Зураб Аласанія: "На Громадському ТБ потрібні смислові люди"

"Новый год к нам мчится, скоро "все" случится": з 2015-го в Україні розпочнеться ще одна нова ера - державні телерадіокомпанії країни стануть єдиним і незалежним медіамовником - Національною громадською телерадіокомпанією України. Тобто таким собі громадським медіа-монополістом. На цю тему багато різних думок. І у вузькоспеціалізованих виданнях, і в блогах. Багато пристрастей на форумах. Оскільки кожна "нова ера" приходить до людей разом зі старими передчуттями: реорганізують чи звільнять?

Про те, яким може бути громадське мовлення в Україні; про те, чим і ким доведеться жертвувати заради великої мрії; про тяжкий процес переходу від державного до громадського мовлення - про це та багато іншого розповів гість DT.UA Зураб АЛАСАНІЯ, генеральний директор Національної телекомпанії України. (Ця розмова могла б започаткувати обговорення перетворень у просторі громадського мовлення.)

- Зурабе Григоровичу, на задану тему дуже багато вузькоспеціалізованих сентенцій: наче спеціальні люди самі собі й розповідають: ах яким чудовим буде громадське мовлення!.. Та ось, скажімо, живе в Сумах такий собі дядя Ваня (не конче чеховський, хоча Антон Павлович і бував у тих місцях), пересічний обиватель… І йому з високої дзвіниці плювати на майбутнє громадське мовлення. Бо щовечора або дивиться серіал, або відстежує смачну пікіровку олігархів на рейтингових телеканалах, припускаючи і свою причетність до їхніх великих діянь… Отож, яка мотивація саме в цього дяді з часом настроїтися на громадське, підкинути у ваше багаття кілька дровин рейтингу? Адже в "решті" телевізора стільки прекрасного, стільки балакаючих голів…

-Це питання багато в чому пов'язане з довірою глядача. Так, ви маєте рацію, інформації на нашому ТБ дуже багато. Можливо, глядачам навіть важко зорієнтуватися в ній. Але в цій темі, звісно, багато що залежить не тільки від "дяді Вані", а передусім від нас. Як ми - Громадське мовлення - зможемо себе позиціювати. Наскільки ефектною й ефективною буде промокампанія цього мовлення.

У кожному разі, з чогось же треба починати.

- З чого безпосередньо - починати? З якого проекту, акції, зовнішніх структурних перетворень на нинішній Національній телекомпанії України незабаром стартує Громадське?

-Розумієте, Громадське мовлення має спиратися на базу, ґрунт під ногами. Тільки юридична особа компанії створюватиметься півроку.

Хоча запустити Громадське можемо будь-якого дня! Адже глядачеві нецікаві всі наші юридичні проблеми.

Умовно кажучи, стартом запуску Громадського може стати березень 2015-го. Новий сайт уже готовий. Можемо на той час підтягти й інші ресурси. Отож до березня можливий виплеск назовні.

Хоча ви ж чудово розумієте: Громадське мовлення створюється не місяць, навіть не на рік. І не тільки для "дяді Вані", а й для ширшого спектру телеглядачів, радіослухачів.

Якщо навіть промо до них не добереться, тоді має добратися вже громадська думка: розмови в трамваї, обговорення на роботі.

Завоювати довіру аудиторії - головне завдання. Тим більше що в наших умовах громадське мовлення не залежатиме ні від олігархічних грошей, ні від державного адміністрування.

- Класик тим часом сказав: неможливо жити в державі і бути вільним від неї. Зокрема й телевізору! Припустімо, сьогодні Громадським "рулите" особисто ви. І це одна історія. А завтра - Піховшек. І це абсолютно інша історія. А післязавтра - Ткаченко. І це теж особлива історія з присмаком…

-На рівні особистості - згоден. Чинник особистості - і в історії, і в телебаченні, і в політиці - був і залишається найважливішим чинником впливу.

Однак ми спробували зробити максимум для того, щоб убезпечити саме ці "моменти впливу" - з боку держави, певних політиків.

Передусім, має бути дійовим принцип законності. Зі складу редакційної ради в рамках громадського мовлення виведено навіть Кабінет міністрів. Власне кажучи, він сам себе вивів. У поправках прописано заборону будь-якої приватизації або продажу хоча б однієї акції - на сторону. Це 100-відсотково державна компанія, при цьому держава не має права впливати на її редакційну політику.

