ЗАЧАРОВАНІ АРХАЇКОЮ

Український центр культурних досліджень (УЦКД) при Міністерстві культури і мистецтв України існує вже п’ять років, але презентацію влаштував лише тепер: мабуть, слідуючи заяложеному формулюванню «краще пізно, ніж ніколи». І презентація ця, що відбулася 26 лютого в одному з павільйонів ВДНГ, скидалася швидше, на звіт про роботу, пророблену Центром за свою першу п’ятирічку. Причому виглядала вона відповідно — фольклорно-одіозно. Спочатку виступив фольклорний колектив, потім виголошували промови, переповнені гордістю за власні досягнення. При цьому культура настирливо ототожнювалася із фольклором і національно забарвленими міфами. А все, що таким не було, тих, хто виступав, очевидно, не бентежило. Крім, звичайно, законопроектів, підготовлених центром. Точніше Інститутом норми і права, що входить до його складу.

Ніхто, звичайно, не сперечається, що фольклор — наше національне надбання. Та навряд чи ним вичерпується культура — у чому настирливо намагається нас переконати офіційна або, точніше, офіціозна ідеологія. При цьому варто зайти на сайт Центру культурних досліджень і побачити його заставку, щоб зрозуміти: фольклор тут також ототожнюється з культурою, а Україні нав’язується образ милої архаїчної країни, яка чомусь опинилася осторонь світової модернізації. Не думаю, що цей образ Україні личить. І навіть не переконана в тому, що він довговічний і такі заставки можуть подовжити йому життя.

Проте фольклорний імідж центру пояснюється тим, що до 1994 року він існував як Український центр народної творчості, і корінна реорганізація, вочевидь, не змінила основної спрямованості його діяльності. За активної участі центру відбуваються такі культурні акції, як Всеукраїнський огляд народної творчості, фестиваль українських сімейних традицій «Роде наш красний», міжнародні фольклорні фестивалі «Коляда», «Покуть» і т.д. і т.п.

Звичайно, дослідженнями у сфері народної творчості та підтримкою відповідних культурних акцій діяльність центру не вичерпується. У його складі — крім Інституту проблем народної культури — ще два НДІ: культурної політики та норми та права. Інститут норми та права займається законодавством у сфері культури — розробляє законопроекти і т.п., а Інститут культурної політики намагається цю саму політику формувати або принаймні сприяти її формуванню.

Як випливало з розданого на презентації буклету, наукові співробітники центру на чолі з його генеральним директором В.Подкопаєвим брали участь у розробці таких законопроектів, як «Закон про кінематографію», «Закон про регулювання гастрольної діяльності», «Закон про неприбуткові організації» і т.п. Втім, наявність усього цього корпусу законопроектів не перешкоджає вітчизняному кінематографу тихо вмирати, час від часу випускаючи щось на кшталт іллєнківського «Мазепи». Та й культура наша в цілому аж ніяк не при доброму здоров’ї: а все тому, що про неї забули, займаючись виключно народною творчістю, що, звичайно, культуру харчує і живить, та, на жаль, замінити не може.

Я зовсім не намагаюся відібрати в центру заслужені ним лаври. Вони є — хто сперечається... Та проблема полягає в тому, що всі його досягнення, на жаль, не вплинули на загальну сумну картину. Культура наша перебуває у стані жалюгідному й приниженому, а державі, мабуть, зручніше мати її при собі як нахлібницю, ніж у доленосній ролі домоправительки. Причому на нахлібницю одягли національний костюм, і гардероб поповнювати не дозволяють. Очевидно, тому, що розмаїття розбещує.

Рік тому був випущений перший комплексний СD під назвою «Науково-методичний вісник УЦКД. 2001». У грудні 2001 року Центр відкрив власний інтернетний сайт (www.uckd.kiev.ua), що побудований за принципом web-порталу і містить інформаційні масиви, присвячені діяльності центру та українській культурі в цілому. Ці дві події і стали ядром презентації, що відбулася 26 лютого.

Як з’ясувалося, сайт передбачає наявність різноманітних форм інтерактивного спілкування — приміром, форум, присвячений проблемам сучасної української культури та діяльності центру зокрема. Крім того, відвідувачі сайту зможуть замовляти по Інтернету літературу, яка їх цікавить. Якщо, звичайно, знайдуть відповідні бібліографічні дані в рубриці «Література на замовлення». Безперечно, сайт центру — річ корисна. Сподіватимемося, що українській культурі від нього стане легше...