ХОЧЕШ РИБКИ — УТРИМАЙСЯ

Усім пам’ятні часи, коли асортимент рибної продукції на прилавках обмежувався оселедцем, мойвою, кількою та шпротами. Нині ж від морського розмаїття очі розбігаються. Причому торгують рибою, раками, креветками і іже з ними усі, кому не ліньки і де не ліньки: у магазинах, на базарах і під базарами, на узбіччях доріг... Звідки ж береться такий достаток, якщо статистика запевняє, що вилови українських рибалок щороку знижуються?

Що гірше, то краще

Причин тому кілька. Насамперед, не слід забувати про зростання імпорту: 1999 р. було поставлено 183,8 тис. т рибної продукції, а 2003 р. — 297,3 тис. т. Зате експорт за той же період скоротився з 110,5 тис. т до 48,5 тис. т. Це не означає, що на стільки ж скоротилося виробництво. Просто тепер більша частина продукції надходить на внутрішній ринок.

З розряду «що гірше, то краще» — зростання цін. До речі, цілком обгрунтоване. Адже не секрет, у скільки разів зросла вартість паливно-мастильних матеріалів, комунальних й інших послуг. От і виходить, що виробництво є, а споживання, на жаль, падає, але урізноманітнює палітру рибних рядів.

Однак існує ще один колір, який не має ніякого стосунку до райдуги, — чорний. Саме тіньові структури починають відігравати дедалі більшу роль (у макроекономічному сенсі) на ринку. Деяке уявлення про масштаби нелегального бізнесу можуть дати недавно оприлюднені дані Головного управління охорони, відновлення водних живих ресурсів і регулювання рибальства (Головрибвод) Держдепартаменту рибного господарства України.

Осетрина браконьєрської свіжості

Торік органами держрибінспекції виявлено більш як 88 тис. порушень правил рибальства, що на 3 тис. більше, аніж 2002 року. У порушників вилучено майже 70 тис. сітьових знарядь лову і 687 т риби. Збиток, завданий рибному господарству, оцінюється в 3,4 млн. грн. Ці показники значно перевищують позаторішні і є найвищими за останнє десятиріччя. Наведені цифри, з одного боку, свідчать про поліпшення роботи підрозділів Головрибводу. З іншого, скільки ж залишається «за кадром»!..

Оцінити шкоду, завдану браконьєрами, певною мірою допоможе разючий факт, який, втім, не зовсім показовий, оскільки стосується цінних порід риб — осетрових. Зауважу, що їхній промисловий вилов в Україні заборонений. Добувати осетра та білугу можна лише з науковою метою і для відтворення. У зв’язку з цим в Азовському морі і Таганрозькій затоці навіть заборонено сітьовий вилов судака і пеленгаса. Отож, 2003 року в науково-дослідному режимі добуто менше трьох тонн осетрових (при квоті 13 т), а у браконьєрів вилучено (підкреслюю, тільки вилучено) 11,5 т. Це ставить під загрозу майбутнє осетрових в Україні.

Торік єдиний у нашій країні Дніпровський виробничо-експериментальний осетровий рибоводний завод вселив у низов’я Дніпра один мільйон цьогорічок осетрових за плану 2,4 млн. І провини колективу підприємства в цьому немає. Головне лихо — відсутність виробників. Адже самець осетра досягає статевої зрілості в 10—12 років, а самка в 15—18 років, та й то метає ікру не щороку.

Після нас хоч потоп

Найчастіше суттєвої шкоди водним ресурсам завдають некваліфіковані корисливі дії місцевих органів самоврядування. Взяти хоча б надання в оренду земель водного фонду, озер і водосховищ, котрі є об’єктами загальнодержавного значення.

Приміром, у правоохоронні органи Рівненської області торік передано шість справ для притягнення до кримінальної відповідальності горе-орендарів, які для вилову риби... спустили водойми. При цьому завдані збитки оцінюються в суму, що перевищує 54 тис. грн. За аналогічне порушення рибінспектори подали матеріали на трьох підприємців Харківської області, збиток від діяльності яких склав 80 тис. грн.