- А на майно компанії держава має право впливати?

-Коли хтось захоче реалізувати майна, що належить державі, більш ніж 25%, - це питання для обговорення. 19% - погодження з Наглядовою радою.

- Читачеві, глядачеві, слухачеві (знову використаємо поширений образ "дяді") цікаво зрозуміти хоча б зовнішні штрихи, які перетворять нинішню Національну телекомпанію України на прекрасне й загадкове Громадське мовлення. Що цьому глядачеві скажете вже тепер?

-Про зовнішній бренд небагато можу сказати. Навіть не можу сказати, як це називатиметься. Але, загалом, зазначу таке: глядач у рамках громадського ТБ побачить те, чого раніше не бачив…

- А чого ще не бачив наш глядач, який випробував на собі всі садистські методи суспільно-політичного ТБ?

-Ну, можливо, не всі бачили, яка на вигляд телестудія в Харкові або Сумах, або у Львові? Тобто присутність цікавих регіональних включень, їх вихід у прямий ефір стане особливістю майбутньої структури. Основа якої - полілог усієї країни: заходу і сходу, півдня й півночі.

- Що сьогодні ви вже прописали в майбутній сітці Громадського?

-Великий випуск вечірніх новин. Стикується з ним - переклик регіональних студій. Глядач має знати, що в цей самий час відбувається не тільки в столиці, а й у Сумах, Дрогобичі, Львові. Будуть сюжети, важливі і для країни, і для кожного окремого міста.

Я одного разу вже казав, що важливо "поміняти країні мізки", тобто припинити постійні "шоу" і починати "ток"…

Принцип роботи: акцент не на експертах і політиках, а саме на аудиторії, для якої політики-експерти - допоміжні елементи. Тобто говорить народ, народ вибирає, народ визначає тему. А вже політики хай натискають на кнопочки й утворюють які-небудь "рейтинги".

- З комерційного погляду, наскільки ці ноу-хау ефективні й надаються до успішної реалізації? Говоримо не про далеку-далеку перспективу, а про той рубіж, який визначили ви самі, - березень-2015.

-Величезна допомога - з боку Європи. Європейські громадські телерадіомовники дуже хочуть, щоб у нас в Україні відбувся проект Громадського. Природно, для цього треба дуже багато грошей. А в нас їх немає.

І ось представники європейських громадських телерадіокомпаній просто дарують нам безліч своїх програм. Від німецько-французького телеканалу Arte отримали в подарунок 300 годин. А це один із найкращих у світі каналів. Вони презентували нам музичні програми, класику, документальні цикли. Суто символічні гроші за носії, а так - практично, подарунок. Поляки кажуть: мовляв, за сто євро можете купити сорок серій фільму! Чому б і ні?

- Недавно ви заявили, що саме контент польського телекіно і стане основою серіальної лінійки Громадського. А ось російські серіали - навіть на поріг не пустите. У цьому - русофобія? Чи просто така ситуація нині? Адже є ж і достойні екранізації російської класики, де Достоєвський абсолютно не прославляє спецназ?

-Так, це моя особиста проблема. Я, взагалі-то, без літератури не можу жити. І розмовляю російською мовою вільно, втім - як і українською.

Та ось у процесі читання нових російських текстів відчув "щось не те". Щось мене там починає тіпати. Тому знову повернувся до класики.

Очевидно, мені треба якось пережити цей період. Коли упередженість до текстів сучасних російських авторів теж залишиться в минулому.

- Говорячи про майбутні набутки (завдяки щедрості французів, поляків), не можна не думати про втрати. Людські, кадрові… Зрозуміло, що зміна структури, тільки на базі Національної телекомпанії України, спричинить вимушені серйозні скорочення. Який їх приблизний відсоток у найближчому майбутньому?

-Звісно, люди цього остерігаються. Але хочу акцентувати увагу ось на чому: цей процес не моментальний, а доволі тривалий.

І тут є проблема не тільки кадрова, а й суто гуманітарна, часто - світоглядна. Адже на наших державних каналах працює багато людей, котрі думають, що саме держканал зобов'язаний забезпечити їх роботою, і вони ж зовсім не думають про те, щоб забезпечити своєю творчістю і своїм ефективним продуктом, власне, глядача.

Тобто все з ніг на голову. Не вони для ТБ, а ТБ - для них. А в регіональних масштабах така формула навіть гостріша. Тому можна говорити про умовний бар'єр майбутніх скорочень - 50%.

