Чи стане Паризька угода парасолькою для планети?

"Це були найскладніші переговори, які я спостерігав за своє життя". Так сказав Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун про конференцію з проблем глобальних змін клімату COP21, що впродовж двох тижнів працювала у Парижі.

Вона мала закінчитися 11 грудня підписанням угоди, яку кілька років готували дипломати, політики, науковці та експерти всього світу. Однак у п'ятницю стало зрозуміло, що через амбіції та полярність поглядів домовитися так і не вдалося. Було запропоновано відкласти підписання на певний час, дати можливість учасникам дискусій ще раз усе обміркувати. І, хоча мало хто вірив, що Китай та Індія, які постійно демонстрували небажання йти на компроміси, змінять свою позицію, роботу конференції продовжили ще на один день.

"Одним із найскладніших питань на переговорах стало прийняття нової диференціації країн у визначенні, хто надаватиме фінансову та іншу допомогу, а хто - її отримуватиме, - розповідає голова відділу кліматичної політики Національного екологічного центру України Ірина СТАВЧУК. - Традиційні донори міжнародної допомоги - ЄС, США, Канада та інші розвинені країни - не відмовляються від свого обов'язку збільшувати фінансові ресурси на боротьбу зі змінами клімату.

Тим часом до країн, що розвиваються, належить низка дуже багатих держав - Саудівська Аравія, Південна Корея, Сінгапур, які можуть надавати допомогу, але не хочуть цього робити. Ідеальним рішенням було б затвердження системи критеріїв, наприклад за рівнем ВВП. Це б показувало, які країни мають можливість надавати кошти, а які потребують допомоги.

Для полегшення процесу переговорів та консолідації зусиль країни об'єдналися в переговорні групи за інтересами і позиціями: малі острівні держави, ЄС, група G77 та Китай і так звана "парасолькова" група, до якої увійшли США, Австралія, Норвегія, Канада, Росія, Японія, Україна, Нова Зеландія.

Паралельно серед країн із прогресивною позицією утворилася "група високих амбіцій", до якої спочатку увійшли ЄС, Мексика, малі острівні та найбільш уразливі країни. А через декілька днів ця група вже налічувала 100 країн, включно зі США, Австралією та Бразилією. На вечір п'ятниці, коли переговори мали б завершитися, стало зрозуміло, що Китай та Індія не готові до компромісів, які стосуються нової диференціації країн, і не підтримують амбітну далекосяжну мету, яка передбачає утримання рівня потепління на рівні 1,5⁰С.

В останні дні зустрічі й переговори, практично, не припинялися, тривали аж до ранку. До них залучали політиків найвищого рівня. Окрім того, СОР21 відвідали відомі кінозірки, артисти і митці. Загалом же в роботі кліматичного саміту брали участь понад 40 тис. людей, які представляли 195 держав світу. Франція провела колосальну роботу.

Учасники захоплювалися тим, як блискуче організував і проводив переговорний процес голова конференції ООН з питань кліматичних змін, міністр зовнішніх справ Франції Лоран Фаб'юс .На початок конференції текст угоди містив 385 дужок, що означало непогоджені позиції і дуже багато опцій. Що робив міністр? Слухаючи виступи країн, він прибирав певні дужки, шліфуючи текст угоди. До того ж робив це настільки віртуозно, що сторони погоджувалися на компроміси. При цьому він балансував - не ставав ні на чию позицію. На конференції з'явився вислів - "цей текст чудовий, бо не підходить нікому". Як у нас кажуть - нікому не грає на руку.

12 грудня всі країни одностайно підписали угоду, що стало справді визначною подією. Паризький договір замінить Кіотський протокол, що має активізувати діяльність країн, спрямовану на зменшення викидів, адаптацію до змін клімату та боротьбу із глобальним потеплінням."

Українську делегацію на саміті в Парижі очолювали заступники міністра екології та природних ресурсів: упродовж першого тижня - Ганна Вронська, а пізніше - Світлана Коломієць. На жаль, на офіційному сайті відомства ні наступного дня після закінчення СОР21, ні на третій день жодного слова про конференцію та участь України в її роботі так і не з'явилося. У міністерстві порадили чекати брифінгу, на якому про все й розкажуть. Дізнатися про деталі угоди, про те, яке значення вона матиме для України, теж неможливо, оскільки керівник делегації С.Коломієць ще не повернулася, її чекають наприкінці тижня.

На одній із прес-конференцій, що проходили в рамках саміту, було оприлюднено результати нових досліджень незалежної екологічної організації Germanwatch (Німеччина), яка визначає "Індекс протидії змінам клімату". Торік Україна посіла 30-ту позицію в рейтингу, а нині скотилася на 46-ту. Причина проста - вона відстає (порівняно з іншими державами) у розвитку відновлюваних джерел енергії, недостатньо дбає про енергозбереження, ігнорує виклики часу щодо проблем клімату та довкілля. Про це, зокрема, свідчить "Очікуваний національно визначений внесок України", відправлений до ООН напередодні СОР21.

За словами Ганни Вронської, "цей документ найбільше критикували громадські екологічні організації. Проте члени міжвідомчої комісії його схвалили й затвердили. Україна бере на себе обґрунтоване й справедливе зобов'язання: рівень викидів парникових газів у 2030 р. не повинен перевищувати 60% від рівня викидів таких газів у базовому 1990 р. Не варто докоряти, що взято саме 1990 р., - такі були вимоги до ОНВВ. Коли готували цей документ, до співпраці запрошували представників усіх відомств, причетних до зазначеної проблематики, - Міненергетики, Мінрегіонбуду, Мінінфраструктури, Мінагрополітики. Відверто кажучи, спільну мову знаходити дуже складно. Певно, в усьому світі енергетики не дуже дружать з екологами.

