Мери міняються, а стиль залишається...

Обличчя історичного міста — це така ж упізнавана невизначеність, як обличчя людини, як мелодія в музиці, яку творять багато чинників. Вигляд міста і його окремих вулиць змінюється поступово, повільно, часто непомітно, але коли кількість помилок перевищує «критичну масу», зміни впадають в око якось зненацька. Саме це на наших очах відбувається з історичним центром Києва, де агресивні, не властиві традиційній забудові втручання вже перейшли всі можливі межі.

На жаль, цілковита анархія в діяльності місцевих і державних органів призвела до втрати наукового потенціалу, яким по праву пишалася столиця України як у містобудівній, так і ландшафтній та екологічній галузях. Сьогодні унікальні спеціалісти відсторонені від співпраці з містом. А тому необхідно терміново створити окреме управління, яке очолить головний художник міста, (його заступник — ландшафтний архітектор) і дендролог, а також художню й експертну раду в галузі естетики й озеленення. Відсутність контролю за якістю художнього оформлення й озеленення міста найближчим часом призведе до цілковитої втрати історичного середовища центральної частини міста, що вже стало очевидним на багатьох вулицях.

За стан фасадів історичних будинків начебто відповідає управління охорони пам’яток та Головархітектура. Але ж невиконання зазначеним управлінням своїх прямих обов’язків, що замість охороняти надбудовує і продукує псевдоісторичні фальшивки, призводить до непоправних втрат в образі, наприклад, головної вулиці столиці. А ще — маю надію, що колись власники усіх засклених балконів розберуть їх бодай на Хрещатику. Усе це — прогалини в роботі жеків та управління охорони пам’яток.

Не останню скрипку тут могла б зіграти служба головного художника. До його повноважень слід було б віднести розробку паспортів фасадів і концепцію їхнього художнього освітлення (Києву важливо опанувати цей вид мистецтва, особливо щодо історичних будинків) — це є логічним продовженням роботи служби головного художника спільно із відповідними архітектурними структурами.

Вивіски — найболючіша проблема архітектури. А фінансові потоки, які зосереджені в рекламному бізнесі, — неприпустима мотивація: чим більше, тим краще. Наслідком бюрократичної роботи служби КМДА є 70% непогоджених проектів, безглузде їх розташування, стовідсоткова відсутність стилю власників малих архітектурних форм, торговельних майданчиків, цілковите нехтування всіх архітектурних та будівельних норм, думки громадян. До цього слід додати відсутність співпраці з управлінням з питань торгівлі та управлінням з питань підприємництва та регуляторної політики. Розв’язання зазначених проблем слушно було б покласти на службу головного художника та художню раду.

Модне захоплення сьогодні — будинки буквально обгортають рекламними полотнищами. Можновладців не турбує, що вони закривають визначні споруди, порушуючи погоджений паспорт фасаду будівлі, головне — бюджет міста від видачі дозволів на розміщення такої реклами за один рік отримує близько 2000 гривень. Дозвіл на розміщення реклами коштує ще 500 грн. Реально ж квадратний метр щита у центральній частині міста коштує 80—100 у.о.

Звичайно, тут не йдеться про бездоганні за якістю і стилем зразки реклами, проте й вони мають залишатися на рекламних конструкціях у визначених місцях і у визначеній кількості відповідно до проекту благоустрою вулиці. На жаль, тенденція, що склалася, — цілком на сумлінні нової влади.

Боротися із цим лихом можна й потрібно. А тому необхідно: спільно з Головним управлінням архітектури та містобудування створити тимчасову робочу групу із впорядкування торгівлі, розміщення малих архітектурних форм, торговельних майданчиків, вивісок, реклами; уточнити відповідні положення, скоротити терміни ухвалення Київрадою рішень щодо розташування малих архітектурних форм у Києві; затвердити терміни простих, зрозумілих погоджень із головним художником та його службами.

Відсутність належних нормативних документів має своїм наслідком цілковитий безлад: підприємці самовільно встановлюють рекламні щити, малі архітектурні форми, облаштовують торговельні майданчики (наприклад, на вул. Інститутській уже третій рік поспіль, незалежно від пори року, висять новорічні прикраси; на Ольгинській під час будівництва банку «Аркада» знищено липи і каштани).

