МХП vs громади: три роки непростого протистояння

Нещодавно завершилися більш як трирічні «мирні переговори» між жителями громад на Вінниччині та компанією «Миронівський хлібопродукт» (МХП). Оляниця, Заозерне і Клебань ще в червні 2018-гоподали скаргу на потенційну екологічну та соціальну шкоду від сусідства із великими агрокомплексами МХП в вимагали вирішити проблемні питання.

На що скаржилися вінничани

Між селами Вінниччини просто на полях розташовані величезні птахівничі комплекси Вінницької птахофабрики — дочірньої компанії МХП, де наразі вирощують понад 200 мільйонів курей-бройлерів щорічно. Стрімке збільшення потужностей компанії на обмеженій території стало однією з основних причин скарг місцевих жителів. Вони пов’язували із скупченням пташників різні негаразди: зниження рівня води у колодязях і погіршення її якості, забруднення ґрунту й повітря, шкоду для інфраструктури через рух вантажного транспорту сільськими дорогами.

Селян бентежило ставлення МХП до людей: їм бракувало повноцінних консультацій із громадою при прийнятті рішень, зокрема при будівництві нових курників чи розширенні підприємства. На зустрічах місцеві відчували тиск і не мали можливості вільно висловлювати свої побоювання.

Також гостро стояло питання безпеки роботи на підприємстві та сусідства із підприємством загалом. І справа не лише у забрудненні довкілля. Вантажівки підрядників компанії курсували сільською дорогою, яка не розрахована на велику кількість багатотоннажного транспорту. Крім постійного шуму, жителі сіл відчували ще й сильну вібрацію, а згодом почали спостерігати і появу тріщин на стінах будинків. Навіть після будівництва об’їзної дороги, яка мала би розвантажити село Оляниця, люди продовжують скаржитися, що сільською дорогою їздить транспорт, який обслуговує МХП.

Місцеві жителі розраховували, що для компанії, яка позиціонує себе одним із лідерів в Україні з охорони довкілля, не буде проблемою прояснити питання, порушені в скарзі.

Причини побоювань

Дослідження показують, що поблизу об’єктів тваринництва зазвичай підвищується вміст нітратів та інших хімічних сполук. Це впливає на якість ґрунту, спричиняє цвітіння водойм поблизу, шкодить біорізноманіттю, та ще й робить ґрунтові води непридатними для вживання. Пиття «нітратної» води підвищує ризик проблем із щитовидною залозою, кровоносною системою та навіть виникнення онкозахворювань, а також впливає на фізіологічний і розумовий розвиток дітей, особливо немовлят.

© Latifundist Media

Минулого літа команда ГО «Екодія» їздила в Експедицію «У пошуках чистої води», де перевіряла якість води у криницях і водоймах у 14 різних громадах у десяти областях України. Села Оляниця, Заозерне і Клебань на Вінничині, представники яких поскаржилися на «Миронівський хлібопродукт», також пройшли перевірку і показали невтішні результати. Аналізи виявили рекордні показники із забруднення нітратами у криницях — найгірші серед усіх досліджених локацій. При максимально допустимій нормі забруднення нітратами до 50 мг/л експрес- та лабораторні тести показали перевищення рівня нітратів у майже половині випадків із 19 перевірених криниць, причому значення часто досягали 150 мг/л, тобто втричі більше за гранично допустиме.

За результатами проведених досліджень важко визначити джерело забруднення. Вони лише показують, що у цих селах є проблеми із якістю води, які можуть становити потенційну небезпеку для їхніх жителів.

На думку місцевих жителів, проблеми є ще й із кількістю води через її високі витрати на роботу підприємств МХП. Після використання така вода проходить очистку на водоочисних спорудах, однак ні даних про споживання, ні даних про скиди та їхню якість селяни не змогли отримати від МХП у рамках переговорів із компанією. А тим часом прогнози показують, що у басейні Південного Бугу, до якого належать і річки в громадах, через зміну клімату суттєво знизиться водний стік — на третину, а в окремі місяці навіть до 45%.

Як селяни намагалися домовитися з МХП

Історично компанія МХП отримала більш як пів мільярда євро кредитних коштів від міжнародних банків розвитку на власні проєкти. Зокрема, це понад 300 млн дол. від Міжнародної фінансової корпорації, 275 млн євро від Європейського банку реконструкції та розвитку та 85 млн євро від Європейського інвестиційного банку. Ці банки у своїх політиках заявляють про високі екологічні та соціальні стандарти щодо проєктів, які фінансуються їхнім коштом, та обіцяють, що ті впроваджуватимуться стало та справедливо. Громади, які вважають себе потерпілими через проєкти, що фінансуються банками розвитку, можуть звернутися до них зі скаргою на недотримання цих політик, що і відбулося у випадку з МХП.

Процедури передбачають два шляхи для таких кроків: медіацію — сторони конфлікту можуть сісти за стіл переговорів, щоб знайти прийнятний для всіх вихід із ситуації за посередництва спеціальних офісів міжнародних банків (Незалежних механізмів), або аудит — незалежні експерти приїжджають безпосередньо на місце подій, досліджують реальний стан справ і визначають, чи дотримався банк своїх політик, підтримуючи проєкт.

Вінничани пішли першим шляхом. У червні 2018 року вони звернулися до Незалежних механізмів, щоб вирішити проблеми, які вони пов’язували з діяльністю МХП. Їхніми радниками виступили три громадські організації: «Екодія», CEE Bankwatch Network і Рада підзвітності (Accountability Counsel). Процес медіації тривав понад три роки, протягом яких громади і компанія намагалися знайти спільну мову, а організації надавали консультації та підтримку скаржникам. Але домовитися так і не вийшло, — МХП прийняла рішення вийти з процесу. Це також зупинило пілотне дослідження впливу руху важковагового транспорту МХП на руйнування будинків в Оляниці, яке сторони готували спільно у рамках медіації.

Чи вдасться таки вирішити ситуацію

Перед початком медіації всі задіяні учасники підписали меморандум із правилами процесу. Через те, що місцеві жителі відчували постійний тиск компанії, а також через випадки переслідувань сторони також підписали додаткові угоди, які гарантують конфіденційність процесу та учасників переговорів, недопустимість переслідувань один проти одного. Також жодна зі сторін не мала права розголошувати подробиці цього процесу.

За ці три роки «Миронівський хлібопродукт» мав змогу активно будувати свій імідж «зеленої» компанії, яка дбає про людей. Але реклама у великих медіа, робота благодійного фонду, проведення фестивалів у громадах, отримання «екологічних» премій не допомагають довкіллю на Вінниччині та місцевим громадам. Їх продовжує турбувати сморід курячого посліду, руйнування будинків в Оляниці, проблеми зі здоров’ям, які люди пов’язують із забрудненням повітря, вод і ґрунтів.

Незалежний механізм одного з банків уже презентував звіт про переговори, другий — зробить це незабаром. Після цього Незалежні механізми банків мають вирішити: закрити розгляд скарги чи перейти до плану Б — аудиту. В рамках аудиту вони збиратимуть докази і вирішуватимуть, чи порушували проєкти МХП екологічні та соціальні політики банків. Якщо порушення доведуть, банки розроблять план, як пом’якшити шкоду, а механізми моніторитимуть його виконання. Однак розв’язувати ці проблеми чи ні, залишається на совісті компанії, адже наразі банки не можуть накладати будь-яких покарань чи санкцій. І вінничани дуже сподіваються нарешті домогтися справедливості: що вплив МХП на довкілля все ж таки повноцінно дослідять і розкриють, а сама компанія покращить свої практики.