Однак явним «фаворитом» 2003 року в справі завдання збитків водному господарству країни став такий собі орендар Якименко. Без узгодження з органами рибоохорони він отримав «у вотчину» смугу водного дзеркала Канівського водосховища, де були чималі ділянки природних нерестовищ. Заповзятливий «рибалка» відокремив нерестовища від водоймища дамбою. До чого це призвело, навряд чи варто пояснювати — за попередніми підрахунками, збитки становлять 1,5 млн. грн.

Шкоди водним ресурсам завдають не лише браконьєри, а й інженери, вчителі, міліціонери, котрі перекваліфікувалися у рибодобувачів. Рік у рік зростають порушення з боку користувачів, яких налічується понад сімсот. Це — професійні рибальські організації, що отримали дозвіл на промисел. Але ліцензія й отримана іноді незначна квота для декого є лише прикриттям для видобутку наднормативних тонн. 2003 р. виявлено понад дві тисячі таких порушень, вилучено 115 тонн риби. У порушників конфісковано приблизно тисячу заборонених знарядь лову, а сума нарахованого збитку становить 885,7 тис. грн. При перевірках виявлено факти приховування видобутку, у багатьох приватних підприємців приймальні пункти не відповідають вимогам зберігання риби.

А всілякі кустарні майстерні, що виробляють рибні «делікатеси»... Вони не тільки порушують усі нормативи при копченні, солінні, консервації, а й примудряються з оселедця, желатину і соняшникової олії виготовляти... «чорну ікру». За деякими даними, понад 70% рибної продукції на ринках — ліва. Торік під час спільних із правоохоронними органами перевірок виявлено 14,2 тис. випадків незаконного продажу і вилучено 355 т риби.

У бій йдуть лише старожили

На жаль, проконтролювати всіх і вся Головрибводу не вдається. У його штаті усього 745 інспекторів, кожен обслуговує по два-три адміністративні райони. Причому матеріальне і технічне забезпечення інспекторів залишає бажати кращого: середня зарплата — 462 грн., а те, на чому йому доводиться нести службу з охорони водних багатств України, взагалі окрема тема. Держава відпускає вкрай мало грошей на відновлення транспортних і плавальних засобів, технічний стан котрих вельми жалюгідний. Кожен восьмий автомобіль і кожне дев’яте виробництво потребує капремонту, 60% човнів «бігають» уже понад 15 років. Спробуй поганяти на подібній техніці за сучасним браконьєром, оснащеним найкращими закордонними моделями.

У даний час охороною водних багатств України зайнято також 2800 громадських інспекторів. З їхньою допомогою виявлено 68% усіх порушень. Втім, не скрізь працівникам Головрибводу вдається налагодити дієвий контакт із місцевими жителями. Чи то в деяких областях малосвідомий народ, чи то самі інспектори нездатні знайти з людьми спільну мову... Інакше важко пояснити, чому за допомогою громадськості, скажімо, в Луганській і Хмельницькій областях розкривають 100% порушень, Івано-Франківській — 99, Донецькій і Полтавській — 94, а в Сумській, Тернопільській і Черкаській цей показник не перевищує 11-20%.

Феміда із затупленим мечем

Рибні багатства України неухильно «виснажуються». Можна як завгодно довго ремствувати на безвідповідальність громадян, малоефективну роботу органів рибоохорони, тільки найбільше лихо в іншому. Достойно берегти і примножувати рибні засіки держави заважає... сама держава. І, насамперед, її правосуддя. Схоже, українська Феміда добряче збідніла. Пов’язка на очах — знак неупередженості — сповзла або зотліла. Терези, покликані зважувати докази сторін, розбовталися, меч затупився...

По приклади далеко ходити не треба. Один із «рибалок» у нерестовий період «побалувався» сітями і завдав шкоди рибному господарству на 1367 грн. Білоцерківський міський суд «неупереджено» оцінив його діяння. І наклав на браконьєра непосильний штраф у... 17 грн. Більше того, йому повернули сіті (зауважу, заборонене знаряддя лову).

Вінницька міжрайонна природоохоронна прокуратура ніяк не може визначитися з двома браконьєрами, котрі вдарили все живе електровудкою: один — на 15,3 тис. грн., інший — на 3,3 тисячі.

В АР Крим за перші десять місяців 2003 р. інспекції рибоохорони Кримазчоррибводу направили в місцеві суди майже 4,5 тис. адміністративних матеріалів. З них розглянули усього 3,4 тис. справ, сумарна сума штрафу по яких становила трохи більше 68 тис. грн. Тобто в середньому — 20 грн.

Складається враження, що не всі органи правопорядку знайомі з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У ньому «Порушення правил використання об’єктів тваринного світу» (стаття 85) чітко застережені:

«Грубе порушення правил рибальства (рибальство із застосуванням вогнепальної зброї, електроструму, вибухових і отруйних речовин, інших заборонених знарядь лову, промислових знарядь лову особами, що не мають дозволу на промисел, вилов водних живих ресурсів у розмірах, що перевищують установлені ліміти або встановлену правилами любительського і спортивного рибальства добову норму вилову) — тягне за собою накладання штрафу на громадян від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із конфіскацією знарядь і засобів скоєння правопорушення, що є власністю порушника, і незаконно добутих водних живих ресурсів...»

Штраф же на посадових осіб більший — від 30 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Нагадаю, він становить 17 грн.

До речі, навіть просте порушення правил рибальства, відповідно до тієї ж статті Кодексу, «...тягне за собою попередження або накладання штрафу на громадян від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян...»

«Як у подібних ситуаціях пояснювати штатним і громадським інспекторам, що їхня нелегка праця йде на благо держави?» — резонно запитують працівники Головрибводу і просто розсудливі люди. Дійсно, який сенс захищати добро того, хто не хоче його захищати?..

Жменька зерен ниву не заколосить

Настільки байдуже, щоб не сказати, злочинне ставлення влади до майбутньої рибної галузі проглядається й у питанні зариблення. Це досить неблагозвучне слово означає не що інше, як вирощування рибної молоді і вселення її у водне середовище, щоб заповнити поріділі запаси іхтіофауни.

Загальна щорічна потреба в рибопосадковому матеріалі для різних категорій водойм України становить приблизно 45 млн. різновікової молоді. Це дозволило б значно поліпшити екологічні умови і сформувати промислові популяції цінних видів риб. Однак через недостатнє бюджетне фінансування галузевих програм «Рибогосподарські заходи», «Аквакультура» і «Селекція» фактичні обсяги зариблення 2002 р. становили 26 млн., а 2003-го — 29 млн. Причому кошти, що відпускаються на забезпечення нашого майбутнього рибного достатку, всихають із року в рік. 2002 р. у держбюджеті на ці цілі було передбачено затратити 9 млн. грн., 2003 р. — 6,4 млн., а 2004 р. — уже 5 млн. грн.

Без державної підтримки реалізується і програма «Осетер», що передбачає збільшення потужностей заводів із вирощування молоді осетрових риб до 52 млн. екземплярів щороку. Це дозволило б зарибити Азовське і Чорне моря, а також ріки і водосховища. Нинішні ж можливості підприємств Державного департаменту рибного господарства більш аніж скромні. Так, торік вдалося виростити і вселити у водойми трохи більше мільйона осетрів і білуг.

Сучасні тенденції світового продовольчого ринку характеризуються зростанням споживання продукції з цінних порід риб, а насичення ринку в чималому ступені залежить від розведення більш продуктивних порід. Вирішити ці завдання в Україні покликана програма «Селекція в рибництві». Покликана-то вона покликана, ось тільки хто їй дасть реалізуватися?.. За найскромнішими підрахунками, для відновлення існуючих і реформування «чистих» ліній українських порід коропа, осетрових, лососевих, сомових, кефалевих видів риб і амурського сазана 2003 р. були потрібні 18,7 млн. грн., виділили ж цілих 1,3 млн. Загалом маємо досить парадоксальну ситуацію: хочемо посадити сто зерен пшениці і зняти врожай по 20 центнерів із гектара. Є ще одне джерело надходження коштів на потреби рибного господарства. Це — відрахування за збитки, завдані йому при веденні будь-яких робіт чи протиправних дій. Однак, як стягує держава ті ж штрафи за браконьєрство, ми вже знаємо.

Досить вільно поводиться вона і з іншими відрахуваннями. Приміром, у бюджет щороку направляється один мільйон гривень за збиток, завданий водному світу поглибленням фарватеру Дністровського лиману. Але поки ні рибоводам, ні тим більше рибам, із цих цільових відрахувань не дісталося ні копійки.

При такому ставленні держави до проблем галузі морська і рибальська в минулому держава Україна має шанс у недалекому майбутньому залишитися без власної риби. Насамперед, цінних порід.