На гребені помаранчевої хвилі

Після революції багато повалених лицарів старої системи поспішно пересідають на помаранчевих коней своїх недавніх супостатів. Маніпулюючи громадською думкою, глави відомств і регіональні добродії, чиї непрофесіоналізм і корумпованість було доведено навіть старою владою, сьогодні вливаються в хвилю вигнаних і скривджених режимом із ідеологічних міркувань. Особливо цей процес поширений у регіонах, де кадрова політика проводиться майже наосліп. Саме на це сьогодні й сподіваються такі люди. Хоч як це парадоксально, але добірні корупціонери та непрофесіонали, боротьбу з котрими В.Ющенко декларує, відвідуючи кожен регіон, сприймають слова нового Президента як другий шанс...

Навесні 2004 року в одному з найважливіших відомств при Міністерстві охорони навколишнього середовища — Державній інспекції охорони Чорного моря, сталася зміна керівництва. За підсумками розслідування Генпрокуратурою фактів порушення природоохоронного законодавства було усунуто з посади начальника інспекції С.Долинського. Зазвичай обережні, лаконічні й безсторонні формулювання рапортів Генпрокуратури у даному випадку були жорсткими, визначеними й категоричними. Наводимо уривок із листа в міністерство, що відображає характер усього звіту: «...Більше того, начальник інспекції Долинський С.К., нехтуючи вимоги українського законодавства, неодноразово особисто подавав позитивні результати екологічних експертиз, погоджував розміщення й експлуатацію об’єктів, чим сприяв вчиненню порушень».

У квітні 2004 року прокуратурою Одеської області проти посадових осіб Держінспекції охорони Чорного моря, очолюваної тоді паном Долинським, було порушено кримінальну справу за фактом розміщення об’єктів у прибережній зоні (ст. 365 ч.1 КК України). Під час розслідування з’ясовано: керівництво інспекції неодноразово видавало позитивні висновки на будівництво розважальних об’єктів у прибережній зоні, чим порушувало закон. Лише в Одеській області видано понад 100 таких висновків.

Свій бізнес Слава Кирилович також не залишав в програші. Клуб «Кокос», розташований прямо на одеському пляжі «Аркадія», що формально належить синові Долинського, заподіяв державі шкоди на суму понад 700 тисяч гривень. У Одесі також знають про інші розважальні заклади, усі вони розташовані на узбережжі. Тобто за так званою червоною рисою — на відстані менш як сто метрів від моря, де, відповідно до українського законодавства, можуть розташовуватися лише рекреаційні, оздоровчі санаторії.

Перлина Криму Нікітський ботанічний сад також виявилася в полі зору Слави Кириловича. У листопаді 2002 року під час експертизи інспекція охорони Чорного моря дозволила будівництво на території саду фітоцентру з цілою низкою допоміжних споруд і комунікацій. Під забудову виділили 6,33 гектара землі. У принципі, фітоцентр — це рекреаційний об’єкт, і в окремих випадках такі дозволи припустимі, якби не цілий ряд сумнівних аспектів, що мають стосунок до будівництва й самої експертизи. По-перше, Нікітський сад — один із чотирьох ботанічних парків України, який перебуває в сфері управління безпосередньо державної служби заповідної справи України. Він також є власністю Академії наук України. По-друге, сам фітоцентр виявився не такою вже й великою спорудою, для якої потрібно понад шість гектарів землі. І найцікавіше — на виділеній землі неподалік від фітоцентру будівельна компанія «Консоль» зводить фешенебельний 12-поверховий будинок і приблизно 50 елітних котеджів. Кажуть, саме об’єкти в смт Нікіта стали тією краплею, що переповнила чашу терпіння міністерства й Генпрокуратури.

