АВАРІЯ, ЩО ЗАГРОЖУЄ КАТАСТРОФОЮ

Протягом усіх післяноворічних тижнів у черкаських газетах обговорюється тема, яку можна назвати «Аварія на каналізаційному колекторі». Суть події така. У переддень Нового року, у ніч із 29 на 30 грудня, на ділянці напірного каналізаційного колектора стався прорив труби метрового діаметра. Колектором перекачувалися міські господарсько-побутові відходи на очисні споруди, які належать ВАТ «Азот». Очевидці розповідають, що внаслідок прориву утворилася вирва, «як від розриву потужної бомби», діаметром близько 20 і завглибшки 5 метрів. Нечистоти полилися на поверхню. Перекрити засувку відразу не вдалося... Роботи з ліквідації аварії розпочалися о шостій ранку. У місті було відключено подачу води, що призвело до припинення роботи чотирьох котелень. У деяких кабінетах навіть обговорювалася проблема підвезення в місто питної води.

Колектор виявився безгоспним

Тепер усі посадовці кажуть, що місту пощастило, оскільки неподалік місця аварії лежить ставок для збирання дощових вод. Нечистоти стали перекачувати в цей ставок (обсяг його 50 тисяч кубометрів), де вони природним шляхом перемішувалися з накопиченою там водою. В міру переповнення ставка суміш перекачувалася через канал у Дніпро. Канал, призначений для скидання дощових вод, у ті дні був смердючою бурхливою річкою. За офіційними даними, у головну артерію України з 31 грудня по 4 січня було скинуто близько 300 тисяч кубометрів нечистот, за деякими іншими розрахунками (може, і менш відповідальними) — 1 мільйон кубометрів. Та якщо навіть 300 тисяч... «Багато це чи мало?» — розмірковували у пресі. І малювали для наочності приблизно таку картинку: акваріум заввишки з 10-поверховий будинок, який має в основі квадрат 100 на 100 метрів, наповнений побутовими нечистотами, був плавно перелитий у Кременчуцьке водосховище. Вважається, що обсяг водосховища 9 мільярдів кубометрів. Отже, 300 тисяч відповідає трьом тисячним відсотка від загального обсягу. Начебто дрібниця. Та цілком порівнянна з ложкою дьогтю в бочці меду. Втім, і без цих 300 тисяч вода в Дніпрі, як відомо, не медова.

На колекторі таке трапляється не вперше. Серйозна аварія сталася 1997 р., але тоді її «замовчали», не висвітлили належним чином у пресі, і, можливо, лише тому жодних практичних висновків відповідальні особи тоді не зробили. Аварії на колекторі тривали. Відразу ж після того, як 31 грудня о 18.00 роботи з ліквідації аварії були завершені, учасники заохочені, і всі роз’їхалися по домівках зустрічати Новий рік, о 21.00 надійшло повідомлення про новий прорив колектора…

Розповідає начальник групи координації дій Управління з питань надзвичайних ситуацій і цивільного захисту населення Олександр Ткаченко:

— Нова аварія сталася трохи далі від місця, де було накладено бандаж при першому прориві. Керівництво області і міста виїхало на місце аварії. Роботи відновилися. У цілому на ліквідації було задіяно 15 одиниць техніки і працювало близько 50 робітників. Треба сказати, усі працювали з великою самовіддачею. Тоді ж було прийнято рішення заглушити колектор, а стоки перекачувати на очищення через дві паралельні гілки меншого діаметра.

У цій ситуації розбираються кілька комісій; природоохоронна прокуратура порушила кримінальну справу за фактом забруднення вод; складаються кошториси на ремонт колектора (витрати оцінюються в 1—3 мільйони гривень), розглядається проект будівництва нової магістралі глибинного закладення (витрати — десятки мільйонів). Одне слово — усе почало рухатися...

