ЛІСОВА ПОЛІТИКА: ТЕМРЯВА ПЕРЕД СВІТАНКОМ?

Останнім часом з’явилася низка досліджень, публікацій, проектів законів, які безпосередньо стосуються питань реформування лісової галузі. Очевидно, готуються урядові й законодавчі рішення. Однак ці пропозиції не стали надбанням широкої аудиторії, потребують кваліфікованої оцінки і обговорення альтернатив. У багатьох моїх колег виникає тривога — таке вже було, коли без належного обговорення приймалося рішення про корпоратизацію карпатських лісокомбінатів, а пізніше — про відокремлення від них лісогосподарських підприємств. Негативний досвід, отриманий при цьому, не повинен бути розтиражований на решту регіонів України хоча б тому, що за нього надто дорого заплачено.

«Говорити найважче тоді, коли соромно мовчати»

Висновки аналітичної групи під керівництвом академіка Ігоря Юхновського вперше з’явились у друкованому вигляді навесні 2002 року. В Держкомлісгоспі з ними ознайомили групу фахівців і попросили внести виправлення та уточнення. Ознайомлення з першими ж розділами цих висновків переконало багатьох у недоцільності й неможливості внесення виправлень. Однак пропозицію написати об’єктивну рецензію і подати академіку Юхновському разом із напрацюваннями «Стратегічного плану розвитку лісового сектора економіки України» (розробленими у рамках українсько-шведського проекту групою на чолі з М.Попковим) керівництво комітету не підтримало. Передані Держкомлісгоспом І.Юхновському зауваження і пропозиції були використані тільки в частині редакційних, стилістичних і фразеологічних виправлень. Це значно покращило текст, однак зовсім не змінило висновків і самої суті роботи. У березні на сайті «Інтерфакс-Україна» з’явилась інформація про розмову академіка І.Юхновського та Президента Л.Кучми про перспективи розвитку лісового господарства, де йшлося і про доручення міжвідомчій аналітично-консультативній групі провести широке обговорення напрямів реформи лісової галузі. Основою для обговорення мала стати книга під редакцією І.Юхновського.

Які ж основні висновки міжвідомчої аналітично-консультативної ради? Наведу їх у вигляді коротких цитат: «Ліси України — надто зріджені, виснажені, низькоповнотні, вони характеризуються низьким середнім запасом насаджень на гектар — 186 м3/га і дуже низьким запасом стиглих і перестійних насаджень — 242 м3/га»; «Внесок лісової галузі в економіку країни незначний, а шкода, якої завдають лісам надмірні рубки, може призвести до екологічної катастрофи»; «Лісовий Кодекс України встановлює безспірний пріоритет екологічних функцій лісу над його експлуатаційним значенням»; «Ведення лісового господарства було і залишається збитковим для держави»...

Пропонується наступне: підвищити таксову вартість деревини на пні; ввести такси на деревину від рубок догляду; встановити ввізне мито на експорт лісоматеріалів; запровадити лісовий (земельний) податок; відокремити лісове господарство від лісової промисловості.

Свої зауваження почну із «безспірного пріоритету екологічних функцій лісу». По-моєму, це одна з основних вад сучасного лісового законодавства. Полягає вона у невиправданому применшенні ресурсної і перебільшенні рекреаційно-захисної ролі українських лісів. Візьмімо тезу попереднього (радянського) і діючого Лісового кодексу про те, що «ліси України мають велике захисне і обмежене експлуатаційне значення». Це положення мало сенс у радянські часи, бо підкреслювало особливість наших лісів порівняно з уральськими, сибірськими чи далекосхідними. Ця теза означала неможливість застосування концентрованих рубок, виділення лісопромислових зон чи лісів ІІІ групи. В сучасних умовах вищенаведена теза недоречна: вже немає країни, де б ліси мали необмежене експлуатаційне значення.

