Підтримати
Але містечку Фігерас, яке відразу кидає вам в очі череп'яне різнобарв'я своїх дахів, це легко вдається.
А втім, чого ще очікувати від місця, що дало світу геніального вигадника Сальвадора Далі! Тут 1904 року він з'явився на світ, а 1974-го відкрив музей самого себе, перебудувавши та облаштувавши за власним задумом споруду колишнього муніципального театру і наповнивши її своїми творами найрізноманітніших жанрів і видів: картини, малюнки, скульптура, фотографія, голограма, ювелірні прикраси, меблі, фрески... Експозиція-лабіринт не має початку і кінця, її можна дивитися з будь-якого місця, починаючи (або закінчуючи) у внутрішньому дворику - з улюбленим чорним "кадилаком" художника, в якому... іде дощ (композиція називається "Таксі дощу"). Нарешті, тут, у театрі-музеї, над яким Далі працював останній десяток відведених йому років, він і похований.
Думка про еліптичність, "поверне́нність" життя приходить пізніше. А поки дивуєшся тому, що сам по собі музей - уже витвір мистецтва, для створення якого художникові знадобилося відштовхнутися як від власне мистецтва, так і від музейних традицій (зразком того, яким не має бути його творіння, для Далі послужив музей Пабло Пікассо в Барселоні) і звернутися до... політики. Щоб руїни зруйнованого під час війни театру знову перетворити на храм мистецтва, потрібен був дозвіл самого Франсіско Франко. І Далі домігся аудієнції в замку Пералада. Треба сказати, художник, запеклий монархіст, не був симпатиком генералісимуса. Але він визнавав, що "каудильйо" вдалося перетворити Іспанію на країну з процвітаючою економікою, попри ставлення до нього співвітчизників унаслідок братовбивчої Громадянської війни (1936-1939). У свою чергу Франко не тільки схвалив ідею Далі, а й побажав, щоб музей у Фігерасі став Меккою західного мистецтва.
Мистецтво, вважав художник, має чарувати, дивувати. От і свій музей він задумав так, щоб люди в ньому розважалися, "щоб діти не нудьгували, як у Луврі". Він хотів створити такий собі Даліленд. І йому це вдалося. Принаймні коли після повернення додому ми запитали ізмаїльських старшокласників, разом з якими побували на Лазуровому Березі, у Венеції, Відні, Будапешті, Барселоні, що справило на них найсильніше враження, Фігерас вони назвали першим.
Вражає вже сама будівля театру-музею Далі на його батьківщині. Чи то гігантський кошик, укритий рожевою тканиною, чи то оббита плюшем скринька, чи то гламурна фортеця, чи то потішний корабель... А зверху, по периметру даху, - величезні, майже три метри заввишки, яйця. Хоч скільки я металася між польською та англійською екскурсіями, пояснення цієї вигадливої балюстради на даху так і не почула. Було сказано тільки, що яйце відіграє велику роль в естетиці Майстра. Дякую! А то не ясно хоча б уже за птахом-велетнем на нижньому рівні експозиції, у яйцеподібному тулубі якого через віконце-ілюмінатор видно лик східної красуні. Пізніше довідалася, що гігантський орел із пап'є-маше - неодмінний атрибут (поруч із величезними портретами іспанських королів) щорічної ходи під час місцевого свята. Всередині в нього могла поміститися людина на повен зріст, а на грудях у птаха є дірка для обличчя. І це не єдиний випадок, коли новаторство Далі при найближчому розгляді оприявнює своє народно-історичне коріння.
Напевно, ідея взаємозв'язку всього сущого й того, вже існувало, коли все в усьому й з усього, притаманна свідомості уродженців Піренейського півострова. У такому разі в каталонцеві Сальвадорі Далі вона знайшла свого найяскравішого виразника. Ось комод у вигляді жіночої фігури з висувними шухлядками; ось портрет, складений з предметів інтер'єру (найбільше відомий червоний диван у вигляді губ Мей Вест); ось панно з бахромою з еспадрилій - полотняних туфельок на мотузяній підошві... А картини, та ще й з оптичними ефектами - вершина містифікації!..
Усе перетворюється на все. Предмети, явища, їхні смисли поєднані й сплавлені. Світ - це велика злитість. І яйце містить у собі все життя, всі його можливості й комбінації, які ховаються до певного часу в тендітній округлості форми. Можливість народження й відродження. Цей символ нескінченності життя й розмаїття його проявів і встановив Далі над своїм останнім дітищем і прихистком.
Це лише спроба зрозуміти й розтлумачити. А що достеменно відомо, то це те, що яйце символізувало для великого сюрреаліста творчість. Аманда Лір - французька топ-модель, мисткиня, співачка, яку пов'язувала з ним 20-річна дружба, - у спогадах "Далі очима Аманди" пише, що Майстер засмутився, коли довідався, що вона займається живописом (феміністкам бажано не читати, але кожен має право на власну думку). "Та це ж просто жахливо! Немає нічого гіршого за художниць. У жінок не буває ані найменшого таланту. Талант - якість тільки чоловіча... Талант, адже він у яйцях, а в жінок яєць немає... Чи траплялося вам колись чути хоч про одну велику художницю, рівну Веласкесу або Мікеланджело? Лише чоловіки... Ні, талант, творча потенція - вони тільки в чоловічих яєчках. Без них творити неможливо. Для жінок творчість - це продукувати на світ потомство, вони народжують дітей, але їм нізащо в світі не розписати склепіння Сікстинської капели!".
…Яйця прикрашали й веранду будинку Далі в Кадакесі. Художник являв світу свою творчу потенцію ще й у такий спосіб.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google