З достовірного джерела, яке захотіло залишитися поки що неназваним, відомо, що на цей момент не вдалося знайти проектну документацію на злощасний колектор. Не відразу змогли з’ясувати час його будівництва (чи то 65-й, чи то 75-й). Та вже й нині відзначається маса порушень під час експлуатації і, можливо, під час будівництва. Фахівці стверджують: при прокачуванні побутових відходів труби мають бути чавунними або залізобетонними, але не сталевими. А на аварійній ділянці (1300 метрів) — труби сталеві. Свого часу вони призначалися, мабуть (знову «мабуть»!), для прокачування лише промислових відходів. «Угорі товщина труб збереглася колишньою — 10 мм, — кажуть фахівці. — А внизу— як фольга: абразиви вимили». При цьому колектор прокладений «у складних грунтах, в яких є плавуни». Крім того, «уздовж колектора проходять високовольтний кабель і газопровід, які можуть стати причиною виникнення блукаючих струмів, що також веде до прискореної корозії металу». На додачу до всіх експлуатаційних мінусів, над частиною колектора споруджено стаціонарні гаражі.

Тепер навіть і не здається дивним, що колектор фактично виявився ніби безгоспним. ВАТ «Азот» (гіганту української великої хімії) належать споруди, на яких проходять очищення рідкі міські стоки. Та колектор власністю «Азоту» не є, проте ж на балансі в нього значиться. З цієї самої причини колектор не є власністю і міста. Місто оплачує очищення відходів, але не їх транспортування. «Крайнього тепер не знайти, — вважає один відповідальний працівник. — Однак найбільш несправедливо буде, якщо «крайнім» зроблять якогось майстра, який обслуговує засувки цього колектора». З цим важко не погодитися.

Журналістів наказали проганяти

Це аварія не перша і, як ми всі розуміємо, не остання в Україні. У нас безліч різноманітних трубопроводів, устаткування, мостів, мабуть — заводів і електростанцій, які застаріли не лише морально, а й фізично. Тому у висвітленні таких проблем свою роль зобов’язана б відігравати преса. Та з цим, виявляється, не все так просто. Хто забув дружню брехню влади та ЗМІ, коли рвонув чорнобильський реактор? Однак те було давно, у минулому тисячолітті. Тоді, може, приховували справжнє становище, виходячи з бажання не затьмарювати оптимізму перебудови.

А що ж нині? Ситуація, здається, ускладнюється тим, що, сьогодні, так би мовити, «на носі вибори». І аварія ця для багатьох дуже недоречна. Та чи бувають такі події «до речі»? Вибори в нас відбуваються часто, ще частіше відзначаються святкові дати, а інтриги плетуться й зовсім постійно, тому для осіб відповідальних «до речі» аварія ніколи не трапляється. І завжди є бажання про неї промовчати.

Почувши про аварію, на колектор рвонули журналісти. З’ясувалося, що літературну братію до місця ліквідаційних робіт не пускають і нічого фотографувати не дозволяють. У журналістів із «Вечірніх Черкас» і «Молоді Черкащини» охоронці, вириваючи з рук, ледве не зламали «мильницю». При цьому випадкові перехожі підходили до котловану безперешкодно.

Журналіст газети «Антена» Валерій Воротник розповідає:

— Удень 31 грудня я приїхав на місце аварії. Жодних огороджень чи заборонних табличок там не було. Біля котловану стояли і спостерігали за роботою близько десятка випадкових перехожих. Зненацька до мене підійшли два чоловіки в камуфляжі без знаків розрізнення і грубо зажадали, щоб я «забирався». Вони відрекомендувалися працівниками служби безпеки, документів не пред’явили. Пізніше з’ясувалося, що, назвавшись «службою безпеки», вони мали на увазі підрозділ ВАТ «Азот». Та аварія сталася не на території заводу, а в місті!.. Один із цих чоловіків спробував вихопити мою цифрову камеру, що призвело до її пошкодження...

У пресі відразу ж з’явилися повідомлення про ці інциденти. У читача, як і в журналістів, закономірно могла виникнути підозра: приховують щось страшне! Народ і не таке вже бачив.

