Вона співає! Вона — це Україна

Вирішальну «битву титанів» призначено на осінь. Пінчук проти Хорошковського. Хорошковський проти Коломойського. Знову ж таки Пінчук, який проти обох і самого себе.

Не варто лякатися можливого переділу заводів-газет-пароплавів (з відчутними для країни наслідками). Варто було б зайвий раз повеселитися… Оскільки наше олігарх-ТБ («Інтер», СТБ, «1+1», «Новий», «Україна» теж тужаться) підтягує до нового телесезону відформатовані рейтингові гармати - співочі талант-шоу. Найпотужнішу програмну зброю один проти одного!

Різні експерти, які довірилися DT.UA, констатували симптоматичне: Україна перемогла Європу і навіть Америку за кількістю одно­типних талант-форматів (на окремо взятому телепросторі). А це означає: в такої «перемоги» є й національні особливості - в осінній, зимовий, літній та в інші періоди.

В усі пори року, до речі, а також у різних видовищних «контекстах» так звані самодіяльні таланти шукали всім миром, знаходили гуртом, втрачали сплакнувши і знищували всім колгоспом. І тут, певна річ, можна знову про «Сонячні кларнети» (див. «ДТ», №49, 2010 р.) Але, мабуть, тільки початок XXI століття додав цьому напряму сувору форматну й економічну системність. Запа­м’ятайте цю дату! 20 жовтня 2001 року. Франція. На тамтешньому ТБ - Star Academy. Компанія Gestmusic (філія «Ендемол») запускає телемаховик співочої «фабрики». І спеціалізований star-конвеєр починає упевнені «тіло»рухи. Вже через два дні (після французького почину) відкривається філія в Іспанії.

Ще через рік Костянтин Львович Ернст адаптує ту саму технологію в присадибному господарстві «Останкино» (з 2002-го).

Помалу «фабрично»-співочий бум (була навіть така пісенька - «Девочки фабричные, ля-ля-ля») розповзається по світу, як чума в часи страждань Ромео and Джульєтти…

У 2007-му, нарешті, відформатований «вірус» проникає і в тіло одного з наших підприємств. Канал В.Пінчука («Новий») підкручує гайки на першій українській «фабриці». Дівчатка й хлопчики, а також їхні батьки, спокушені миттєвим успіхом, улаштовують «ходинки» на кастингах.

«Продавцем щастя» тоді призначають поп-продюсера Ю.Нікітіна. Відомого своїми поставками на український ринок як співаків, так і фриків.

Перший досвід видався приємним. За оцінками деяких експертів, один прямоефірний «епізод» «Фабрики» міг потягнути в бюджеті на 150 тис. у.о. Та що нам зняти той «Титанік»?!

Згодом і другий, і третій «титаніки» на тому самому каналі розгойдували молодіжну аудиторію ефектно поставленими номерами та спродюсованими інтригами.

Щоправда, ще після першого українського «фронту» в медійному світі вціліли далеко не всі «новобранці»! Хто сьогодні згадає тих переможців? За винятком, мабуть, найвідомішої фабричної випуск­ниці-2007. У нашій спільноті вона значиться як вродлива дівчина і символ «Плей­боя». Це Даша Астаф’єва, як ви здогадалися.

Вродлива дівчина - дуже відповідальна професія!

Власне, нікому з учасників подібних поп-підприємств жодного іншого ремесла й не треба. Якщо вже потрапиш на «конвеєр», а потім якщо ще й сподобаєшся «начальникові цеху»… Тоді «ващє»! Регулярні обкладинки й істеричні хроніки в таблоїді - у первозданному вигляді.

З інших магістрів і бакалаврів наших перших українських поп-університетів… Якщо мене не надурили - О.Ци­бульська, яка після успіху пішла на скромну роботу віджея. Танцюрист з балету Кіркорова, який повернувся туди, звідки прийшов. Кумедний хлопчина - М.Барських (за паспортом Бортнік), який регулярно надихає на нове відео А.Бадоєва.

…Але тут навіть не конкретні імена якось важливі. Головне - «продукт» (або поп-напівфабрикат) створюється не для сцени, не для творчого сприйняття якимись занудами, а виключно для безрозмірної «туси». Для гламурного Молоха, який у нас проходить як різновид потужного стахановського руху - celebrities.

Щоправда, дуже короткий цей celebrities(ський) вік. Уже восени в ту ж таки «тусу» вкинуть десятки нових іграшок - хлопчиків-дівчаток.

На «Новому», розгублено борючись зі спритними конкурентами, дочавлюють соки зі старого «фабричного» формату. При цьому проект втратив колишню потужну величину - композитора К.Меладзе. Його перехопили на «1+1». Нині ж як приманка на шоу «Нового» - бойове журі у складі І.Білик, О.Мозгової… Дівчатам буде про що погомоніти.

