ЧИЙ ІНТЕРЕС ЛЕЖИТЬ НА ДНІ ЯВОРІВСЬКОГО КАР’ЄРУ?

Цієї проблеми могло й не бути. Ще до початку експлуатації Яво-рівського родовища самородної сірки вчені попереджали: кар’єрний спосіб видобутку цієї сировини морально застарів і явно збитковий, Астраханський газохімічний комбінат завалить промисловість сіркою, побічним продуктом очищення газу. Проте спокуса розгорнути ще одне «будівництво комунізму» виявилася сильнішою.

1992-го, коли світ був приголомшений «сірчаною кризою», поляки, які розробляли своє родовище по сусідству з нами, відреагували відносно швидко. Уряд Польщі прийняв рішення закрити кар’єр Махув, виділив на його ліквідацію суму, еквівалентну 200 мільйонам доларів. На ці гроші поляки перетворюють кар’єр на озеро, попередньо відсипавши екран тридцятиметрової висоти з водонепроникних порід. До сьогоднішнього дня понад половину коштів освоєно.

Наші керівники ще носилися з надією поновлення виробництва за рахунок державних дотацій. Адже «без роботи залишалися десятки тисяч працюючих, простоювала потужна техніка, пропадали виявлені з таким трудом запаси руди»! Те, що собівартість яворівської сірки, добутої відкритим способом, становить понад 100 доларів за тонну (тоді як на світовому ринку тонну сірки можна було знайти і по 12 доларів), у розрахунок не бралося. Одним словом, наша номенклатура виявилася гідною наступницею номенклатури радянської. Офіційне рішення, що дозволило призупинити гірничі роботи в Яворівському кар’єрі, прийняли лише 1998 року.

Носіння мінералізованої
води в решеті

У кар’єрі знаходиться маса устаткування — гігантські екскаватори, бурові верстати, бульдозери, самоскиди. За ці 8—9 років значну його частину «розкурочили». Насамперед зникло все, що містить кольорові метали. Те, що залишилося, іржавіє.

На добу з кар’єру відкачується до 100 тисяч кубометрів мінералізованих вод. Перекачується в обхід кар’єру кілька річок, щоб вони в нього не впадали. Вода з однієї річкової системи потрапляє до іншої. В одному місці відбувається замулювання і загнивання русла, в іншому — розмивання берегів. Лише на електроенергію щорічно витрачають 8 мільйонів гривень (чи до півтора мільйонів доларів). Значна частина з них державним підприємством береться в борг без надії на віддачу.

Навіщо воду відкачувати і перекачувати? Керівництво підприємства з даного приводу всім говорить: «Якщо цього не робити, то з переповненого ка-р’єру насичена сірководнем і сульфатами вода потрапить до Вісли». Проте таке заняття — сізіфова праця, оскільки забруднення і так потрапляє до наших сусідів. Водовід, через який воду з кар’єру качають у відстійники, весь дірявий. Ніякого очищення не ведеться. Через це мінералізація води в річці Шкло підвищилася з 300 до 1500 міліграмів на літр.

З водозбірного резервуара і ставків-відстійників сірководень десорбується в атмосферу. Там це з’єднання з малоприємним запахом розчиняється в крапельках води, окислюється, перетворюється на сірчану кислоту і випадає на городи, ліси, голови людей. Депресійна воронка охопила площу в 100 квадратних кілометрів. Це багаторазово підсилило карстоутворення, що поводиться непередбачувано. Провалюються житлові, господарські будівлі. Нещодавно під землю пішла частина під’їзної залізниці... Коротше, «підтримка екологічної рівноваги» нічого, крім шкоди, не завдає.

Голота на ековигадки мудра

1997 року Інститут гірничо-хімічної сировини (ВАТ «Гірхімпром») розробив проект ліквідації сірчаного кар’єру й відновлення порушеного гірничими роботами ландшафту. З цією роботою співробітники інституту справилися швидко, оскільки починали не на голому місці: був врахований досвід польських і німецьких колег. Ідею трансформації кар’єрів в озера із супутніми зонами відпочинку поляки запозичили в німців, які набили руку в ліквідації відкритої розробки бурого вугілля.

Кошторис перетворення Яворівського кар’єру на безпечний об’єкт становив 135 мільйонів доларів. Проект пройшов експертизу в облуправлінні з екобезпеки і... ліг на полицю, оскільки держава не знайшла грошей на його реалізацію. Кошти ж на нікому не потрібну «водокачку» продовжують вибивати.

