Яна Дубинянська, «Дружини привидів», видавництво «Нора-Друк»

Технологічний процес ХХ століття подарував світові атомні та ядерні винаходи, згодом світ пережив масу катастроф техногенного характеру, досить згадати Хіросіму чи Чорнобиль. Як бачимо, легкодумство у поводженні з такими подаруночками загрожує непоправними наслідками. Не могла не торкнутися цієї теми і Яна Дубинянська в повісті «Дружини привидів».

Вперше читач зміг ознайомитися з твором у санкт-петербурзькому журналі «Полдень, ХХI» ще 2005 року. Правда, тоді він був опублікований під назвою «Виза для вдовы».

Спалахнула радіоактивна пожежа, й Ігор, загасивши її, запобіг світовій війні. Так, він герой.… Але той, хто живе в реальному світі разом зі своїми рідними та близькими, — це вже не та людина, котру вони знали раніше. Це вже не милий чоловік і люблячий батько — це просто набір інформації. Віта, його дружина, вирушає на пошуки колишнього Ігоря в «Ф-зону», що й розгортається, власне кажучи, в сюжет повісті «Дружини привидів».

Реальність та ірреальність переплелися. Фантастична love-story, адже тільки щирі почуття можуть штовхнути на такий вчинок: плюнути на радіацію і рвонути шукати не відаючи що. Віта Марченко вже навіть не знає — її чоловік справжній чи... фантом.

Друга повість, яка входить до книжки, — «Коммуна»; раніше публікувалася у журналі «Реальность фантастики» (2007).

Іронічна, на перший погляд — навіть абсурдна історія. Двоє героїв, Жанна і Микола, перетинаються в Парижі. Жанна втікає від суворих буднів комуни зі своєї країни і шукає кращого життя у столиці Франції. Микола приїхав сюди на симпозіум. Він веде наукові дослідження про життя комуністів, навмисно відривається від групи і потрапляє в халепу. Що було б, якби не Жанна та її друзі!

Розкривається філософія життя в комуні: життя чітко за правилами, метушня, сварки з приводу і без. Там кожен знає, чого слід очікувати від інших, але, попри це, бурхливо реагує на очікуване. «Життя там вариться у власному соку до неїстівної кондиції».

Композиційно кожна ситуація в повісті переплітається ланцюжком із двох точок зору: Жанни і Миколи, що робить її захоплюючою.