…А ЗАОДНО І ВОДИЧКИ ПОПИТИ?

Невдовзі чисту ми зможемо побачити лише в музеї. Він так і називатиметься — Музей води. Причому з’явиться цей заклад скоро — уже наприкінці весни. Автори проекту квапляться завершити будівництво до початку V Панєвропейської конференції міністрів екології, що відбудеться в Києві 21—23 травня ц.р. У зв’язку з цим у старій водонапірній вежі в Хрещатому парку робота кипить.

На перший погляд, відкриття музею — справа хороша. Його майбутні відвідувачі зможуть безпосередньо ознайомитися із сучасними технологіями очищення води, поспостерігати за всіма трьома станами «аш-два-о» — наприклад, за процесом утворення бурульок. У результаті, вважають автори проекту, відвідавши музей, люди почнуть бережливіше ставитися до одного з головних природних багатств — чистої води.

Однак, як то кажуть, формально правильно, а по суті — знущання. Адже якщо кого й потрібно дві-три доби тримати в таких музеях, то це чиновників, відповідальних за систему водопостачання. Справді, не споживачі ж винні в тому, що близько 30% водогінних труб у країні (столиця в цьому плані не виняток) зношені до краю і через них уже очищена вода не лише витікає, а й забруднюється знову. Що питна вода, яка надходить у квартири, у жодному з населених пунктів не відповідає новим вимогам СанПіН «Вода питна». Щоправда, столичні чиновники запевняють: київська вода абсолютно чиста й безпечна, відповідає всім санітарним нормам.

Однак ряд гігієністів із цим твердженням незгодні. Сьогодні, зазначають вони, забруднення поверхневих і грунтових вод антропогенною мікрофлорою відбувається набагато інтенсивніше, ніж удосконалюються технології очищення. Поруч із біологічним відбувається і забруднення хімічними сполуками — «завдяки» цьому мікроорганізми краще пристосовуються і вдруге розмножуються. Такий «компот» (за «цукор» у ньому радіоактивний мул) дезінфікують хлором. Бактерії він, звісно, убиває, але водночас утворює у воді хлорорганічні сполуки, яким властивий канцерогенний ефект. Якщо людина постійно п’є таку воду, то вона «забирає» у неї десять років життя, запевняють онкологи. І при цьому знезаражування хлором — річ досить умовна. Солі важких металів, радіонукліди та віруси ним не вб’єш. До того ж більшість наших водоочисних станцій розрахована на очищення води першої категорії якості, а вона найчастіше — другої-третьої.

Не є безпечним й озонування, до того ж озон швидко розкладається у воді і не може підтримувати її знезараженою тривалий час. У Європі дедалі частіше застосовують метод очищення з допомогою ультрафіолетового випромінювання. Однак і в нього є недоліки. Він неефективний у каламутних водах, у міру проникнення в глиб водного потоку його ефективність знижується. Знезаражувати аква віту намагаються й іонами срібла (цей метод занадто дорогий, та й постійне споживання води з підвищеним вмістом будь-яких металів не є безпечним), і високомолекулярними біоцидними полімерами. Щоб очистити воду від живих та мертвих мікроорганізмів, різноманітних органічних та неорганічних забруднень, її відстоюють, сорбують та фільтрують. Усі ці методи потребують значних витрат і не завжди досить ефективні.

Тим часом існує ціла низка унікальних методів очищення і знезараження води, що так і не дійшли до широкого промислового впровадження. Приміром, розроблена київськими фізиками електроплазменна технологія обробки, яка дозволяє очистити практично до будь-якого рівня (аж до дистиляту) воду, навіть заражену бойовими отруйними речовинами. При цьому не утворюються ніякі проміжні сполуки, як при хлоруванні чи озонуванні. Рідкі ж токсичні речовини будь-якого походження перетворюються на чисту воду і безпечні тверді нерозчинні речовини. Але у чиновників на такі установки грошей немає.

