Все про "Кохання", все про любов

Анімаційний фільм режисера Микити Лиськова "Кохання" здобув на одному з найстаріших у Німеччині фестивалів документального й анімаційного кіно Dok Leipzig головний приз - The Golden Dove.

Український мультфільм був представлений у конкурсній програмі Next Masters Competition Short Documentary and Animated Film на фестивалі в Лейпцигу, що завершився 3 листопада. "Кохання" вже набуло розголосу на різних міжнародних форумах, узявши участь у більш як 20 фестивалях, включно з найпрестижнішим - фестивалем анімаційного кіно у французькому Ансі́. У Києві прем'єра мультфільму відбудеться у квітні, на фестивалі KISFF - Kiev International Short-Film Festival.

Фільм створений компанією "Т.Т.М." за 100-відсоткової підтримки Держкіно. "Кохання" - фільм патріотичний, але не в класичному розумінні. Він про сучасну Україну. У центрі його - місто Дніпро. Стрічка розповідає історію любові насамперед до рідного міста - за допомогою символів і звуків. Тут архітектура, спальні райони, графіті, вітрини, оголошення, самі жителі, у що саме вони одягнені, як вони мислять. І все це крізь призму політичних подій... Поважні члени журі на фестивалі Dok Leipzig відзначили "майстерність автора фільму в умінні зберегти специфічні ознаки конкретного місця в зрозумілій кожному історії та його алегоричне розуміння людського досвіду за допомогою символів і музики".

Сам режисер Микита Лиськов вважав, що його мультфільм зрозуміють лише українці, а на те, що "Кохання" сприймуть німці й французи - розраховував не дуже.

- Я давно хотів зробити фільм, у якому відображалася б українська реальність, - розповідає DT.UA Микита Лиськов. - Щоб глядачі насамперед упізнавали самих себе. Тому коли до мене звернувся продюсер Андрій Границя, я вирішив, що це той момент, коли ця ідея і може бути реалізована.

- Микито, як технічно створювався ваш фільм?

- Я малював цей фільм кадр за кадром на комп'ютері. Ще робив багато фотографій міста Дніпра, саме тих районів, де живуть працівники заводів і бідняки. Ми використовували ці фотографії, щоб показати атмосферу міста. Тому деякі місця Дніпра справді можна впізнати. Паралельно записував звуки міста. Наприклад мелодію світлофора, вона звучить у фільмі.

- Яка стратегія просування картини в Україні?

- Стратегія? Це покази мультфільму на фестивалях. Одразу скажу, що в інтернет ми фільм викладати не збираємося, хочемо, щоб люди ходили в кіно й дивилися його на великому екрані. Так ефект від мультфільму збільшується в багато разів.

- Чи є ще запрошення на інші міжнародні кінофестивалі?

- Так, незабаром будуть покази в Канаді, Китаї, Естонії, Польщі, Лондоні, Лос-Анджелесі. Фільм затребуваний на фестивалях, тому мені постійно надходять різні запрошення, особливо після чергової перемоги в Лейпцигу.

- І які відгуки супроводжували ваш фільм на фестивалі DOK LEIPZIG у Німеччині?

- Відгуки були тільки позитивні, тому що це фестиваль документального кіно і глядачам цікаво побачити українську реальність, адже про Україну зараз багато говорять. У Німеччині мене запитували про нового президента, взагалі про політичну ситуацію... Також багато цікавилися деталями фільму, адже деякі глядачі дивилися "Кохання" не один раз і знаходили щоразу щось нове. Скажу, що я як режисер нарешті відчув себе в тому середовищі, де мені комфортно, і зрозумів, що зробив документальну анімацію. Адже мій фільм про любов до мого міста, незважаючи ні на що.

- Який ваш найулюбленіший фільм про кохання - у світовому контексті?

- Насамперед спадає на думку картина "Нелюбов" Андрія Звягінцева.

- Хто найбільше вплинув на вас як учитель, як наставник?

- Знаєте, на мене дуже сильно вплинув мій брат, у нього був неймовірний талант малювати мультиплікаційних героїв з пам'яті, я завжди ним захоплювався, але так його рівня й не досяг.

- Розкажіть про себе: де навчалися, як прийшли в професію, які були перші кроки - саме в мистецтві анімації?

- Перші кроки - коли вчився в школі і робив… порнографічні мультфільми на кутах зошитів. Одного разу вчителька географії відібрала мій зошит і розірвала його на дрібні шматочки, після цього я зрозумів, що мушу малювати мультфільми на чомусь міцнішому. Зараз я малюю їх на комп'ютері. Я вчився в художній школі, потім у художньому училищі, а коли побачив по телевізору мультфільм "Шрек", у мені прокинулося бажання знову робити мультфільми. Адже анімація подобається всім - і дітям, і дорослим. Просто хочу, аби те, що я малюю, було дуже популярним.