- Важливий аспект: хто безпосередньо візьме на себе хірургічну болючу функцію - різати по-живому? Для цього потрібна людина у шкірянці типу Троцького.

-Чому Троцького? Це може бути й інтелігентна освічена людина на зразок Бухаріна. Щодо проблеми, про яку ми зараз говоримо, певні зобов'язання взяла на себе одна серйозна міжнародна юридична фірма…

- Надзавдання цієї фірми? Як вона планує регламентувати й визначати, хто потрібен, а хто не потрібен із нинішніх кадрів у системі нового Громадського?

- Функція компанії - в розробці повної моделі зміни кадрів. Але, повторюю, модель буде створена не зразу, не з ходу. Стосовно критеріїв - поки що сказати важко. У мене багато особистого ставлення до цих людей.

- В історії кожної революції, зокрема й телевізійної, сам Бухарін може опинитися в ролі жертви. Ось ви, наприклад, бачите себе в такій ролі через півроку хоча б?

-У мене є надихаючий приклад - Єгор Гайдар. Так, він ішов на непопулярні речі, і це були процеси, непорівнянні з тими, з якими зіштовхуюсь я.

На своєму рівні я повинен виконати певні функції. Повинен дати поштовх для облаштування нової моделі: яким могло б стати громадське ТБ.

Багато викликів… Але я людина самодостатня. І не страждаю від можливої втрати цього чи іншого робочого місця.

- Ми говоримо про період "тектонічних зрушень", облаштування нової моделі та ломку старої структури. Який найбільш болючий період (хронологічно) саме для цього процесу?

-Це наступний рік -
2015-й. Він буде дуже болючим для багатьох людей.

- Зокрема, як багатьом зрозуміло, і для людей, інтегрованих у регіональні телерадіокомпанії. Скільки офіційно, за вашими даними, налічується державних регіональних телерадіокомпаній?

-26 формально, але 23 - реально. Всі вони фінансуються із загального бюджету. І мріють зберегти ті ж самі позиції. Цифра, яку вони тягнуть із держбюджету, - близько
510 млн грн. Це без урахування Національної телекомпанії України. А з урахуванням НТКУ - 650.

- Коли нарешті утвориться "вертикальна горизонталь" громадського мовника, як зміняться ці цифри?

- 650 млн - залишаться. Ці кошти будуть визначені бюджетом країни.

- 26 обласних державних телерадіокомпаній - власне, що буде з ними в новому році: яка конфігурація, які зовнішні і внутрішні структурні зміни?

- Вони отримають вертикально інтегровану компанію. І будуть об'єднані в одну юридичну особу. Усі в різних містах, при цьому - одна компанія. З досить жорсткою інтеграцією - згори донизу.

- Навіть коли говоримо тільки про зовнішню модель, ніби зчитуються елементи такого собі "тоталітаризму", оскільки вертикаль - згори донизу...

- Так, на певному рівні демократія закінчується. Якщо хочеш створити підприємство за ринковими законами, у певний момент обговорення припиняються. І починається робота. Починається управління менеджерів. А накази й команди мають виконуватися.

Редакційна рада - чудова штука! І ми вибираємо редакційну політику, а не політику тиску держави на компанію. У європейському медійному просторі такі моделі ефективні. Є приклади Німеччини, Франції, інших країн.

- У медійному світі, особливо в регіонах, уже чути сигнали емоційного, часом жорсткого опору прийдешнім новаціям. Поки що жевріє... Вибухне?

- Спосіб мислення багатьох людей, які працюють у держтелерадіокомпаніях, - інерція, на межі патології... "Держава мусить бути мені татом, тому що вона - мусить".

Звісно, проти "тата" можуть бути якісь заяви. Але далеко це не піде. Далі мовчазних пікетів - навряд.

Просто є люди, котрі звикли, щоб влада була "зверху". Щойно відбудуться перетворення, щойно визначиться юридична особа, лише призначать директора - все, крапка.

- Одне з важливих питань у всіх цих процесах - земля. Державні обласні телерадіокомпанії - це ж і земельні угіддя, на яких телерадіокомпанії розміщені. Припускаю, окремі "телеточки" буде сановано. Що з земельними наділами?

- Ці питання виводяться з-під розпорядження місцевих керівників і більшою частиною переходять в одну юридичну особу.

Та й це питання часу. 3-
4 роки.

