно-заповідного фонду м. Києва. Для оптимізації управління та контролю заказники «Жуків острів» та «Острови Ольжин і Козачий» (загальна площа 2200 га) варто включити в регіональний ландшафтний парк «Голосієве», оскільки сьогодні вони позбавлені окремого адміністративного управління. Приєднати територію ландшафтного заказника на лівому березі озера Конча до заказника «Жуків острів», оскільки вона є невід’ємною частиною комплексу заплави Дніпра, і нарівні з іншими землями лівого берега озера потребує охорони в складі єдиного об’єкта природно-заповідного фонду. Розробити проект організації території заказника «Жуків острів» і вдосконалити його охорону.

— Хочу нагадати, — продовжив обговорення начальник головного управління земельних ресурсів м. Києва Юрій КУЛАКОВСЬКИЙ, — що історія заказника «Жуків острів» починається з рішення Київради від 02.12.1999 року про оголошення природних об’єктів пам’ятками природи і заказниками місцевого значення. Саме воно передбачало створення цього заказника. Але звідси і починаються питання, котрі нам як розпорядникам не зовсім зрозумілі. По-перше, не були вказані площі цих земель. І землевпорядникам неясно, яка ж площа заказника. Усі вважають, що це 1700 га. На жаль, із рішення Київради це не випливає і питання перебуває в стадії обговорення землевпорядних, архітектурних та екологічних органів. Як на мене, площа 1700 га — занадто велика. У матеріалах, які ми маємо, є план берега Дніпра із землями, оголошеними заказниками місцевого значення. Їхня площа — 630 га. І в державному управлінні екології та природних ресурсів є охоронні зобов’язання саме на таку площу. Може, слід цим і обмежитися, залишивши заказник у межах острова? Не упевнений, чи правий я. Але якщо в’їзд на острів обмежений і там ведеться контроль, то південніше — як намивали пісок ще п’ять років тому, так і продовжують це робити досі. Який же це заказник, коли там намивають п’ятиметровий шар?

Заступник начальника відділу державного управління екології та природних ресурсів Володимир МИХАЛЮК також вважає, що Київрада не довела справу до логічного кінця, оголосивши територію заказником, але не оформивши відведення землі. А це дає простір для різноманітних кривотлумачень, оскільки земля в Києві дуже дорога й є багато бажаючих нею покористуватися. «Необхідно, — вважає Володимир Петрович, — провести всебічне обстеження територій, виявити цінні природні комплекси і включити їх у заказник. Це потрібно для встановлення його чітких меж. Нехай то буде 600, 800 чи 500 га. Тоді із загальної площі випадуть ділянки, котрі не є заповідними і вже ніколи ними не стануть».

— Територію заказника розглядали в наших розробках ще в генеральному плані розвитку міста 1986 року, — розповідає головний спеціаліст інституту «Київгенплан» Сергій ДЮЖЕВ. — Висновок про її унікальність не підлягає ревізії і сумнівам. Вона є важливим компонентом курорту Конча-Заспа. Заплавна смуга — це найважливіший ресурс, що забезпечує функціонування курорту як оздоровчого комплексу державного значення саме в тому стані, в якому вона сьогодні в основному зберігається. Це також невід’ємний елемент регіонального ландшафтного парку, а в перспективі і національного, «Голосіївський», що підтверджують усі розробки ще 25-річної давнини. Місто — не тільки будівельний майданчик. Це єдиний організм, де здійснюється життєдіяльність міської громади за планувальними, санітарними, природоохоронними та іншими параметрами і нормативами. Тут має бути вільний від масової забудови простір, котрий забезпечує екологічну рівновагу.

— За кілька місяців до нашої сьогоднішньої зустрічі, — нагадав начальник проектного бюро Центру містобудування й архітектури Сергій КАЗАРЯНЦ, — на містобудівній раді я доповідав про основні напрями використання даної території. І після цього спробував з’ясувати думку присутніх про її використання. На жаль, відповіді в основному зводилися до формального «не пущати». Отже, потрібно визначити статус території, ділянки, на які можна пропускати відвідувачів, а також буферні зони. Хотілося б консолідувати наші зусилля і діяти в одному напрямі. Щоб і Головархітектура, і екологи, і «Київгенплан» працювали предметно.