Ось ще кілька найцікавіших фактів із розслідування Генеральної прокуратури. «Особисто Долинським С.К. у квітні 2001 і в січні 2002 року дано позитивні висновки екологічної експертизи стосовно проекту реконструкції літнього кафе «Еквадор» на центральній алеї пляжу й робочого проекту павільйону-бара приватному підприємцеві Георгяну Т.С. на території гідропарку «Лузанівка». Аналогічні висновки й дозволи видавалися Долинським і по інших об’єктах. Зокрема, експертизі робочого проекту з благоустрою та створення зони відпочинку на пляжі «Чайка», куди входить літній майданчик із двома барами, санвузли й відкрита автостоянка на 100 автомобілів». Це далеко не всі «подвиги» з облагороджування пляжів Одеси — лист Генпрокуратури з переліком фактів порушень становить три сторінки.

А на проведення експертизи з визначення шкоди, завданої природі такими об’єктами, як «Кокос», Міністерство охорони навколишнього середовища витратило 31 тисячу гривень. До речі, це гроші наших платників податків. Результати розслідування направлено до Одеської міжрайонної природоохоронної прокуратури. Але, попри масштабність порушень і дорогу експертизу, про результати розслідування досі нічого невідомо. Очевидно, справу заморозили, і Долинський відбувся легким переляком і звільненням із служби.

Але навіть після численних правопорушень Слава Долинський не збирався залишати нагріте за 15 років «служби» місце. Після його офіційного звільнення, згідно з наказом міністра охорони навколишнього середовища Сергія Полякова від 14 липня, виконуючим обов’язки начальника Державної інспекції охорони Чорного моря стає керівник Управління охорони навколишнього середовища та природних ресурсів Одеської області Петро Чабаненко. Але, завдяки авторитарному характеру управління колективом інспекції, Долинському, очевидно, легко вдається залякати працівників, колишніх підлеглих і змусити їх у масовому порядку написати заяви про звільнення за власним бажанням, нібито на знак протесту проти рішення міністра. Людей було втягнуто в брудну боротьбу за інтереси окремого суб’єкта, їх використовували як інструмент маніпуляції. Таким чином, робота відразу кількох портів чорноморського узбережжя могла виявитися заблокованою — без екологічного висновку судна не могли потрапити в порт завантаження. Як розповів в інтерв’ю «Контрактам» Петро Чабаненко, спроба саботажу провалилася лише завдяки тому, що він, передбачаючи непрості наслідки усунення з посади Долинського, заздалегідь сформував кадровий запас, і дозвільна система в портах продовжувала нормально функціонувати. Відразу після того, як робота відомства ввійшла в нормальний ритм, ошукані звільнені працівники усвідомили себе за бортом, і більшість із 53, котрі написали заяви, попросили відновити їх на службі. П.Чабаненко також розповідає, що чимало з них признавалися, що написали заяву під тиском.

Під час резонансного навіть для режиму Кучми процесу звільнення (який, до речі, тривав близько чотирьох місяців), міністерство охорони навколишнього середовища підготувало програму з відновлення екологічного стану прибережних зон Чорного моря та ухвалило єдино правильне рішення в цьому випадку. У ході аналізу недоліків роботи інспекції було зроблено висновок: одне відомство не може ефективно проконтролювати дотримання екологічної безпеки в морі й на суші. Підконтрольні старій інспекції охорони Чорного моря території лише на суші мали довжину понад 1000 кілометрів — це всі порти української частини річки Дунай і все Чорноморське узбережжя України, порти Іллічівська, Одеси, Южного, Миколаєва, Херсона, Севастополя, Ялти тощо. Одна організація з центром в Одесі не могла впоратися з таким завданням. Тим паче в тому форматі роботи, який задав їй Долинський.

Для оптимізації діяльності інспекції та створення ефективнішої системи перевірки роботи, відомство, що було під управлінням Слави Долинського, реорганізується. Створено дві інспекції — Азовсько-Чорноморська (охоплює всю територію кримського півострова з центром у Ялті) та Північно-Західна — на базі старої реформованої організації, яку очолив заступник Петра Чабаненка Павло Буланович.

Проте й на цьому етапі Долинський не заспокоюється. Розгортається PR-компанія проти поділу відомства на дві частини. Судячи з її характеру, можна припустити, Слава Кирилович задумав повернути собі крісло головного інспектора. Крім факту поділу організації, лейтмотивом замовлених матеріалів є критика нинішнього керівника одеської інспекції.

