Чи повторить Яворівське озеро сумну долю словацької Ширави?

Здається, управлінню картографії України вже найближчим часом доведеться вносити зміни до географічної карти Львівської області. А причиною тому стала поява в Яворівському районі найбільшої за глибиною (до 80 м) та об’ємом води (понад 200 млн. м3) штучної водойми, яка постала на місці колишнього кар’єру із видобування сірки. У перспективі це озеро може стати місцем відпочинку для мешканців не тільки сусідніх із Львовською областей, а й ряду прикордонних міст Польщі. За деякими оцінками, тут одночасно зможуть відпочивати до 30 тисяч осіб. Однак місцеві екологи дивляться на створене озеро не так оптимістично, вони радять ретельніше вивчати процеси, які відбуваються на узбережжі та у глибинах водойми.

Нагадаємо, що в середині 1990-х років колись найпотужніше у Радянському Союзі Яворівське родовище сірки практично виробило свої запаси. Постала проблема: що робити із кар’єром? Зрозуміло, що повернути стан ландшафту до колишнього стану було неможливо, сотні мільйонів тонн грунту було вивезено. Силами колективу львівського інституту «Гірхімпром» було розроблено проект ліквідації та рекультивації кар’єру, а на його місці запропоновано утворити штучне озеро. Подібний досвід практикують чимало західних країн. Унікальність ситуації полягала не лише у складності розробки і новизні проекту, а й у тім, щоб переконати тодішній уряд виділити на його реалізацію 78 млн. грн. Нарешті 24 лютого 2003 року Кабмін прийняв схвалений експертами проект, а невдовзі почали надходити кошти. А ще через деякий час води річки Шкло було спрямовано у кар’єр. Не всі фахівці сприйняли цей поспішний крок розумним. Говорили, що слід було краще підготувати дно, зокрема вкрити його глиною, яка мала б захистити озеро від шкідливих підземних сірководневих вод. Натомість їм апелювали, що на відкачування майже 110 тисяч м3 підземних вод, які скидали у басейни річок Вісли та Дністра, щороку доводилось витрачати понад 8 млн. грн.

Заповнення кар’єру тривало трохи більше трьох років. І ось, на початку грудня 2006 року озеро було заповнено по вінця. Нагромадивши у велетенській водоймі приблизно 200 млн. куб. води, річка потекла своїм давнім руслом через Яворів у Польщу. Але роботи тут далеко ще не завершено, береги та навколишня територія нагадують місячний ландшафт.

На думку голови правління ВАТ «Гірхімпром», керівника відділення Академії гірничих наук України Івана Зозулі, 2007 року буде продовжено рекультивацію територій, де здійснювали підземні виплавки сірки, які тривали тут після завершення видобування сировини відкритим способом, оскільки від них іде забруднення місцевості. Процес цей непростий, потребує виконання великих обсягів земельних робіт. Як зазначає І.Зозуля, озеро буде мертвим, доки навколо нього не буде створено належної інженерної та соціальної інфраструктури, насамперед, доріг. І нарешті, для організації безпечних місць для купання біля озера слід створити максимум мілководних ділянок із глибиною 1,5—2 метри. На ці потреби у бюджеті області на 2007 рік уже передбачено майже 5—6 млн. грн. Решту повинен зробити приватний капітал, а у тому, що він уже зацікавився регіоном, свідчить хоча б те, що у сусідніх із озером селах вже почали скуповувати хати.

Своє бачення використання рекреаційної зони має і Яворівська районна рада, яка нещодавно затвердила проект перспективного розвитку водойми. Проте фахівці радять підприємцям не поспішати із будівництвом, адже, за різними оцінками, формування берегової лінії озера триватиме від трьох до п’яти років. Можливі провали земної поверхні, а у місцях із піщаними грунтами — розмивання берегів.

Екологів же найбільше турбують хімічні, біологічні та геоморфологічні процеси, які відбуваються у глибинах озера та прибережній території. Як вважає завідувач кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка, професор Іван Ковальчук одне із головних зауважень до проекту стосувалося того, що його автори апріорі вважали: прісна річкова вода, яка надходитиме зверху, притисне сірководневу воду внизу. Таке у природі трапляється рідко. Під дією вітрів та хвиль вода перемішуватиметься і озеро не матиме очікуваної якості води. Уже тепер у його поверхневому шарі можна спостерігати підвищений вміст сірководню, а це навряд чи сприятиме риборозведенню та рекреації. Крім того, на берегах і шельфі активно розвиватимуться зсувні процеси. А відтак, повинен бути налагоджений постійний моніторинг за станом як водойми, так і її узбережжя.

Шкода, що ніхто спеціально не досліджував, як підняття води у озері вплине на прилеглу територію, її грунтові води, карстові процеси. Наявні там гіпси при намоканні вступатимуть у реакцію із водою та розчинятимуться, а відтак, як вважає Іван Платонович, тут активізуються карстові процеси. На відстані до 10–20 км можливе утворення карстових провалів.

Ще на одній проблемі наголосив Іван Зозуля. Річ у тому, що згідно із чинним законодавством, землі, які вивільняються після завершення гірничих розробок, переходять до попередніх власників, тобто сільських рад. Цілком імовірно, що окремі частини берегів озера потраплять до різних господарів, кожен із яких на власний розсуд розпоряджатиметься ними. У результаті цілісність концепції розвитку території не буде дотримано, адже кожна сільрада почне хаотично роздавати землі під забудову. Результати такого господарювання можуть мати сумні наслідки. Для прикладу, за словами Івана Зозулі, ще з десяток років тому у сусідній Словаччині, неподалік від українського кордону, великою популярністю серед місцевого населення користувалося рукотворне озеро Ширава. Невдовзі біля нього було зведено понад сотню різних готелів, приватних котеджів. Але оскільки їх зведення велося хаотично, без єдиної генеральної схеми забудови, вже через десять років озеро втратило свою колишню чистоту та привабливість. Сьогодні тут можна зустріти табличку, напис на якій сповіщає, що ловити рибу дозволено, але брати додому і їсти — забороняється.

Як не прикро, але, за інформацією місцевих мешканців, Яворівське озеро ризикує потонути у смітті ще до того, як тут розпочнеться зведення перших рекреаційних об’єктів. Користуючись відсутністю належного контролю на берегах рекреаційного об’єкту, тут несанкціоновано скидають різні відходи. Нещодавно група відомих вчених звернулася до голови обласної ради М.Сеника із пропозиціями взяти проблему рекреаційного освоєння Яворівського озера під контроль обласної ради.

Яворівський кар’єр — це лише перший об’єкт, на якому апробовано складний комплекс заходів із перепрофілювання та рекультивації земель. Уже найближчими роками настане черга ряду інших гірничих підприємств області, а відтак, результати проекту матимуть надзвичайно велике значення не тільки для Львівщини, а й для всієї України. Створення нових водних об’єктів дасть змогу розвивати в області туризм та рекреаційну сферу. У випадку ж загострення гідроекологічних та геоморфологічних проблем ситуація вимагатиме значно більших зусиль для її виправлення, адже добре відомо, що попередити небезпеку легше, ніж ліквідувати її наслідки.