У цей самий час на «Інтері», таємно подавши прохання про відставку, В.Зеленський розганяється з «Шоу №1» під патронатом народного артиста України і заслуженого артиста Кримської автономії Ф.Кіркорова. Це абсолютна прем’єра. Навіть у Європі цей (британський) формат до пуття обкатати не встигли. А наші - осьдечки ми, «з валізою…». Купуємо не дивлячись! Специфіка інтерівського талант-формату трохи дивна. Сотні учасників. З десяток команд. Молоді люди не тільки співають, а й танцюють. А все разом - у результаті - має утворити якийсь «мюзикл». Грошова винагорода переможцеві не декларується. Але там подивимося… Принаймні вже всім звична телевізійна мізансцена - чотири балакаючі «суддівські» голови - нашого ТБ-обивателя неодмінно спіткає на всіх провідних каналах. Адже й СТБ підтягує сили для другого «Х-Фактора» (менеджментом відформатованого під фрик-шоу). СТБ узагалі в нас проходить у цій справі як канал спеціалізований: для всіх одержимих творчо, а також для інших - невлаштованих інтимно («Холос­тяк»). Портрети передовиків виробництва таких от талант-шедеврів повинні неодмінно висіти на дошці державної ТБ-пошани: Бородянський, Марченко, Віктор Володимирович…

Власне, і «1+1» не збирається зупинятися на досягнутому. Ці надихнулися 26% частки аудиторії «Голосу країни»: доволі якісного проекту без фрик-замашок, у якому учасники співають краще, ніж судді.

Можливо, хтось вирішить, що це різноголосі «співочі формати», як солдати - ати-бати - влаштувалися в одній «казармі», в одному «інкубаторі»… І одна й та сама бригада однотипно штампує формат за форматом… Але ж ні. Подекуди відрізняючись лише в деталях і в невигадливих структурних поворотах, такі от різноманітні співочі ексклюзиви мають і свою ідеологію, і навіть міфологію. Як відомо, The X Factor створили британці - усього лише через три роки після Star Academy. (Очеви­дно, «в пику»?) Понад двадцять країн цей «Х-Фактор» тут-таки й адаптували, запровадивши новий тренд «полювання на таланти».

Небагато часу спли­вло. І вже торік у тихій-мирній Голландії вибухнуло The Voice of Holland. І виявилося найпопулярнішим за всю історію тамтешнього ТБ. Місцеві «адаптатори» так хоробро все прорахували, що фінал програми 22 січня 2011 року подивилися більш ніж 4 мільйони голландців! (Пере­можцем тоді визнали 27-річного власника тату-салону Бена Сандерса.) І вже нова талант-замануха, вкинута на медійний ринок, розбудила апетити. Голландський формат не забарилися прикупити Америка, Україна. І в який уже раз «завербований» Меладзе починає оперативні пошуки «голосу країни», з обличчя якого - води не пити. Найкумедніше в цьому місцевому сюжеті: як «забракували», а потім «вознесли» доньку співачки Ніни Матвієнко Антоніну… Не всі, до речі, достеменно й зрозуміли маневр з відкотом: за заслуги все ж таки повернули чи за прізвище?

Не зрозуміли? І хай собі… Маніакальна пошесть у нашій країні на талант-шоу (мало чим відмінних одне від одного) - це ж теж, можливо, не всім зрозуміло…

Одна з очевидних особливостей, які проливають світло на поточний феномен, у тому, що справді в Україні а) багато талантів; б) безліч каналів; в) дуже багато грошей (на каналах); г) не дуже багато оригінальних ідей - і це багато що пояснює… До всього ж, ігри «в таланти» розпалюють у соціумі одвічну пристрасть - жадібність! Бо для багатьох, не сумніваюся, це насамперед гра на гроші, а не за ідею. На СТБ уже так завищили стелю грошової жаги (до 2 млн. гривень!) для аматорів, що примара інфляції в нашій країні зовсім не здається примарною.

…Тим часом не у всіх і не скрізь «гроші вирішують все». І не всюди тільки вони - двигун таланту (у рамках цих форматів). Наприк­лад, нещодавно в Росії на «Фактор-А» таланти стимулювали шляхетним «спасибі вам за все!» плюс усмішка Примадонни. Усміхнулася - і досить. І гайда додому у свої Чебоксари, не розкочуючи губи на місце «под небом голубым», де «город золотой»…

Але тут-таки помітна ще одна (наша) національна особливість: для України подібне масоване використання однотипних телешоу - як віртуальна панацея від безробіття! Тисячі нероб тиняються з кастингу на кастинг (з каналу на канал), утворюючи загальну «движуху», де для всіх знайдеться якесь заняття… У тому числі й для українських співаків, чиї останні хіти застрягли ще в Міленіумі, а тепер-от вони поважно розумують у журі: хоч якась затребуваність…

У цей самий час на Заході, якщо мені все правильно пояснили представники іноземних ЗМІ, подібні талант-забави - це чудовий спосіб радісного часовбивання та колективно-сімейного перезбудження (італійці особливо емоційні в цьому ділі). В Україні ж це - наче прописана доктором Хаусом пігулка соціальної психотерапії: розважальна панацея від пригнічення й утоми (у зв’язку з нескінченним політичним мракобіссям).

Імовірне запитання на засипку: чи можлива інфляція однотипних форматів через їх надмір на нашому ТБ? Тут усе просто. За принципом цікаво-не цікаво… Хочеш - дивись, а хочеш - лайся. Каналів багато, талантів теж. Цієї пісні не задушиш… (а хотілося б).