Щоправда, дещо вже вдалося зробити — наприклад, прибрати рекламу алкоголю та тютюну з Хрещатика (понад 100 малих архітектурних форм, пов’язаних із торгівлею пивом, цигарками, а в деяких випадках — алкоголем). Буде замінено малі архітектурні форми до Дня Незалежності — їх виконають у стилі 50-х років, що гармонійно доповнюватиме архітектурний ансамбль. Плануємо відновити за архівними кресленнями всі сходові марші, скульптури перед входом до Пасажу та геометричні рельєфні форми декору.

На жаль, площі під Хрещатиком, які слід було б, як у Па­рижі, відвести під великий паркінг, уже частково віддано під торгівлю. Але територію від Європейської площі до майдану Незалежності ще можна використати для розміщення підземного паркінгу, і зробити це потрібно якнайшвидше. Інші місця для розміщення підземних паркінгів: від Бессарабки до станції метро «Хрещатик» під широкою частиною тротуару, біля каштанової алеї; під скверами на Прорізній (праворуч і ліворуч). Залучаючи інвесторів, треба пропонувати їм найвигідніші умови, бо йдеться про життя міста.

Як варіант — доведеться визнати попередні прорахунки і викупити «Метроград» на Червоноармійській в муніципальну власність, аби облаштувати там паркінг. Крім того, пропонується відкрити в’їзди в Пасаж з обмеженням видів транспорту, аби полегшити нестерпні умови проживання місцевих жителів.

Є нагальна потреба у дворівневій розв’язці на перетині Хрещатика з бульваром Шевченка — для цього теж необхідно викупити торговельні площі в «Метрограді». Київрада має щомісяця звітувати перед громадою в засобах масової інформації (комунальної власності) про кількість парко-місць у центральній частині міста. Особливий контроль — за будівництвом паркінгів у нових житлових будинках та офісних центрах, співвідношенням машиномісць до квартир та офісних приміщень. Головархітектура повинна неухильно дотримуватися припису — не розглядати проектів житлових та офісних будинків без забезпечення їх машиномісцями.

На парній стороні Хрещатика, де рішенням Київ­ради було заборонено паркування, до цього часу не забезпечено нормальних умов для пішоходів, що свідчить про низьку виконавчу дисципліну КМДА щодо рішень Київради. Ще одне лихо — стихійна торгівля в підземних переходах і на самому Хрещатику, але це вже питання до Головного управління торгівлі та Управління внутрішніх справ у місті Києві. Відповідні управління Шевченківського району видали підприємцям дозволи на торгівлю на розі вул. Хрещатик—Прорізна і Хрещатик—Богдана Хмельницького. Дохідна частина бюджету району від цих лотків — близько 2000—3000 грн. на місяць. Але ж на Хрещатику понад десяток крамниць, які торгують дріб’язком! Роки минають, а стиль залишається — ті ж самі візочки і короби від бананів.

Як спеціаліст можу навести приклад некваліфікованої роботи «Київзеленбуду»: на Хрещатику «випало» 30 екземплярів каштанів. На їхньому місті було висаджено нові, які не відповідають стандартам, і до того ж — у непідготовлений ґрунт, що неминуче призведе до загибелі і цих дерев і ще 21 липи.

Непокоїть стан насаджень на бульварі Лесі Українки та бульварі Шевченка, а також відсутність розсадників (їх успішно розпродали як землю), які б могли забезпечити майбутнє каштанових алей. За останній рік Київрада вилучила із зеленої зони 320 га (за даними природоохороннної комісії).

Недостатній полив, підживлення, відсутність огорожі, стихійне паркування — усе це призводить до втрати більшої частини дерев у місті.

І насамкінець — незабаром дострокові вибори. Величезне прохання до всіх блоків і партій — дайте спокій Хрещатику, звільніть його від агітнаметів і сцен, ідіть до виборців у мікрорайони, на місцях ведіть агітацію, вивчайте проблеми підприємств і житлових масивів...