Оскар 2015: марш середнього класу

Церемонія вручення "Оскарів"-2015 канула не в історію, а просто в минуле. Хоча її пафос був таким потужним, що, здавалося, це подія не тільки зі світу кіно, а й з усього цивілізованого світу. Однак пафос виявився несумірним із якістю фільмів-переможців.

Фаворит церемонії - "Бердмен" і "Готель "Гранд Будапешт" - номінувалися на 9 статуеток. Зрештою обидва отримали по чотири нагороди.

З п'яти головних "Оскарів" (за найкращий фільм, сценарій, режисуру, а також чоловічу й жіночу ролі) три дісталися режисерові "Бердмена" Алехандро Гонсалесу Іньярріту.

Стрічка винахідливо оповідає про творчі й життєві поневіряння актора. Колись він був знаменитим, а тепер намагається поставити спектакль і повернути бодай крихти колишньої слави.

Ще один "Оскар" дістався оператору цього фільму Еммануелю Любецкі. Його заслуга у створенні ефекту - картину знято "одним шматком", без жодної монтажної склейки.

Вперше повнометражний ігровий фільм був знятий від початку й до кінця одним шматком у 2002 р. Першопроходець - "Російський ковчег" Олександра Сокурова. За 13 років, які минули відтоді, було істотно вдосконалено технології. Кінематографісти отримали значно ширші можливості для експерименту.

Незважаючи на це, набереться тільки скромна двадцятка відомих фільмів, знятих за таким принципом. Такий складний технічний прийом вдається приборкати лише обраним. Напевно те, як Любецкі зумів обійти всі труднощі зйомки "одним кадром", і вплинуло на рішення кіноакадеміків. Знявши для "Бердмена" безліч окремих епізодів, оператор бездоганно звів їх у єдине ціле. Тож створюється дуже переконливий ефект, ніби фільм і справді знімався безперервно.

Прикметно, що торік Любецкі також був удостоєний статуетки американської Кіно академії - за фільм "Гравітація". Тепер він працює над новою стрічкою, режисером у якій виступає той-таки Іньярріту, - "Поверненець". Головні ролі виконують Леонардо ДіКапріо і Том Харді.

На жаль, "Бердмен" так і не вийшов в український прокат. За останні три роки це другий власник "Оскара" (за найкращий фільм), який не добрався до вітчизняних кінотеатрів. У 2013 р. не змогли подивитися на широких екранах "Операцію "Арго" Бена Аффлека.

Виконавці головних ролей принесли своїм фільмам по одному "Оскару". Джуліанна Мур прославила своєю грою малопримітну драму "Все ще Еліс", а Едді Редмейн забезпечив статуетку "Всесвіт Стівена Хокінга".

Останній заточений на якомога ширшого глядача. Тому й різниця між теоріями Ейнштейна та Хокінга в цьому фільмі пояснюється на горошку і картоплі. А природа "чорних дір" ілюструється білою спіралькою молока в чашці кави. Такі примітивні образи дуже спрощують, коли не шкодять як самому фільму, так і іміджеві видатного фізика Хокінга.

Едді Редмейн точно відтворив на екрані легендарного наукового діяча, який десятиліттями залишається прикутим до інвалідного візка. Рухаючи лише кількома пальцями, бровами та повіками, акторові вдалося дуже промовисто передати емоції Хокінга. Інша річ, що трохи дратує пристрасть американських кіноакадеміків відзначати насамперед тих акторів, котрі грають героїв з каліцтвами або хворобами. Акторські "Оскари" вже стали нагадувати паралімпійські ігри. Торік статуетку в цій номінації отримав Меттью Макконехі за роль чоловіка, що хворіє на рак. А в 2011 р.- Колін Ферт за те, що зіграв заїкуватого монарха.

Те саме можна сказати й про жіночу номінацію. Наприклад, Джуліанна Мур отримала нинішнього року "Оскар", зігравши персонажа, котрий страждає від хвороби Альцгеймера. Сентиментальний фільм "Все ще Еліс", за який її було відзначено, також не вийшов в український прокат. Розповідає він про професора лінгвістики, яка одного чудового дня починає забувати слова.