Хочу, щоб зрозуміли і читачі, і телевізійники: багато попередніх керівників на місцях у телерадіокомпаніях були зацікавлені в розподілі фінансових потоків. А я не зацікавлений у цьому! Я - за ідею. За те, щоб вивести ці потоки з приватних кишень, як зробили в НТКУ. Все, до побачення, чорних потоків немає!

- Доки ви виводили ці потоки, Національна телекомпанія України помітно втратила в рейтингу та доходах. Це правда?

- Просто я знаю, що ми робимо правильну справу. І знаю, куди рухаємося.

Я не прибічник рубати шаблею. Я - за здоровий консерватизм. Наприклад, не кваплюся видозмінювати програму "Надвечір'я", яка в ефірі 30 років, у неї є свій глядач. І мені цікаво, що цей глядач думає, що відчуває.

- А на якому етапі саме сьогодні ваше взаєморозуміння чи взаємонерозуміння з двома помітними персонажами Першого Національного - Поплавським та Шустером?

- Якщо маєте на увазі юридичний аспект питання, то тут усе чисто й прозоро. Михайло Михайлович більше не телефонує! У нього нині багато інших турбот. Правда, замість нього мені масово телефонували інші люди... І буквально викручували руки: виріши питання з Поплавським! У цій історії до судових справ не дійшло. І, як і раніше, я регулярно бачу його концерти в нас на кнопці, але це вже ТРК "Ера", куди Поплавський плавно переїхав.

Щодо Шустера... Закінчився контракт. Ми попереджали, що не продовжимо його. Шустер мовчить. Недавно він знайшов інший вихід - супутниковий канал. Незабаром він там запускається. До того ж він веде мовлення на каналі "24".

- Стосовно Шустера, коли ви постійно говорите про "ціннісне" сприйняття його проекту, - це ваш загострений суб'єктивізм, чи вас попросили "згори" саме так сказати? Взагалі, потішно: ще недавно Янукович клявся в Шустера ледь не на Біблії - мовляв, довіку підтримуватиму "свободу слова". Тепер...

- Я ще раз підкреслюю: ставлення до цього телеведучого - не особистісне, а саме ціннісне.

Взагалі, дивуюся, чому в нашій країні ніхто нікому не вірить? Його шоу своє віджило. Ось ви - дивитеся?

- Дивитися чи не дивитися - тут різні мотивації. Оскільки рік у рік бачиш цю ніби приховану, а все ж явну технологію, смисл якої - часто - в роз'єднанні країни на два полюси, на правих і лівих, на білих і червоних, на блакитних і рожевих... Це ніби "осиковий кілок" у саме серце... І, на жаль, ця телетехнологія в трагічний момент нашої історії навіть спрацювала... Втім, і ці твердження - суб'єктивні.

- Ну ось, почекайте, ви ж самі й сформулювали одну з причин. Причому - основну. І, зауважте, не я це сказав!

А ще одна причина - уже в площині суто професійній...

- Недавно ви заявили, що громадське ТБ в майбутньому передбачатиме абонплату. Коли це станеться?

- Мабуть, багато хто готовий підтримати абонплату. Я не готовий. Теоретично, вона має бути передбачена. Але чинний закон не дає нам такої можливості.

Поправки можна внести років через 4. Але спочатку треба показати, що на екрані ми продаємо не кота в мішку, а потрібний суспільству продукт. Щоб уже потім запитати: люди, а вам це треба? Якщо треба, якщо завоюємо довіру, можлива поправка...

- Який "локомотив" (контент) у рамках майбутнього Громадського ТБ може потягнути за собою рейтинг - на ваш погляд?

- У 2015-му - це інформаційний блок. Він і буде локомотивом.

Але в рамках громадського мовлення не менш важливе місце буде відведене каналу, що його я умовно називаю "рефлективний". Наразі це державна телерадіокомпанія "Культура", але вона ввійде до складу громадського мовлення. Зараз у них є тільки супутник, є внутрішня ліцензія. Скоро отримаємо ліцензію цифрову. Будуть цікаві перетворення. "Культури" буде більше у сто разів! Але не "шароварщини", а проектів інноваційних, європейських. Тобто підводжу до того, про що ви запитували: у рамках Громадського ТБ один канал - інформаційно-подієвий, другий - "рефлективний", на основі "Культури".

- Про наповнення рефлексуючого каналу. Що там залишиться з нині існуючого, і що з'явиться?