Із Сергієм Вольдемаровичем згоден головний дендролог головного управління містобудування Віктор БИШОВЕЦЬ:

— Нам нікуди не дітися від того факту, що цю територію відвідують люди. Але такі відвідання мають бути упорядковані. Гадаю, спільна з Головархітектурою робота допоможе з’ясувати питання: які території можна використовувати і з яким екологічним навантаженням. Може, справді, надати території статус регіонального ландшафтного парку і провести передбачуване цим статусом зонування? Тоді отримаємо ділянки під охороною, де можлива стаціонарна регульована рекреація та господарська зона, де вже щось побудовано. Адже не будемо ж ліквідовувати вже існуючі бази?

— До речі, хочу сказати про рекреаційне використання, — доповнює начальник відділу гігієнічних проблем екології Київської епідеміологічної станції Сергій ТИМОШЕНКО. — Існує вид рекреації, цілком сумісний із подібними територіями, — екологічний туризм, який передбачає чітко визначені маршрути по туристських стежках. Не влаштовувати там пляжі, пікніки, не допускати автотранспорт. А приводити бажаючих помилуватися незайманою природою. Але без усякої самодіяльності.

— Те, що свого часу Київрада, оголосивши про створення заказника, не визначила його межі, призвело до нерозуміння, про що, власне, ми говоримо, — заявив начальник управління охорони навколишнього середовища Київської міської державної адміністрації Володимир ТРАКОЗ. — Абсолютно виключити доступ людей неможливо. Човни причалюватимуть до берега, відпочивальники із сусідніх баз відпочинку знаходитимуть можливість проникати крізь будь-які кордони. На мій погляд, потрібно визначити цілісний комплекс, бажано обмежений чіткими природними межами, і його оголосити заказником. А іншій території надати статус другої черги регіонального ландшафтного парку.

— Безумовно, ми всі згодні з тим, що територія, про яку йдеться, має велику природну цінність, — сказав, підбиваючи підсумки обговорення, голова постійної комісії Київради з питань екологічної політики Даніель КАРАБАЄВ. — Згодні і з тим, що таку велику територію не можна розглядати з погляду містобудування, землекористування, розвитку міста. Необхідне нестандартне рішення, у той час як багато пропозицій відбивають відомчі інтереси. Тому на даному етапі було б доцільно накласти мораторій на всі плани та наміри щодо цієї місцевості доти, доки ми не визначимося з нею остаточно. Варто підтримати ідею про створення на всій території регіонального ландшафтного парку з чітким зонуванням. Іншого шляху немає, враховуючи, що там вже існують користувачі і з’явилися перші плоди урбанізації. І, нарешті, третє, що нам варто зробити: доручити Київзему провести ретельну інвентаризацію цих земель і визначити площу, котра має ввійти до регіонального ландшафтного парку. Тільки після цього ми дістанемо можливість рухатися далі.

***

Сьогодні навколо заказника «Жуків острів» точаться палкі суперечки: де проходять його межі, як можна використовувати заповідні території, нарешті, хто має відповідати за його охорону. Можливо, відповіді на деякі з цих запитань можна дати, дізнавшись, як створювали заказник. Про це ми вирішили поговорити ще з одним учасником «круглого столу» — директором державного комунального підприємства «Плесо» Миколою Щепцем, який у період створення заказника «Жуків острів» обіймав посаду головного еколога столиці.

— За старих часів існував курорт Конча-Заспа, до якого з півночі примикав Жуків острів. Після створення 1974 року Канівського водоймища конфігурація всіх цих територій змінилася, що було пов’язано з підвищенням рівня води в самому водоймищі — якісь острови зникли, інші, навпаки, з’явилися, — розповів М.Щепець. — Однак із давніх часів землі, котрі ввійшли в заказник, вважалися унікальним острівцем дикої природи. Тут проходила своєрідна межа між сходом і заходом щодо поширення європейської та сибірської флори і фауни. На цій відносно невеликій ділянці концентрується рослинність і тваринний світ, характерні, приміром, для Смоленська і для земель, розташованих у гирлі Дніпра.

— Тобто землі заказника завжди були під охороною держави?

— Ні. Частина цих земель була розділена між п’ятьма радгоспами кількох районів Київської області, до якої вони належали до 1988 року.

— Як же вони опинилися в межах Києва?

— Рішенням Верховної Ради були змінені міські межі столиці. Потім вийшли закони про природно-заповідний фонд України і про охорону навколишнього природного середовища.

Через якийсь час вийшов указ Президента України — тоді ще Леоніда Кравчука — про заповідний статус території і резервування земель під заказники, а наприкінці 1999 року — постанова Київради про те, що Жуків острів і прилеглі до нього території — заказник.