Нижче наводимо суху статистику з цифр і порівняльних характеристик величезного відомства Долинського та новосформованої, урізаної наполовину в повноваженнях організації одеської інспекції. 2003 року зафіксовано максимальний доход від штрафів за всю історію Державної інспекції охорони Чорного моря — 10 мільйонів гривень. А з січня по червень 2004 року вдалося зібрати лише 2 мільйони гривень. Новий склад уже скороченої інспекції з липня по грудень 2004 року збирає понад 18 мільйонів гривень.

У старій і новій інспекції існував і існує відділ рибних ресурсів. За весь 2003 рік відділ Долинського виявив порушень на 160 тисяч гривень. Тоді, як за шість місяців 2004 року аналогічний відділ новосформованої інспекції виявив порушень на 7,7 млн. гривень. Матеріали було направлено в прокуратуру, де по них порушено три кримінальні справи.

Різниця просто-таки приголомшлива. Якщо заглибитися в аналіз роботи розформованого відомства, можна знайти низку причин таких «успіхів». Очевидно, перевірки під керівництвом Долинського проводилися за принципом пріоритету кількості над якістю. За 2003 рік проведено 27569 перевірок, але за їхніми результатами складено лише 2785 протоколів. Тобто з 10 перевірок 9 здійснювалися вхолосту. Водночас результати нової організації дуже красномовні: на 10 перевірок складається в середньому 12 протоколів. Лише в результаті перевірки Білгород-Дністровського порту було складено шість протоколів.

Обійнявши посаду начальника одеської інспекції, Павло Буланович виявив, що в Державній інспекції з охорони Чорного моря відсутня профспілка працівників. З’ясувалося, її було розформовано ще 1998 року. Колективного договору також не існувало. Таким чином, люди на підприємстві були позбавлені правового захисту, чим пояснюється та легкість, із якою Долинському вдалося змусити працівників підкоритися, коли той планував саботувати роботу підприємства. Нині всі співробітники є членами профспілки працівників морського транспорту. Усі працюючі та члени їхніх сімей мають медичну страховку й юридичний захист. У лютому 2005 року трудовий колектив Державної екологічної інспекції з охорони навколишнього середовища Північно-Західного регіону Чорного моря звернувся з відкритим листом до нової влади з проханням не допускати до держслужби С.Долинського й відновити стосовно нього кримінальну справу.

Очевидно, є й інші громадяни, котрі не догодили Славі Кириловичу. Недавнє пікетування Міністерства охорони навколишнього середовища колишніми працівниками Держінспекції з охорони Чорного моря (напевно, тієї частини, що 2004-го не відновила роботу) та низка матеріалів у мас-медіа, де згадується Долинський у позитивному контексті, а нинішній міністр екології навпаки — у негативному, засвідчує загадкову ворожість екс-інспектора до нового міністра. Це можна пояснити, мабуть, лише кадровою політикою міністра Ігнатенка — він робить ставку на професіоналів, не замішаних у корупції.

Водночас не можна також не відзначити й багатьох корисних рис Слави Кириловича. Гасло на плакаті мітингуючих працівників інспекційного відомства політично грамотно проголошує: «Ми боролися з корупцією та стали безробітними». Як це вам?! Це говорить про геніальну здатність нашого героя жонглювати фактами, підкидаючи то вище, то нижче, то швидше, то повільніше, майже в такт подиху й ритму серць жертв маніпуляції. Адже декларації Долинського та його легенда про кривди, заподіяні старою владою, роблять із нього ідеальну кандидатуру на образ прогресивного управлінця нової ери.

Чи зуміють долинські реалізувати свої претензії — це ще одна перевірка, яку має пройти нинішня влада. А також визначити основний шлях, яким відправиться оновлений помаранчевий поїзд нашої держави. Чи второваною дорогою вже звичної та рідної для багатьох двозначності, де декларації політиків не визначають їхні принципи, а лише демонструють харизму й ораторські якості. І де ні для кого не секрет, що слово й діло — діаметрально протилежні перемінні. Або шляхом демократичних реформ у всіх сферах соціальної політики, відштовхуючись від раціональних європейських стандартів у доборі кадрів.