Чим же шкідливе таке формулювання? А тим, що, спираючись на нього, з експлуатації в Україні виведено більшу частину лісів, наслідком чого стали невиправдано низький відсоток використання приросту, старіння лісів, втрата технічних якостей деревини, збільшення природних катаклізмів і нарешті втрата захисних функцій лісу. Наочний приклад: у Швейцарії з користування виведено 9,6% лісів, а в Українських Карпатах — 53%. Водночас швейцарці пересічно рубають з 1 гектара 6,5 м3 деревини (або 75% приросту), а карпатці — трохи більше 1 м3 (або 20% приросту). Яка ж країна з цих двох є багатшою і запровадила розумні стандарти лісогосподарювання, розвитку захисних і рекреаційних функцій лісу?

Що стосується «незначного внеску лісової галузі в економіку країни», а також «збитковості ведення лісового господарства», то мені особливо прикро. Прикро за тих лісівників, які по 30—40 років садили, доглядали та охороняли ліс. Прикро за сто тисяч працівників лісової галузі, які торік за рахунок зароблених коштів підприємств профінансували понад 80% лісогосподарських витрат, які останніми роками сплачують у бюджети різних рівнів на 180—200 млн. гривень більше, ніж отримують.

Розглядаючи пропозиції аналітично-консультативної ради, на думку спадає медична аналогія: при помилковому діагнозі прописані ліки бувають більш згубними, ніж сама хвороба.

«Маючи можливість говорити, закони,
у першу чергу, пожалілися б на законотворців»

На сайті Верховної Ради можна ознайомитися з чотирма новими законопроектами, що безпосередньо стосуються лісової галузі. Депутати з різних фракцій, чиї спеціальності — економісти, юристи, університетські професори і навіть керівник хору, вважають справою честі внесення змін у лісове законодавство. До сесійної зали законопроекти можуть і не дійти, однак цікава сама тенденція — спроби запровадити мораторій на головне користування (рубки стиглого лісу) в усій Україні, заборонити експорт будь-якої деревини, по-новому регламентувати право на лісозаготівлі і навіть дати нове визначення лісового фонду. Читання законопроектів підтверджує, що частина депутатів живе «по моді, а не по розуму». А мода на мораторій започаткована Законом України «Про мораторій на проведення суцільних рубок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського регіону». Про цей закон свого часу вже йшлося на шпальтах тижневика («Мораторій на здоровий глузд», «ДТ», № 12 (310), 2000 р.). Навряд чи був ще десь у світі прецедент, аби найвищий законодавчий орган регламентував своїм прямим рішенням площу лісосік, способи рубки в певних типах лісу, забороняв суцільні рубки в усіх лісах, які ростуть на висоті 1100 м вище над рівнем моря, декларативно зобов’язував збільшити в десятки разів мережу доріг у лісах і т.ін. До речі, наші передбачення, майже як «і слова провидців безплідними доля не залишила».

У Карпатах не стало вдесятеро більше лісових доріг із твердим покриттям, не з’явилися кошти на дорогі канатні системи. Однак недосконалість цілого ряду положень закону відчутна реально: сотні гектарів насаджень, де було проведено перші прийоми поступових рубок і сформувався чудовий підріст, залишені без заключної рубки. Стало відчутно важче підібрати лісосічний фонд через надмірне обмеження площі лісосік. Додалось усіляких перевірок виконання закону та різної паперової звітності. Автори Закону «Про мораторій» основну його мету вбачали в запобіганні повеням. У цьому контексті наведу тільки одну коротку цитату: «…Неможливо виявити жодного впливу лісу на утворення стоку, коли відбулося насичення грунтів (вологою) протягом тривалих гроз». Цей висновок зробили швейцарські лісівники-гідрологи на основі 100-річних спостережень на стаціонарах, де ліс займає 35 і 100% площі водозбору.

Заборона чи призупинення рубок головного користування — це заборона збору врожаю в лісовому господарстві. Уявіть собі, що такий мораторій хтось запровадить у садівництві. Крім гнилих фруктів, іншого результату чекати не варто. В лісовій галузі можна ще розраховувати на різкий ріст нелегальних рубок, занепад лісової інфраструктури, економічні та соціальні втрати.