Паризьку угоду підписано, але її дія почнеться з 2020 р. Чотири роки піде на те, щоб країни-учасниці угоду підписали й ратифікували".

Серед завдань, які спочатку ставили учасники конференції, було зобов'язання не допустити потепління клімату більш ніж на 2 °С. Тим часом науковці прогнозують, що планету очікує підвищення на 3,7-4,8 °С. Аби усвідомити загрозу, вчені радять поміркувати, як змінюється самопочуття людини, коли температура в неї підвищується на 2°. А що буде, коли вона підскочить на 3,7°? Планета так само страждає від лихоманки. Щоб цьому запобігти, учасники конференції поставили за мету утримувати рівень глобального потепління на позначці 1,5 °С. Для цього, як зазначено в угоді, має якнайшвидше розпочатися зменшення викидів парникових газів, щоб у другій половині XXI ст. було досягнуто паритету між викидами та їх поглинанням екосистемами.

Країни зобов'язалися кожні п'ять років переглядати і коригувати план дій.

Щороку мають виділяти 100 млрд дол. на підтримку кліматичної політики країн, що розвиваються. Представники держав, котрі потребують такої допомоги, одностайно стверджують, що Паризька угода закріпила умови набагато кращі, ніж вони сподівалися.

А чого очікувала і чого добивалася Україна на кліматичному саміті?

"Наша країна не була основним об'єктом переговорів, - пояснює Ірина Ставчук, яка брала участь у роботі СОР21. - Адже Україна не є найбільшим забруднювачем, від неї не очікують, що вона стане донором, на щастя, вона не належить до найбідніших і найуразливіших країн. Ми десь посередині.

Наша країна впродовж переговорів намагалася відстояти особливий статус перехідної економіки, щоб мати доступ до міжнародної підтримки з розвитку потенціалу та технологій. Такий доступ вона матиме. Також було важливо впевнитися, що Україна, згідно з новою угодою, не потрапить до списку донорів міжнародної допомоги. Основними донорами є розвинені країни, а Україна, відповідно до Конвенції, "є іншою країною, що входить до Додатку 1".

Учасники саміту домовилися, що в найближчі 5 років вони переглянуть та подадуть нові плани зменшення викидів на період 2020-2030 рр., адже нинішні плани доведуть світ до потепління на 3⁰С. Україна, наприклад, подала план, який передбачає збільшення викидів парникових газів на 40% до 2030 р.

Прийняття кліматичної угоди дуже важливе для України. Її імплементація передбачає необхідність будувати свою енергетичну стратегію з обов'язковим баченням повної відмови від викопного палива та переходу на 100% відновлюваної енергетики вже до середини століття.

Переговори урядів з питань зміни клімату мають величезне значення, однак паралельно з цим відбуваються процеси, які вже закладають основу для активних дій. У світі позначилося кілька цікавих тенденцій. Так, низка потужних інвестиційних фондів переорієнтувалася з викопних видів палива на відновлювані джерела енергії. Наразі таке рішення прийняв Норвезький пенсійний фонд, над цим працюють Британський банк та компанія "Мюнхенський альянс". Знаходити інвестиції на вугільні електростанції з часом стане дуже важко.

Друга тенденція - швидкий розвиток технологій відновлюваних джерел енергії та зниження їх вартості. Якщо цей процес наростатиме, відновлювані джерела завоюють світ економічно, хоча за наявності політичної волі це станеться швидше.

Третя тенденція - рішення країн G20 про поступове зняття всіх державних субсидій, які надаються секторам викопного палива, до 2020 р.

Світ змінюється. Приїзд на кліматичний саміт до Парижа глав
150 держав свідчить не лише про серйозність проблеми, а й про бажання шукати вихід із загрозливої для людства ситуації. На жаль, цього не було у виступі президента України, за що його й критикували.

Від нього чекали слів про те, що, незважаючи на війну і дуже тяжку ситуацію, ми все одно займатимемося енергозбереженням, розвиватимемо відновлювані джерела енергії, бо це важливі для держави кроки на шляху до енергонезалежності. І не тільки. Але почули зовсім інше. Основний меседж - ми не можемо нічого зробити, бо в нас війна. До проблем клімату повернемося після того, як вирішиться конфлікт на Донбасі. Очевидно, президентові так порадили. Не врахували радники, що ера таких позицій - ми бідні, нам гірше, ніж усім іншим, - минає, її не сприймають у світі. Інтерес та підтримку одержують країни, котрі готові працювати, щось змінювати, приєднуватися до ініціатив, які допоможуть врятувати планету.

Вчені стверджують, що пік глобальних викидів припаде на 2015–2020 рр. Багато країн змінюють кліматичну політику, зокрема й ті, котрі є найбільшими забруднювачами довкілля. В усьому світі поширюються ініціативи на рівні міст, які добровільно беруть на себе зобов'язання зменшувати викиди. В Україні "угода мерів" об'єднала 20 підписантів, які зобов'язалися підвищити енергоефективність на 20%, збільшити рівень розвитку відновлюваної енергії на 20% і скоротити викиди парникових газів теж на 20%. Є надія, що цю ініціативу широко підтримають в усіх регіонах і це, врешті-решт, прискорить зміни як в енергетичній сфері, так і в кліматичній політиці нашої держави".