Однак із самісінького початку допустили суттєву помилку: не було чітко встановлено його межі, через що сьогодні виникає більшість проблем. Тому, щоб зберегти унікальні землі, передусім, потрібно встановити межі й виробити концепцію стосовно подальшого їх використання. Найкраще, на мій погляд, надати цій території статус ландшафтного національного парку.

— Чому саме парк? Хіба заказник — не найліпша форма для збереження території?

— Ландшафтний національний парк містить у собі зокрема і заказники — як недоторканні території.

Регіональний ландшафтний парк — природне утворення. Відповідно до законодавства, воно складається з чотирьох зон: заповідної території, якою в тому числі є заказник, зони регульованої рекреації, розташованої навколо заказника, куди обмежений доступ населення (так звана буферна зона), зони стаціонарної рекреації та господарської зони. У принципі, на території такого парку може знаходитися навіть промисловість — зрозуміло, із певними обмеженнями діяльності.

— І котеджі можна будувати?

— Так. Хоча й тут є обмеження, котрі повинні бути визначені в детальному плануванні території.

— А якщо на цій території можна будувати котеджі, промислові підприємства, то чим вона відрізняється від звичайної міської території?

— Я не казав про те, що тут ми будемо розміщати промислові підприємства. Я сказав: може так статися, що до складу території парку ввійдуть землі, на яких розташовані житлові споруди та підприємства. У зоні нерегульованої рекреації можна будувати ресторани, готелі, бази відпочинку, пляжі, аквапарки, атракціони — словом, усю інфраструктуру для нормального відпочинку людини. Але при цьому не повинне змінюватися цільове призначення таких земель: вони можуть використовуватися лише для створення умов для відпочинку людей і рекреації. А от уже на території обмеженої рекреації має діяти режим, більш щадний для природи.

— Чи зміниться щось для власників котеджів, побудованих на територіях, які, можливо, увійдуть до складу такого ландшафтного парку? Вони зможуть, приміром, вирубувати дерева?

— Природно, на території ландшафтного парку буде введено жорсткіші правила господарювання. Власникам котеджів не можна випасати худобу, мити автомобілі, бездумно вирубувати дерева та чагарники. Є ціла маса й інших обмежень, прописаних у законодавстві для ландшафтних національних парків.

— На «круглому столі», навпаки, говорили про те, що луки в заказниках повинні використовувати для випасання худоби і викошувати — мовляв, інакше вони просто не збережуться.

— З одного боку, випасання, викошування на територіях парку теоретично можливі — але не в заказниках. Якщо ми туди пустимо худобу й почнемо викошувати луки, та ще й подвійною косою, ми втратимо останнє. Приміром, прародича сучасних садових гладіолусів, котрий росте там.

— Як сталося, що на цій території почалися забудови? У якийсь період вони випали з-під контролю чи це були свідомі забудови?

— Щось робилося свідомо, але здебільшого, справді, випало з-під контролю. У якийсь момент 400 га землі зненацька зникли з карт і земельних кадастрів — як Києва, так і Київської області. Потім, коли почався поділ територій між містом і областю, коли обласна влада почала давати дозвіл на продаж територій, які відносяться до столиці, тоді й виникла ця проблема.

— Наскільки великої шкоди завдано землям?

— Південь цієї території вже практично відновити не можна. Місто Київ поки ще живе — у ньому сьогодні земля збереглася більше, ніж у Київській області, де менше населення і промислових об’єктів.

— Хіба територія заказника не повинна охоронятися в будь-якому разі — незалежно від приналежності до міста чи області, а тим більше після того, як вона перейшла в юрисдикцію одного органу місцевого самоврядування? Наскільки мені відомо, саме ваше підприємство займається охороною земель водного фонду.

— До території Жукова острова нині ми взагалі ніякого стосунку не маємо. Охороняють його державне управління екології та природних ресурсів, «Київзеленбуд» — оскільки значна частина землі знаходиться в лісопарковому господарстві, а також управління охорони навколишнього середовища Київміськадміністрації.

— У семи няньок...

— Багатьом вигідно, щоб ніхто ні за що не відповідав, щоб і далі все грабувати і ділити так, як поділили між вельможами землі в Пущі-Водиці. Тут те ж саме. Начебто відповідають усі, але ніхто — конкретно. Якби всі землі були чітко розписані, як це має бути за законом, на землі державної власності, комунальної та приватної, тоді відразу стало б ясно, хто за що відповідає і з кого потрібно запитувати за порушення законів. Але часу у нас залишилося не так уже багато, і якщо ми тепер не зупинимо процес штучної деградації природи, не збережемо заповідні ділянки, то взагалі загубимо Жуків острів як заказник.