- Ви знаєте, яка зараз аудиторія Першого Національного?

- Ну, мабуть, 50+...

- Ні. На "Першому Національному" середня аудиторія - це 70+. Її треба омолоджувати. Але чи варто втрачати тих, кому за 70? Теж не можна. Тому структура рефлексуючого каналу і має задовольняти запити різних поколінь, відповідати різним смакам.

- Гаразд, але хоча б симфонічні концерти на каналі "рефлексії" залишаться?

- Так. Можливо. Якщо Перший Національний буде трохи рваним, подієвим, то на Другому - і концерти, і все інше.

- Що скажете про можливу назву "рефлексії"? Є варіанти? Чи залишиться після ребрендингу, власне, "Культура"?

- Мені брендологи кажуть, що Перший чіпати не можна, оскільки це "взірець", він і має залишатися "першим". Стосовно другого телеканалу - можливий комбінаторний варіант. Припустімо "Х-Культура". Але це розмова майбутнього.

- Говорите про скорочення. Хтось іде... Але залишаються ці неміряні площі, особливо в регіональних телерадіокомпаніях. Яка їхня доля?

- Наприклад, Харківська обласна ТРК - це 5300 кв.м., із яких використовується півтори тисячі, а за решту ми платимо оренду. Схожа ситуація на Хрещатику, 26.

Що буде? Вважаю, що кожна копійка має бути на обліку: вже якщо платиш, то, будь ласка, поясни - за що.

- Можна поспівчувати багатьом ветеранам нашого телевізійного руху... Схоже, не всім із них знайдеться місце після ребрендингу. Отож, якими новими обличчями плануєте захопити й підтягнути вже нову аудиторію, за яку вирішили поборотися?

- Нові обличчя будуть. Будуть і відомі. Але переважно ставка на людей, яких поки що не знає ніхто. Ставка на зірок - це жовтуха. Це правило комерційного ринку. А мені потрібні смислові люди. Мені важливо знати, що і як людина робить, але менш важливо - відома вона чи ні в певних колах.

- Ви різко розрубали гордіїв вузол, пов'язаний із конкурсом "Євробачення". 2015-го Україна, яка прагне в Європу, на Євробаченні представлена не буде. І це - ваше рішення.

- Так, я прийняв таке рішення. І переглядати його не маю наміру. Ми не виходимо з "ліги" "Євробачення". Ми навіть постараємося купити півфінал і фінал для показу в Україні. Але Україна наступного року вже точно не поїде на конкурс. Оскільки не проводили національного відбору. Мені запропонували зробити самостійний вибір. Але я не пішов на це з етичних міркувань. Навіть якби це була розпрекрасна Джамала, ми б не уникнули обвинувачень у політичній заангажованості.

- Але Джамала - не "Гринджоли".

- Так, Джамала достойна людина. Але достойних теж штовхають. При цьому сама співачка жодної активності не виявляла. Та я все-таки вирішив відрізати цю тему.

- Ви згадали про завантаження площ у державних обласних телерадіокомпаніях, на Хрещатику, 26... А якою бачите долю телевізійного "олівця", що неподалік Бабиного Яру? Тобто завантаження простору, в якому самі зараз працюєте?

- Постійно чую розмови, ніби це якесь "прокляте місце". Але мені тут комфортно!

- І про зарплату. Зараз на НТКУ вона незрівнянно низька, якщо порівнювати із зарплатами телевізійників "олігархічних" телеканалів.

- Тому ми й виходимо в акціонерні підприємства, в ринкові умови. Зараз, наприклад, я не можу платити "вище". Але далі - Наглядова рада вирішуватиме і ці питання.

- У цій розмові "про майбутнє" досить багато тривожного... Але, може, хоча б перед Новим роком треба якісь акценти "оптимізувати", якось підбадьорити людей?

- Хочу сказати ось що. По-перше, Національна громадська телерадіокомпанія України ніколи не займатиметься пропагандою. По-друге, без громадського мовлення як такого у країні неможлива побудова вільного суспільства. Люди мають це зрозуміти, мають повірити в це. По-третє, я розумію, довіра - це найскладніше, що може бути. Прошу її не тільки до себе, не тільки до громадського мовлення, я прошу, щоб українці підвищили градус довіри одне до одного: сусіда, дружини, начальника. Тотальна недовіра може знищити країну. Хай ця довіра буде в кредит, але все-таки потрібно довіряти одне одному.