На прес-конференції, яку голова спостережної ради ВАТ «Азот» Борис Райков провів лише 23 січня, цю заборону пояснили:

— Коли трапляються аварії, завжди є люди, які хочуть подивитися. Було небезпечно, тому ми виставили охорону, щоб там перебували лише ті, хто пов’язаний із ліквідацією аварії. Робітники в цей час по горло «купалися» у відходах. Фотозйомку проводити ми не дозволили, це зашкодило б роботі. Навіщо знімати, коли робітники в цьому всьому?..

Фотографії з місця аварії в деяких газетах, звісно ж, з’явилися. І робітники на них мали достойний вигляд, і керівництво видавалося дійовим, а насоси, які відкачують із котловану «це все», просто вражаючими. То для чого ж грізній охороні було скомандувано проганяти журналістів? Від розгубленості? Ну поклацали б журналісти фотокамерами, поговорили б та й роз’їхалися зустрічати Новий рік із відчуттям виконаного обов’язку, а не ображеної гідності. Безумовно, всі непорозуміння (чи майже всі) були б зняті, якби керівництво «Азоту» відразу після ліквідації аварії, як обіцяло, провело прес-конференцію, вибачилося перед журналістами, при цьому розказавши, скільки й чого потрапило в Дніпро, які є ідеї, щоб таке не траплялося надалі, які є труднощі для впровадження цих ідей у життя і на яку орієнтовно суму ці впровадження тягнуть. А на цьому місці в «ДТ» стояв би інший матеріал. Та немає лиха без добра. Оскільки рано чи пізно нам знову — тепер уже в атмосфері «боротьби правлячих еліт», яка розгортається на тлі наростання морального і технічного регресу, — доведеться звертатися до теми правди, тобто до гласності і свободи слова. А так усі ці заборони були б навіть і потішні, якби не було в нас досвіду Чорнобиля.

Нечистоти пішли
в Дніпро — і кінці
у воду?

Проте гласність — гласністю, техніка — технікою, а що ж природа?

Головний державний санітарний лікар Черкаської області Віталій Самотуга:

— В один із перших днів після аварії ми зафіксували перевищення норми кишкових паличок у Дніпрі в 165 разів. Виміри проводилися за 1,5 кілометра нижче місця скидання стоків у Дніпро. Та надалі всі показники нормалізувалися. Хімічні показники жодного разу не виходили за гранично допустимі. У цьому питанні ніхто нікого в оману не вводитиме. Для чого? Щоб згодом прокурор почав ставити неприємні запитання? Вода в межах області відповідає вимогам санітарних правил з охорони водойм від забруднення стічними водами. Ми постійно підтримували зв’язок із колегами з Полтавської та Кіровоградської областей. Нижче по Дніпру вони проводили свої заміри. Відхилень від норм не виявили. Це підтверджує достовірність наших досліджень.

Завідувач відділу ветеринарно-санітарної експертизи Черкаського облуправління ветеринарної медицини Леонід Коваленко:

— Ми досліджували дно, воду та рибу в чотирьох точках водосховища нижче за течією від місця аварії — у селах Червона Слобода, Леськи, Худоліївка, Сагунівка. Всі показники відповідають нормі. Ще не знаючи результатів досліджень, ми підготували постанову, яка обмежує вилов риби в Дніпрі. Тепер бачимо, що риба не встигла «наїстися» відходів, масової загибелі риби немає. Нечистоти пішли у фарватер, розчинилися в Дніпрі. Можна сказати, нам пощастило.

Після слів «нам пощастило» я хотів у статті поставити крапку. Однак тут (24 грудня) надійшло повідомлення, що на міському колекторі сталася нова аварія. Почалася необоротна руйнація безнапірної частини колектора на введенні в каналізаційну насосну станцію. Між трубами 1,5-метрового діаметра утворилися великі щілини, в які стало затягувати пісок, просіла залізобетонна криниця. Все це може призвести до поломки насосів, виведення з ладу насосної станції, припинення водопостачання міста, нових скидань відходів у Дніпро...

Сюжет про колектор, здається, загрожує перерости в епопею...