Отримати статуетку Мур вдалося з п'ятого разу. Зате тепер у її колекції буквально всі найпрестижніші кінонагороди світу. Торік вона завоювала приз на Каннському кінофестивалі за роботу у стрічці "Зоряна карта". У 2003-му - на Берлінале за "Годинник". А в 2002-му і 1993-му роках - на Венеціанському кіноогляді за фільми "Далеко від раю" і "Короткий монтаж", відповідно.

Чотири другорядні статуетки отримав барвистий екшн "Готель "Гранд Будапешт" Уеса Андерсона. У цієї строкатої стрічки найвища концентрація голлівудських зірок. Практично в кожному її епізоді з'являється якщо не лауреат, то принаймні номінант на "Оскар" різних років. Незважаючи на такий акторський шик, жодної акторської номінації стрічка не отримала.

Зате була відзначена за фірмові для фільмів Уеса Андерсона костюми, декорації (робота художника-постановника), а також грим та зачіски. Ще одну нагороду американські кіноакадеміки виписали цій стрічці за саундтрек. Його автор Олександр Деспла нинішнього року номінувався на "Оскар" уже осьмий раз. З його музикою щорічно виходять по 5-7 голлівудських хітів. Серед останніх як популярний мейнстрім (фільми про Гаррі Поттера, "Годзилла"), так і фестивальні хіти ("Філомена", "Венера в хутрі"). Всього ж у фільмографії композитора значаться понад 150 картин. Тож цю статуетку Деспла вручили не так за музику конкретно до "Гранд Будапешт", як за всю творчість загалом.

Однак те, що при цьому залишився без нагороди Ханс Ціммер зі своєю музикою до "Інтерстеллар", - є вищою несправедливістю. Саундтрек у цій картині і майстерністю, і масштабом значно серйозніший за мелодії "Гранд Будапешт".

Відтак, "Інтерстеллар" залишився лише з однією статуеткою за найкращі візуальні ефекти. У цій же номінації 2011 р. переміг фільм Крістофера Нолана "Початок". Тож вимальовується закономірність - чим сміливіше режисер перетворює світ, тим менше залишає своїм конкурентам шансів на перемогу в оскарівських перегонах.

На території висококласного мейнстріму Крістофер Нолан давно законодавець мод. Його останні картини "захаращені" серйозними темами, від яких середньостатистичний масовий глядач, здавалося, вернутиме носа. У трилогії "Темний лицар" показується природа політики і захисту суспільства. В "Початку" замальовується наука про сновидіння. А "Інтерстеллар" і взагалі знято за експериментальними теоріями фізики. Проте хоч би яким складним був зміст будь-якого ноланівського фільму - режисер перетворює його на ефектний екшн, примудряючись догодити і ледачому шанувальникові мейнстріму, і в'їдливому знавцеві фізики та політики.

"Оскар" для "Інтерстеллара" - не більше ніж приємний бонус до головних його нагород, отриманих раніше. А саме: касові збори, що вчетверо перевищили бюджет. І більш ніж почесне 6-те місце в рейтингу Imdb 250. До речі, у цьому рейтингу досі тримаються й чотири попередні роботи Нолана. При цьому жодного "Оскара" в самого режисера так і немає!

Зразу три премії американської Кіноакадемії отримала музична драма про дорослішання і природу професіоналізму - "Одержимість" Дем'єна Шазелла. Торік ця стрічка тріумфувала на престижному фестивалі незалежного кіно "Санденс". Якщо ще кілька років тому серед номінантів на "Оскар" в обов'язковому порядку можна було виявити призерів Канн, Берліна і Венеції, то тепер дедалі частіше - переможців "Санденсу". Експерти пояснюють це тим, що голлівудські продюсери зараз активно виводять у тренд незалежне кіно.

Після того, як жодна з головних статуеток не дісталася "Юності" Річарда Лінклейтера, по всій планеті прокотилося сумне зітхання шанувальників добротного авторського кіно. Присудження цьому шедевру однієї-єдиної статуетки за жіночу роль другого плану скидається на насмішку.

Хоча в історії кіно ця картина закріпилася і без того. Трохи більше року тому стрічка завоювала приз за режисуру на Берлінале, після чого тріумфально пройшлася по інших кінооглядах.