Коли бачиш ділянки перестійного лісу з величезними, часто пошкодженими хворобами та шкідниками деревами, які з титанічними зусиллями у порядку санітарної рубки стягують до підніжжя гір, здається, що ті, хто запровадив такі закони господарювання, керуються не екологічними принципами і навіть не здоровим глуздом.

Можна з великою впевненістю зробити ще одне передбачення. Мережа доріг, що значною мірою втрачена і втрачається щороку у віддалених високогірних, в основному смерекових лісах, обумовить неможливість своєчасної ліквідації наслідків будь-яких стихійних лих. Наприклад, катастрофічні вітровали, які періодично відбуваються в Карпатах, зазвичай можуть одночасно повалити ліс на величезних площах у малодоступних місцях. Симптоми цього були вже торік, коли після посушливої весни і літа проявилося всихання смерічників на значних площах. Доки буде підведено дороги і зроблено мости, деревина втратить технічні якості, виплодяться короїди і т.ін. Вірогідні величезні економічні й екологічні втрати.

«Еколохія»

Законодавчі екологічні обмеження, які діють у лісовій сфері, далекі від раціональності. Протиріччя між природоохоронними і економічними інтересами загострюються і найчастіше вирішуються на шкоду й одним, і іншим.

Наведу простий розрахунок, зроблений фінляндськими експертами для запропонованої території нового національного парку. Експлуатаційні ліси Верховинщини можуть давати щорічний дохід у 87 євро з 1 га. Якщо ці ліси виключені з користування, вони можуть давати тільки 10 євро з гектара на рік. Знаючи, що площа виключених із розрахунку користування лісів у Верховинському районі складає близько 60 тис. га, щорічні економічні втрати від виключення з користування досягають 4,6 млн. євро, або 30,5 млн. гривень. Треба зазначити, що більша частина цих лісів виключена з користування за формальною ознакою — висотою над рівнем моря понад 1100 м.

Ніхто не заперечує необхідності поділу лісів за цільовим призначенням, потреби виділення особливо-захисних ділянок лісу, а ще краще — ключових біотопів, важливість віднесення частини лісів до природно-заповідного фонду. Однак у кожному випадку необхідно дотримуватися балансу економічних, екологічних та соціальних інтересів, що і є принципом сталого розвитку. Для тих, кого коробить від слів «рубання лісу», хто сповідує право кожного дерева на життя, вважаючи, що чим старіше дерево, тим більше воно має прав на існування, хочу нагадати, що Ісус також був теслею. І виявляється, не така це гріховна справа — використовувати деревину для людських потреб. А при застосуванні методів наближеного до природи лісу господарювання можна досягти результатів, прийнятних і для природи, і для людей.

Про чисельність перевірок та перевіряльників на лісових підприємствах можна розповідати багато. Напевно, ліс, який за визначенням дає тінь, приваблює ревізорів. Іноді санкції, що застосовуються до лісових підприємств, викликають більшу огиду, ніж самі порушення. Перевірка Рахункової палати (РП) Верховної Ради була першою, на моїй пам’яті, ревізією, яка, крім встановлення наявних недоліків, визначала їх причини.

Невідомо, чи ознайомилися з висновками аудиту за темою «Ефективність управління лісовими ресурсами Карпатського регіону» члени аналітично- консультативної ради, але з книгою І.Юхновського аудитори Рахункової палати ознайомилися в деталях. Правда, висновки зробили самостійні і часто діаметрально протилежні. Найважливішим у матеріалах аудиту, на мою думку, було таке.

Перше: РП встановила порушення при розподілі майна лісокомбінатів. Держлісгоспи у 1995 році недоотримали 64% придбаних за бюджетні кошти основних фондів на суму понад 31 млн. гривень. Майно, призначене для ведення лісового господарства і лісозаготівель, перейшло у приватну власність.

Друге: у висновку РП підкреслюється, що, за міжнародною класифікацією і діючим українським державним стандартом, лісове господарство включає етап збору врожаю, тобто рубку стиглого лісу, і пропонується не допускати розривання єдиного циклу лісогосподарювання.