Зате вони «знайшлися» на Музей води: 2 млн. 600 тис. грн. із міського бюджету, 2 млн. із «засіків» Мінекоресурсів та ще 5 млн. крон начебто обіцяли підкинути датчани. Та мало хто повірить, що чиновники й підприємці всерйоз занепокоєні проблемою екологічного виховання співвітчизників. Про причини ж настільки пекучого інтересу до технологій очистки води й настільки швидкого вишукування коштів на новий заклад розповіли на зустрічі з журналістами представники української екологічної асоціації «Зелене досьє».

— Під «шумок» будівництва Музею води, — повідала член асоціації Наталія Преображенська, — під землею створюється цілий розважальний комплекс із рестораном, басейном та автостоянкою. Відвертий цинізм влади, що тринькає гроші платників податків, уже не дивує. І, можливо, цьому не варто приділяти настільки великої уваги, якби не шкода, якої може завдати будівництво екології та архітектурі міста. У стінах Національної бібліотеки, що міститься нижче створюваного музею, уже з’явилися тріщини. Може, краще подумати про збереження будинку знань, чи підземний «заклад» даватиме «грунтовніші» пізнання? Може не витримати запланованих підземних «шедеврів» на Європейській площі і нещодавно відреставрована філармонія.

— Десятки поколінь наших попередників зберігали для нас паркові ландшафти Києва і залишили їх нам у первозданному вигляді, — продовжує голова Київського відділення Міжнародної комісії юристів В.Вовченко. — А сьогодні деякі запопадливі адміністратори безвідповідально їх руйнують, нехтуючи законами. Так, стаття 63 Закону України «Про охорону навколишнього середовища» дає визначення рекреаційної зони, призначеної для масового відпочинку населення та туризму. У такій зоні заборонена господарська і будь-яка інша діяльність (у тому числі і зміна ландшафту), що негативно позначається на довкіллі або перешкоджає використанню території за цільовим призначенням. Будівництво музею, ресторану, басейну, автостоянки, копання котловану під це будівництво і вирубування зелених насаджень, безумовно, змінюють природний ландшафт Хрещатого парку, що є рекреаційною та охоронною зоною, і суперечать його використанню за призначенням. Тобто наявне пряме порушення законодавства про охорону навколишнього середовища. Однак, попри особливу охорону цієї території та передбачену відповідальність за порушення природоохоронного законодавства, земельну ділянку в Хрещатому парку Головне управління земельних ресурсів усе ж таки виділило, уже розпочато будівництво. Тепер, щоб зупинити незаконне будівництво і встановити відповідальних за нього осіб, слово за Генпрокуратурою.

Представники екологічної асоціації «Зелений світ» надіслали лист на ім’я заступника генерального прокурора України пані Т.Корнякової. У ньому порушується ціла низка принципово важливих питань. Зокрема, «дивує, — пишуть екологи, — відсутність логіки у створенні музею води (Водно-інформаційного центру з підприємствами громадського харчування): хіба скрізь у Києві прокладено нові труби, які не дозволяють втрачати воду?». «Чи є результати екологічної експертизи, які свідчать, що цей проект не вплине на геологічне середовище? Зараз коріння дерев добре тримає стару гору, а чи не попливе вона разом із новим резервуаром після вирубування дерев та чагарників». «Навіщо музею води ресторан з окремим входом?» — дивуються «зелені». Висновок, на їхній погляд, напрошується сам собою: «діти — для музею, дами — для підземних кабінетів із басейном». Далі: «поруч зі споруджуваним музеєм стоїть будинок, у якому до війни містився Дім природи (там проводили заняття юннати). Чому б не організувати музей саме в тому будинку? Чи це не дасть прибутку?» І, нарешті, «чи так уже необхідно зустрічати міністрів екології «букетами» із 74 зрубаних дерев та 78 чагарників?» Навряд чи посаджена ними під час конференції каштанова алея компенсує втрати.