Не бажаючи більше миритися з абсурдністю ситуації, член-кореспондент Академії гірничих наук України (АГНУ) Анатолій Гайдін розробив методику прогнозу природних процесів, які можуть виникнути під час затоплення цієї виробки. Він розрахував, якою буде якість води в озері, якщо відмовитися від найдорожчого складового проекту — екранізування ложа. Виявилося, на дні вода буде сірководневою в будь-якому випадку. Зроблять екран чи ні, глибина озера залишиться не менше п’ятдесяти метрів. А за цих умов, як би ні ізолювалися підземні води, сірководень усе одно з’являється завдяки життєдіяльності анаеробних бактерій. Сірководень є навіть на дні Шацьких озер. Не кажучи вже про Чорне море.

Чи не перетвориться котлован, якому сьогодні забезпечують «суху консервацію», після «просто затоплення» на мертву водойму? Гайдін переконаний, що ні. У міру затоплення надходження підземних «брудних» вод зменшуватиметься, оскільки депресійна воронка стане більш пологою. Коли завершиться період затоплення і буде ліквідована ця сама депресія, приплив сірководневих вод зменшиться вдесятеро порівняно з нинішнім. Зверху утвориться зона завглибшки майже 15 метрів, збагачена киснем за рахунок припливу річкових і атмосферних вод і за рахунок фотосинтезу зеленої водорості.

Виходить, поляки помиляються, вкладаючи величезні гроші в закриття свого кар’єру? По-перше, вони змушені робити «екологічний євроремонт». Кар’єр Махув розташований впритул до великого міста Тарнобжег. Вони бояться, що берег почне зсуватися і розмиватися хвилями, а на березі стоять десятиповерхові будинки, гарний готель. Тому й прийняли рішення розмістити берег під кутом п’ять градусів, зміцнити його бетонними плитами. По-друге, наші сусіди можуть собі дозволити це «задоволення». Вони за свою сірку («польське злато») отримали величезні прибутки, оскільки Польща поставляла на світовий ринок до п’яти мільйонів тонн сірки на рік за ціною 110—120 доларів за тонну при собівартості 40—50 доларів. Прибутки ж від Яворівської сірки невідомо в якій державі розчинилися. Та й чи у державі?..

Природі цілком можна довірити основну частину відбудовних робіт. У цьому легко можна переконатися на прикладі колишнього гідровідвалу, створеного «Сіркою». Там утворилося озеро. Його облюбували численні птахи, у тому числі і рідкісних видів, занесені до Червоної книги. Вчені Львівського національного університету вивчили птахів, не знайшли ніяких відхилень від норми і домоглися оголошення цієї території орнітологічним заказником.

Невизначений час — великі гроші

У грудні 1999-го Гайдін розіслав брошури з обгрунтуванням альтернативного варіанта закриття кар’єру керівникам підприємства, району, області, Кабміну — усім, хто має відношення до проблеми. І реакція останніх не змусила довго чекати.

Глава Яворівської райдержадміністрації Степан Лукашик у вересні минулого року провів нараду, на якій була схвалена розробка альтернативного проекту і дано відповідні доручення. Активізувалося в бажанні вирішити «Яворівську проблему» і обласне керівництво. За його ініціативою перед новим 2001 р. глава Львівської облдержадміністрації і Воєвода Підкарпатський (Польща) підписали спільну заяву. Там зафіксоване й звернення до урядів обох країн про необхідність прийняття термінових скоординованих дій. Обласна влада навіть начебто схиляється до «дешевого варіанта», у всякому разі так кореспонденту «ДТ» повідомив заступник глави Львівської обласної держадміністрації Тарас Федак.

Створеній двосторонній робочій групі дали завдання «напрацювати певні варіанти проектів і з ними вийти для залучення коштів міжнародних фондів на їхню реалізацію». Щоправда, в облдержадміністрації усвідомлюють, що роздобути поза Україною гроші на рекультиваційні роботи буде дуже важко. Процес «співробітництва із сусідами» може затягтися на невизначений час. Невідомо, як швидко Європа позитивно відреагує на тандем прохачів зі Сходу, оскільки бездарне спалювання електроенергії триватиме. Кар’єр щодоби її споживає стільки, скільки місто Тернопіль із населенням 150 тисяч чоловік. З моменту припинення видобутку руди відкритим способом на електроенергію і зарплату «охоронцям кар’єру» витрачено грошей значно більше, ніж потрібно на його ліквідацію згідно з останніми рекомендаціями. Адже, крім Яворівського, у Львівській області худе вим’я держбюджету ссуть ще два сірчаних кар’єри — Подорожненський і Роздольський...

Львівські вчені переконані: відкачку і перекачку вод можна й потрібно негайно припинити. Звичайно, без технічної документації виконувати масштабні екозахисні роботи не можна. Проте їх можна оперативно й недорого виконати своїми силами, не обертаючись на Захід. Була б на те воля можновладців.