Як тебе захистити, "Києве" мій?

Скандальні події тривають близько місяця. Перед новим роком команді Культурного центру "Кінотеатр "Київ" без жодних мотивувань вирішили відмовити у продовженні оренди. Здавалося б, відмовили - подискутували й розійшлися. Насправді культурну спільноту схвилювала перспектива цього закладу. Адже зміна орендаря - це часто шлях або в нікуди, або до певної мети, пов'язаної з приміщенням у центрі столиці. Історія з "Києвом" набуває тривожних відтінків ще й тому, що торік громада втратила в центрі культові кінотеатри - "Кінопанорама", "Україна". Тож обіцянкам-цяцянкам місцевої влади, яка малює світле майбутнє для "Києва", дуже важко вірити. Спочатку цей заклад вирішили перекинути в систему "Київкінофільм". Згодом виникла просто феєрична "аукціонна" ідея - хто більше заплатить, тому й віддадуть. Але ж як можуть свідомі люди (котрі представляють громаду в Київраді) не розуміти, що на європейському, новому українському кіно не дуже "розживешся", а зростання оренди в геометричній прогресії, очевидно, впливатиме вартість квитків. І тут найголовніше. Культурний центр "Кінотеатр "Київ" - насамперед інтелектуальний, фестивальний простір, місце зустрічей митців, глядачів. Цей інтелектуальний статус сьогодні тримається завдяки теперішній команді Культурного центру "Кінотеатр "Київ". Усі розуміють, що зміна команди - це зміна вектора діяльності. А також, можливо, й перепрофілювання, хоча Київрада й заспокоює, що цього не станеться. Знаємо ми ці обіцянки, коли боротьба за землю та приміщення в центрі столиці - запекла й нещадна.

Нижче пряма мова теперішнього очільника Культурного центру "Кінотеатр "Київ" та голови Держкіно, який послідовно й патріотично захищає позиції кінотеатру, що пропагує українське кіно.

Вілія Бондаренко,
директор Культурного центру "Кінотеатр "Київ":

- Ми зайшли в це напіврозвалене приміщення навіть без електрики близько 20 років тому. На сьогодні вклали близько 57 млн гривень у реставрацію кінотеатру, купівлю належного сучасного обладнання. Ми все робили самі, довелося взяти сім кредитів, і всі ці кошти пішли на відновлення кінотеатру.

Частина майна в цих стінах належить нам як орендарю, навіть не частина, а майже все майно.

У цих стінах проходять фестивалі світового кіно, українські кінопрем'єри. Насправді наш кінотеатр "Київ" давно займається артхаусним незалежним кіно. Зі звичайного кінотеатру ми зробили культурний центр. Ще раніше я звернулася до Міністерства культури, скликали радників із культури з посольств різних країн, і ми вирішили саме в нас проводити фестивалі. Це виключно некомерційна робота. В цьому кінотеатрі бувало безліч зірок - Софі Лорен, Катрін Деньов, Венсан Кассель...

Зараз я дуже сподіваюся на культурну спільноту, яка була з нами, проводила різні заходи на підтримку кінотеатру. Ми б хотіли продовжити оренду, але міркуємо, яка сума оренди буде для нас прийнятною. Представники комунальної власності вже отримали заявки від двох компаній, які хочуть стати орендарями кінотеатру "Київ". Усі гроші від суборенди ми віддаємо в бюджет міста. Наприклад, у 2018-му заплатили близько 3 млн грн у бюджет міста від суборенди та нашої оренди. Саме Департамент комунальної власності займається питаннями оренди, суми оренди, продовження договорів. Скажу, що ми діятимемо в рамках закону.

Пилип Іллєнко,
голова Держкіно України:

- Недопустимо підходити до закладів культури з тими самими мірками, що й до бізнесу. Коли на порядку денному стоїть виключно економічна мета. Якщо ми говоримо про заклад культури, то такий підхід - це не просто помилка, це приносить велику шкоду. Саме така політика призвела до втрати кінотеатру "Україна", що був місцем історичної значимості і місцем боротьби за незалежність України. Сьогодні ситуація з кінотеатром "Київ" ще перебуває на тому етапі, коли її можна ефективно вирішити.

Має бути чітке розуміння, що ми хочемо, аби кінотеатр продовжував виконувати ту культурну місію, яку він виконує . І яку адекватну ціну при цьому може платити підприємство. Треба все прорахувати, а не брати якусь ефемерну цифру зі стелі - котра становить близько мільйона гривень на місяць. І після цього казати, що ця цифра розрахована з ринкової вартості приміщення. За такою логікою, у нас взагалі в центрі Києва не буде кінотеатрів, навіть комерційних, які демонструють виключно американські блокбастери. Друге зауваження: загалом, ми мусимо розуміти, що всі ці процеси мають відбуватися прозоро, публічно. І мені незрозуміла ситуація, коли впродовж двох днів позиція міської ради дуже сильно змінюється.

Тобто наразі різні гілки, різні департаменти роблять заяви, які суперечать одна одній. Хтось каже, що є відкритий конкурс, однак майно досі перебуває в орендаря. Але ж, за законом, не можна оголосити конкурс на майно, яке перебуває в оренді. Тому що, фактично, договір оренди досі діє. І, доки це майно не передане місту, місто не може оголосити конкурс.

Інший момент, який мені впадає у вічі: деякі чиновники заявили, що кінотеатру необхідний капітальний ремонт. Навіщо? Ми бачимо фойє, зали... Можливо, поточний ремонт потрібен, але він і робиться. Адже в кінотеатрі стоїть сучасне обладнання, ми бачимо гарне приміщення, хороший звук. Виникає підозра, що чиновникам треба частіше ходити в кінотеатри на українські фільми, і тоді їм буде легше, скажімо, виконувати свої посадові обов'язки.

Вважаю також, що вимога про дотримання профільної діяльності кінотеатру, з юридичного погляду, досить умовна штука. Кінотеатр "Україна" також передавали з умовою, що він залишиться кінотеатром. Спочатку в оренду, потім його приватизували, і тепер невідомо, що з ним буде.

Невідомо, що, гіпотетично, робитиме наступний орендар, аби щомісячно виплачувати оголошену суму... Я, наприклад, коротко проаналізувавши модель роботи кінотеатрів, дійшов висновку, що мало який кінотеатр виживе, якщо платитиме 700 тис. грн. тільки за оренду приміщення. До того ж є плата за оренду землі та комунальні платежі.

Департамент комунальної власності теж займає дивну позицію: підпише договір оренди з тим, хто запропонує вищу суму. Це досить небезпечна позиція. З таким підходом уже втрачено безліч кінотеатрів. Звісно, комерційні напрями дадуть більше грошей, ніж культура. Та й щодо профільної діяльності об'єкта, - невідомо, як і хто це контролюватиме. Можна ж залишити лише один зал і показувати один сеанс вранці. І це буде формальне збереження кінотеатру, профільне використання приміщення.

Ми говоримо про те, що держава не має ресурсів на самостійний розвиток деяких об'єктів, потрібне залучення приватних інвестицій, при тому що об'єкт залишатиметься власністю або держави, або місцевої громади.

І Кінотеатр "Київ" - це приклад того, як люди приватним ресурсом створили культурний центр, використовуючи комунальне майно, не взявши жодної копійки з державного бюджету. Оскільки я чиновник, то можу сказати, що міняти можна не тільки орендарів...