Третє: констатується втрата державою значних коштів (70 млн. гривень за 2001—2002 роки) внаслідок виділення лісосічного фонду приватним лісозаготівельникам, які не затрачаються на вирощування та охорону лісів. Четверте: запропоновано негайно провести державний аудит інвестиційних проектів, що обумовило термінове згортання проекту «Карпатиленд».

П’яте: констатувалося тільки 30% фінансування держбюджетом запланованих лісовпорядкуванням робіт, що впливає на якість лісів і перекладає сучасні лісівничі проблеми на наступні покоління.

Прокоментую тільки пункт про розподіл майна лісокомбінатів. За приклад візьмемо лісові вузькоколійні дороги в осмолодських лісах. Їх будували на початку минулого століття і справно експлуатували майже сто років. Приватизація вузькоколійки обставлялася розмовами про туризм, запуск «лісового трамвая» тощо. Однак усе звелося до примітивного руйнування, демонтажу рейок і залізних конструкцій австрійських мостів. Прямо за Салтиковим-Щедріним: «в усіх країнах залізниці служать для пересування, а в нас, крім того, і для злодійства».

«Бувають часи, коли нема думки більш шкідливої, ніж громадська»

Лісова галузь тривалий час практично повністю програє «інформаційну війну». На це є багато об’єктивних причин. Лісових спеціалістів ніколи не вчили «піарити». Переважна більшість лісівників, як і я колись, вважали, що основне наше вміння працювати з лісом — формувати насадження, вирощувати дерева. Та з’ясувалося, що не менш важливо — вміти працювати з людьми, формувати суспільну думку. На жаль, негативний імідж сучасних українських лісівників досить професійно сформований і у деяких високих урядовців, і у пересічного громадянина. Підтвердженням цього може служити висновок про надмірні рубки в Карпатах, озвучений у Верховній Раді спікером. Висновок народився... після кількагодинної зимової прогулянки на «Бурані» в околицях урядової резиденції «Гута».

Публікації на лісові теми, які друкують центральні, ще частіше — чернівецькі, львівські, закарпатські, а віднедавна — і тернопільські газети, різного гатунку. Найбільш «чіпкі» — це явно замовні матеріали майбутніх «господарів лісу», яким не терпиться отримати його у приватну власність, концесію, або хоча б закріпити за собою право збирати врожай (лісосічний фонд). Для досягнення такої мети не потрібна сильна державна лісова служба. Є статті, які ставлять за мету кадрові зміни. Колись дуже часто цитувалися ленінські слова про те, що «неможливо замінити лісових спеціалістів іншими без суттєвої шкоди для лісу». В сучасних умовах цей вислів буде ще актуальнішим, якщо додати «і без певної вигоди для посадових осіб чи партій».

Як казав класик: «Моя справа — сказати правду, а не змусити в неї вірити». До речі, лісівники ніколи не приходили під стіни Кабміну. Іноді мені здається, що даремно. Бо змащують те колесо, котре найбільше скрипить.

Пріоритети національної лісової політики необхідно чітко сформулювати, обговорити і прийняти на Верховній Раді. Треба врахувати регіональні особливості в Карпатах, Поліссі, Лісостепу і Степу, окремо — на радіоактивно-забруднених територіях. Це ж стосується національних критеріїв та індикаторів стійкого лісоуправління, Лісового кодексу та нормативних документів (правил, інструкцій), які необхідно готувати і приймати «пакетом».

Нове законодавство повинне забезпечувати успішне реформування галузі і досягнення цілей національної політики. В останній час зростає загроза нераціонального орендно-приватизаційного шляху реформ, який може мати значні негативні економічні і соціальні наслідки. Однак є всі передумови для проведення в галузі ефективних реформ польського зразка. Кажуть, що найгустіша темрява перед світанком.

P.S. Коли стаття вже була написана, вийшов указ Президента «Про заходи щодо посилення державного контролю у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів».