Чорні фари в зеленому лісі, або Новини з браконьєрського фронту

На Черкащині прецедент: наприкінці 2007 року облрада з боєм повернула з оренди в державне користування 29 тисяч гектарів мисливських угідь. Це поки що єдиний випадок. Колись, починаючи з 2003 року, спостерігався інший процес, і, треба сказати, досить бурхливий: за короткий час приватними і громадськими структурами було передано в оренду 1 млн. 633 тис. га лісових угідь, що відповідає 80% від загальних площ (36 мисливських господарств із 54).

Про проблеми мисливських господарств у нових умовах кореспондент «ДТ» попросив розповісти фахівців, які мають безпосередній стосунок до галузі, — зокрема й співробітників МВС. Їхні висловлювання особливих коментарів не потребують.

Начальник Черкаського обл­управління лісового й мисливського господарства Іван Шиятий (стаж роботи в галузі — 27 років, на посаді начальника управління чотири місяці):

— Облрада вчинила правильно, повернувши мисливське господарство «Лісівник» у державне користування. Люди, які дістали його в оренду, не впоралися зі своїми обов’язками. «Лісівник» було створено на базі колись одного з найкращих господарств області. Там були зразкові урочища — з мисливськими будиночками, годівницями, гарними навісами, погребами... Усе стало непридатне, заросло бур’яном. За час свого «господарювання» орендарі ні шлагбаума не поставили, ні годівниці не побудували... Важливий факт: передача «Лісівника» в оренду відбувалася без відповідного погодження з місцевою владою. Тобто, по суті, думка людей, які живуть в навколишніх селах, нікого не цікавила. У цьому питанні тепер розбирається прокуратура.

У «Лісівнику» процвітає браконьєрство. Дійшло до того, що єгері, які покликані охороняти, браконьєрять ночами. Буквально напередодні розгляду питання в облраді, 10 грудня о 6-й вечора, у районі Руської Галявини затримали на браконьєрстві єгеря. Він їхав на «Ниві» з приладом нічного бачення, зі зброєю, пристосованою для полювання темної пори доби, з фарою... Хто скаже, для чого така екіпіровка?.. Для полювання на кабана?..

Згоден, справа вигідна. Якби він виростив кабанчика вдома, витративши чимало часу й коштів, то одержав би за нього 2,5 тис. грн., а за дикого кабана в київському ресторані дадуть 12—15 тисяч. Того ж дня, 10 грудня, браконьєри збили машиною мисливствознавця Дзюбу, коли той намагався їх зупинити, й утекли...

Міжрайонний мисливствознавець Черкаського району Віталій Дзюба:

— Браконьєрство процвітає там, де погано працює єгерська служба. Стріляють браконьєри цілий рік. Їх ніщо не зупиняє — ні те, що тварина рідкісна, ні те, що тварина вагітна. При цьо­му затримати браконьєра й довести, що він браконьєр, непросто. Треба взяти його на гарячому, задокументувати... За минулий рік за фактами браконьєрства ми склали 13 протоколів, зокрема вісім разом із працівниками райвідділу МВС, з участю майорів міліції Сергія Ткаченка, Олександра Пустовіта...

Начальник сектора охорони громадського порядку при Черкаському райвідділі УМВС Олександр Пустовіт:

— Люди, які вдаються до браконьєрства, зазвичай добре знають ліс і беруться до справи серйозно. Вони заздалегідь проводять розвідку, вивчають, де зібралися тварини. Вдень проїхали на мотоциклі, побачили, скажімо, сліди кабана. Встановлюють приманку: розстеляють поліетиленову плівку, наливають солярку, листя накидають. Кабан усе своє життя страждає від кліща й бореться з ним, солярка йому в цьому ефективно допомагає: тварина викачується в солярці, сама себе лікує. Умільці-браконьєри вдаються до різноманітних хитрощів. Наприклад, навколо місця, де розлили солярку, протягають нитку, вставляють її в електричний годинник, залишений там же. Коли нитка натягається, батарейка спрацьовує, у такий спосіб фіксується час приходу тварини.

Два-три дні — й нічний графік кабана відомий. Із вечора браконьєр улаштовує засідку — на дереві або в кущах. На дереві й безпечніше, й видніше — кабан підходить дуже близько. Браконьєр стріляє впритул, одного-двох устигає вбити, повідомляє по телефону напарникові: «Під’їжджай!» Закидають туші в коляску мотоцикла, зникають. Рушниці ховають у лісі. Щоб їх затримати, потрібна інформація. А для цього має добре працювати єгерська служба.

Начальник міліції громадської безпеки, заступник начальника Черкаського райвідділу УМВС Олександр Гладун:

— Деякі господарства перебувають в оренді вже три-чотири роки, і ми можемо узагальнити досвід, відзначити тенденцію зниження рівня браконьєрства в господарствах, які в цьому справді зацікавлені. Ще зовсім недавно за нічний рейд ми затримували двох-трьох браконьєрів, тоді в лісах коївся безкрай. Якось затримали чоловіка, в якого була стаціонарна стоянка на острові Плавучий — це великий острів, де Рось впадає в Дніпро. У браконьєра була нарізна зброя, вибухівка, до того ж і коноплі. Коли його затримали, на стоянці ми виявили голову нещодавно убитого оленя з рогами, м’ясо. Гвинтівка йому не належала, вона була зареєстрована в Києві на ім’я людини, яка, зважаючи на все, й була організатором. З острова м’ясо вивозили в Київ, а браконьєр залишався бити тварин, такий бізнес; бив усе — кабана, оленів, кіз, зайців...

Нині такий тривалий браконьєрський промисел неможливий. Тому передача лісових угідь в оренду, на наш погляд, — явище позитивне: приватник створює свою єгерську службу, добирає людей, виплачує їм зарплату, забезпечує транспортом і паливом. Добре організована служба не дозволяє розгорнутися браконьєрам. Єгері, з якими ми щільно співробітничаємо, дають відомості про підозрілих людей, повідомляють, хто з якою зброєю приїхав, на якому транспорті. Це їхній обов’язок — перевірити документи. І браконьєри там поводяться обережно.

2007 року був випадок: на межі Канівського й Черкаського районів виявили лосицю із шістьма вогнепальними ранами від малокаліберних зарядів. Лосиця вагітна. Дитинча вбите. Тварина загинула від гангрени — хтось поранив, а дістати не зміг. Місце там віддалене від населених пунктів, і незрозуміло, звідки прийшли стрільці. Найближчі поселення — два дачні кооперативи. Ми їх відпрацювали, там не виявлено людей, які могли б браконьєрити. Але на контролі в нас залишилося кілька чоловік. Або от у мисливському господарстві «Лісівник» знайшли оленя з вогнепальним пораненням. Затримали лісоруба, він уже відрізав оленю голову. Стверджував, знайшов його вбитим. Довести причетність лісоруба до браконьєрства не вдалося. Хоча малоймовірно, що він знайшов труп і став його розбирати. Затриманого, відповідно до закону, оштрафували.

Завідуючим сектором Черкаського обласного управління лісового і мисливського господарства Костянтин Костенко:

— У приватних господарствах стає більше звіра, якщо там опікуються охороною й кормами. Є дуже серйозні мисливські господарства, де поля засаджують кукурудзою, але врожай не збирають, залишаючи на полі для підгодівлі. Є господарства, в яких спеціально купують тварин, будують вольєри, вирощують і випускають в угіддя, щоб цей звір у них був. У таке господарство потрапити на полювання непросто, адже їх не більш як 10% від загальної кількості. Є таке господарство у віддаленій частині Чигиринського району, два хороші господарства в Канівському районі... При цьому є проблема, з якою ми боремося, але поки що безуспішно. Директори господарств, мисливствознавці занижують чисельність тварин. Для цього є низка причин.

Перша. Кажуть, от тепер, на момент таксації, звір є, а на момент проведення полювання він може перейти в інше господарство. Друга. Якщо показати кількість кабана меншу, то й візьмуть у господарстві менше ліцензій. Вигода в тому, що полювань проводитиметься менше й на тварин не так впливатиме чинник занепокоєння, тоді більше буде приплід, поліпшиться його виживання. Але чинник браконьєрства є всюди. У браконьєрів прилади нічного бачення, автомобілі високої прохідності, безшумна зброя. А коли ловиш когось серйозного, починаються проблеми. Він шукає захисту у високих кабінетах...

Віталій Дзюба:

— Із 2007-го збільшено штрафи за браконьєрство: за лося — 20 тис. грн.; оленя благородного — 15 тис.; оленя плямистого, лань, кабана — 10 тис.; козулю — 8 тис.; бобра — полювати на нього заборонено — 2,6 тис.; зайця-русака — 500 грн.; білку — 100 грн.; лебедя — 1000 грн.; гуску, фазана — 500 грн.; качку й іншу птицю — 250 грн.

Олександр Пустовіт:

— Є автомобілі, спеціально обладнані приладами нічного бачення. Їх можна бачити й у місті — у них чорні фари. У такій машині вночі їдеш як удень. Браконьєр вмикає на полі такі фари, відкриває люк, дістає рушницю й стріляє тварин упритул. А його самого не видно збоку. Щоб його затримати, потрібна група з двох-трьох автомобілів — він усе бачить здалеку. Такі люди небезпечні. Якщо в браконьєра в багажнику лежить кабан, то у разі затримки він повинен відшкодувати збитки: штраф — 10 тис. грн. плюс ринкова ціна на м’ясо...

Якось одного осіннього вечора пролунав дзвінок. Єгерська служба виявила машину, в якій за всіма ознаками браконьєри... Між Руською Галявиною й Смілянською трасою є місце, де ліс виходить просто до дороги, а за трасою кукурудзяні поля. Тварини виходять на ці поля годуватися. Під’їжджаємо — стоїть машина, три чоловіки, у водія автоматична рушниця. Побачили нас — рушницю в салон і буквально пальці віялом: «Нічого нікому я не відкрию, а якщо будете поводитися неправильно, то відстрелю...». Погрози. І єгереві: «У тебе внучка й діти — май на увазі, вони жити не будуть. Це моя територія...» Браконьєра затримали. Хотів утекти, але не вдалося. Задокументували, рушницю вилучили...

Олександр Гладун:

— Є категорія людей, які вважають, що їм усе можна. У них хороша зброя, серйозні боєприпаси, дорогі... І часом вони самі стають жертвами власної самовпевненості... Єгер перед полюванням проводить інструктаж і ставить завдання — хтось буде на номерах, хтось піде в загін. Загоничам надягають жовтогарячу форму, її видно здалеку. Єгер показує на місці, де хто має бути. Якщо тварина виходить з одного сектора обстрілу, стріляти в сусідній заборонено, переходити за ним слідом — теж. І от у таких компаніях трапляється людина, яка «сама все знає». Вона несподівано виходить уперед, звідки, як вона вважає, у неї буде більш вдалим полювання, й опиняється в сусідньому секторі обстрілу... У нашому районі був такий випадок у районі с. Кумейки. Постраждав колишній директор пивзаводу, зазнав поранення у живіт, картеч не дійшла кілька міліметрів до артерії. А в Канівському районі в день відкриття полювання людина, яка вважала, що їй усе можна, вийшла вперед, і в неї потрапило дві шротини. Одна в скроню, друга в серце. Людина загинула.

Іван Шиятий:

— Полювання в значній мірі перестало бути промислом, воно перетворилося на різновид відпочинку для людей заможних. Треба сказати, селяни протестують проти того, що лісові угіддя опинилися в оренді без належного погодження з ними. І зрозуміти їх можна, вони виросли на цій землі, а тепер не мають права зайти в ліс із рушницею. Якщо вартість державної ліцензії 20—50 гривень, то приватники «накручують» ціну, наприклад, до 1000 грн за ліцензію на козулю, до 2200 грн. на кабана, до п’яти тисяч на оленя. Такі ліцензії селянам не по кишені. Це підстьобує браконьєрський промисел. Виникає напруженість.

У відносинах між орендарями й жителями сіл треба знайти компроміс. Варіанти є. Я переконаний, що було б помилкою віддавати в оренду всі сто відсотків мисливських угідь. Життя доводить доцільність проведення конкурсів між охочими взяти угіддя під оренду. Конкурси мають виявляти професійний рівень фахівців, які збираються експлуатувати угіддя. При цьому в оренду слід віддавати не найкращі господарства, а такі, що потребують вагомих фінансових вкладень. У разі, якщо протягом року в господарстві немає помітних поліпшень, якщо в них не вкладають кошти, то такі землі треба повертати в державне користування. Держкомітет нас орієнтує на те, що в оренді має бути не більш ніж 25%. Нині на Черкащині в оренді близько 80% угідь. Отже, договори оренди в подекуди переглядатимуться.